Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Виготовлення арматурних каркасів
Основною механічною характеристикою арматурної сталі є її міцність при розтягу, яка визначається нормативним опором. Для стержневої арматури його беруть залежно від границі текучості; для високоміцного дроту – від умовної границі текучості. Для звичайного арматурного дроту нормативний опір складає 75% тимчасового опору розриву. Пластичні властивості сталі визначаються відносним видовженням при випробуванні її на розрив, а також на згин у холодному стані. Важливою характеристикою арматурної сталі є її здатність зварюватися без зниження механічних властивостей. Добре зварюється арматура класів від А-І доA-VI, Ат-ІV і звичайний арматурний дріт. Не можна зварювати арматуру класів Ат-V, Ат-VІ і високоміцний дріт. Фізико-механічні, експлуатаційні та інші властивості сталей залежать від їх хімічного складу, способу переробки. Так, на механічні властивості вуглецевих сталей, в основному, впливає вміст у сталі вуглецю. При його збільшенні підвищуються міцність, твердість та зносостійкість сталі, але знижуються пластичність й ударна в’язкість, а також погіршується зварюваність. При введенні легуючих елементів одержують леговані сталі. За хімічним складом ці сталі поділяють на три класи: низьколеговані з загальним вмістом легуючих елементів до 2,5%; середньолеговані – 2,5…10% та високолеговані, які містять більш, як 10 % таких елементів. Для позначення марок таких сталей вибрано літерно-цифрову систему. Наприклад, сталь 35ХН3М містить 0,35% вуглецю, 1% Cr, 3% Ni, 1% Mo; сталь 25Г2С містить 0,25% вуглецю, 2% Mn та 1% Sі. Низьколеговані сталі застосовують для виготовлення будівельних сталевих конструкцій (ферм, мостів, нафто- та газопроводів) та арматури для залізобетонних конструкцій. В залізобетонних конструкціях застосовують сталі у вигляді дроту і стержнів гладких або періодичного профілю. Ненапружені залізобетонні конструкції, в яких сталь сприймає невеликі напруження, армують простими вуглецевими сталями (СтЗ, Ст5) та низьколегованими сталями марок 35ГС, 18Г2С і 25Г2С. Попередньо напружені конструкції армують високоміцними середньо- і високовуглецевими низьколегованими сталями (марок 45С, 80С, 35ГС) у гарячекатаному або термічно зміцненому стані за допомогою загартування та відпускання. Арматурна сталь може бути гарячекатаною (стержньова) та холоднотянутою (дротова). За формою сталь випускають круглого, а для покращення зчеплення – періодичного профілю. Стержневу арматуру, залежно від механічних властивостей, поділяють на класи: А-І, А-ІІ, А-ІІІ та інші).
До арматурних виробів належать: окремі стержні заданих розмірів, арматурні сітки, плоскі арматурні каркаси, просторові арматурні каркасів, монтажні петлі; закладні деталі; арматурні елементи для попереднього напруження. Сітки – це арматурні вироби, що складаються із стержнів одного діаметра. Їх використовують як робочу й монтажну арматуру. Плоскі каркаси складають з поздовжньої арматури, що створює один чи два пояси, і поперечних стержнів, які з’єднують їх. Плоскими каркасами армують конструкції в площині, перпендикулярній до діючих навантажень. Просторові каркаси складають з робочих, розподільних і монтажних елементів, які становлять повну систему армування конструкцій. Залежно від призначення вони можуть бути прямокутного, квадратного, таврового і круглого перерізів. Монтажні петлі використовують для стропування виробів при транспортуванні і встановленні в робоче положення. Закладні деталі потрібні для з’єднання збірних залізобетонних елементів між собою. Вони являють собою зварні або штамповані елементи різної конструкції з листового, сортового чи фасонного прокату. Арматурні елементи для попереднього напруження – це окремі стержні або групи стержнів і дротів з анкерними пристроями на кінцях для закріплення після натягання в упорах чи на затверділий бетон. Виробництво арматурних виробів і конструкцій здійснюється, головним чином, в спеціалізованих цехах, які входять в склад заводів залізобетонних виробів. В окремих випадках їх виробництво може бути організовано на централізованих арматурних підприємствах. Радіус обслуговування такого підприємства встановлюється на основі розрахунку техніко-економічних показників. На виготовлення різних арматурних каркасів і виробів, які використовуються в збірному залізобетоні, витрачається більш 10% прокату, виробляємого металургійною промисловістю, або 40…50% усієї сталі, використовуємої у будівництві. Вартість арматури в збірних залізобетонних конструкціях, які використовуються у цивільному будівництві, складає 20…25%, а в промисловому – 30…35% від загальної вартості виробів і це, не зважаючи на. те, що ступінь армування залізобетонних виробів металом складає 1…3%. На виготовлення арматурних конструкцій і їх встановлення витрачається до 25…30% усього часу, потрібного для виробництва збірних залізобетонних виробів і конструкцій.
Звичайний дріт і катанку діаметром до 14 мм, а також сталь періодичного профілю діаметром до 12 мм на підприємства доставляють у бухтах масою до 1000 кг. Арматурну сталь більших діаметрів доставляють у прутках завдовжки 4…12 м, зв’язаних у пучки масою до 10 т. Арматурну сталь, що надходить на завод, зберігають у неопалюваних приміщеннях, розрахованих на 20…25-добовий запас. Арматурну сталь, яку доставляють у бухтах, зберігають на спеціальних стелажах і транспортують зі складу до арматурного цеху у вилкових захоплювачах. Стержневу арматуру зберігають на стелажах. Деякі види стержневої арматури мають однаковий профіль. Щоб легше було вибрати необхідну арматуру, кінці стержнів на металургійних заводах фарбують різними кольорами: Ат-ІІІС – білою і синьою фарбою; А-IV – червоною; Ат-IVС – білою та жовтою; Ат-IVК – зеленою; А-V – червоною і зеленою; Ат-VК – білою і зеленою; А-VI – червоною і синьою; Ат-VI – жовтою; Ат-VІК – зеленою і чорною. Для виготовлення арматурних елементів арматурну сталь, в разі необхідності, випрямляють, очищають; нарізають стержні, дріт і профільний прокат; гнуть деякі елементи; виготовляють напружувані арматурні елементи (стержні, пучки, пакети) з арматурними пристроями на кінцях. Для випрямлення й розрізання арматурної сталі діаметром 3…14 мм застосовують правильно-відрізувальні автомати з безперервним подаванням і гільйотинними ножами, що забезпечує достатню точність відрізаних прутків. Очищають стержні на верстаках, які мають механізм подачі і сталеві щітки, що швидко обертаються. Застосовують також піскострумінні установки і механізований ручний інструмент із щітками. Якщо неможливо раціонально розрізати стержневу арматуру (коли відходи перевищують 2%), то використовують напівавтоматичні лінії безвідходного заготовлення, на яких виконують стикування стержнів та мірне різання їх. Гнуть арматурні стержні на верстатах, основним робочим органом яких є привідний вал і диск із змінними пристроями, що забезпечують заданий радіус вигину. Заготовляючи попередньо-напружені арматурні елементи, їх не тільки випрямляють, очищують, ріжуть і стикують зварюванням у батоги, а й утворюють анкерні пристрої на кінцях. У напружених стержнях і дротах найчастіше на кінцях утворюють тимчасові анкери - анкерні головки. На стержнях з гарячекатаної арматурної сталі діаметром до 40 мм анкерні головки утворюють гарячим осадженням кінця стержня на стикових електрозварювальних апаратах. При виготовленні плоских сіток і каркасів, застосовують контактне точкове зварювання, а для стержнів великих діаметрів (30-40 мм) – електродугове зварювання. Залежно від тривалості зварювання, сили й густини зварювального струму розрізняють м’який і жорсткий режимні зварювання. М’який режим характеризується порівняно тривалим проходженням струму (від 0,5 до кількох секунд), силою струму (4…8)·103 А і густиною струму (8…12)·105 А/м2. Жорсткий режим доцільніший у техніко-економічному відношенні, відрізняється короткою тривалістю зварювання (0,01…0,5 с) при силі струму (8…20)·103 А і густині струму (12…30)·105 А/м2. Арматуру з маловуглецевої сталі можна зварювати при жорстких і м’яких режимах зварювання, для низьколегованих сталей, зварюваність яких дещо гірша, ніж маловуглецевих, рекомендують м’які режими.
Вузькі плоскі каркасі й сітки з арматури діаметром 3…40 мм можна зварювати на одноелектродних машинах типів МТ-1221, МТ-1617, а також багатоелектродній типа МТМК-3100-4. Важкі каркаси й сітки завширшки до 2 м із стержнів діаметром 5…20 мм можна зварювати за допомогою підвісних зварювальних машин типів МТП-806, МТП-807. Широкі плоскі сітки і каркаси завширшки до 3800 мм виготовляють на багатоелектродних машинах типів МТМ-88, АТМС-14´75-7-1, що входять до складу комплексно-автоматизованих ліній. Технологія виготовлення просторових каркасів визначається видом їхньої конструкції, в залежності від чого вони підрозділяються на чотири групи: 1. Каркаси циліндричного або прямокутного перерізу з поперечною арматурою, у вигляді спіралі чи дротяних хомутів; 2. Важкі каркаси для довгомірних виробів; 3. Каркаси для плоских залізобетонних конструкцій заввишки до 30 см; 4. Каркаси для об’ємних залізобетонних конструкцій. Для зварювання просторових каркасів для колон, паль, опор (група 1) створені напівавтоматичні лінії. Принцип їх дії полягає у тому, що намотувальний пристрій, обертаючись, намотує дротяну арматуру на поздовжні стержні, які поступово просуваються. У точках перетину повздовжню й спіральну арматуру з’єднують контактним точковим зварюванням. Каркаси групи 2 для важких залізобетонних балок, ригелів, колон збирають з окремих плоских елементів на спеціальних стендах, конструкція яких дає можливість поставити в проектне положення плоскі каркаси у додаткові сітки на торцях, закладні деталі. Зварювання виконують підвісними зварювальними машинами. Каркаси групи 3 для панелей стін і плоских плит перекриттів виготовляють за допомогою установки, створеної на базі зварювальної машини МТМ-160, або на вертикальних кондукторах-маніпуляторах типу СМЖ-56Б. Просторові каркаси для сантехкабін, блок-кімнат (група 4) складають з плоских каркасів і вигнутих елементів на кондукторах-маніпуляторах з горизонтальною поворотною платформою. Зварювання виконують підвісними зварювальними машинами.
Технологічний процес виготовлення зварних закладних деталей складається з операцій попереднього заготовлення елементів, з’єднання їх зварюванням і антикорозійної обробки. Попередня обробка і заготовлення елементів закладних деталей з прокатних профілів складається з послідовного виконання таких операцій: очищення і розрізання прокатного профілю та анкерних стержнів, гнуття анкерних стержнів; виштамповування в листовій штабовій сталі рельєфів чи отворів, нарізання в деяких випадках різьби. Виготовляючи деталі з штампованих елементів, листову сталь завтовшки 5…6 мм нарізають на мірні заготовки, пробивають отвори і вигинають. Для зварювання контактно-рельєфним способом використовують машину типу МТ; автоматичне зварювання під шаром флюсу здійснюють за допомогою установки АДФ-2001. Напівавтоматичне зварювання в середовищі вуглекислого газу виконують на установках ПДПГ-500. Завершальною технологічною операцією виготовлення закладних деталей є їх антикорозійна обробка, яку здійснюють нанесенням на поверхні деталі тонкого шару цинку чи алюмінію. Наносячи цинкове покриття, дріт Ц-1 розплавляють вольтовою дугою і розпилюють у металізаторі струменем повітря. Рис.2.1. Схема технологічної лінії для зварювання двостержневих каркасів: 1 – бухтоприймач; 2 – гальмівній пристрій; 3 – механізм подавання і випрямляння стержнів; 4 – зварювальна машина; 5 – ножиці для розрізання каркасів; 6 – приймально-пакетувальне обладнання; 7 – контейнер. Рис.2.2. Принципова схема установки для електронагрівання стержнів: 1 – візок рухомої опори; 2 – кінцеві вимикачі; 3 – пневмоциліндр переміщення рухомої опори; 4 - пневмоциліндр притискання; 5 – електрод; 6 – арматурний стержень; 7 – притискач; 8 – нерухома опора.
Попередньо-напружені збірні залізобетонні конструкції армують окремими стержнями і дротинами, дротяними канатами, а також пучками і пакетами з різного числа дротин. Вибір конструктивного типу напруженої арматури залежить від виду виробу і обладнання, яке застосовують для натягування.
Рис.2.3. Принципова технологічна схема виготовлення легких і важких арматурних виробів для залізобетонних конструкцій: а) плоских сіток; б) просторових каркасів.
Арматурні елементи для армування напружених конструкцій складаються з, власне, арматури, різноманітного обладнання для її закріплення при натягуванні і пристроїв що забезпечують проектне положення окремих стержнів і дротин у конструкції. Обладнання для закріплення напруженої арматури поділяється на затискачі, тимчасові анкери і постійні анкери. Тимчасові кінцеві анкери виготовляють приварюванням на кінцях арматурних стержнів коротких, завдовжки (3…6) діаметрів стержня, відрізків арматури з круглої чи періодичного профілю сталі класу А-V. Постійні анкери є частиною конструкції і передають натягання від напруженої арматури до затверділого бетону. Одиночні стержні періодичного профілю після натягування закріплюють на бетон різьбовими анкерами, пучки з 8…24 дротин закріплюють гільзовостержневими або клиновими анкерами. Різьбові анкерні уявляють собою відрізки стержнів з різьбою і гайкою на кінці. До напружувальної арматури вони приварюються контактним стиковим зварюванням. Арматурні елементи з різьбовими анкерами – це канати, на кінцях яких напресовані гільзи з різьбою і гайкою. Типові технологічні схеми виробництва плоских сіток і каркасів наведені на рис.2.3. Головним процесом в цьому випадку, як і при виготовленні більшості інших арматурних виробів і конструкцій є зварювання металевих стержнів, хомутів та закладних виробів.
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-04-13; просмотров: 80; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.240.178 (0.011 с.) |