Стаття 583. Тимчасовий арешт

 

 1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до 40 діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

 

  Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)

 

 14. Уповноважений (центральний) орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених у частині другій статті 589 цього Кодексу.

 

  Стаття 589. Відмова у видачі особи (екстрадиції)

 2. Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

 

  Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

 

 1. Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

 

  Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження

 

 1) не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

 

  Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження

 2. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

 

  Стаття 613. Витрати, пов’язані з передачею засудженої особи

 

 2. Витрати, пов’язані з передачею засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Державного бюджету України.

 

3.12. У Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами):

пункт 2 частини першої статті 8 викласти в такій редакції:

“2) проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку  товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України”;

 

3.14. У Законі України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20):

3) у статті 11:

у частині другій слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”, а слова “абзацами другим, третім, четвертим, шостим” замінити словами “абзацами другим, третім».

 

3.17. У Законі України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 1, ст. 1):

1) у назві слова “органів дізнання, досудового слідства” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування“;

2) у частині другій статті 11 слова “орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність” виключити.

 

3.19. У Законі України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 51):

1) пункт «в» частини першої статті 5 викласти в такій редакції:

«в) вимагати від слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів»;

2) у пункті “б” частини першої статті 15 слова “поза візуальним спостереженням” замінити словами “поза візуальним та аудіоспостереженням“;

 

3) статтю 16 викласти в такій редакції:

«Стаття 16. Закрите судове засідання

 

1. У випадках, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист, за мотивованою ухвалою суду може проводитися закрите судове засідання.

2. У випадках та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального провадження може прийняти рішення про проведення допиту учасника кримінального провадження з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення, в тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання».

 

3.20. У Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 358):

статті 14 та 15 викласти в такій редакції:

 

«Стаття 14. Використання учасників організованих злочинних угруповань у боротьбі з організованою злочинністю

1. Для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю учасники організованих злочинних угруповань можуть залучатися до співробітництва в порядку, визначеному Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового провадження сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.

 

Стаття 15. Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю

1. У боротьбі з організованою злочинністю спеціальним підрозділам органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надається право використовувати спеціальні технічні засоби у випадках та порядку, передбачених Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України”.

 

3.21. У Законі України “Про попереднє ув’язнення” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360):

1) частини першу та другу статті 1 викласти в такій редакції:

 

«Попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув’язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України»;

2) у частині четвертій статті 13 слова “постанови судді на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про продовження строків тримання під вартою” замінити словами “в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою“;

3) у статті 20:

у частині четвертій слова та цифри “частиною шостою статті 586″ замінити словами та цифрами “частиною першою статті 583″;

4) у частині третій статті 21:

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

“повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави та мотиви взяття під варту, роз’яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту, надати у друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, статті 9 цього Закону та інших прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, законів України “Про попереднє ув’язнення”, “Про прокуратуру”, “Про міліцію”, “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов’язки осіб, що тримаються під вартою, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув’язнення, а також забезпечити можливість користування осіб, що тримаються під вартою, текстами зазначених нормативно-правових актів та науково-методичною літературою з цих питань”.

 

3.23. Частину третю статті 88 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207) викласти в такій редакції:

 

“3. Державний виконавець зобов’язаний надати доступ до документів виконавчого провадження на виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі якщо в ухвалі слідчого судді, суду міститься розпорядження про надання можливості вилучення документів, державний виконавець зобов’язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Ухвала слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, опис документів, які були вилучені на її виконання, додаються до документів виконавчого провадження“.

 

3.47. У Законі України “Про судову експертизу” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232):

1) у статті 1 слова “органів дізнання, досудового та судового слідства” замінити словами “органів досудового розслідування чи суду“.

 

У Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 14-15, 16-17, ст. 133 із наступними змінами):

у частині другій статті 218 слова «органами досудового слідства» замінити словом «прокурором»;

у частині третій статті 220 слово «справи» замінити словами «кримінального провадження».