Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Антитетичний метод науковчення
9. Пильно вдивись в самого себе, відверни свій погляд від усього, що тебе оточує, і скеруй його у середину себе – така перша вимога, яку висуває філософія своєму учню. Ідеться не про те, що поза тобою, а тільки про тебе самого. 10. У науковченні є два досить різних ряди духовного діяння: ряд Я, який спостерігає філософ, і ряд цих спостережень філософом. Вдивимось передусім в Я, яке ми спостерігаємо; що ж це за звернення Я до самого себе? До якого класу видозмін свідомості воно повинно бути віднесене? Воно не є осягненням у поняттях: воно стає таким вперше через протиставлення якогось не-Я і через визначення Я в цій протилежності. Отже, воно є тільки спогляданням. 11. Це споглядання самого себе, якого вимагає філософ при здійсненні акту, через який у нього виникає Я, я називаю інтелектуальним спогляданням. Воно є безпосереднім усвідомленням того, що я дію, і того, що за дію я здійснюю; воно є тим, чим я пізнаю щось, тому що це щось створюю. Що є така здатність інтелектуального споглядання, цього не можна довести через поняття, як не можна вивести з понять і того, що вона таке. Кожен повинен віднайти її [цю здатність – ред..] безпосередньо в самому собі, або ж він не зможе пізнати її ніколи. Вимога, щоб йому довели її через міркування, набагато більш дивна, ніж була б вимога сліпонародженого, щоб йому пояснили, що таке фарби, без того, щоб він навчився бачити. 12. При цьому він (трансцендентальний ідеаліст – ред.) чинить так. Він показує, що дещо, встановлене наперед як основоположення і безпосередньо виявлене у свідомості, можливе не інакше як при одночасному походженні чогось іншого, і це інше можливе не інакше як при одночасному походженні чогось третього; і так далі, доки не будуть остаточно вичерпані умови виявленого спочатку, і воно не буде цілком зрозуміле у своїй можливості. Цей хід думки є безперервним переходом від обумовленого до умови; кожна умова, в свою чергу, стає обумовленою, і треба шукати її умови. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОГО НАУКОВЧЕННЯ 13. Тут повинні бути синтези, отже, нашим постійним принципом відтепер (принаймні у теоретичній частині науковчення, тому що у практичній його частині відбувається все якраз навпаки, як це буде показано свого часу) буде синтетичний прийом; кожне положення буде містити в собі певний синтез.
– Але жодний синтез неможливий без антитезису, оскільки він є дією, і відшукуємо тільки його продукти, – протилежне. Отже, ми повинні при кожному положенні виходити із зазначення протилежностей, які підлягають об’єднанню. – Всі встановлені синтези повинні міститись у вищому синтезі […] і припускати своє виведення з нього. 14. Із основи синтезу Я і не-Я можливо вивести всю сферу науковчення. 15. Якщо б науковченню було поставлене питання: якими є речі самі по собі (речі-в-собі), то воно змогло б відповісти тільки так: такими, якими ми їх повинні зробити. Від цього науковчення аніскільки не стане трансцендентальним тому, що ми знаходимо в нас все те, що ми при цьому встановлюємо; ми виносимо це із нас самих назовні […]. 16. Джерелом будь-якої реальності постає Я, оскільки воно є безпосереднім. Тільки через посередництво Я і разом з ним надається і поняття реальності […]. Я має розглядатися не як чистий суб’єкт, як його дотепер майже всюди розглядали, а як суб’єкт–об’єкт… Я покладає необхідно саме себе, і тому суб’єктивне та об’єктивне складають в ньому єдине ціле […]. Моя система – це перша система свободи: як та нація (французька) звільнила людину від зовнішніх кайданів, так і моя система звільняє від речей самих по собі. 17. Вища задача, яка містить в собі всі інші задачі – така: як може Я безпосередньо діяти на не-Я, або ж не-Я на Я, якщо обидва одне одному протилежні. Підсумок науковчення 18. За Кантом, кожна свідомість лише обумовлена самосвідомістю, тобто зміст її може бути обґрунтований чим-небудь поза свідомістю; результати цього обґрунтування не повинні лише суперечити умовам самосвідомості; вони не повинні тільки знищувати її можливості, – але вони аж ніяк не повинні виникати з неї. Згідно з науковченням, кожна свідомість визначається самосвідомістю, тобто все, що відбувається у свідомості, є обґрунтованим, даним, створеним умовами самосвідомості; і поза самосвідомістю для неї немає жодної іншої підстави.
ПРИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ 19. Твоє призначення полягає не тільки в знанні, але й в діях відповідно до цього знання; ця думка сильно звучить в надрах моєї душі, як тільки я на мить зосереджуюсь в самому собі. Ти існуєш на землі не для бездіяльного самоспостереження та самоспоглядання, не для самонасолоди благочестивими почуттями-ні, ти існуєш тут для діяльності; твоя діяльність, тільки твоя діяльність визначає твою цінність.
Цей голос жене мене за межі уявлень, він веде мене від одного тільки знання до чогось, що знаходиться поза знанням і зовсім йому протилежне; до чогось, що вище і більше за кожне знання, і що містить в собі мету самого знання. 20. [...] Я неминуче мушу сам створювати свій світогляд; тоді я буду цілком самостійним та завершеним самим собою. Першоджерело усього мого милосердя й усього мого життя - те, з чого виникає все, що може існувати в мені, для мене й завдяки мені, найглибший дух мого духа не є сторонній для мене дух, але він створений мною самим в точному значенні цього слова. Я увесь-своє власне створіння. 21. Світогляд, якого я тепер дотримуюсь, я обрав обачливо, свідомо і після роздумів з усіх інших можливих світоглядів, тому що тільки цей мій світогляд визнав я таким, що відповідає моїй гідності і моєму призначенню. 22. Усе моє мислення мусить мати стосунок до моєї діяльності... Поза діяльністю мислення є тільки пустою безцільною грою, втратою сили та часу... 23. Людина не є породженням чуттєвого світу, і кінцева мета її буття не може бути в ньому досягнута. Її призначення виходить за межі часу та простору і взагалі усього чуттєвого. Що вона таке і чим вона повинна стати, про це вона мусить знати; наскільки високе її призначення, так і думка її повинна також уміти піднятись вище границь чуттєвості.[...] Єдино істинно людським […], таким, в якому представлена вся сила мислення людини, є те, в якому вона піднімає себе над цими границями і в якому все чуттєве перетворюється для неї на чисте ніщо, на одне тільки відображення у смертних очах надчуттєвого, яке одне тільки існує. 24. Я не осягаю всього свого призначення; питання про те, чим я повинен стати і чим буду, перевищує все моє мислення.[...] Але ту частину мого призначення, яка ввірена мені самому, її я знаю, знаю цілком, і вона є коренем усіх моїх знань. У кожний момент свого життя я напевно знаю, що я повинен робити, - в цьому і полягає все моє призначення, оскільки воно залежить від мене.[...] До нього повинні спрямовуватися всі мої думки і почуття та всі мої заздрощі... Уважно п ро чит авши наведені положення філософії Й.-Г.Фіхте поясніть, в чому полягає позиція суб`єктивного ідеалізму, а також специфіку і позитивне значення інтерпретацій німецьким філософом проблеми можливості наукового знання. Які завдання повинні виконувати філософія з точки зору науковчення Фіхте? Чи вважаєте ви їх справді важливими та вагомими? Спробуйте за наведеними цитатами визначити спільне і відмінне у поглядах І.Канта та Й.-Г.Фіхте на критичну філософію, метафізику, “річ у собі”. Дайте відповідь на питання: чи є для Фіхте системний характер достатнім визначенням істинного знання? Проаналізуйте один з основних законів науковчення: без суб`єкта немає об`єкта; без об`єкта немає суб`єкта. Чи згідні ви із цим законом? Поясніть свої твердження. При цьому спробуйте визначити чим міркування Фіхте щодо суб`єкта відрізняється від концепції суб`єкта у сенсуалізму Дж.Берклі та абсолютному ідеалізмі Г.Ґеґеля? Дайте аргументовані відповіді на питання: а) якою мірою виправдені намагання Фіхте виводити всі аспекти реальності із активності Я? б) в чому полягає внесок Фіхте у теорію діалектики? в) чи відіграє самосвідомість у пізнанні, зокрема науковому, важливу роль? г) яке світоглядне значення мають погляди Фіхте на призначення людини? Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів 1. Що нового вносить Фіхте в розуміння предмету філософія? 2. В чому полягає новаторство Фіхте в розумінні природи наукового знання у порівнянні з Кантом? 3. Якою мірою виправдані намагання Фіхте виводити всі окреслення реальності із активності Я? 4. Яку роль, за Фіхте, відіграють у процесі пізнання суперечності? Синтез? 5. Чи полягає, за Фіхте, призначення людини тільки в знанні, самоствердженні та самоспогляданні?
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-03-09; просмотров: 78; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.163.171 (0.007 с.) |