Про гідність та примноження наук

Книга перша

… Наука налаштовує та спрямовує наш розум на те, щоби він ніколи не залишався у спокої і, так би мовити, не кам’янів у своїх недоліках, а, навпаки, постійно збуджував себе до дій та прагнув досконалості.

 

Книга друга

Філософія має справу не із індивідуумами і не з чуттєвими враженнями від предметів, але із абстрактними поняттями, виведеними із них, з’єднанням та роз’єднанням яких на основі законів природи і фактів самої дійсності займається ця наука. Що це є саме так, можна легко переконатись, звертаючись до джерел процесів мислення. Відчуття, що слугують ніби воротами інтелекту, виникають від впливу тільки одиничного. Образи або враження від одиничних предметів, сприйняті органами чуттів, закріплюються в пам’яті, при цьому спочатку вони закарбовуються у ній ніби незаторканими, у тому самому вигляді, в якому з’явились чуттєвому сприйняттю. І лише потім людська душа переробляє та перемелює їх, а після або переглядає, або відтворює їх у своєрідній грі, або, поєднуючи та роз’єднуючи їх, приводить у порядок.

 

… Люди мають проникнутись глибоким переконанням у тому, що штучне відрізняється від природного не формою або сутністю, а лише діючою причиною: адже вся влада людини над природою обмежується владою над рухом, тобто здатністю поєднувати та роз’єднувати природні тіла. Отже, всім керує природа, їй же підкорюються три напрями: розвиток самої природи, відхилення від її природного розвитку та мистецтво, тобто відношення людини до природи.

Книга третя

У філософії – потрійний предмет: Бог, природа, людина і, відповідно до цього – потрійний шлях впливу. Природа впливає на інтелект безпосередньо, тобто ніби прямими променями; Бог же впливає на нього через неадекватне середовище, тобто – через творіння, переломленими променями; людина ж, стаючи сама об’єктом власного пізнання, впливає на свій інтелект відбитими променями. Отже, виходить, що філософія поділяється на три вчення: вчення про божество, вчення про природу, вчення про людину. А оскільки всі різні галузі науки можна порівняти із гілками дерева, що росте із єдиного стовбура, що перед тим, як поділитися на гілки, залишається на деякій ділянці цільним та єдиним, то необхідно припустити одну всезагальну науку, яка була би ніби матір’ю всіх наук… Цю науку ми називаємо «перша філософія», або ж «мудрість» (колись вона звалась знанням про речі божественні та людські).

Книга п’ята

Ми підішли до вчення про використання та об’єкти здібностей людської душі. Це вчення поділяється на дві відомі та всіма визнані частини – логіку та етику. Логіка вивчає процеси розуміння та міркування, етика – волю, прагнення та афекти; перша народжує рішення, друга – дії.

 

НОВА АТЛАНТИДА

< У даному творі Ф.Бекона описується вигадана подорож європейців на так само вигаданий острів Бенсалем, до якого, ніби, невпорядковані блукання в Тихім океані врешті приносять їх вітрильник. Острів цей виявляється нікому невідомим, проте дуже непогано обізнаним про те, що відбувається у світі. У давнину його мешканці мали активні контакти із Атлантидою, Америкою, народами Океанії. Далі йде опис бесід та зустрічей європейців із представниками острова, зокрема – їх відвідання Дому Соломона – приміщення, в якому перебували члени Ордена або Товариства – найбільш вшановані та мудрі люди острова Бенсалем. Один з так званих отців Дома Соломона розповів їм наступне >

 

Метою нашого суспільства є пізнання причин та прихованих сил усіх речей; та розширення влади людини над природою, доки усе не стане для неї можливим. Для цього ми користуємося такими спорудами: ми маємо об’ємні та глибокі рудники, що викопані під високими пагорбами та горами; вони мають бути однаково позбавлені сонячних променів та повітря. Ці рудники називаються в нас нижчою сферою та застосовуються для усякого роду згущень, заморожувань та зберігань тіл. Ми користуємося ними також для відтворення природних рудників і для отримання нових, штучних металів із складових, що їх закладаємо туди на тривалі роки…

Маємо й високі вежі, найвищі з них … побудовані на високих горах, отже, найвищі з них сягають трьох миль. Ці місця ми називаємо верхньою сферою… Ці вежі слугують нам для розжарювання на сонці, для охолодження та зберігання тіл, рівно як і для спостережень за явищами природи… Маємо ми також і об’ємні приміщення, де ми штучно викликаємо різні явища природи, як-от сніг, дощ, штучний дощ із різних твердих тіл, грім, блискавку, а також зародження із повітря живих істот: жаб, мух та деяких інших.

Нам відомі способи вирощування різних рослин без насіння, одним лише перемішуванням ґрунтів, а також способи виведення нових видів рослин, відмінних від існуючих, та перетворення одних дерев або рослин в інші. Наявні в нас усе можливі парки та заповідники для тварин та птахів, що потрібні нам не заради одної лише краси або рідкісності, але також для розтинів та дослідів – задля того, щоби знати, що можна зробити із тілом людини. При цьому нами зроблено багато відкриттів, як, наприклад, збереження життєздатності після того, як загинули або були вилучені органи, що ви їх вважаєте життєво важливими; оживлення тварин після того, як, за всіма ознаками, їх здолала смерть, та таке інше. Нам відомі способи сполучення різних видів, внаслідок чого ми отримуємо багато пових порід тварин, і притому – не безплідних, як вважається. Із плісняви виводимо ми різні породи змій, мух та риб, а деяких з них перетворюємо потім у більш високі види живих істот… І виходить все це в нас не випадково, бо ми знаємо заздалегідь, із яких речовин та сполук яке саме єство зародиться.

… Маємо ми різні виробництва, вам невідомі, та багато виробів, як-от: папір різних сортів, льняні, шовкові та інші тканини, ніжні тканини з пуху, що виблискують чудернацькими кольорами, відмінні фарби та багато чого іншого… Ми знайшли способи бачити предмети на великих відстанях, як, наприклад, на небі та у віддалених місцях… Є в нас зорові прилади, що значно перевершують наші окуляри та підзорні труби. Є скло та прилади, що дозволяють виразно розглядати різні найменші предмети, як, наприклад, форму та колір комах, хробаків, зерняток та знаходити у крові та сечі речовини, що є невидимими в іншій спосіб.

… Існують в нас будинки механіки, де виготовляються машини і прилади для всіх видів руху. Там ми отримуємо швидший рух, ніж, наприклад, політ мушкетної кулі, а також вчимося отримувати рух із більшою легкістю та із меншими витратами енергії, підсилюючи його за допомогою коліс та інших способів та отримувати його ще потужнішим, ніж це робите ви, навіть із допомогою ваших гармат та мортир. Ми уподібнюємося також польоту птахів та знаємо кілька принципів польоту. Є в нас судна і човни для плавання під водою і також такі, що витримують буревії; є рятівні пояси та інші прилади, що дозволяють триматись на воді…

Є в нас математична палата, де зібрані найрізноманітніші інструменти, як геометричні, так і астрономічні, виготовлені із великою досконалістю…

Є в нас особливі гімни та щоденні літургії для вихваляння Господа та подяки за чудові його творіння, та особливі молитви про сприяння нашим працям та спрямування їх на благі та благочестиві цілі.

 

Працюючи над вміщеними текстами творів Ф.Бекона, слід враховувати, що філософ був засновником філософії Нового часу, тобто філософії, що вважала своїм завданням всіляко сприяти ефективному розвитку науки. Тому, читаючи тексти, слід перш за все звертати увагу на ті місця, що спрямовані на осмислення науки, її ролі та значення, на окреслення ролі філософії у пошуку шляхів до істинного знання.

Варто також свідомо звернути увагу на те, який саме шлях пізнання, на думку філософа, може бути виправданим і успішним. В наведених текстах такого роду судження філософа достатньо виразно та прозоро виражені. Тому приділіть увагу тому, на що саме, на думку Ф.Бекона, повинна спиратись наука: йдеться про твердження філософа щодо дослідів, спостереження, експериментів та ролі індукції у пізнанні. В той же час варто відзначити й ті місця, де наголошується на ролі розуму та так званого «світлоносного» знання, що свідчить про те, що філософа не можна вважати радикальним прихильником емпіризму так, як це часто визначають у підручниках та навчальних посібниках з філософії.

Цікаво також врахувати й те, що методологічна позиція Ф.Бекона включає в себе не лише накреслення шляхів, способів та засобів пізнання, а й так звану негативну, критичну складову. Отже, варто вдуматись у відоме вчення філософа про ідоли, що заважають істинному пізнанню. Нарешті, всім, хто буде ознайомлюватись із наведеними текстами, буде цікаво прочитати про дещо утопічні та фантастичні пророцтва філософа щодо можливостей поєднання науки із суспільним життям та виробництвом, які він формулює в праці «Нова Атлантида»; зверніть увагу на дещо суміш дещо наївних прогнозів на майбутнє із цілком раціональними.

Питання та завдання для опрацювання фрагментів творів

1. Спробуйте виважено та аргументовано визначити ставлення Ф.Бекона до попередньої історії пізнання та оцінки їм ролі філософії у пізнанні.

2. В чому вбачає філософ найперші завдання сучасної йому філософії?

3. Як оцінює Ф.Бекон діалектику та «першу філософію»? В чому вбачає він їх позитивне та негативне значення?

4. На чому, згідно філософу, має базуватись істинне пізнання? В який послідовності та до якої мети воно має рухатись?

5. Що таке істинна індукція, на думку Ф.Бекона, і чим вона має відрізнятись від традиційної, шкільної індукції?

6. Які інтелектуальні процедури мають супроводжувати здійснення істинної індукції? Які саме таблиці має складати дослідник?

7. Що філософ називає «ідолами», що заважають пізнанню? Чи погоджуєтесь ви із їх визначенням у Ф.Бекона? – Аргументуйте свою позицію.

8. Чи можна вважати, що Ф.Бекон закликає людину до панування на природою? Як би ви окреслили його позицію в цьому питанні?

9. Виділіть та опрацюйте ті місця тексту, в яких йдеться про віру філософа у переможний поступ науки та людської творчості.