Економічна сутність фінансової санації та необхідність її проведення

 

Слово „санація” походить від латинського „sanare” – оздоровлення, видужування.

Серед вітчизняних вчених не існує єдиної думки щодо визначення терміну „санації”. Економічний енциклопедичний словник це поняття пов’язує з системою заходів здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торгівельних, банківських монополій, визнаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Дане тлумачення „санації” не розкриває в повній мірі ціль, механізм і порядок проведення санаційних заходів і методології їх вибору.

Так із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Не враховується можливість мобілізації внутрішніх резервів підприємства для його оздоровлення. Практика ж показує, що саме цим шляхом підприємства виходять із фінансової кризи (наприклад, сільськогосподарські підприємства).

Прийняті Закони України також дають різне тлумачення „санації”.

Так у Законі України „Про банкрутство” (1992 р.) під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов”язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов”язань. Таке тлумачення відображає інститут переведення боргів.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом” (1999р.) розрізняє поняття „санація” та „досудова санація”.

Санація розглядається як система заходів, передбачена процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором з метою запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Наведене визначення санації також не відображає всі сторони санаційного процесу і недостатньо чітко вказує на досягнення головної мети.

Згідно з Законом України „Про страхування” примусова санація страхової компанії передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика і у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю;

- встановлення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Національний банк України тлумачить термін „санація” як режим фінансової санації, а саме, системи не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Найбільш синтизованим тлумаченням терміну „санація” є визначення іноземних економістів-вчених (Н. Здравомислов, Б.Бекенферд, М. Гелінг) та провідних фахівців у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи.

Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді.

Дане визначення „санації” найбільш влучно висвітлює економічну сутність санації підприємств бо вказує на сукупність всіх можливих заходів виведення підприємства із фінансової кризи вказавши напрями його оздоровлення, надійного формування фінансового ресурсного потенціалу.

Сутність санації детальніше можна розкрити через розгляд типів санаційних заходів: соціальні, організаційно-правові (із збереженням або без збереження організаційно-правової форми та юридичного статусу), виробничо-технічні (модернізація, поліпшення якості, зниження собівартості, вдосконалення асортименту), фінансово-економічні.

Метою фінансової санації є поліпшення структури капіталу, покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, забезпечення конкурентоспроможності у довготривалому періоді шляхом фінансування заходів виробничо-технічного характеру,

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України «Про відновлення платоспроможності бор­ жника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-пра­вовими документами передбачено використання реструктури­зації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації. Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підпри­ємств, Агентство з питань попередження банкрутств підприємств та організацій розробило методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпе­чення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання вико­нує Фонд державного майна України.

Реструктуризація підприємства — це здійснення оргашзаційно-господарських, фінансово-економічних, право­вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри­ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню під­приємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспромож­ної продукції, підвищенню ефективності виробництва та за­доволенню вимог кредиторів.

Маємо чітко розмежовувати категорії „реструктуризація” та „реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємст­ва — один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частко­вій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а та­кож у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструк­туризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних за­ходів розрізняють такі форми реструктуризації:

реструктуризація виробництва (зміни організаційної та виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення рентабельності і конкурентоспроможності);

реструктуризація активів (зміни в активах - власні внутрішні джерела санації);

фінансова реструктуризація (змінв структури і розмірів власного і позичкового капіталу та зміни у інвестиційній діяльності підприємства);

корпоративна реструктуризація (реорганізація: укрупненням - злиття, приєднання, поглинання; подрібненням - поділ, виокремлення; без зміни розмірів - перетворення).