Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Результати емпіричного дослідження міжособистісних стосунків в педагогічному колективі
Опрацювавши результати дослідження в якому приймали участь 12 осіб, за допомогою методик "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлера, "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгарда, Х. Смішека, та "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томаса ми отримали наступні результати у числових значеннях:
Рис.1. Загальна діаграма дослідження міжособових взаємин в педколективі.
Переважання у атмосфері колективу таких позитивних ознак, як погодженості, задоволеності, цікавості, захопленості та приязні свідчить про те, що колектив взаємодіє у напрямку досягнення оптимального психологічного клімату та доброзичливих міжособових взаємин у колективі. Продуктивність, спільна підтримка та теплота переважають у меншій кількості - це свідчить про те, що рівень бажаної, позитивної атмосфери ще недостатньо сформований. Це може бути пов`язано із переважанням індивідуально-суб`єктивного трактування членами даного педколективу загальних понять, щодо розуміння цінностей, норм та традицій, які переважають у колективі і лежать в основі становлення безконфліктних міжособових стосунках, а також із переважаючими типами акцентуацій особистості (демонстратвного, гіпертимічного та емотивного) та найбільш частішого вибору стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях - компромісу, співробітництва, уникнення. Також було проведено статистичний кореляційний аналіз загальної кількості шкал з метою перевірки наскільки міжособові стосунки залежать від соціопсихологічного клімату, вибору оптимальної стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях, переважаючого типу особистісної акцентуації та безконфліктного спілкування. (Див. дод. Г) З результатів статистичного аналізу видно, що прокорелювали такі шкали як: Вік - стать: позитивно-безконфліктні, емоційно-стійкі міжособові стосунки прямопропорційно залежать від гендерно-вікових еквівалентів колективу як групи; Стать - демонстративний, збудливий, афективно-екзальтований типи акцентуацій: підвищена здатність до витіснення та демонстративності поведінки, імпульсивності, послабленням контролю над потягами й стимулами, які легко спалахують та активізуються у захопленні від радісних подій і зникають від невтішних, залежить від статі членів педагогічного колективу; Вік - збудливий, дистимічний типи акцентуацій: понижений фон настрою песимізм, фіксація на невеселих подіях професійної діяльності, ідеомоторна загальмованість, підвищена імпульсивність починає проявлятись із збільшенням особово-вікового періоду педколективу і призводити до виникнення конфліктних ситуацій, і як наслідку - погіршенню стосунків;
Приязнь-ворожість - співробітництво, уникнення: в залежності від переважання приязного, чи ворожого ставлення членів колективу одне до одного обираються оптимальні стратегії поведінки задля підтримання позитивного психологічного клімату; Погодженість-непогодженість - задоволеність-незадоволеність: вирішення спільних рішень колективу, яке проявляється ознаками задоволення, або незадоволення координується узгодженістю; Захопленість-байдужість - дистимічний тип акцентуації: для деяких осіб даного колективу є характерним фіксація на негативних ситуаціях, які виникали внаслідок розбіжності поглядів,щодо певних питань; Теплота-холодність - компроміс: якщо у колективі приймається компромісне укладення угоди завдяки обопільному й вимушеному усвідомленню не лише своїх інтересів, а й інтересів іншого, то переважно воно проявляється у вигляді теплого чи холодного ставлення до тих членів колективу, через яких і було прийнято цю компромісну угоду; Взаємна підтримка-недоброзичливість - співробітництво-відсутність співробітництва, співробітництво (сітка Томаса): налагодження спільних дій, міжособистісної взаємодії підтримка позитивних установок колективу проявляється у вигляді співробітництва та колективної підтримки; Педантичний тип акцентуації - змагання, уникнення циклотимічний тип акцентуації: підвищена ригідність і інертність психічних процесів деяких членів колективу лежать в основі вибору певного стилю поведінки, а саме змаганню, або уникненню суть яких полягає у прагненні досягти задоволення своїх інтересів будь-яким чином, навіть за рахунок інших, і відсутністю готовності до кооперації та тенденцій щодо досягнення власних цілей, а також циклотимічними особливостями особистості, яким притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз, що полягають у паралелях з маніакально-депресивними психозами, який немов би коливаються поміж двома полюсами і в більшості випадків можуть призвести до процесу виникнення конфліктів і погіршенню міжособових стосунків;
Пристосування - тривожно-боязливий тип акцентуації: особистості у яких є прояви схильності до страхів, підвищеної лякливості, несміливості, підвищеного рівня тривожності частіше за все обирають стратегію пристосування у ситуаціях міжособистісного конфліктного спілкування; Демонстративний тип акцентуації - афективно-екзальтований, збудливий типи акцентуацій: деяка кількість членів колективу демонстративно на підвищено-імпульсивному рівні спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних, тим самим підштовхуючи членів власної групи до того, чи іншого бажаного вибору міжособистісної дії; Збудливий тип акцентуації - емотивний тип акцентуації: емотивні особи які характеризуються чуттєвістю, вразливістю, глибиною переживань у сфері тонких емоцій, співпереживанні, зворушливості та м`якосердечності в поєднанні із деякими ознаками збудливого типу можуть спровокувати активізацію ворожості і конфліктності у колективі, що значною мірою вплинуть на соціопсихологічний клімат атмосфери групи; Застрягаючий тип акцентуації - гіпертемічний тип акцентуації: легковажна, активна, енергійна ініціативність і стійкість афекту із схильністю до формування "надцінних ідей" не завжди дають змогу членам колективу доводити справи до кінця, бути відповідальними, дотримуватись норм, дорожити авторитетом і тим самим підтримувати продуктивність, захопленість і теплоту міжособистісних відносин; Дистимічний тип акцентуації - циклотимічний тип акцентуації: схильність до проступків і дій без очевидних причин, прояви зосередженості на похмурих сторонах життя, повільність у діях, прийнятті рішень, а також мінливість настрою деяких членів педагогічного колективу можуть бути причинами виникнення міжособистісних проблем, конфліктного спілкування, і як наслідком незадоволеністю колективом як системи міжособистісної комунікації. Ці вище описані дані дають нам підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог". Висновки
На основі розглянутих теоретичних підходів ми здійснили теоретико-методологічний аналіз основних аспектів щодо вивчення та розуміння поняття міжособистісних стосунків. На сьогоднішній день перед суспільством гостро постала проблема наявності недоліків і труднощів у педагогічній міжособистісній взаємодії системи "вчитель-вчитель", що загалом обумовлює зростання конфліктності, яка призводить до погіршення доброзичливого та позитивного спілкування, міжособової взаємодії членів педколективу і як наслідку - зниженню рівня ефективності навчального процесу. Тому можна сказати, що поняття міжособистісні стосунки - ми розглядали як сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами у колективі. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільно значущу оцінку партнерів по спілкуванню.
Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому позитивні ознаки соціопсихологічного клімату, такі як задоволеність-незадоволеність, теплота-холодність, співпраця, її відсутність виступають основними критеріями оцінки таким стосунків у колективі. Психологічним кліматом групи є морально-емоційний тон міжособистісних відносин. Колектив характеризується як - соціально значима група людей об'єднаних спільною метою, високим рівнем міжособистісного спілкування, згуртованістю, внутрішньою дисципліною, специфічними нормами співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Від того, в якому оточенні перебуває людина, які поради та настанови вона отримує - залежать і її життя. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток та міжособистісну взаємодію. У житті людини колектив відіграє суттєву роль. Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог". Функції таких стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистісних стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів Отже міжособистісні стосунки в педагогічному колективі є найбільш значущими для особистості та її ефективної діяльності щодо збільшення рівня ефективності навчального процесу.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-02-07; просмотров: 98; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.36.192 (0.006 с.) |