Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.

— Та це вони, мабуть, в ворона граються, — обізвався насмішкувато Лаврін.

— Це добра іграшка! Мотре, покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб'ю тобі руки.

 

 

Кайдаш ухоп`ив кочерг`у й зам`ірився на молод`иць (Кайдаш схватил кочергу и примерился = нацелился на молодиц); вон`и йог`о н`іби й не б`ачили і все репетув`али та л`аялись (они его будто и не видели и всё вопили да ругались). Стар`ий Кайдаш п`остив, бо тод`і бул`а п'`ятниця (старый Кайдаш постился, так как тогда была пятница). Він був гол`одний та серд`итий (он был голодный и сердитый). Жін`очий крик дратув`ав йог`о (женский крик раздражал его).

— Пок`иньте мотов`ило (отпустите мотовило), бо так і впеч`у об`ох по сп`ині кочерг`ою (а то так и вмажу обеим по спине кочергою)! — кр`икнув він на всю х`ату (крикнул он на всю хату).

Молод`иці сто`яли блід`і, як смерть, і од зл`ості л`едве д`ихали (молодицы стояли бледные, как смерть, и от злости едва дышали). Вон`и вже не м`али с`или сам`і пок`инути те мотов`ило (они уже не имели силы сами отпустить то мотовило). Кайдаш к`инув з усі`єї с`или об з`емлю кочерг`ою (Кайдаш бросил со всей силы о землю кочергу), в`ихопив з їх рук мотов`ило і потрощ`ив йог`о на цурп`алочки (выхватил из их рук мотовило и поломал его на обломки = на куски). Свекр`уха й нев`істка розійшл`ись н`абік (свекровь и невестка разошлись в стороны).

 

Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць; вони його ніби й не бачили і все репетували та лаялись. Старий Кайдаш постив, бо тоді була п'ятниця. Він був голодний та сердитий. Жіночий крик дратував його.

— Покиньте мотовило, бо так і впечу обох по спині кочергою! — крикнув він на всю хату.

Молодиці стояли бліді, як смерть, і од злості ледве дихали. Вони вже не мали сили самі покинути те мотовило. Кайдаш кинув з усієї сили об землю кочергою, вихопив з їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки. Свекруха й невістка розійшлись набік.

 

 

— Чог`о ви л`аєтесь (что вы ругаетесь)? Чог`о ви св`аритесь (что вы бранитесь, ссоритесь)? — поч`ав Кайдаш (начал Кайдаш). — Г`осподи (Господи)! Сьог`одні свят`а п'`ятниця (сегодня святая пятница), а вон`и теб`е, нен`аче на злість, т`ільки до гріх`а дов`одять (а они тебя, как на зло, только до греха доводят). Н`ащо тоб`і, Мотре, те мотов`ило (зачем тебе, Мотря, то мотовило)?

— Б`уду сво`ї поч`инки мот`ать (буду свои заготовки мотать). Одн`аче в вас д`оброї сор`очки не засл`ужиш (однако у вас хорошой сорочки не заслужишь), — сказ`ала Мотря (сказала Мотря).

— Вон`а х`оче пр`ясти соб`і на полотн`о н`арізно од нас (она хочет прясть себе на полотно отдельно от нас), — сказ`ала Кайдаш`иха, л`едве д`ишучи (сказала Кайдашиха, едва дыша).

— Н`ащо тоб`і пр`ясти н`арізно (зачем тебе прясть отдельно)? Чи тоб`і хто полотн`а не да`є, чи що (иль тебе кто полотна не даёт, или что)? — спит`ав Кайдаш у Мотрі (спросил Кайдаш у Мотри).

— Х`очу пр`ясти, бо м`аю пр`аво (хочу прясть, так как имею право), — сказ`ала Мотря (сказала Мотря).

 

— Чого ви лаєтесь? Чого ви сваритесь? — почав Кайдаш. — Господи! Сьогодні свята п'ятниця, а вони тебе, неначе на злість, тільки до гріха доводять. Нащо тобі, Мотре, те мотовило?

— Буду свої починки мотать. Одначе в вас доброї сорочки не заслужиш, — сказала Мотря.

— Вона хоче прясти собі на полотно нарізно од нас, — сказала Кайдашиха, ледве дишучи.

— Нащо тобі прясти нарізно? Чи тобі хто полотна не дає, чи що? — спитав Кайдаш у Мотрі.

— Хочу прясти, бо маю право, — сказала Мотря.

 

 

— Ст`авте, т`ату, мерщ`ій х`ату ч`ерез с`іни (ставте, папа, скорее хату через сени), — обізв`ався Карп`о (сказал Карп).

— Ти б л`учче сво`ю ж`інку тр`охи приб`оркав (ты б лучше свою жену немного утихомирил; “ приб ` оркувати ” — усмирять), щоб не так в`исоко літ`ала (чтоб не так высоко летала), — сказ`ав б`атько (сказал отец).

— Хіб`а мо`я ж`інка к`урка (разве моя жена курица), щоб я їй кр`ила обб`оркав (чтобы я ей крылья обрезал; “ б ` оркати ” — подрезать или подвязывать крылья у птиц /в переносном смысле — усмирять /), — сказав Карпо (сказал Карп).

— К`арпе, не драт`уй мен`е, кол`и х`очеш, щоб і в т`ебе бул`а ц`іла чупр`ина (Карп, не раздражай меня, если хочешь, чтоб и у тебя был целым чуб).

— Дал`еко вам до мо`єї чупр`ини (далеко вам до моего чуба)! — обізв`ався Карп`о (сказал Карп).

— Ти дум`аєш, що в м`ене р`уки не доросл`и до тво`єї чупр`ини (ты думаешь, что у меня руки не доросли до твоего чуба)? — кр`икнув б`атько (крикнул отец).

— М`абуть, уже переросл`и (может, уже переросли)... М`ати кр`ивдить ж`інку, а ви мен`е (мать обижает жену, а вы меня), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

— Хто ж теб`е зобиж`ає (кто же тебя обижает)? Xiб`a я тоб`і `їсти не да`ю (разве я тебе есть не даю)? — кр`икнув б`атько (крикнул отец).

 

— Ставте, тату, мерщій хату через сіни, — обізвався Карпо.

— Ти б лучче свою жінку трохи приборкав, щоб не так високо літала, — сказав батько.

— Хіба моя жінка курка, щоб я їй крила обборкав, — сказав Карпо.

— Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна.

— Далеко вам до моєї чуприни! — обізвався Карпо.

— Ти думаєш, що в мене руки не доросли до твоєї чуприни? — крикнув батько.

— Мабуть, уже переросли... Мати кривдить жінку, а ви мене, — сказав Карпо.

— Хто ж тебе зобижає? Xiбa я тобі їсти не даю? — крикнув батько.

 

 

— A xiб`a ж ви дал`и мен`і кол`и хоч коп`ійку в р`уки (а разве вы дали мне когда хоть копейку в руки)? Я робл`ю, а ви гр`оші в сво`ю скр`иню хов`аєте (я работаю, а в ы деньги в сво й сундук прячете).

— Н`ащо тоб`і гр`оші (зачем тебе деньги)? Xiб`a х`очеш їx проп`ить (разве / что / хочешь их пропить)? — сказ`ав б`атько (сказал отец).

— А хоч би й проп`ить (а хоть бы и пропить). Як`е вам до т`ого д`іло (какое вам до этого дело)? — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

— То ти мен`е б`удеш на ст`арість вч`ити (так ты меня будешь на старости / лет / учить)! — крич`ав стар`ий Кайдаш, блід`ий, як смерть (кричал старый Кайдаш, бледный, как смерть), та все приступ`ав до Карп`а (да все наступал на Карпа).

— Т`ату, не л`ізьте (папа, не лезьте)! Я робл`ю й м`аю пр`аво на сво`є добр`о (я работаю и имею право на своё добро). Одрізн`іть нас (отделите нас).

— То ти ч`ерез сво`ю дурн`у ж`інку б`удеш мен`і цв`ікати так`е в в`ічі (так ты из-за своей глупой жены будешь высказывать такое в глаза; цв ` ікати — высказывать неудовольствие, упрекать)! Чог`о ти, б`ісова д`очко, гриз`ешся з м`атip'ю (что ты, бесова дочь, грызёшься с матерью)? — кр`икнув стар`ий Кайдаш, мах`аючи пол`аманим мотов`илом (крикнул старый Кайдаш, махая поломанным мотовило м). — Чи ти х`очеш б`ути найст`аршою в x`aтi, чи що (иль ты хочешь быть самой старшей в хате, или что)? Чи ти х`очеш, щоб м`ати бул`а тоб`і за н`аймичку (иль ты хочешь, чтобы мать была тебе вместо батрачки)? Я тоб`і поліч`у р`ебра оц`им мотов`илом (я тебе посчитаю рёбра мотовилом).

 

— A xiбa ж ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте.

— Нащо тобі гроші? Xiбa хочеш їx пропить? — сказав батько.

— А хоч би й пропить. Яке вам до того діло? — сказав Карпо.

— То ти мене будеш на старість вчити! — кричав старий Кайдаш, блідий, як смерть, та все приступав до Карпа.

— Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро. Одрізніть нас.

— То ти через свою дурну жінку будеш мені цвікати таке в вічі! Чого ти, бісова дочко, гризешся з матip'ю? — крикнув старий Кайдаш, махаючи поламаним мотовилом. — Чи ти хочеш бути найстаршою в xaтi, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом.

 

 

Кайдаш махн`ув на Мотрю мотов`илом i зачеп`ив ї`ї по руц`і (Кайдаш взмахнул на Мотрю мотовилом и зацепил её за руку).

Між б`атьком i М`отрею став Карп`о, нен`аче з земл`і в`иріс (между отцом и Мотрей встал Карп, будто из земли вырос).

— Т`ату, не б`ийте Мотрі (папа, не бейте Мотрю), — кр`икнув він несамов`ито (крикнул он вне себя), — як`е пр`аво ви м`аєте бить мо`ю ж`інку (какое вы имеете право бить мою жену)?

— А чом же вон`а не сл`ухає м`атері та т`ільки збив`ає б`учу в мо`їй х`аті (а почему же она не слушается матери и только раздувает ссору в моей хате)?

— Бо не Мотря в`инна, а м`ати (потому что не Мотря виновата, а мать). М`ати всю важк`у роб`оту скид`ає на Мотрю (мать всю тяжёлую работу сбрасывает на Мотрю), а сам`а т`ільки поход`еньки та посид`еньки справл`яє (а сама только гуляет да сидит без дела; “ поход ` еньки та посид ` еньки справл ` яти ” — бездельничать).

— То це ти так`е гов`ориш за сво`ю м`атір (так это ты такое говоришь о своей матери)? — кр`икнув Кайдаш (крикнул Кайдаш).

— То це ти мен`і к`олеш `очі ч`ерез сво`ю ж`інку (так это ты мне колешь глаза из-за своей жены)? — кр`икнула Кайдашиха, приступ`аючи до Карп`а з др`угого б`оку (крикнула Кайдашиха, подступая к Карпу с другой стороны). — От чог`о я діжд`алась на ст`арість од сво`їх діт`ей (вот чего я дождалась на старость от своих детей)!