Ергономіка як наукова дисципліна.

Впровадження та експлуатація нової техніки та технології якісно змінюють характер праці, взаємовідносини людини та техніки у виробничому середовищі. Тому великого практичного значення набуває вивчення системи – “Людина-машина-середовище” (ЛМС). Цими питаннями займається відносно молода наукова дисципліна „ Ергономіка”, завданням якої є оптимізація взаємозв’язків у системі ЛМС, створення для людини найбільш сприятливих умов праці.

В ергономіці, як і в інших прикладних дисциплінах, реальні проблеми не можливо вирішити, залишаючись в рамках лише якоїсь однієї науки. З огляду на це ергономіку слід розглядати як комплексну наукову дисципліну, яка займається вирішенням різноманітних аспектів система ЛМС в процесі проектування: проектування системи, робочих місць, устаткування, виробничого середовища, засобів взаємодії в системі „людина машина” та організації праці.

Проектування системи засноване на принципі, згідно з яким людина є складовою частиною системи “людина-машина”. Основна проблема проектування пов’язана із раціональним розподіленням функції між людиною та машиною.

Проектування робочих місць полягає в тому, щоб фізичне оточення відповідало характеристикам людського тіла і роботу можна було виконувати без надмірних зусиль, перебуваючи у зручній позі -„сидячи” чи „стоячи”. Включає проектування робочого крісла, стола, раціонального розміщення знарядь та предметів праці, використовуваних матеріалів пристосувань.

Проектування виробничого устаткування передбачає створення такої техніки, яка забезпечує зручність в процесі праці, високу працездатність, збереження сил людини, безпеку для її здоров`я життя.

Проектування виробничого середовища ставить перед собою завдання щодо приведення освітлення, параметрів мікрокліматів, вентиляції, шуму, вібрації, різноманітних випромінювань та інших чинників виробничого середовища у відповідність із вимогами працівника, враховуючи специфіку його трудової діяльності.

Проектування засобів взаємодії в системі „людина-машина” передбачає, що інформаційний обмін між складовими системи відбувається в обох напрямках: засоби відображення інформації надають людині потрібну інформацію про машину, а остання одержує інформацію від людини через органи керування.

Проектування організації праці передбачає розгляд таких питань: психофізіологічні можливості працівника щодо інтенсивності виконання певних видів робіт, режими праці та відпочинку.

Продуктивність праці людини неоднакова протягом робочої зміни, різна в першій, другій та третій зміні, змінюється також і протягом робочого тижня.Такі зміни обумовлені станом організму людини. Функція продуктивності має свої закономірності та особливості. Перші 30-40 хвилин роботи продуктивність наростає до максимуму (період втягування в роботу), наступні 2,5-3 години утримується високий рівень (якщо відсутні несприятливі впливи на організм людини), а до обідньої перерви знижується. В другій половині робочого дня зміни продуктивності повторюють першу половину дня і лише в останні години роботи різко падає.

Досягти більш стабільної та високої продуктивності можна за рахунок підвищення працездатності людини (професійна підготовка, тренування, застосування спеціального харчування та відповідних медичних засобів), покращенням його функціонального стану (зняття залишкової втоми, відсутність стресових ситуацій) та зниження втомлюваності шляхом оптимізації умов праці (зниження шуму, покращення освітленості, створення оптимальних мікрокліматичних умов).

З точки зору ергономіки продуктивність праці людини визначається її працездатністю, яка, в свою чергу, залежить від функціонального стану організму людини, накопичення втоми.

 

 

Лекція 4. Безпека життєдіяльності в системі

                “Людина – побутове середовище”

 

Побутовий травматизм.