Роль Галицько-Волинського князівства у збереженні та розвитку української культури

Галицько-Волинське князівство 13-14ст. Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу

Зберегло від завоювання та асиміляції (засвоєння етнічною меншістю взірців і норм домінуючої культури з втратою своїх власних) південну та західну гілки східного слов´янства, сприяло їхній консолідації (Об'єднання, зімкнення окремих осіб, груп, організацій для посилення боротьби за загальні цілі й інтереси) та усвідомленню власної самобутності; стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя; модернізувало давньоруську державну організацію; розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу; продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов´янську державність на міжнародній арені. Похід кн. Олега на Константинополь і его повернення в Київ. Мініатюра з радзивіоівського літопису XV в. Хрещення княгині Ольги. Мініатюра з радзивіоівського літопису. Після утвердження і зміцнення,Галицько-Волинське князівство відігравало значну роль в розвитку культури Русі, хоча Київ залишався найвизначнішим центром. Панорама,мініатюра в музеї при Михайловскім соборі У часи роздробленості в XIII—XIV ст. князівства Південно-Західної Русі продовжували культурний розвиток на базі того, що вже було накопичено за попередні століття. Важливим було те, що духовне життя мало чітко визначений національний характер, оскільки більшість населення складали українці. Відбувався подальший розвиток народної творчості, зароджувалися його нові форми. Розвивалися обрядова пісенність, весільні, жнивові, купальські, петрівочні пісні та веснянки Фольклорні жанри були репрезентовані казками, новелами, легендами, переказами й притчами. У Галицько-Волинському князівстві освічених людей залучали до роботи у князівських та єпископських канцеляріях, де вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування, переважно латинською мовою. Більшість князів і бояр були освіченими людьми. Данило Галицький (1201–1264)

Архітектура міст та культових споруд Галицько-Волинського князівства відображає вплив не лише візантійський, а в основному європейський, що дістав назву романського стилю. Церква св. Пантелеймона у Галичі виконана у європейському романському стилі Однак місцеві майстри привносили багато своїх, місцевих мотивів, і він мав досить виразний національний характер.

У рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були збудовані у той час і пишно прикрашені холмські церкви. Справжнім меценатом(добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги) в ділі будування й прикрашання храмів став Володимир Василькович.

Галицько-Волинська держава близько втягувалася як в політичні так і духовні, культурні інтереси західної Європи. Помалу в ужиток входить латинська мова, церковні обряди дуже нагадують центральноєвропейські. Галицький боярин початку 13 століття у західноєвропейському озброєнні з візантійським шоломом.

Отже,протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняливелику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насувалися.