Вексель.его сущность и виды.

Вексель -средство обращения,функционирующее в виде безусловного денежного долгового обязательства,которое даёт его собственнику неоспоримое право требовать от должника осуществить платёж указанной в нём суммы в определённый срок. Существует следующая классификация векселей:1. В зависимости от характера движения: простой (соло-вексель) - это ценная бумага, содержащая простое, ничем не обусловленное обязательство векселедателя уплатить оп­ределенную денежную сумму в определенный срок и в определен­ном месте векселедержателю или его приказу; переводный (тратта)- это ценная бумага, содержа­щая приказ векселедержателя по отношению к плательщику об. уплате указанной в векселе суммы денег третьему лицу. 2.В зависимости от возможности держателя векселя переусту­пить право получения денег другому лицу: именной;ордерный; предъявительский 3. В зависимости от формы взыскания дохода по векселю (плата за вексель ): процентный — в оформлении векселя указывается процент, который должен быть выплачен предъявителю на дату гашения векселя. Если при заполнении векселя процент указан — он авто­матически становится процентным; дисконтный — в этом случае в векселе заложен дисконт при продаже-передаче, т.е. существует разница между ценой реализа­ции и ценой погашения векселя .4. В зависимости от срока обращения: краткосрочный — со сроком обращения до 3 месяцев; среднесрочный — со сроком обращения от 3 месяцев до 1 года; долгосрочный — со сроком обращения более года. 5. В зависимости от содержания: финансовый вексель — вексель;;товарный (коммерческий) — вексель, используемый для кредитования торговых операций;фиктивный вексель — вексель, выдача которого не связана с реальным движением ни товарных, ни денежных ценностей; обеспечительский вексель — вексель, выписываемый для обес­печения ссуды ненадежного заемщика.

 

 

50.Варианты, которые испоьзуются векселеполучателем с векселем и их характетистика.

Векселедержатель имеет несколько принципиальных возможностей использования векселя. Наиболее простой вариант заключается в том, чтобы сохранять этот вексель до срока платежа, а затем предъявить его к оплате. Но этот способ имеет существенный недостаток, связанный с замораживанием денежных средств, которые можно досрочно получить по векселю. Второй вариант - это оплата векселем своих обязательств перед другим предприятием, по отношению к которому держатель векселя выступает должником. Для этого на оборотной стороне векселя пишется передаточная надпись - заявление о передаче своих требований по векселю другому предприятию - так называемый индоссамент. Таких записей может быть достаточно много (вексель может неоднократно переадресовываться до наступления срока платежа), и если на векселе для них уже не хватает места, то к нему присоединяется добавочный лист - аллонж. Третий вариант использования векселя заключается в его продаже третьим лицам, например, на бирже или банку (в этом случае на обороте векселя также пишется соответствующий индоссамент).Коммерческий банк, в свою очередь, при необходимости может передать вексель центральному банку страны для переучета его по специальной переучетной ставке, но с обязательством незадолго до наступления срока платежа по векселю выкупить его обратно. Еще одной возможностью досрочного использования векселя является получение в банке кредита под его залог.Погашение векселя может происходить двумя путями: либо владелец векселя сам предъявляет его к оплате (непосредственно плательщику, или - если вексель домицилированный - то соответствующему банку), либо он обращается в свой банк с поручением принять платеж -инкассировать вексель.

 

 

 

 

56. Роль позичкового видсотка в роночной экономике.

Насамперед процент сприяє більш ефективному використанню кредиту, зміцненню комерційного або господарського розрахунку. Адже повернути позичку і сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Неефективні проекти просто відсікаються. Водночас процент збільшує доходи банків, сприяючи зміцненню їх стійкості.
Процент сприяє й більш ефективному використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами.
Велику роль відіграє процент у стимулюванні населення вкладати свої заощадження в банки. По-перше, отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення внаслідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим доходом населення. Вища процентна ставка за строковими вкладами стимулює вкладників розміщувати свої заощадження в банках на тривалі строки, відповідно зростають можливості банків надавати більше середньо-та довгострокових кредитів на розвиток економіки чи на підвищення життєвого рівня населення.
Водночас високі процентні ставки, які вже тривалий час застосовуються в Україні, не дають можливості багатьом суб'єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, вихід її з економічної кризи. Підприємства, які все ж таки користуються цими кредитами, високі проценти відносять на собівартість продукції, яку вони випускають, а це часто робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на національному ринку.

 

55. Джерела формування та сплаты позичкового видсотку. Найпоширенішою є позиція економістів класичного на­прямку теорії грошей, за якою позичковий відсоток роз­глядається як ціна капіталу, взятого у кредит. Логіка такого визначення досить проста' враховуючи те, що під­приємець виступає покупцем капіталу — товару, то й від­соток, виплачуваний ним кредитодавцеві, представляє ціну цього капіталу.

Економісти неокласичної школи дають інше тлумачення позичкового вщсотка. Його суть розглядається як плата за жертву чи за збереження й відмову власника грошей негайно використати їх на придбання певних цінностей. Як писав австрійський економіст Е.Бем-Баверк, позичко­вий відсоток є результатом більш високої оцінки поточних потреб, аніж майбутніх. У цьому випадку величина від­сотка визначається на базі суто психологічних чинників, як різниця в ціні між теперішніми та майбутніми благами. При цьому останні у зв'язку з невизначеністю перспектив економічного розвитку оцінюють нижче від теперішніх.

У цьому ж методологічному ключі розглядав природу відсотка і Дж. М. Кейнс. Він визначав суть останнього як «плату за розставання з ліквідністю». Як зазначалось у попередньому розділі, в теорії Дж-М.Кейнса формування відсотка регулюється дією провідного психологічного за­кону, за яким люди віддають перевагу грошам як най­більш ліквідній формі багатства. Звідси відсоток є опла­чувана власникові капіталу компенсація за тимчасове розлучення з грошовою формою багатства. Величина по­зичкового відсотка, за Кейнсом, залежить від двох чин­ників: 1) вона прямо пропорційна «перевагам ліквідності», 2) обернено пропорційна кількості грошей, що знаходяться в обігу.

В економічній теорії є й інші підходи до визначення природи позичкового відсотка; кожен з них,як і при аналізі суті капіталу, відображає різні аспекти функціонування цього економічного феномена позичковий від­соток являє частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у позику грошовий капітал. Його джерелом є прибуток, що його одержує підприємець у процесі про­дуктивного використання позичкового капіталу. Зазначе­ний прибуток розподіляється між самим підприємцем і його кредитором. Перший стримує підприємницький доход, другий — позичковий відсоток. Пропорція розподілу при­бутку на ці дві частини залежить від рівня конкуренції на позичковому ринку — попиту і пропозиції на позичко­вий капітал.