Комерційні банки, їх види, функції і організаційна структура

Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції за рахунок грошового капіталу і заощаджень, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Комерційні банки відрізняються за призначенням статутного фонду і способу його формування.

Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових внесках. Засновниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Комерційні банки здійснюють діяльність на основі ліцензій. Організація і управлінська структура банку регламентується статутом, що містить положення про органи управління банку, його структуру і функції. Найвищим органом є загальні збори акціонерів. Скликається щорічно для вирішення наступних питань:

- зміна статуту і статутного капіталу;

- обрання ради банку;

- затвердження річних результатів діяльності;

- розподіл доходів банку;

- створення і ліквідація філій.

Принципи діяльності комерційних банків:

- робота в межах реальних наявних ресурсів;

- повна економічна самостійність;

- взаємини комерційного банку з клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини;

- регулювання діяльності комерційного банку може здійснюватися тільки непрямими економічними методами.

Функції комерційних банків:

- посередництво в кредиті;

- стимулювання накопичень в економіці;

- посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами;

- посередництво в операціях з цінними паперами;

- інвестування;

- міжнародні розрахунки;

- прийом і обслуговування внесків.

Фінансові ресурси комерційних банків

Фінансова стійкість відповідає такому стану розподілу і користування фінансових ресурсів, які забезпечують розвиток банку на основі збільшення норми накопичення, раціональної структури капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого ступеня ризику.

Банківські ресурси складаються з власних і залучених коштів.

Джерела власного капіталу або капітальні статті пасиву балансу банку наступні:

- статутною фонд;

- резервний фонд;

- інші фонди банку і кошти, що прирівнюються до них;

- нерозподілений прибуток.

У структурі пасивів балансу частка власних коштів банку незначна, але вона повинна бути достатньою для виконання прийнятих зобов'язань, захисту інтересів вкладників і запобігання банкрутству.

Поточні статті пасивів балансу – це залучені кошти, які складаються з:

- кореспондентських рахунків інших банків в різній валюті;

- розрахункові і поточні рахунки в національній валюті;

- депозити юридичних осіб;

- внески громадян;

- міжбанківський кредит;

- кредитори;

- інші пасиви

Пасивні операції

До пасивних операцій відносять:

· залучення депозитів юридичних і фізичних осіб;

· отримання кредитів від банків;

· випуск цінних паперів.

Головне джерело формування пасивів банку – це депозити, які діляться:

- Внески до запитання (це безстрокові депозити які можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі на першу вимогу власника; відсотки по внесках до запитання нараховуються невеликі).

- Термінові депозити (зараховуються на депозитні внески на певний час, відсоток залежить від розміру і терміну внеску). Дострокове зняття внеску несе за собою втрату відсотків у формі штрафу за передчасне зняття. Термінові внески для банку привабливіші оскільки протягом одного терміну дозволяють зберігати менший резерв грошових коштів.

- Ощадні внески (що приносять відсоток; можна зняти кошти у будь-який час). Створюються з метою накопичення і використання коштів в майбутньому.

Здійснюючи пасивні операції необхідно контролювати ситуацію, враховуючи при цьому об'єм витрат за різними категоріями внесків і враховуючи можливі ризики.

Активні операції

До них відносять:

- надання кредитів банкам, юридичним і фізичним особам;

- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, а також ухвалення ризику і виконання вимоги по інкасації (факторинг і форфейтинг)

- надання посередницьких послуг

- вкладення коштів в статутні фонди інших юридичних осіб.

Банківські активи складаються з – капітальних статей (земля; будівлі, що належать банку; основні засоби) і поточних активів (враховані векселі; грошова готівка; кредити і інвестиції). Існують наступні групи банківських активів з погляду ліквідності і прибутковості:

- первинні резерви (самі ліквідні активи, які можуть бути використані для виплати внесків, що вилучаються, і задоволення заявок на кредити). Відносять: грошову готівку банку; чеки; кошти на кореспондентських рахунках інших комерційних банків).

- Вторинні резерви (приносять дохід, але є високо ліквідними; можуть бути використані з мінімальною затримкою і незначним ризиком втрат.) До них відносять: векселі і короткострокові цінні папери; кредити до запитання; короткострокові кредити першокласним позичальникам.

- Низько ліквідні активи (відносять капітальні статті активу, дебітори і інші активи). Доходи від активних операцій, відсотки і дивіденди від вкладень в цінні папери служать головним джерелом банківського прибутку. Але при формуванні банківських активів не можна виходити тільки від їх прибутковості. Головне завдання управління банківськими активами – це забезпечення банківської прибутковості і надійності банку для клієнтів.

Прибуток банк отримує тільки від активних операцій.

1. Фондові операції. Інвестування в цінні папери

До фондових операцій банку відносять:

1. Емісія і розміщення знов випущених паперів

2. Кредитування під заставу цінних паперів і покупка цінних паперів банками за власний рахунок.

3. Покупка і продаж цінних паперів за дорученням і за рахунок клієнта.

4. Зберігання і управління цінними паперами клієнта

Залежно від виду фондових і довірчих операцій комерційні банки можуть виступати як емітент цінних паперів, фінансовий інвестор або посередник.

Інвестиції – це кошти, вкладені в цінні папери держави або підприємств на відносно тривалий період часу.

Відмінність інвестицій від кредитів:

- кредити припускають використання коштів в перебігу невеликого періоду за умови повернення їх у встановлений термін з виплатою відсотка. Інвестиції припускають постійний приток коштів у вигляді дивідендів впродовж тривалого періоду.

- При кредитуванні ініціатором операції виступає позичальник, а при інвестуванні – комерційний банк.

- У кредитних операціях банк один з головних і небагатьох кредиторів, при інвестиціях – банк один з багатьох кредиторів.

З погляду отриманого доходу інвестиції – це друге джерело банківського прибутку після відсотків по кредиту.

1. Факторингові послуги.

Факторинг – фінансова операція, при якій підприємство–продавець поступається банку або спеціалізованій факторинговій фірмі право отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію. При проведенні операції банк відшкодовує підприємству-продавцю основну частину боргу (70-90%) вилучаючи певну комісійну плату у вигляді відсотка до суми платежу (1-2,5%).

Факторингова операція дозволяє підприємству-продавцю в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість (перетворити її в грошові кошти).

Додаткові послуги з факторингу:

1. постійне і разове консультування з питань вдосконалення організації розрахунків з постачальниками і покупцями, підвищення ефективного використання ресурсів і оздоровлення фінансового стану.

2. юридичні послуги

3. ведення за дорученням клієнта дебіторської заборгованості, а також облік реалізації продукції, для складання бухгалтерських звітів і оцінка платіжної дисципліни.

Форфетування

Форфейтинг – це фінансова операція по рефінансуванню дебіторської заборгованості по товарному або комерційному кредиту шляхом передачі переказного векселя на користь банку із сплатою відповідної комісійної винагороди. В результаті форфетування, заборгованість по товарному або комерційному кредиту переходить в заборгованість банку по фінансовому кредиту.

Форфетуванню підлягають:

- векселі;

- акредитиви.

При форфетуванні покупка векселів здійснюється за вирахуванням відсотків (дисконту) авансом за весь термін кредиту.

Переваги:

- спрощення балансового співвідношення можливих зобов'язань;

- поліпшення стану ліквідності;

- зменшення можливості втрат;

- відсутність ризику, пов'язаного з коливанням процентних ставок.

Трастові операції

Трастові операції – це довірчі операції з управління засобами, майном, цінними паперами клієнта, здійснення від свого імені і за дорученням клієнта фінансових операцій на підставі договору з ним.

Банки здійснюють ці операції для приватних осіб, підприємств, добродійних фондів і інших установ.

Розрізняють 3 види трастових операцій:

· управління спадком;

· виконання операцій за дорученням і у зв'язку з опікою;

· агентські послуги.

Трастові послуги виконують функцію депозитарію (зберігання акцій). Об'єм довірчих операцій повинен бути таким, щоб окупити пов'язані з цими операціями витрати і забезпечити банку отримання прибутку.