Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об'єкту оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно-небезпечному об'єкті.

Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення входить більше 50% території, другий -від 30% до 50%, третій - від 10 до 30% і четвертий - менше 10%.

Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:

1. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).

2. Осередок ураження нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід. гранозан тощо).

3. Осередок ураження стійкими швидкодіючими НХР (анілін, фурфурол тощо).

4. Осередок ураження стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо).

 

Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпечення населення, можна віднести таке:

- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;

- незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;

низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дозволяє використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;

надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;

труднощі виявлення НХР, через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;

дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;

забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;

більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі використати за призначенням. Класифікація суб'єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за

Хімічною небезпекою

Безпека функціонування хімічно-небезпечних об'єктів залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання хімічних речовин, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об'єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь - це об'єкти у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3,0 тис. Чоловік (69 об'єкти);

II ступінь - 42 об'єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,1 до 0,3 тис. чоловік);

III ступінь - 1134 об'єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,3 до 3,0 тис. чоловік);

IV ступінь - 526 об'єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0,1 тис. чоловік).

Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин Висока швидкість формування та дії уражаючих факторів викликають необхідність прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно небезпечного об'єкту та населення, яке знаходиться поблизу.

Комплекс заходів щодо захисту від НХР включає:

1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспортування та використання НХР.

2. Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.

3. Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій працівників об'єкту та населення.

4. Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

5. Щоденний хімічний контроль.

6. Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.

7. Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.

8. Хімічна розвідка району аварії.

9. Тимчасова евакуація працюючих на об'єкті та населення із небезпечного району.

10. Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

11. Локалізація та ліквідація наслідків аварії.

План захисту працівників від НХР повинен включати два розділи: організаційні заходи та інженерно-технічні заходи.

У розділі організаційні заходи представлені:

- характеристика об'єкта, його підрозділів, наявні на об'єкті НХР;

- оцінка можливої обстановки на об'єкті у випадку виникнення можливої аварії;

- організація контролю за хімічним станом на об'єкті у буденних умовах та під час можливої аварії, порядок підтримання сил та заходів хімічної розвідки та хімічного контролю у стані постійної готовності;

- організація оповіщення працівників об'єкту та населення, яке проживає навколо об'єкта;

- організація укриття працюючих на об'єкті в захисних спорудах цивільної оборони, порядок підтримання їх у постійній готовності для укриття людей;

- організація евакуації працюючих на об'єкті;

- порядок оснащення та залучення аварійних бригад та формувань на об'єкті для ліквідації аварій;

- організація забезпечення працюючих на об'єкті та формувань засобами індивідуального захисту, порядок їх накопичення, зберігання та видачі;

- організація транспортного та матеріально-технічного забезпечення робіт щодо ліквідації наслідків аварії.

У розділі інженерно-технічні засоби заходи відображаються:

- розміщення (обладнання) установок, які попереджують витік НХР у випадку вининкнення аварії (клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні або скидні облаштування);

- планування підсилення конструкцій ємностей та комунікацій з НХР, огороджень для захисту від ушкоджень уламками будівельних конструкцій під час аварії;

- розміщення(будівництво) під сховищами з НХР аварійних резервуарів, пасток та направлених стоків;

- розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених сховищ;

- обладнання приміщень та промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостережень та аварійної сигналізації.