Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.

Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керів-ництва з сторони начальника ЦО і управління (відділу) з питань НС та ЦЗН підлег-лими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх пос-тійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання постав-лених задач.

Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивіль-ної оборони, їх постійної готовності до виконання поставлених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішен-ні завдань ЦО; організацію всебічного забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своєчасне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони. Управління повинно бути безперервним, твердим, гнучким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва з сторони старшого начальника і органу управління з одночасним наданням ініціативи підлеглим. Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної оборони розробляється план, який узгоджується з вищестоя-щим органом управління. План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додат-ками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розроб-ляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відповідності з задачами, які покладено на ці служби.

Для управління цивільною обороною створюється система пунктів управління: на рівні міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – запасні пункти управління в позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виді-ляються на утримання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; на обласному рівні та в Автономній Республіці Крим – по два запасних пункти: один в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, і один в позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнаними засобами зв’язку і оповіщення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони на балансі відповідного органу виконавчої влади; на інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дис-локації органу, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, в одному із сховищ суб’єкта господарювання. Для безпосереднього керівництва проведенням рятувальних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об’єктах господарської діяльності і в районах стихій-ного лиха використовуються рухомі пункти управління. Міські пункти управління призначаються для керівництва проведенням заходів по захисту населення і забезпеченням його життєдіяльності і стійкого управління су-б’єктами господарювання, а також для керівництва проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Модель послідовного процесу прийняття рішення може допомогти аналізувати те, як рішення розробляються і як це слід робити. Саймон 1960 року виділив такі три стадії в послідовному процесі при-йняття рішень:

1.інтелектуальна (intelligence) — виявлення обставин (можливостей) для розроблення рішення, збирання та упорядкування інформації і знань, передбачення можливих варіантів рішень;

2.проектувальна (desing) — виявлення, винайдення, розроблення й аналізування альтернативних напрямів дій, оцінювання очікуваних наслідків;

3.вибору (choice), тобто відбір альтернатив — застосування повноважень для того, щоб вибрати кращий варіант з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.