Війна як крайній прояв соціальної небезпеки. Причини та наслідки війн.

Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
Соціологи довгий час вивчали причини виникнення воєн. На цей рахунок існує безліч теорій, багато з яких суперечать одна одній. Деякі вважали, що війна є продуктом місцевих умов, і тільки напрямок агресії визначається зовнішніми чинниками. Так, наприклад, Перша світова війна була результатом не міжнародних конфліктів, таємних змов або порушення балансу сил, а результатом економічної, соціальної та політичної ситуації в кожній країні, залученою в конфлікт. Інші соціологи стверджували, що війна і мир є наслідком рішень державних діячів і геополітичної ситуації.
Історія війн свідчить про неухильне зростання ролі економічного та людського фактора. До XIX ст. війни мали від­носно вузьку економічну базу і їх вели порівняно нечисленні про­фесійні армії.
З другої половини XIX і особливо в XX ст.ст. війни потребують все більшого напруження економіки держав, що воюють і втягують у свій вир багато-мільйонні маси людей.
В першій світовій війні приймали участь більше 70 млн. людей, в другій - більше 120 млн. Втрати людей тільки в європейських країнах склали: в XVІІ ст. -3,3 млн, у XVIІІ ст. - 5,4 млн., до першої світової - майже 6 млн. Перша світова забрала більше 9 млн люд­ських життів, друга - більше 50 млн загиблих.
Отже, війна є крайньою формою загострення суспільних відносин - суспіль­них, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждер­жавних. Це вкрай гостра форма рішення протиріч між державами, групами людей з застосуванням сучасних засобів ураження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством, велико­масштабними руйнаціями, загибеллю людей, компонентів природи, техніки. Війна - це продовження політики, тільки іншими, насиль­ницькими методами.

35. Тероризм як форма політичного екстремізму: його ознаки та прояви. Методи боротьби з міжнародним тероризмом. Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

 Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Найбільш поширеним у світі терористичними актами є: напади на державні або промислові об’єкти, які призводять доматеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили; захоплення державних установ або посольств (супроводжується захоплення заручників, що викликає серйозний громадський резонанс); захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація. звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу); насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях); викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів); вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).
Головні стратегічні умови боротьби з тероризмом з урахуванням викладеного:

- визнання ролі великих Ідей в Історії і відмова від підміни Історії Грою;

- відновлення ролі держави і його монополії на застосування сили усередині товариства.

Що стосується практичних тактик і технологій по боротьбі з тероризмом, то антитерористичні служби США, Ізраїлю, Франції й інших країн рекомендують:

- попередження; блокування тероризму на початковій стадії і недопущення становлення і розвитку його структур;

- недопущення ідеологічного виправдання терору під прапорами "захисту прав нації", "захисту віри" і т. п.; поширення тероризму всіма силами ЗМІ;

- передача всього керування антитерористичною діяльністю найбільш надійним спецслужбам при невтручанні в їхню роботу будь-яких інших органів керування;

- використання договорів з терористами тільки цими спецслужбами і тільки для прикриття підготування акції по повному знищенню терористів;

- ніяких поступків терористам, жодного безкарного теракту, навіть якщо це коштує крові заручників і випадкових людей - тому що практика показує, що будь-який успіх терористів провокує подальше зростання терору і кількості жертв;

- спеціальні психологічні операції ЗМІ, що подають придушення теракту як трагічну необхідність, протиставляючи "чорноту" терору "чистоті" тих, хто з ним бореться.

Всю серйозність сучасного тероризму країни західної демократії усвідомили давно, і у відповідності з цим розробили цілу методологічну систему антитерористичної боротьби. Багато в чому вони досягли вражаючих успіхів. Цілі напрямки терористичної діяльності на даному етапі стали абсолютно неефективними, зіткнувшись із сучасною ретельно розробленою методикою антитерористичних контракцій.

36. Чинники можливих проявів тероризму в Україні. Різновиди сучасного тероризму. Захист населення та об’єктів.
Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині - це "кримінальній тероризм" всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України. Комплекс причин, що може породити тероризм в Україні, досить різноманітний і включає:
- глибинні суперечності в економічній сфері, що зумовлені об'єктивними труднощами переходу до ринку, а також суб'єктивним несприйняттям певними частинами населення нових економічних відносин або засобів переходу до них;
- наявність у країні значної частини громадян, яка вважає необхідними найголовніші зміни політичної системи (понад 60% населення);
- низька ефективність роботи державного апарату і правоохоронних органів, відсутність ефективних механізмів правового захисту населення;
- низький рейтинг влади у суспільній свідомості, зростання недовіри до неї у переважної бльшості громадян.
- найжорстокіша боротьба за владу політичних партій або ж суспільних об'єднань чи груп, котрі сповідують політичні цілі;
- зниження ефективності функціонування захисних механізмів у сфері моралі, втрату орієнтирів у виховній роботі, передусім серед молоді;

- погіршення етнополітичної ситуації в країні (проблеми облаштування депортованих, насамперед кримських татар, проблеми "експорту в Україну етнічних проблем";
- посилення соціальних суперечностей під впливом зростання злочинності.
Сучасний тероризм має такі різновиди:
*національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога — відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення;
*тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами антиімперіалістично- антиколоніального характеру уТретьому світі. До цієї форми тероризму відноситься Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);
*тероризм соціал-революційного характеру. З 19 століття терористичними актами послу-говувалися крайні революційні таанархістські організації, насамперед проти влади. *правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запроваджен-ня авторитарного режиму, тобтодиктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;
*диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на «п'яту колону» в державі противника, та здійснюють провокаційні дії.
*технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з із застосуванням зброї масового ураження, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації;
*дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети.

37.  Природно-соціальні небезпеки (епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо) та їх загальна характеристика.
Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов’язано з присутністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій. Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.
Окрім того, розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби. Соціальні хвороби – це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов’язано з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші). Таким чином, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо. У країні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.

Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, яка виникає, як епідемія, щорічно. Перша епідемія грипу, відмічена в історії, відбулася в 1889 році, інша – охопила практично всю Європу в 1918–1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. чоловік.  Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, D, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконгський грип, китайський грип). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого.
Гепатити займають п’яте місце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ОРВІ, грипу, вітряній віспі й краснусі. Цифри, які реєструються в Україні, близько 150 тис. хворих за рік, навряд чи повністю відображають реальну картину розповсюдження захворювання.  Лікувати цю інфекцію досить складно, легше попередити.
Необхідно більш детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те що епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю. Наведемо деякі сумні факти про туберкульоз (або, як казали раніше, сухоти).
У світі щорічно хворіє на туберкульоз не менше 8 млн. чоловік і помирає біля 2 млн. Статистика показує, що найнеблагополучніші регіони з туберкульозу – Київська, Рівненська, Херсонська, Житомирська, Черкаська та Чернігівська області. Найчастіше це люди віком від 20 до 49 років. Чоловіки хворіють і помирають приблизно в сім разів частіше, ніж жінки.
Оскільки туберкульоз вважається соціальною хворобою, причини загострення епідемічної ситуації з ним у нашій країні цілком зрозумілі (йдеться про зарплати, житлові умови, якість харчування, стреси, шкідливі звички).

38.   Наркоманія. Дія наркотиків на організм. Наслідки вживання наркотиків. Відповідальність особи за незаконне розповсюдження наркотичних речовин.
Наркоманія — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.
Розповсюдження наркотиків. Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.
Відразу після вживання наркотику отруєний організм негайно вмикає на повну потужність видільну і серцево-судинну системи
для якнайшвидшого виведення отрути. На дію наркотиків організм відгукується, генеруючи енергію.
Спалюється величезна кількість вітамінів. Це перша дія наркотиків. Така дія наркотиків триває різний час і залежить від виду наркотику, віку людини. Дія наркотиків у другій стадії проявляється як втома.
Організм сповільнюється, щоб "не перегоріти" й економить сили, кидаючи всі ресурси на очищення. Якщо доза завелика, то людина повністю вимикається, непритомніє - це третя стадія, і дія наркотиків тут може призвести до коми й смерті при надмірній дозі отрути. Тіло швидко зношується при такій експлуатації.
Дія наркотиків систематично перевантажує нирки й печінку, вони швидко руйнуються і виходять з ладу. Дуже високий ризик серцевого нападу. Дія наркотиків направлена на руйнування всього, що стоїть на шляху.
Виникає хронічна нестача вітамінів, особливо групи В і вітаміну С. Наркоман має виснажений, хворобливий вигляд і це дія наркотиків. Імунітет дуже ослаблений і насилу справляється з застудами або шкірними хворобами, не кажучи вже про більш серйозні захворювання, кожне з яких, може легко його вбити. Дія наркотиків на організм, після
припинення прийому наркотику або зменшення звичної дози, викликає хворобливий стан "ломки". Ломить суглоби q поперек, болить усе тіло, нежить, лихоманка, пітливість, порушення апетиту, травлення, безсоння, галюцинації, психоз. Всі думки спрямовані на те, де знайти наркотик. Дія наркотиків направлено також і на розум людини.
За ст. 307 ККУ незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту  караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із залученням неповнолітнього у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна. Вище названі дії,  вчинені організованою групою, або вчинені із залученням малолітнього - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна. Важливо знати, що особа, яка добровільно здала наркотичні засоби  і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх зберігання.

39. СНІД: причини і наслідки. Запобігання та профілактика ВІЛ/СНІДу.
СНІД— тяжке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражаєімунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.
Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.
Профілактичні заходи. Основна умова — Ваша поведінка. На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:
• приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Купуючи презервативи, слід звертати увагу на строки їхньої реалізації та наявність спеціальної змазки, що засвідчує напис в анотації - проти інфекційних хвороб чи АНТИСНІД. Рекомендується вживати латексні презервативи;
• сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30 - 50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
• пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
• не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін'єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип'ятити шприци багаторазового вживання чи промивати їх дезрозчином;
• важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.
Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в наш час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражується більш ніж 6 тисяч чоловік і, якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.

40. Тютюнопаління: природа тютюнового диму. Механізм шкідливого впливу куріння на організм людини. Способи і засоби позбавлення від нікотинової залежності.
Тютюновий дим – це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату,проте люди свідомо вдихають таке повітря.  Мова йде про паління. У абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона знаходиться в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-якінорми. Вдихати тютюновий дим у чотири рази шкідливіше, ніж вихлопні гази автомобіля безпосередньо з вихлопної труби.
У тютюновому димі, крім слабкого наркотика – нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин – чадний газ, бензпірен (сильний канцероген, тобто речовина, що спричиняє рак) і багато інших. Протягом останніх десятиліть тютюн став набагато отрутнішим, ніж скажімо в ХІХ ст., через те, що тютюнові листки характеризуються надзвичайною гігроскопічністю й активно поглинають з повітря шкідливі домішки, аерозолі, кількість яких дедалі збільшується.
Такої атмосфери, яку створює для себе той, хто палить, немає в жодному суперзабрудненому промисловому центрі. Щорічно на Землі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вмирає 1,5 млн. людей.
Є маса способів кинути палити, головне, було б бажання. Методично їх можна розділити на три групи. До першої групи відноситься метод навіювання, за допомогою якого відбувається вплив на психіку людини, яка палить. Методи лікування, відносяться до другої групи, мають відношення до рефлексотерапії, це - електропунктура, голковколювання, точковий масаж, припікання і ін. У третю групу входять методи лікарської терапії, які включають різні лікарські засоби, в тому числі і Замінники нікотину, що дозволяють безболісно подолати синдром нікотинової залежності.
Зазвичай, фахівці використовують комплексне лікування, що включають методики всіх трьох груп. При цьому враховуються особливості кожної конкретної людини. Звичайно, успіх лікування залежить від волі пацієнта, його бажання позбутися від шкідливої звички. Важливим моментом, з яким погоджуються всі лікарі, є те, що кидати курити потрібно один раз і назавжди. Якщо перетерпіти певний період, коли вміст нікотину в крові падає, то через три доби гостра потреба в «дозі» нікотину зникне.

 

41. Алкоголізм. Шкідлива дія алкоголю на органызм людини. Соц. Неб-ка алк-зму.
Алкоголізм - хвороба, яка виникає з-за регулярного споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії у наш час, до якої належить від 1 до 5% населення більшості країн.
Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань вашого світогляду.
Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому, що алкоголь ослаблює опірність організму.
Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, він подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Також зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.
П’янство та алкоголізм наносять велику економічну, соціальну та моральну шкоду суспільству.  Люди, які п’ють, частіше хворію-ть, допускають брак в роботі, через них відбуваються аварії і травми (20 % побутового і 46 % вуличного травматизму).Через провину п’яних водіїв усе частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5 %). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю. 96 % правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.