Дії населення в умовах надзвичайних, несприятливих

Дії населення в умовах надзвичайних, несприятливих

Оповіщення та інформування населення про загрозу та виникнення НС

 

В разі загрози або виникнення НС створені регіональні (внутрішньо обласні) системи з централізованого оперативного оповіщення та інформування населення.

Залежно від характеру НС і заходів, які належить невідкладно вжити, оповіщення та інформування населення здійснюється цілодобово оперативним черговим пункту управління начальника цивільного захисту (далі – ЦЗ) відповідного регіону.

В населених пунктах, де відсутнє вищезазначене цілодобове чергування, їх функції з оповіщення в разі виникнення НС покладено на чергових відповідних органів внутрішніх справ.

З метою оповіщення населення дистанційно включаються електросирени, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот та видів модуляції і телебачення незалежно від форм власності.

Передумовою одержання населенням сигналу оповіщення чи термінової інформації від територіальних органів управління ЦЗ є подача на початку повідомлення про подію, що сталася, уривчастого звуку електросирени (наявної на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення).

Це звучання означає: "Увага всім!", що привертає увагу населення, до абонентських радіоточок, радіо і телеприймачів.

Тексти і звернення до населення озвучують на державній мові і мові, якою розмовляє більшість населення в регіоні.

Крім централізованого оповіщення та інформування населення про загрозу або виникнення НС існують і локальні та спеціальні системи оповіщення. Так, на трасі транспортування аміаку акціонерного товариства відкритого типу "Трансаміак" Тольятті - Одеса, уздовж магістральних і відвідних трубопроводів транспортування газу та нафти за рахунок їх власників створені спеціальні системи оповіщення населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження. Ці системи підключені до відповідних регіональних систем централізованого оповіщення.

На радіаційних, хімічних і вибухонебезпечних підприємствах додатково створені локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення населення, що проживає в зонах можливого ураження.

На випадок НС безпосередньо на потенційно небезпечних об'єктах за рахунок цих об'єктів, незалежно від форм власності і господарювання, створюються локальні або об'єктові системи оповіщення про загрозу чи виникнення НС, в першу чергу дитячих, навчальних, медичних закладів, що знаходяться в межах зони можливого ураження, організацій і населення. Ці системи можуть також включатися в регіональну систему оповіщення.

Оповіщення та інформування населення здійснюється і пересувними пунктами оповіщення, автомобілями (обладнаними гучномовцями) Міністерства внутрішніх справ (далі – МВС) та через подвірний обхід представниками МНС, МВС і місцевих органів виконавчої влади.

 

Радіаційні аварії

Будь-яка незапланована подія, яка виникла на енергетичному, транспортно-енергетичному, дослідницькому чи промисловому атомному реакторі і стала причиною втрати регулюючого контролю над джерелом іонізуючого випромінювання та/чи реального (або потенційного) опромінення людей, кваліфікується як радіаційна аварія незалежно від причин і масштабів цієї аварії.

Під визначення радіаційної аварії підпадає широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати поодиноких закритих джерел гамма-випромінювання, неконтрольовані розгерметизації джерел, що містять гамма-, бета- і альфа-випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела.

Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великих класи: промислові і комунальні.

До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об'єкта, а аварійне опромінювання може отримувати лише персонал.

До класу комунальних відносяться радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об'єкта і його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення. Останнє стає, таким чином, об'єктом реального чи потенційного аварійного опромінювання.

За масштабом комунальні радіаційні аварії більш детально поділяються на локальні, регіональні і глобальні. Глобальна радіаційна аварія може бути і транскордонною.

Основними уражальними чинниками при радіаційних аваріях є радіаційний вплив (аварійне опромінення) на організм людини і радіоактивне забруднення (навколишнього середовища) продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини і сільгоспугідь, об‘єктів довкілля (повітря, води, грунту, рослин тощо).

У розвитку комунальних радіаційних аварій, подібної аварії на Чорнобильській атомній електростанції, виділяють три основних часових фази їх розвитку:

- період ранньої фази тривалістю від декількох годин до одного - двох місяців після початку аварії. У цій фазі можливе зовнішнє і внутрішнє опромінення населення за рахунок присутності у навколишньому середовищі короткоживичих радіонуклідів, включаючи благородні гази і викидів радіоізотопів йоду. Зовнішнє опромінення - від радіоактивної хмари аварійного джерела (установки), від шлейфу випадінь з радіоактивної хмари, а також поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу, інших поверхонь. Внутрішнє опромінення шляхом вдихання радіонуклідів, які містяться у шлейфі і за рахунок надходження радіоізотопів йоду інгаляційно і з продуктами харчування та питною водою (перорально);

- середня фаза аварії починається через один - два місяці і завершується через 1 - 2 роки після її початку. На цій фазі аварії основними джерелами внутрішнього опромінення є радіоізотопи цезія (134Cs, 138Cs і 137Cs) і стронція (80Sr, 90Sr), які надходили з продуктами харчування, що вироблені на радіоактивно забруднених територіях. До кінця середньої фази основним джерелом зовнішнього гамма-випромінювання були випадіння 134Cs, 137Cs на грунт, а внутрішнього - 134Cs, 137Cs і 90Sr в продуктах харчування;

- пізня фаза починається через 1 - 2 роки після початку аварії. У цій фазі основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Cs у випадах на грунт, а внутрішнього - 137Cs і 90Sr в продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.

Протирадіаційний захист населення в умовах радіаційної аварії базується на системі протирадіаційних заходів (контрзаходів), які практично завжди є втручанням в нормальну життєдіяльність людей, а також у сферу нормального соціально-побутового, господарського і культурного функціонування територій.

У залежності від масштабів і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозних аварійних доз опромінення контрзаходи умовно поділяються на термінові, невідкладні і довгострокові.

Акцентуємо увагу тільки на основних термінових і невідкладних контрзаходах.

До основних та найбільш ефективних термінових і невідкладних протирадіаційних захисних заходів на початковій фазі аварії є:

- укриття населення;

- обмеження у режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі);

- евакуація;

- фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду з допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілактика).

Основою для прийняття рішення стосовно доцільності (недоцільності) проведення того чи іншого контрзаходу є оцінка і порівняння збитку, завданого втручанням, викликаним даним контрзаходом, з користю для здоров'я, за рахунок дози, відвернутої цим втручанням (для яких вводяться рівні виправданості та безумовної виправданості, які приведені в таблиці 1)

Таблиця 1

Найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості для проведення контрзаходів

Контрзахід	Відвернута доза за перші 2 тижні після аварії
	Межі виправданості			Рівні безумовної виправданності
	мЗв	мГр		мЗв	мГр
	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру
Укриття	5	50	100	50	300	500
Евакуація	50	300	500	500	1000	3000
Йодна профілактика
Діти	-	50	-	-	200	-
Дорослі	-	200	-	-	500	-
Обмеження перебування на відкритому повітрі
Діти	1	20	50	10	100	300
Дорослі	2	100	200	20	300	1000

 

Згідно з положеннями "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97)" межі виправданості та рівні безумовної виправданості для основних контрзаходів (наприкладі укриття) трактуються як:

(а) Укриття населення в будинках чи спеціальних спорудах (в основному, цегляних, бетонних, товстостінних) має за мету запобігання передусім дозам зовнішнього опромінення, а при відповідній герметизації - і внутрішнього опромінення, пов'язаного з інгаляційним надходженням радіойоду, а також випадінням газоаерозолей на відкриті ділянки шкіри. При цьому, якщо відвернута при такій акції доза на все тіло, щитовидну залозу та шкіру виявиться меншою за 5 мЗв, 50 мГр та 100 мГр відповідно, то особа, яка відповідає за прийняття рішення про проведення укриття населення, має всі підстави відмовитися від введення цього досить дискомфортного заходу.

(б) З іншої сторони, якщо дозиметричні розрахунки показують, що укриття може забезпечити відвернення доз на все тіло, щитовидну залозу та шкіру, що досягають (і навіть перевищуючих) 50 мЗв, 300 і 500 мГр відповідно, то введення такого контрзаходу не тільки доцільне, але і, чим швидше вона буде застосована, тим більшого ефекту вдасться досягти.

Евакуація

Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

Залежно від масштабів і особливостей радіаційної аварії рішення про проведення евакуації населення приймають:

а) на загальнодержавному рівні - КМ України;

б) на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації;

в) на місцевому рівні - голова Київської та Севастопольської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;

г) на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.

Загальна евакуація - комплекс заходів, що здійснюються для всіх категорій населення в окремих регіонах держави. Проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.

Евакуація здійснюється у два етапи. На першому етапі людей доставляють до контрольно-пропускно­го пункту на межі зони небезпечного забруднення, де вони проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, у разі необхідності - санітарну обробку, а далі чистим транспортом їх розвозять до пунктів розселення.

Готуючись до евакуації кожний громадянин зобов'язаний:

- підготувати та взяти з собою паспорт, військовий квиток, документ про освіту та фах, свідоцтва про шлюб та народження дітей, трудову книжку або пенсійне посвідчення, гроші і цінності;

- наявні засоби індивідуального захисту (респіратор, одяг та взуття, пристосовані для захисту шкіри від радіоактивних речовин);

- комплект верхнього одягу та взуття за сезоном та погодою;          

- продукти харчування і воду на 3 доби, які упаковані у герметичні місткості, пакети, постільну білизну.

Загальна вага особистих речей, на кожного члена сім'ї, повинна бути не більш як 50 кілограмів. Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню або пришивається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері і батька.

Залишаючи квартиру, слід вимкнути освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити водопровідні та газові крани, вікна й двері. Прикріпити на двері заздалегідь підготовлену табличку «У приміщенні (квартирі) №....мешканців немає».

На шляхах евакуації необхідно:

- неухильно виконувати всі розпорядження керівників;

- швидко та грамотно діяти за сигналами оповіщення;

- не залишати своїх місць у транспорті та не виходити з нього без дозволу;

- після прибуття до кінцевого пункту евакуації пройти реєстрацію та зайняти призначене помешкання.

 

Йодна профілактика

Йодна профілактика – один із ефективних методів щодо захисту щитовидної залози від внутрішнього опромінення її радіоактивним йодом, який може потрапляти до організму людини шляхом вдихання забрудненого ним повітря (інгаляційно) та вживан­ня забруднених ним продуктів харчування (головним чи­ном молочних). Найбільшу радіаційну небезпеку для організму людини являє йод-131.

Максимальний захисний ефект досягається у тому разі, якщо препарати стабільного йоду вживаються до надходження до організму радіоактивного йоду або одночасно з ним. У разі вживання пізніше ефект йод­ної профілактики суттєво знижується (таблиця3).

Таблиця 3

Переробка молока

Значного зниження вмісту радіонуклідів у молочних продуктах, в домашніх умовах, можна досягти шляхом отримання із незбираного молока жирових та білкових концентратів. При цьому обов'язково варто знати, що побічні продукти переробки (сироватку, промивну воду) вживати в їжу не можна.

Так, при переробці молока на вершки вміст радіонуклідів в одержуваних вершках знижується в 4-6 разів, на сир і сметану – також у 4-6 разів, на твердий сир у 8-10 разів, на вершкове масло – у 90-100 разів, тобто топлене масло практично не містить радіонуклідів.

Продукти лісу (гриби)

Продукти лісу – найбільш небезпечна категорія продуктів харчування. Це пояснюється тим, що лісова підстилка є своєрідним екраном для радіонуклідів, що випали на ліси. Основна кількість радіонуклідів розташовується у верхньому шарі лісової підстилки товщиною 3-5 сантиметрів. Високий вміст радіонуклідів відзначається в корі дерев, мохах і лишайниках, ягодах і грибах. Особливу увагу варто приділити грибам.

Якщо ви зібрали гриби на якій-небудь ділянці лісу і радіаційний контроль показав значне забруднення цих грибів (у десятки або сотні разів вище допустимих рівнів), то на цю ділянку не варто ходити в наступні роки. Гриби там будуть “брудні” ще протягом десятилітть.

Забруднені радіоактивними речовинами гриби можна довести до прийнятної кондиції. Свіжі гриби слід очистити від землі та сміття, лісної підстилки, потім ретельно промити водою з трикратною зміною. Це знизить вміст радіоцезію у них у 2-3 рази. Гриби необхідно вимочувати в двопроцентному розчині повареної солі протягом декількох годин. У результаті вимочування грибів протягом 20 годин у розчині повареної солі при триразовій зміні розчину їхня активність знизиться в 10 разів. Зниження вмісту радіоактивних речовин у грибах у 10 - 20 разів можна досягти відварюванням їх у солоній воді протягом 30 - 60 хв., причому, кожних 15 хв. відвар необхідно зливати. Додавання у воду столового оцту чи лимонної кислоти збільшує перехід радіонуклідів із грибів у відвар. При такій обробці звичайно ж губляться смакові якості грибів. Тут ви стаєте перед вибором - гриби смачні, але небезпечні для здоров'я, чи трохи менш смачні, але безпечні. Варто знати, що в шляпках грибів радіоактивних речовин накопичується більше, ніж у ніжках, тому бажано знімати шкірочку з шляпок грибів. Як відомо, гриби сушать без попереднього миття, тому сушіння не знижує вмісту радіонуклідів. Навіть навпаки, їхня концентрація збільшується. При митті сушених грибів рівень радіації в них знижується у 3 – 4 рази, при кип’ятінні протягом 15 хвилин – практично у 5 разів, при вимочуванні сухих грибів протягом 2 годин у підсоленій воді – у 25 разів, протягом 10 годин – у 200 разів.

Для прикладу наводимо метод зниження вмісту цезію-137 у сухих грибах, розроблений Запорізькою обласною санітарно-епідеміологічною станцією (далі - СЕС). Сухі гриби замочують у 30% розчині кухонної солі на 12 год., а потім промивають чистою водою, Концентрація цезію-137 знижується у 5 разів. Після цього гриби відварюють у такому ж розчині 30 хв. Наведений метод, за даними авторів, знижує вміст цезію-137 у 50 разів, а смакові якості грибів не змінюються.

Лісові ягоди

Лісові ягоди спочатку слід почистити від бруду, землі, потім ретельно промити теплою проточною водою. Проведені прийоми механічної очистки дозволяють видалити більш ніж 50% радіоактивних речовин, що знаходяться на поверхні і в зовнішніх прошарках ягід. Ефективним прийомом для зменшення вмісту радіонуклідів є вимочування ягід у чистій воді протягом 2 – 3 годин.

Таким чином, дотримання основних принципів радіозахисного харчування, правильна технологічна та кулінарна обробка продуктів і харчової сировини дозволяють знизити можливість внутрішнього опромінення, запобігти додатковим променевим навантаженням для себе та своєї родини.

 

Хімічна небезпека

У 2005 році в промисловому комплексі України функціонувало близько 1,6 тис. хімічно небезпечних об`єктів (далі - ХНО), на яких зберігалось або використовувалось у виробничій діяльності більше 330 тис. т небезпечних хімічних речовин (далі - НХР), у тому числі: близько 11,5 тис. т хлору; 230 тис. т аміаку та понад 90 тис. т інших НХР.

Усього в зонах можливого хімічного зараження (далі – ЗМХЗ) – територіях у межах яких під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями при аваріях на цих об‘єктах - мешкає близько 14 млн. осіб (31,7% населення країни).

НХР здатні зумовлювати ураження не тільки людей, тварин та рослин, але й забруднити на тривалий час довкілля. Вони можуть потрапляти в організм людини різноманітними шляхами (через дихальні шляхи, слизові оболонки, травний канал, шкіру) у газо- та пароподібному, аерозольному, крапельно-рідинному стані і безпосередньо чи опосередковано можуть спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння живих організмів.

Населення, яке мешкає в ЗМХЗ при аваріях на ХНО, повинно знати властивості, відмінні ознаки й потенційну небезпеку НХР, які використовуються на даному об'єкті, знати способи захисту, вміти діяти при виникненні аварії й надавати першу медичну допомогу потерпілим.

Пожежі

Дії при пожежі в приміщенні

Входячи в будь-яке приміщення, постарайтеся запам'ятати свій шлях, звертаючи увагу на розташування основних і запасних виходів.

При виникненні пожежі:

- зорієнтуйтеся щодо наявної безпеки й звідки вона надходить;

- повідомте в пожежну охорону за телефоном 101;

- у початковій стадії розвитку пожежі можна спробувати загасити її, використовуючи всі наявні засоби пожежегасіння (вогнегасники, внутрішні пожежні крани, покривала, пісок, воду тощо). Необхідно пам'ятати, що електроприлади не можна гасити водою. Попередньо треба відключити напругу або перерубати проводи сокирою із сухою дерев'яною ручкою. Якщо всі старання виявилися даремними і вогонь отримав поширення, потрібно терміново залишити приміщення (евакуюватися). Йти треба у бік, протилежний пожежі, по не задимленій сходовій клітці до виходу. При задимленості сходових кліток варто щільно закрити двері, що виходять на них, а при утворенні небезпечної концентрації диму й підвищенні температури в приміщенні (кімнаті), переміститися на балкон, захопивши із собою вологу ковдру (килим, іншу щільну тканину), щоб укритися від вогню у випадку його проникнення через дверний і віконний отвори; двері за собою щільно прикрити. Евакуацію потрібно продовжувати по пожежних сходах або через іншу квартиру, якщо там немає вогню, використавши міцно зв'язані простирадла, штори, мотузки або пожежний рукав. Спускатися треба по одному, підстраховуючи один одного. Подібний самопорятунок пов'язаний з ризиком для життя й припустимий лише тоді, коли немає іншого виходу. Не можна стрибати з вікон (з балконів) верхніх поверхів будинків, бо статистика свідчить, це закінчується смертю або серйозними каліцтвами.

Якщо на вас насувається вогненний вал, не гаючись падайте. Закрийте голову мокрою тканиною, одягом, затримайте дихання.

Вибухи

Вибух – це подія, що відбувається раптово (стрімко, миттєво), при якій виникає короткочасний процес перетворення речовини з виділенням великої кількості енергії в обмеженому об‘ємі.

Велику небезпеку для життя й здоров'я людей становлять вибухи в житлових і громадських будинках, а також у місцях скупчення людей. Головна причина цього - нерозумне поводження громадян, насамперед дітей і підлітків. Найбільш часте явище - вибух газу. Останнім часом одержали поширення випадки, пов'язані із застосуванням вибухових речовин у терористичних цілях.

Багато вибухонебезпечних предметів залишилось після війни (авіаційні бомби, снаряди, інженерні і артилерійські міни, гранати, патрони тощо). Цей арсенал поповнюється боєприпасами, які не вибухнули на військових полігонах наших часів. Значну небезпеку становлять сховища боєприпасів Міністерства оборони.

Старі боєприпаси від вологи, тривалого перебування в землі, при взаємодії металу та вибухівки утворюють хімічні сполуки - пікрати, що становлять основну небезпеку (зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів). Пікрати вибухають навіть від невеликого тертя, іскри, удару. Тому при виявленні вибухонебезпечного предмета до нього не можна навіть доторкатися - це дуже небезпечно. Небезпечний не тільки сам вибух (ударна хвиля), але і його наслідки, які супроводжуються, як правило, обваленням конструкцій і споруд.

При безпосередньому впливі ударної хвилі основною причиною травм у людей є миттєве підвищення тиску повітря, що сприймається людиною як різкий удар. При цьому можливі ушкодження внутрішніх органів, розриви кровоносних судин, барабанних перетинок, струс мозку, різні переломи тощо. Крім того, ударна хвиля може відкинути людину на значну відстань і заподіяти їй при ударі об землю (або перешкоду) різноманітні ушкодження.

Непрямий вплив ударної хвилі полягає в ураженні людей уламками від будинків і споруд, каменями, битим склом і іншими предметами, що розлітаються і захоплюються нею.

Важкість ушкодження людей, що перебувають у момент вибуху в будинках і спорудах, залежить від ступеню їхнього руйнування.

При загрозі вибуху в приміщенні застерігайтеся падіння штукатурки, арматури, шаф, полиць. Тримаєтеся подалі від вікон, дзеркал, світильників. Перебуваючи на вулиці, відбіжіть на її середину, площу, пустир, тобто подалі від будинків і споруд, стовпів і ліній електропередачі. Коли вас завчасно сповістили про загрозу вибуху, перш ніж покинути житло або робоче місце, відключіть електричний струм, газ. Візьміть необхідні речі й документи.

Якщо у вашій або сусідній квартирі відбувся вибух, і ви знаходитеся у свідомості й у стані рухатися, спробуйте діяти. Зверніть увагу, кому з людей, що перебувають поруч із вами, потрібна допомога. Якщо працює телефон, повідомте про те, що трапилося, за телефонами «01», «02» і «03». Залишати будинок необхідно тільки у випадку пожежі, що почалося, і при загрозі обвалення конструкцій.

Якщо важким предметом придавило яку-небудь частину тіла, масажуйте її для підтримки циркуляції крові, подавайте сигнали (стукайте по металевих предметах, перекриттях), щоб вас почули й знайшли. Робіть це при зупинці роботи рятувального устаткування (в «хвилини тиші»). Чекайте рятувальників - вас обов'язково знайдуть.

Слід пам‘ятати, що найбільш вибухо- і пожежонебезпечними побутовими приладами є телевізори, газові плити, водонагрівальні бачки. Їхня експлуатація повинна вестися у суворій відповідності з вимогами інструкцій і правил.

Увага! З появою запаху газу необхідно негайно відключити його подачу й провітрити приміщення; при цьому категорично забороняється включати електричне освітлення, палити, запалювати сірники, запальнички, свічки. Щоб уникнути отруєння газом, всі мешканці приміщення повинні негайно залишити його, за винятком осіб, які приймають участь в ліквідації ситуації, що виникла.

Землетруси

Найбільш небезпечними природними явищами є землетруси, які являють собою підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії і викликають коливання земної поверхні, спричиняють деформацію земної кори. Виникнення землетрусів, особливо з інтенсивністю від 6 балів за шкалою Ріхтера і більше, приносять значні руйнування будівель і споруд і велику кількість людських жертв.

Як правило, населення, яке мешкає в сейсмоактивних зонах, знає про можливість виникнення землетрусів і може заздалегідь проводити цілий ряд заходів, які в значній мірі можуть зменшити негативні його наслідки.

До таких заходів можна віднести:

- закріплення шаф, полиць, стелажів, розміщення меблів таким чином, щоб у випадку падіння вони не загороджували вихід, не блокували двері, не наносили травми;

- в квартирі не повинно бути легко займистих або отруйних рідин;

- спальні місця розміщують на достатній відстані від великих вікон, скляних перегородок. Над ліжками і диванами не повинно бути важких полиць, масивних картин або інших предметів;

- завчасно створюють запас консервованих харчових продуктів і питної води, розрахований на перші 3-5 днів. Все це складають у рюкзак або господарську сумку, і зберігають на видному місці;

- аптечку першої допомоги з набором перев'язувальних і лікарських засобів, особливо тих, які ви приймаєте, документи, гроші, електричний ліхтарик, сірники, відро з піском, вогнегасник зберігають постійно під руками;

- потрібно знати де і як вимикається електроживлення, водопостачання і газ у квартирі, під'їзді, будинку;

- заздалегідь готують для тимчасового перебування садовий бу­диночок, гараж або інше пристосоване приміщення, де створюється за­пас необхідних речей, одягу, взуття, води, продуктів харчування, об­ладнуються спальні місця;

- репродуктор радіотрансляції повинний бути постійно включеним, тому що по ньому, при необхідності, передається інформа­ція про землетрус, можливість виникнення якого прогнозується, та інші повідомлення і розпорядження місцевих органів.

Відчувши підземні поштовхи або отримав­ши сигнал, що сповіщає про виникнення землетрусу, населення повинне діяти відповідно до інформації, що надходить. При цьому надто важливо не піддатися паніці, своєчасно та ре­тельно виконувати всі отримані вказівки.

6.1. Дії під час землетрусу

 

Якщо землетрус виник під час перебування у будинку, найкраще за все протягом перших 20-30 секунд при можливості, вибігти із нього на відкрите місце (у більшості випадків, з моменту, коли починають відчуватися коливання, і до того, як їх сила зросте до 7-8 балів і з'явиться небезпека руйнування будівель, споруд проходить 20-30 с.). При цьому, не можна користуватись ліфтом — він може зупинитись, а при ви­ході з будинку не можна створювати тисняву в дверях.

Опинившись на вулиці, треба відбігти від будинку або іншої споруди на середину вулиці або до будь-якого іншого вільного від забудови місця, оскільки найчастіше травми та поранення можуть бути нанесені уламка­ми скла, шиферу, черепиці, шматками дахового заліза, дошками, вивісками та іншими предметами. Особливу небезпеку становлять обірвані та обвислі дроти електричної мережі.

Якщо не вдалось вибігти на вулицю, потрібно розкрити вхідні двері квартири і стати в них. Можна сховатись під стіл, у шафу і закрити об­личчя рукам, щоб не поранитись битим склом, картинами, світильни­ками. У всіх випадках потрібно остерігатися падіння штукатурки, арматури, плит перекриття, полиць з посудом та інших пред­метів, триматися подалі від вікон, скляних перегородок тощо. Не варто стрибати у вікно, перебуваючи вище першого поверху.

Найбільш безпечне місце у приміщенні - дверні отвори в капітальних несучих стінах, кути утворені капітальними стінами, місця під несучими колонами і балками каркасу будівлі.

Під час перебування в автомобілі, автобусі або іншому транспорті краще зупинитись і залишатись на місці до закінчення поштовхів. В автобусі не потрібно бити вікна і кидатися до дверей, створюючи тим самим паніку і можливість травм. Водії автобусів, трамваїв, тролей­бусів самі зупинять транспортний засіб і відкриють двері.

Дії після землетрусу

Зусилля усіх людей, які не потерпіли від землетрусу і не мають ушкоджень, повинні бути зосереджені, насамперед, на розшук, вивільнення з під завалів та наданні першої медичної допомоги потерпілим. Не­обхідно у першу чергу потурбуватися про дітей, хво­рих, людей літнього віку, вагітних жінок. Перевірити чи є пошкодження ліній електро-, -водо і газопостачання. Категорично заборонено користуватись відкритим вогнем! Спускаючись схо­дами з верхніх поверхів, потрібно бути обережним - можуть бути пошкоджені не тільки сходинки, а й цілі елементи сходових прольотів. Не можна заходити у напівзруйновані будинки або бути близько біля них. Потрібно бути готовим до повторних поштовхів, вони можуть виникнути через декілька годин, а інколи і діб. Як правило, повторні поштовхи дещо слабші за перші.

Селі, зсуви

 

Для визначення характеру поведінки та дій насе­лення у разі селевих потоків і зсувів важливе значення має своєчасне виявлення і врахування ознак на­ближення самого лиха.

Здебільшого населення про небезпеку селевого потоку може бути попереджене лише за десятки хвилин, рідше за 1- 2 год. Про наближення селевого потоку можна дізнатися за характерним звуком валунів та уламків каміння, що перекочуються і б'ють один одного. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближається на великій швидкості.

Про початок зсуву свідчать такі ознаки:

- поява шпарин на стінах будинків;

- розриви на дорогах, берегових укріпленнях і набережних;

- випинання землі;

- зміщення підвалин різних висотних конструкцій та дерев.

Головними причинами травмування та загибелі людей у разі селевих потоків і зсувів є:

- завалення людей ґрунтом, камінням, деревами;

- нанесення травм предметами, що падають, камін­ням, деревами;

- завалення людей у зруйнованих будинках обваленими конструкціями;

- захоплення людей бурхливими потоками води, селевої маси.

Населення, яке мешкає у районах, де бувають зсуви, не повинно допускати витоку води з кранів, пошкодження труб водогонів або водопровідних колонок, своєчасно улаштовувати водопровідні стоки у разі накопичення поверхневих вод.

Якщо є загроза селевого потоку або зсуву, то за на­явності часу, населення евакуюється з небезпечних ра­йонів у безпечні зони. При необхідності й можливості вивозяться матеріальні цінності, проводиться відгін сільськогосподарських тварин.

Урагани (буревії, смерчі)

Урагани, бурі, смерчі за своєю руйнівною силою можуть зрівня­тись із землетрусами. Фактори їх небезпеки: тра­вмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило, супроводжуються зливами, що при­зводять до затоплень місцевості.

Урагани, бурі, смерчі синоптики відносять до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголоси­ти штормове попередження.

Дії під час стихійного лиха

Під час стихійного лиха:

- зберігайте спокій, уникайте паніки, дійте свідомо, утримуйте інших від нераціональних дій, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам;

- загасіть вогонь у грубах, видключіть системи електро- та газопостачання;

- перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі або у підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію;

- не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути;

- якщо лихо застало вас на вулиці, обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку;

- якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев;

- уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електропередач, водойм, потенційно небезпечних промислових об'єктів та дерев;

- якщо ви їдете автомобілем, зупиніться. Не ховайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.

Дії після стихійного лиха

 

Після стихійного лиха:

- зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує;

- не можна виходити на вулицю відразу після ослаблення вітру, тому що через декілька хвилин пориви вітру можуть повторитися;

- переконайтеся, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання;

- не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, на­грівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що не­має витоку газу;

- будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтеся: частин конструкцій та предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електроме­реж; розбитого скла та інших джерел небезпеки;

- не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.  

Повені

Повені - досить часте явище в Україні. Катастрофічне затоплення населених пунктів бурхливим підйомом рівня води, навіть в невели­ких річках, виникає в результаті швидкого танення снігу, утворення льодових запруд, тривалих дощів.

Під час повеней створюється реальна загроза жит­тю та здоров'ю людей, тварин, руйнування споруд і комунікацій, гинуть посіви та матеріальні цінності. Особливу небезпеку становлять руйнування гребель ве­ликих водосховищ та інших гідроспоруд, у результаті чого виникають катастрофічні затоплення.

Велике значення під час повеней має своєчасне про­гнозування, оповіщення населення та евакуація його з ра­йонів імовірного затоплення.

Дії під час повені

Перш ніж покинути дім, необхідно переконатися, що газ і електроенергія вимкнені. З собою потрібно взяти документи, гроші, найнеобхідніші речі, невеликий запас харчових продуктів і води. Затоплені місця глибиною до 1 м можна переходити вбрід, від 0,6 до 1,2 м - переправлятись на автомобілях з переднім і заднім приводом, на тракторах. Переправу можна організувати за до­помогою човнів та інших плаваючих засобів, або підручних засобів - заздалегідь приготовлених плотів.