Принципи права: поняття, класифікація, значення.

Принципи права - об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів.

Усі принципи права можна поділити на:

· загальносоціальні

· спеціально-соціальні (юридичні)

Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права: — Загальні - своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.

Галузеві - своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.

Міжгалузеві - своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей.

Загальні принципи права:

· Принцип свободи

· Принцпип справедливості

· Принцип рівності

· Принцип гуманізму

· Принцип демократизму

· Принцип законності

Принципи права слугують загальними орієнтирами у право-творчості та правозастосуванні.

 

Закріплення принципів права в нормативно-правових актах.

Принципи міжнародного та внутрішньодержавного права часто фіксуються у статтях нормативно-правових актів, як формі права, найбільш характерній для вітчизняної правової системи. Перш за все принципи права використовуються для формулювання політичних гасел безпосередньо в текстах нормативно-правових актів, а також в преамбулах до них. Також принципи права сприяють формулюванню високої оцінки певного явища, охоронюваного правом, або можуть бути закріплені в нормативно-правовому акті у формі чіткої директиви. Крім того, нерідко в нормах-принципах зустрічаються терміни оціночного характеру чи викладається формула справедливості. Окремою групою законодавчо закріплених принципів права є принципи, обмежені винятками, та принципи, що обмежують сферу дії норм права, а також директиви (вказівки), з яких не передбачені винятки, проте саме такі вказівки мають характер виключень оскільки обмежують сферу застосування певних загальних норм, що не вважаються принципами права.

 

Право та держава.

Право і держава - близькі, тісно пов'язані між собою, "родинні" явища. За історичними мірками вони виникають одночасно і практично в силу одних і тих же соціальних причин. І право, і держава з'являються як продукт суспільства, який досяг певному щаблі розвитку.

Право і держава завжди існують разом: вони разом виникли, разом розвиваються і функціонують.

Об'єднує право і держава і те, що обидва вони являють собою явища політики: виникають як результат політичного розшарування суспільства і є основними інструментами управління політично диференційованим суспільством, в якому потрібно врахувати, узгодити суперечливі інтереси великих соціальних груп.

Обидва вони тісно пов'язані з таким явищем, як влада.

Таким чином, в якості загальних, об'єднуючих право і держава рис можна назвати те, щоправо і держава:

• виникають одночасно;

• зароджуються в силу одних і тих же соціальних причин;

• функціонують спільно;

• мають політичну природу;

• є головними, основними інструментами управління суспільством у його політичному стані;

• тісно пов'язані з таким явищем, як влада.

При всій спільності права і держави вони являють собою різні явища.

Держава - це особлива організація суспільства: система, що складається з організацій різного роду (владних органів та інших державних установ). Право - це соціальний регулятор: система, що складається з особливих норм, правил поведінки.

Право і держава взаємодіють один з одним, тобто взаємно обумовлюють один одного, допомагають один одному у вирішенні спільних завдань, взаємно залежать один від одного.

Залежність держави від права

Держава потребує праві, воно не може обійтися без права у вирішенні своїх завдань. Більше того, саме право конституює державу, робить законним його існування як владної організації всього суспільства. На основі юридичних норм визначаються статус і компетенція державних органів, форми їх діяльності, закріплюються форми державного правління і державного устрою. Без права держава не зможе управляти суспільними процесами, нормативно висловити свою волю, домогтися консенсусу (згоди) в суспільстві. Тому повністю відмовитися від права у своїй діяльності не можуть навіть такі держави, як деспотичні, тоталітарні, поліцейські.

Залежність права від держави

Право в чому залежить від держави. Можна вказати на три види діяльності держави, від яких залежить право:

1) діяльність держави, яку іменують правотворчої.

2) правовиконавча діяльнсть держави. Реалізація значної частини правових норм неможлива без владного сприяння державних органів.

3) діяльність держави з охорони юридичних норм від порушень (правоохоронна діяльність).