Позовна давність у трудовому праві.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення труд спору безпесередньо до районного (міського) суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення зак-ва про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому з/п без обмеження б-яким строком. Для звернення власника або уповноваж ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної під-ву, установі, організації, встановлюється строк в 1 рік з дня виявленої заподіяної працівником шкоди. Цей строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора. У разі пропуску з поважних причин установлених строків позовної давності, районний (міський суд) може поновити ці строки.

 

Гром-ни як суб’єкти ТПУ.

Головним суб’єктом ТПУ є працівники (робітники, службовці). Їх правовий статус переважно єдиний для всіх працівників, де б вони не працювали. Вийнятком є лише три категорії: жінки, неповнолітні та працівники з пониженою працездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці). Їх правовий статус відображає підвищені гарантії права на працю, підвищений захист їх організму від шкідливих факторів, пов’язаних з виробництвом. Такий захист починається з моменту прийняття цих працівників на роботу, проявляючись у зобороні застосування їх праці на шкідливих, важких і підземних роботах. Гром-ни як суб’єкти ТП, повинні мати фактиичну здібність до праці (вік, стан здоровяя, вміння і навички). Права: необхідні умови; необх матеріали, прилади, інструменти; отримання з/п згідно зак-ва; приймати участь в роботі труд колективу по прийнятті колективного договору; звертатися до керівника чи інші органи, якщо є необхідність; давати прозиції і контрюлювати власника; відмовитися від робіт небезпечних для життя і здоров’я. Обов’язки: виконувати встановлені правила (своєчасно приходити і закінчувати роботу); працювати в передбачених уимовах; працювати і виконувати розпорядження про переведення; приймати участь в тих заходах, які проводяться в трудовому колективі; відшкодувати спричинену шкоду.

 

33. Зміст ТД (істотні та додаткові умови).

Зміст ТД становлять сукупність умов, які визначають взаємні права і обов'язки сторін. Умови можна поділити на: 1. Нормативні (закріплені в зак-ві). 2. Договірні: 1) істотні: - трудова функція визначається шляхом встановлення професії, спеціальності, квалабо посади для працівника, по якій він буде працювати, чітке визначення труд обов'язків; - місце роботи – конкретне під-во, установа, організація з яким укладено ТД з місцезнаходженням його в певній місцевості на день укладення ТД; - розмір з/п; - час приступлення до роботи; - про строк дії ТД при укладенні строкового ТД. 2) факультативні: - про випробування; - надання житлової прощі; - підвищення кваліфікації; - про сумісництво, суміщення, інші умови.

 

35. Додаткові підстави розірвання ТД з ініціативи власника (ст. 41)

Крім підстав, передбачених ст.40, ТД з ініціативи власника може біти розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення труд обов'язків керівником під-ва, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, главбухом під-ва, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, держ податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами держ контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповнов ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні ф-ї, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.