Київскький національний унівеситет

КИЇВСКЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ

Ім.Т.Г. Шевченка

Інститут філології

Реферат з методики викладання іноземної мови

на тему:

«Формування іншомовної міжкультурної комунікативної компетенції елементарного рівня. Навчання транскрипційних навичок письма учнів 4класу(3 року навчання)»

Виконала студентка 4курсу

Італійська група

Кліменко Дар ’ я Володимир і вна

КИЇВ 2010

Зміст

ВСТУП

1. Формування комунікативної компетенції.

2. Формування міжкультурної та соціокультурної компетенції.

2.1 Мультимедійні технології для розвитку здатності до міжкультурної комунікації.

3. Формування комунікативної компетенції у дітей.

3.1. Культура мовлення.

3.2. Комунікативна функція.

4. Іноземну мову краще починати вивчати в молодшому віці.

5. Особливості викладання англійської мови для цільової аудиторії віком 9-10років.

6. Етапи вивчення англійської мови.

7. Лінгвокраїнознавчий аспект.

8. Навчання фонетичної транскрипції і навчання вимови учнів 4 класу.

8.1. Як зацікавити дитину читати на англійській мові

Висновок

Література

ВСТУП

Основними компетенціями, яких потребує сучасне життя, як зазначено у положенні про „Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти”, є політичні і соціальні. Лінгводидактичні, педагогічні, психологічні та інші наукові напрями акцентують увагу на необхідність формування соціальної компетенції. Це поняття слід розглядати та аналізувати інтеграційно. Інтеграційність соціальної компетенції проявляється в міждисциплінарності знань та здібностей і тісному взаємозв’язку з іншими видами компетенцій: комунікативною, інтелектуальною та інтеркультурною. Найважливішим елементом із усього вищезазначеного кола є саме комунікативна компетенція, так як вона проявляється у всіх життєвих сферах та від ступені її сформованості залежить здатність людини адекватно орієнтуватися та поводитися в різних соціальних ситуаціях. Такий підхід до навчання мови чітко сформульований у “Концепції мовної освіти в Україні”(А.М.Бєляєв, М.С.Вашуленко, В.М.Плахотник): „У школі не повинні мати місце зайва теоретизація, вербальне заучування граматичних положень та правил. Основним стержнем занять має бути всебічний розвиток усного та писемного мовлення учнів. Процес навчання має здійснюватись у певній системі на основі комунікативно-діяльнісного підходу”. Оволодіння учнями вміннями іншомовного спілкування передбачає формування у них достатнього рівня комунікативної компетенції, зміст якої включає: 1) мовну компетенцію; 2) мовленнєву компетенцію; 3) соціокультурну та соціолінгвістичну компетенції; 4) дискурсивну компетенцію; 5) стратегічну компетенцію. Проблема мовленнєвого спілкування привертала увагу багатьох видатних науковців: М.М.Бахтіна, Н.Н. Хомського. Теорію мовленнєвої діяльності розвивали О.М.Леонтьєв, І.О.Зимня, Т.В.Рядова та інші послідовники видатного психолога та педагога Л.С.Виготського. Комунікативну функцію мови розкрито в працях лінгвістів В.Г.Костомарова, О.М.Леонтьєва, Л.В. Щерби; основ розумової функції – в працях Є.М.Верещагіна, Ю.А. Жлуктенко, Ф. де Соссюра, Ф. Фолсома, Д. Хаймза, Л. Бачман, A. Палмера, M.Бугейта. Проблеми вивчення мови у процесі мовленнєвої діяльності, з урахуванням процесів, які відбуваються при слуханні та говорінні, змісту ролі учасників мовленнєвого акту досліджено у працях І.А.Бодуена де Куртене, Ф.І.Буслаєва, Г.Є.Пассова, О.О.Бодальова, В.О.Кан-Калика, О.В.Киричука, Н.В.Кузьміної, В.О.Сластьоніна, В.А.Семіченко, В.В.Полторацької, Т.І.Панько, О.О.Потебні, В.М.Русанівського, А.А.Шахматова, Е.Ю.Сосенко, Є.М.Степанової, Л.П.Федоренко, С.Я.Ярмоленко, І.П.Ящука, Дж.Керолла, В.Літлвуда, С.Савіньйона.

У наш час вкрай важливо замислитися над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями його реалізації, оскільки в суспільстві існує велика потреба в фахівцях з якісно високим рівнем мовної підготовки. Визнання на державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі стало предметом зацікавлених дискусій педагогів, філологів та батьків. У країні відкривається все більше й більше ліцеїв, гімназій, де іноземна мова займає пріоритетне місце в учбовому процесі. З'являється все більше й більше загальноосвітніх шкіл, в учбовий план яких вводиться іноземна мова з першого класу. В багатьох дитячих садках та приватних школах програма передбачає обов'язкове вивчення іноземної мови. Збільшується кількість батьків, які бажають платити за навчання своїх дітей іноземної мови у групах при палацах культури, будинках творчості, в лінгвістичних центрах тощо. У газетах все частіше зустрічаються оголошення бажаючих знайти для своїх дітей домашнього вчителя (репетитора, гувернера) із знанням іноземної мови. Однією з основних умов запрошення на навчання чи роботу за кордон є знання іноземної мови. Ось чому знання іноземної мови дуже важливе.

У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Це поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови в початковій школі. Особлива увага приділяється навчанню іноземної мови школярів в початкових класах, бо в дитинстві схильність до вивчення мов набагато більша. Останнім часом в педагогіці, як і в багатьох інших галузях науки відбувається перебудова практики та методів роботи в школі, а головною є проблема підтримки інтересу учня до навчання взагалі та іноземної мови зокрема.

 

Комунікативна функція мови.

 

 

Програма з розвитку мовлення дітей охоплює як функціональну, так і змістовну сторони оволодіння мовою. В основі роботи з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови лежить полі функціональність мови та мовлення.

Мова виконує низку функцій, які є життєво важливими для суспільства, окремих соціальних груп, для кожної людини-мовця. До них відносяться: комунікативна функція, експресивна функція, номінативна функція, гносеологічна функція, культуроносна функція, мислетворча функція, естетична функція, ідентифікаційна функція, контактовстановлювальна функція, волюнтативна функція, демонстраційна функція, дейктична функція.

 

3.2. Комунікативна функція - це функція спілкування, яка здійснює інформаційний зв'язок між членами суспільства, задовольняє потребу людини в іншій людині, забезпечує нерозривну єдність людини і мови.

Функціональне забезпечення літературної мови в житті української нації полягає в обслуговуванні всіх сфер діяльності суспільства: вона є мовою державного функціонування в Україні, спілкування людей у матеріально-виробничій і культурній сферах, мовою науки і освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури, засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.

Завдяки мові дитина засвоює цей досвід, прилучається до культурно-історичних цінностей і надбань своїх пращурів.

Комунікативна функція – одна з найголовніших та основних функцій – з моменту свого народження з дитиною спілкуються мама, тато, бабусі й дідусі, близькі та родичі, просто знайомі. Вперше побачивши новонароджену дитину дорослі вітають її, спілкуються з нею, задають питання, правда не отримують жодної відповіді. Проходить зовнішньо одностороння, але все ж таки розмова між двома людьми. З часом ця бесіда більш жвавіша та красномовна, з ростом та розвитком дитини – розвивається і її мова, спілкування з собі подібними /і не тільки – іграшки, тварини і т.п./ набирає обертів, збільшується кількість слів, якими володіє дитина, розширяється її кругозір, росте її досвід, збільшується спілкування з оточуючими.

Для розвитку мовлення дитини потрібно докласти чимало зусиль. Цим повинні займатися не тільки фахівці /вихователі, вчителі/, але і в родинному колі необхідно приділяти достатньо уваги для розвитку мовлення дитини. Це не є складною задачею і існує безліч способів для внесення вправ з розвитку мовлення в щоденне життя дитини. Читаючи книгу, розглядаючи малюнки, продивляючись художній фільм або дитячу передачу достатньо обговорити з дитиною почуте та побачене, розсудити вчинки, поведінку або слова героїв, виказати свою думку та послухати думку дитини щодо розглянутого, зробити висновки. Важливо під час бесіди слідкувати за мовою дитини, вживати якомога більше лагідних, ввічливих та і просто добрих слів, навчити новим словам. Задача батьків полягає не тільки в тому, щоб дитина була сита й охайна, потрібно побільше спілкуватися з дитиною, обговорюючи різні життєві ситуації, підштовхувати її на розмови при цьому уважно слухати та коректно виправляти неправильно сказані дитиною слова. Розвитку мовлення сприяють різні ігри, участь в яких дозволяє вживати нестандартні слова і фрази, поповнювати словниковий запас. Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Оскільки мова і мовлення обслуговують всі види діяльності дитини, доречним буде говорити про взаємозв’язок усіх видів діяльності в мовленнєвому спілкуванні, про інтеракційну взаємодіючу діяльність" /А.Менг/. Компетентність має вікові характеристики, які розглядаються як орієнтовні показники розвитку особистості на кожному віковому етапі, базисні характеристики компетенції певного виду діяльності: мовленнєвої, художньої, пізнавальної, музичної, конструкторської тощо. Кінцевою метою роботи з розвитку мовлення в шкільному закладі є формування культури спілкування, тому завданнями формування комунікативної компетенції в дітей є:

А. розвиток комунікативних здібностей дітей відповідно до кожного вікового періоду - емоційне спілкування з дорослими, спілкування з однолітками, ініціативне спілкування із співрозмовником;

Б. засвоєння ввічливих форм спілкування, розвиток мовленнєвого етикету;

В. формування культури мовлення;

Г. формування культури спілкування.

Мовленнєвий етикет передбачає правила мовленнєвої поведінки в стандартизованих,однотипних, ситуаціях мовленнєвого спілкування.Вітання. Знайомство. Подяка. Вибачення. Прохання. Прощання. Комплімент. Кожна типова ситуація обслуговується групою формул і виразів мовленнєвого етикету, які діти повинні засвоїти вже в дошкільному віці.

 

Лінгвокраїнознавчий аспект

Вивчення іноземної мови нерозривно пов'язане з прониканням у культуру її народу, оскільки мова і культура нероздільні. Як відомо, лінгвокраїнознавчий аспект спілкування передбачає обов'язкове ознайомлення учнів з системою уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країн, мова яких вивчається, а також оволодіння учнями необхідним мінімумом етико-візуальних форм мовлення. Проникання в культуру народу має не лише освітнє, але й чисто практичне значення. Діти, особливо учні перших класів, повинні вивчати іноземну мову як засіб спілкування, а також як елемент залучення їх до англійської культури. Цей аспект дійсно важливий, оскільки він сприяє розширенню загального кругозору дітей, що відображається у майбутньому на їх успішності, наприклад, з географії, естетики, світової художньої літератури, навколишнього світу тощо.

Для формування країнознавчої мотивації можна допомогти дітям встановити листування, обмін листівками, фотографіями, касетами з однолітками із Великої Британії, Німеччини тощо, в залежності від мови, яку вивчають. Звичайно, для першокласників це буде достатньо складно, але сам педагог може бути буфером обміну інформацією. Ввести дитину у світ культури іншої країни, мову якої вивчають, - дуже важливе завдання вчителя, вирішуючи яке він буде сприяти формуванню у дітей загальнолюдської свідомості. Тому навчання молодших школярів іноземної мови з перших кроків слід будувати як діалог культур: рідної та іноземної. І найголовніше у процесі навчання іноземної мови пам'ятати, що, приходячи на уроки іноземної мови, дитина має почуватися, немов вона потрапила в іншу країну. Головним чином, за це відповідає оформлення класу іноземної мови. Окрім звичайної наочності, тут будуть і символіка та прапор країни, тут же й ляльки у національних костюмах, тут же може стояти столик для чаювання, як за кращими традиціями країни. Необхідно, щоб поруч з димарем висіли різдвяні шкарпетки, а на Різдво там мають бути подарунки. Тобто усі характерні реалії країн, мову яких вивчають діти, повинні бути присутні, щоб стимулювати інтерес до культури та традицій, і тим самим - до мови.

Домашніми завданнями можуть бути, наприклад, такі. Підготовка малюнків, на яких зображені діти з України і Великобританії в національному вбранні, і коротенького повідомлення про них англійською мовою; малювання або ліплення фігурок улюблених персонажів відомих англійських (американських) та українських (російських) казок або мультфільмів і коротка характеристика цих персонажів англійською мовою; підготовка напередодні відомих свят англомовних країн та України деяких атрибутів цих свят, зокрема різдвяних вітальних карток, карток у формі серця на день Святого Валентина з відповідними написами англійською мовою; малюнки булочок з хрестом із крему (cross buns), які в англомовних країнах випікають напередодні Великодня, та українських писанок для ілюстрації дітьми своїх коротеньких повідомлень англійською мовою. Інтерес усіх дітей, зважаючи на особливості їх віку, викликає робота з малими формами англійського дитячого фольклору: віршиками, лічилками, скоромовками, піснями. Залучення до іншої національної культури такими автентичними, привабливими для дітей цього віку, засобами сприяє формуванню образу англійського (німецького тощо) ровесника і викликає в учнів почуття причетності до народу-носія англійської (німецької) мови. Цю роботу доцільно проводити у порівняльному плані з малими формами українського дитячого фольклору. Такий підхід обіцяє стати важливим моментом виховання дітей як типових носіїв національної культури. Адже принцип етнізації згідно з концепцією національного виховання Міністерства освіти і науки України - невід'ємна складова частина соціалізації дітей.

Отже, зміст початкової освіти відкриває широкі можливості для реалізації ідеї інтегративності в аспекті розвитку індивідуальності молодшого школяра під час навчання іноземної мови.

Висновок

 

У психолого-педагогічній літературі компетентність розглядається як категорія оцінна, що характеризує людину як суб’єкта певного виду діяльності і забезпечує досягнення успіхів. При цьому оцінюються такі компоненти, як структура знань і умінь, ціннісні орієнтації, ставлення до діяльності, її результативність і здатність до її удосконалення. Іншими словами, компетентність – це стійка готовність і здатність людини до діяльності зі «знанням справи». Останнє залежить від «таких п’яти основних елементів: глибоке розуміння суті завдань і проблем, які розв’язуються; наявність досвіду у даній сфері; уміння обирати засоби і способи діяльності, адекватні конкретним обставинам місця і часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і привносити корективи у процес досягнення мети».

Вчитель розширює кругозір школяра, надаючи йому певну інформацію про країну, де живуть носії мови, яка вивчається. Іноді корисно показати привілеї країни, зацікавити дитячу увагу та уяву. І дуже важливо пояснити, що єдиним шансом розкрити для себе увесь світ є англійська мова. Пояснити її розповсюдженість, пояснити користь від отриманої інформації, але також, не слід забувати про вік школяра, і уся інформація має бути подана доступною для дитини.

Дитині, яка зіткнулась з проблемою вивчення англійської мови, дуже важко самостійно зрозуміти сенс поданого матеріалу. Також важко усвідомити англійську мову, як засіб спілкування. Спочатку, якщо перший викладач зацікавить цільову аудиторію, дитина сприймає англійську мову як гру. Але з часом матеріал збільшується, дещо дитина забуває і у 4 класі постає питання «Навіщо мені цей предмет?».

В такий момент вчитель має робити певні, чіткі, правильні кроки задля допомоги дітлахам. Вчитель має пам’ятати елементарні, але дуже важливі правила поведінки з дитиною, а головне, вміти правильно подати матеріал.

Викладач повинен заохотити та зацікавити клас, адже матеріал з кожним разом складніший, а дитяча увага все більш розсіяна.

В такі моменти, наприклад, на допомогу вчителю приходять елементи гри, які необхідні чи не на кожному предметі, та новітні технології.

З часом дитина починає запам’ятовувати якусь кількість елементарних слів, необхідних для висловлення персональної думки, починає розуміти тексти, речення, вчиться писати маленькі розповіді.

Але успіх у навчанні ще не означає усвідомлення предмету, а тим паче, усвідомлення міжкультурного спілкування.

На даному етапі необхідно розвивати дитячу увагу на базі англійської мови. Школярі полюбляють візуальні приклади. Саме тоді на допомогу знову приходять новітні технології, кольорові картинки у підручниках, а іноді акторські здібності.

 

Література

1.Ительсон Евгений Исаакович. Методика преподавания английского языка в средней школе. Издательство "Радянська школа", Київ, 1969.

2.Колектив авторів під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник. Вид. 2-ге, випр. і перероб. – К.: Ленвіт, 2002. – С. 105.

3.Федоренко Ю.П. Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування// Рідна школа. – 2002. – №1 (864). – С.63-65.

4.Федоренко Ю.П. Основні концепції навчання іноземної мови. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів: Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 1-3 березня 2000 року – Полтава, 2000. – С.177-180.

5.Федоренко Ю.П. До питання компетентності та комунікативної компетенції// Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-6 березня 2002 року – Полтава, 2002. – С.285- 286.

6.Приходько Ю.П. Роль педагогічного спілкування у процесі соціалізації дітей// Витоки. Альманах Української асоціації Антона Макаренка. Випуск №1 – Полтава, 2003.– С.112-113.

7.Кравченко М.Н. Последовательность введения орфографического письма и фонетической транскрипции в преподавании английского языка в восьмилетней школе. – "Иностранный язык в школе", 1979, № 1, С. 18-21.

8.Бужинский В.В. Работа над английским произношением на начальной ступени коммуникативного обучения иноязычному говорению. // Иностранные языки в школе. – 1991. №4. – с. 43 – 47.

9.Аскарина Н.М. Важнейшие фактори развития речи детей раннеговозраста // Вопросы педагогики раннего детства /Под ред. Н.Аскариной и Е.Радиной. - М.: Просвещение, 1964.

10.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, І99С.

Ушинський К.Д. Рідне слово // Зибр.пед.твори: У 2 т. -К., 1963. - Т.І.

11.Кравченко М.Н. Последовательность введения орфографического письма и фонетической транскрипции в преподавании английского языка в восьмилетней школе. – "Иностранный язык в школе", 1979, № 1, С. 18-21.

12.Мальковський Г.Ю. Запобігання типовим помилкам у вимовленні англійських слів. – В книзі: "Методика викладання іноземних мов". – К., 1984, № 13. – С. 47-51.

13.Колкер Я.М., Устинова Е.С. Роль родного языка в обучении иностранному. // Иностранные языки в школе. – 2004. №2. – с. 20 – 27.

14.Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

15.Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова 2-12 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 44 с.

16.Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

17.Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М., 1985.

18.Павлова С.В. Обучение иноязычному произношению на коммуникативной основе. // Иностранные языки в школе. – 1990. №1. – с. 29 – 36.

19. Татаренко І. Компетентність – вимога сучасності // Світло: науково-метод. інф. пізн.-освіт. часопис. – 1996. – №1. – С.57

20. Огарев Е.И. Компетентность образования: социальный аспект. – СПб.: РАОИОВ, 1995. – 85 с.

КИЇВСКЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ

Ім.Т.Г. Шевченка

Інститут філології