Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами щодо спору і про це є клопотання зацікавленої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України зі сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, де:

1) у вступній частині подають найменування господарського суду, номер справи, дату прийняття рішення, найменування сторін, ціну позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також зазначають у вступній частині рішення;

2)описова частина містить стисле викладення вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього знаходження);

3)у мотивувальній частині зазначають обставини справи, визначені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їхні пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4)резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

У додатку 15.3 подано зразок рішення господарського суду.

Судові витрати – це витрати, пов’язані з розглядом і вирішенням справи в порядку господарського судочинства, які покладають на сторони, третіх осіб з самостійними вимогами з метою відшкодування державі, спонуканням зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з:

· державного мита;

· господарських витрат: сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їхнього знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Прийняття рішення оголошує суддя на судовому засіданні після закінчення розгляду справи. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією в ці ж терміни.

Рішення та ухвали розсилають сторонам, третім особам не пізніше 5 днів після їхнього прийняття або вручають їм під розписку.

Господарським процесуальним законодавством передбачено спеціальні стадії оскарження рішень, ухвал, постанов господарських судів:

1) провадження в апеляційній інстанції за скаргами на рішення місцевих господарських судів, яке не набрало законної сили;

2) провадження в суді касаційної інстанції за скаргами на рішення місцевих господарських судів, що набрало законної сили, та постанову апеляційного господарського суду;

3) перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.