Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.

Кримінальну відповідальність за вчинені злочини та адміністративну відповідальність за допущені проступки слід розглядати як державне реагування на протиправні дії або бездіяльність у сфері земельних відносин з метою охорони земельного ладу та захисту встановленого правопорядку.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер. Вона настає за здійснення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК, під погрозою покарання. Для кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні наступні ознаки: обмеженість підстав виникнення, винятково особистий характер її застосування, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності.

Чинний КК передбачає покарання за наступні злочини у сфері земельних та пов'язаних з ними відносин: самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1)1, забруднення та псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), безгосподарське використання земель (ст. 254) тощо..

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені в КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером відповідно до закону не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.. Відповідно до ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого такому громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

 

92 Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.

ст. 211 ЗК. Цивільно-правовій відповідальності за земельні правопорушення притаманні певні особливості, обумовлені специфікою предмета правового регулювання. Такими особливостями є: майновий характер застосовуваних заходів до правопорушника; настання несприятливих, невигідних для правопорушника майнових наслідків; спрямованість заходів відповідальності на задоволення інтересів потерпілої сторони; компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої має відповідати розміру понесених потерпілим збитків тощо.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність становить форму державного примусу, що полягає у майновому стягненні на користь потерпілого і настанні для правопорушника невигідних майнових наслідків з метою відновлення порушеної сфери майнових відносин. Цей вид відповідальності, у тому числі для земельних правопорушень, виконує наступні функції: компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну і карально-штрафну.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є заподіяння шкоди земельним ресурсам. При цьому її відшкодування здійснюється з урахуванням природної цінності землі. Так, відповідно до ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова порушнику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених витрат на освоєння чи обробку земельної ділянки й є відповідальністю у власному її розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення земельного законодавства. У разі здійснення правопорушень у галузі земельних відносин можуть наставати певні цивільно-правові наслідки. Так, у випадку забруднення земель, пошкодження споруджень та вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК та ст.ст. 610, 611, 1166 та іншими нормами чинного ЦК. При заподіянні шкоди земельним об'єктам джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується власником цього джерела за правилами ст. 1187 ЦК.

Відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення земельного законодавства слід відрізняти від відшкодування збитків, завданих в результаті вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок. Збитки, завдані внаслідок вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок, заподіюються правомірними діями, передбаченими законом. За подібні дії майнова відповідальність не настає, а провадиться компенсація втрат землевласників та землекористувачів, в обсязі і порядку, передбаченому нормативно-правовими актами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджений Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом), чи тимчасових заняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний стан для використання за цільовим призначенням в результаті негативного впливу, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян. Коло осіб, на яких покладаються обов'язки відшкодувати збитки і втрати власникам землі і землекористувачам є більш широким ніж коло осіб, зобов'язаних відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок земельного правопорушення.

Тим не менш, для застосування цивільно-правової відповідальності є невиконання підприємствами, установами і організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геолого-знімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбачених правовими нормами обов'язків щодо приведення займаних ділянок землі у придатний стан для їх використання за призначенням за свій рахунок й у встановлений строк. У такому разі відповідно до ст.ст. 611, 1166, 1192 ЦК вони мають відшкодувати власнику чи землекористувачу заподіяну шкоду у розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначення розміру цієї шкоди, згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Самовільне заняття та забруднення земельних ділянок є самостійними видами відповідальності за земельно-правові порушення. При вирішенні питань про відшкодування власникам землі та землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним заняттям землі чи забрудненням земельних ділянок, слід враховувати те, що згідно з ст. 211 ЗК і ст.ст. 611, 1166 ЦК, така шкода має відшкодовуватися у повному обсязі.

Одним із видів правопорушень в галузі земельних відносин є пошкодження посівів і насаджень. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських земель та іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні, на користь землевласника чи землекористувача стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, що обчислюється за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури у господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, вартість обробітки землі тощо).

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, що виникла в результаті порушення земельного законодавства, зобов'язаний відшкодувати у в повному обсязі. Проте це загальне правило, з огляду на специфіку землі варто розглядати в двох основних аспектах: як об'єкта господарювання та об'єкта природного походження.

Зміст збитків, заподіяних в наслідок земельного правопорушення в результаті господарювання на землі, полягає у витратах, що особа, чиє право було порушено, зробила чи повинна була зробити для відновлення порушеного права (невикористані затрати власника земельної ділянки, що складають його збитки і підлягають відшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може діставати вияв у псуванні земель, втраті можливості її обробки та використання у визначених цілях. Під неодержаними доходами (упущеною вигодою), слід розуміти вартість продукції, що потерпілий одержав би зі своєї ділянки, якби його майнові права не були порушені. Таким чином, збитки складаються з вартості неодержаного врожаю. Причому це положення діє не тільки тоді, коли він ще не дозрів, а й тоді, коли на ділянці був проведений основний комплекс агротехнічних заходів.

Вартість врожаю може бути визначена, виходячи із середньої врожайності ушкоджених сільськогосподарських культур у цій місцевості. Власники земельних ділянок і землекористувачі можуть вимагати відшкодування затрат на відновлення родючості пошкоджених земель (внесення мінеральних і органічних добрив, вапнування ґрунтів тощо). У разі неправомірного заподіяння збитків врахування необхідної стадії вегетаційного розвитку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпілого про відшкодування вартості неодержаного врожаю — обґрунтованими.

У разі незаконного зайняття земельних ділянок у багатьох випадках заподіюються збитки не тільки знищенням посівів і насаджень, а й руйнуванням родючого ґрунтового шару. Через це сільськогосподарські виробники змушені нести відповідні витрати, пов'язані з відновленням родючості пошкоджених угідь (нанесення верхнього родючого шару, закладка більшого обсягу добрив тощо). При застосуванні заходів цивільно-правової відповідальності в подібних випадках слід керуватися нормами цивільного законодавства про повне відшкодування збитків.

При відшкодуванні шкоди, заподіяної землі як природному об'єкту та її ресурсам, відшкодування відбувається в натурі, що дістає вияв у відновленні колишнього стану земельної ділянки: у відновленні сприятливого фізичного стану її поверхні або відновленні якості ґрунту. Якщо, наприклад, неправомірно порушений сприятливий рельєф земельної ділянки, до правопорушника може бути пред'явлена вимога щодо відновлення колишнього стану земельної ділянки, що останній зобов'язаний ліквідувати власними коштами і засобами. Якщо псування земельної ділянки пов'язано з її захаращенням уламками будівельних матеріалів та іншими відходами виробництва, то вимога відновлення його колишнього стану може полягати в усуненні цих недоліків.

Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства вимагає також врахування особливостей земельних відносин, умов заподіяння шкоди та специфіки її змісту. Ці особливості зумовлюють необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, заподіяних землі як об'єкту природи. Тому відшкодування збитків, заподіяних псуванням земель, передбачається нормами цивільного законодавства, а порядок обчислення і визначення їх розміру — екологічним та земельним законодавством.

Відповідно до ст. 69 Закону "Про охорону навколишньої природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних у результаті псування землі як природного об'єкта, у деяких випадках застосовуються спеціальні методики. Зокрема, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Мінприроди України від 27 жовтня 1997 р. № 171. Вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм власності на них.

Згідно з п. 3.1 цієї Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого грунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (уже земель сільськогосподарського призначення).

У разі псування сільськогосподарських угідь власники землі і землекористувачі вправі вимагати відшкодування заподіяної ним шкоди в натурі, тобто реального відшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язані за вимогою землевласника власними засобами відновити попередній стан ушкоджених ділянок. Якщо з певної причини це неможливо, то допустимим є інший спосіб реального відшкодування шкоди — освоєння рівновеликої земельної ділянки замість зіпсованої. Такий спосіб відшкодування шкоди власникам земель і землекористувачам можливий за наявності вільних земель, придатних для сільськогосподарського освоєння.

В сучасний період реформування земельних відносин не можна залишити поза увагою питання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, що випливають з договірних відносин. Так, Законом "Про оренду землі" передбачена відповідальність за невиконання зобов'язань за договором оренди землі і порушення земельного законодавства сторонами договору. Згідно з ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

У свою чергу у ст. 27 Закону, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці фізичними і юридичними особами. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Орендодавець несе відповідальності за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків; відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору оренди землі. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

Відповідно до ст. 29 Закону "Про оренду землі" у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків. Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди земельної ділянки. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку.

93. Можливості застосування дисциплінарної (д)та матеріальної(м) відпо­відальності за правопорушення у земельних відносинах.

Д відповід являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з під-м, установою, органі, винних у вчиненні д проступків земельно-пр х-ру, заходів особистого впливу у вигляді накладення д стягнень.

Зазначена відповід застосов на підставі норм трудового зак за вчинені д проступки зем-пр х-ру. Вона настає за порушення особами трудових обов'язків, які стосуються земельних інтересів. Об'єктом д проступків у галузі земельного права є земельний правопорядок. Суб'єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи п-тв, установ та організацій, до чиїх трудових обов'язків входить до­держання вимог земельно-пр норм.

Якщо внаслідок порушення норм земельного закон особами, винними в невиконанні трудових обов'язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх м відповід. Вона полягає в покладенні на працівників і посадових осіб п-ств, які перебувають у трудових відносинах з цими п-ми і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого п-ву заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку.

Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми КЗпПУ. За певних умов застосовуються захо­ди відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств. У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Підставами їх застосу­вання є здійснення проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час роботи.

Д відповідальність може застосовуватися за пору­шення земельного з-ва лише до тих працівників, чиї трудові обов'язки входило дотримання земельно-правових норм. Об'єкт право­порушення тут подвійний: правила внутріш розпорядку і правила використання земель, для притягнення винної особи до д відповідальності за порушення земел законодавства необхідне співпадання д проступку і земел правопорушення, тобто невиконання працівником трудового обов'язку одночасно має бути порушенням ним земел правопорядку.

Пр аналіз обов'язків власників землі та землекористувачів, закріплених у ЗК У, свідчить, що вони, як правило, звернені до юр осіб. Невиконання земельного обов'язку юр особою не може бути визнано д проступком працівника, що перебуває з ним у трудових відносинах. Тому ідеальна сукупність д проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв'язку з цим ЗК не вказує на існування д відповід за вчинення земел правопорушень. Хоча д відповід може мати місце за порушення земел закон, наприклад, якщо ведення земельно-кадастрової книги було покладено на агронома с-г п=ва, а він не виконував цього обов'язку, чим порушив свої трудові обов'язки, і не виконав припис земельного з=тва. Таким чином, д відповід являє собою за­стосування до учасників трудових відносин п=ств і їх посадових осіб, винних у здійсненні; д проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення д стягнень.

Д відпов як відповідальність особистісного ха­рактеру настає при порушенні умов праці, що не викликало м наслідків. Порушення норм земел законодавства, норм статуту чи правил внутрішнього трудового розпорядку п-тва, внаслідок чого заподіяна м шкода, тягне м відповідальність.

М відповідальність по суті є продовженням д відповідальності у випадках, коли порушенням трудових обов'язків заподіяна матеріальна шкода земельним ресурсам. М відпов полягає в покладанні на працівників і посадових осіб, що вчинили винне протиправне діяння, внаслідок якого заподіяна матеріальна шкода чи порушені його майнові інтереси, обов'язку ком­пенсувати цю шкоду в натурі чи покрити заподіяні збитки. Такими особа­ми можуть бути члени колективних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподарських кооперативів, працівники і посадові особи дер­жавних чи інших підприємств - землевласників і землекористувачів.

Необхідно розрізняти відповід працівників організацій землекористувачів і відповід членів кол чи кооператив­них п-тв - власників землі. Перша категорія - це робітники та службовці, що не побажали чи з інших причин не стали членами зазна­чених організацій. їхні трудові відносини з організаціями регулюються нормами трудового права. Але ці особи також повинні належним чином виконувати свої трудові обов'язки і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. У противному випадку ця категорія працівників може притягатися до дисциплінарної чи м відпов на підставі норм трудового законодавства.

Відповідно до статуту колективного с-г п-ва питання про притягнення до д і м відповід членів п-тва та осіб, які не є його членами, а пра­цюють за трудовими договорами, вирішується правлінням-п-ва чи загальними зборами членів колективу. Отже, у подібних випадках д і м відповідальність, що застосовується на підставі статутів п-тв і відповідно до норм трудового з-ва, має внутрішній характер.

Об'єктом усіх д і м правопорушень в галузі зем пр є земельний устрій, встановлений зем зак-ом. Порушення посадовими особами своїх трудових обов'язків без заподіяння м шкоди може викликати застосування заходів д відповід. Якщо ж зазначеними прав заподіюється майнова шкода с-г угіддям, може наставати не д, а м та адмін відповід.

Якщо порушення вчинені працівником організації чи членом колек­тивного с-г п-ва або с-г кооперативу при виконанні ним своїх трудових обов'язків, то може на­ставати д чи м відповід відповідно до норм трудового і аграрного зак. При скоєнні порушень, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, органи держ контр­олю за використанням земель вправі вимагати припинення незаконних дій і дотримання вимог закон щодо раціонального використання земельних ресурсів.

94,Визначення та застосування спеціального виду юридичної відпо­відальності за порушення земельного законодавства.

Окремі автори виділяють ще один вид юридичної відповідальності за порушення зем з-ва — земельно-правову. Втім, у літературі відсутня єдність щодо визначення найменування цього виду відпов. Так, Б.В. Єрофєєв називає його спеціальним видом відпов, а І.Ф. Пан-кратов — земельно-правовим.

Визначення та застосування спеціальної земельно-правової відповід за земельні правопоруш обґрунтовується наступним: земля як об'єкт природи має певну специфіку, відмінну від інших об'єктів матеріального світу, тому застосування загальної цив-прь відпов є недостатнім для забезпечення належного пр. режиму її використання та охорони; основною метою зак закріплення та практичного застосування спец зем-пр заходів є відновлення попереднього стану у зем відносинах; спец міри відповід проявляються не стільки у настанні несприятливих матеріальних наслідків, скільки у відшкодуванні витрат, завданих незаконним використанням зем ділянки.

Як приклад існування спец зем-пр відповід наводиться застосування заходів відпов за самовільне зайняття землі. Проте за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена кримін відповід у ст. 197-1 КК та адмін. відповід відповідно до ст. 53-1 КУпАП. Проте, поряд із застосуванням крим або адмін відповід, пропонуються зем-пр міри відповід.

На думку вчених, зем-пр заходи впливу на правопорушників за своєю правовою природою, цілями та умовами застосування, порядком притягнення до відпов відрізняються від адмін відповід наступними ознаками: 1) об'єктом земельного право поруш є суб'єктивні пр і законні інтереси власників землі та землекористувачів, а об'єктом адмін правопорушення є встановлений порядок використання й охорони земель; 2) застосування заходів адмін. відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки саме по собі не вирішує питання про повернення ділянки землі законному власнику чи користувачу, а покладення цього заходу впливу не звільняє правопорушника від застосування до нього земельно-правових заходів відповідальності; 3) земельно-правова відповід передбачає систему дій, спрямованих на приведення земельної ділянки у придатний стан для використання за призначенням (знесення будинків, будівель і споруджень, відновлення межових знаків тощо), що здійснюються самими винними особами чи за їхній рахунок, а адміністративна відповідальність передбачає стягнення штрафу або іншої заходу впливу, які безпосередньо не впливають на стан земельної ділянки; 4) земельно-правова відповід може застосовуватися виключно у судовому порядку в межах строків позовної давності, якщо особа добровільно не поверне самовільно зайняту ділянку і не вживе заходів щодо реалізації вимог ст. 212 ЗК, а адміністративна відповідальність може застосовуватися уповноваженими органами по земельних ресурсах в межах строків, встановлених ст. 38 КпАП.

Земля, будучи частиною природи, нерозривно пов'язана з іншими природними об'єктами. Тому застосування заходів земельно-правового впливу на правопорушників доповнює існуючі види юридичної відповід, що спрямовані на раціональне використання та ефективну охорону природних об'єктів та їх ресурсів.