Опишіть психологічні особливості поведінки правопорушників з різною спрямованістю поведінки

 

Така типологія не є достатньо досконалою. Оскільки за основу виділення тих чи Інших типів (підтипів) спрямованості поведінки особистості автором взято ступінь суспільної небезпеки діяння, по-перше, не враховується те, що одиничним вчинком не завжди можна пояснити психологію людини, її ставлення до оточуючих, цінності, ідеали тощо; по-друге, незрозумілим є віднесення некримінальної спрямованості до суспільно небезпечної та її відмінність від антисоціальної спрямованості поведінки правопорушника.

 

Єнікеєв М Л. бере за критерій для виділення різних видів спрямованості правопорушника ступінь його соціальної шкідливості І визначає три типи, причому основою для виділення двох перших є особливості ціннісно-орієнтаційної деформації особистості, для третього - дефекти психічної саморегуляції:

 

1) асоціальний - коли особа до кінця не сприйняла соціальні цінності І через це будує свою поведінку, нехтуючи ними. Автор називає таких злочинців "ситуативними", "менш злісними";

 

2) антисоціальний - коли особа "постійно готова вчинити злочин", це "злісні, професійні злочинці".

 

Ці два типи злочинців автор розподіляє на три можливих підтипи (залежно від змісту ціннісно-орієнтаційної спрямованості):

 

- корисливий - злочинці (правопорушники), які зазіхають на розподіл матеріальних благу суспільстві;

 

- насильницький - злочинці (правопорушники) з агресивною, антигуманною спрямованістю, з украй зневажливим ставленням до життя, здоров'я та особистої гідності інших людей;

 

- корисливо-насильницький - злочинці (правопорушники), які поєднують в собі риси двох попередніх;

 

3) "випадковий" тип-такий, що характеризується дефектами психічної саморегуляції. Сюди належать особи, які вчинили злочин вперше внаслідок збігу обставин, не змогли протистояти криміногенній ситуації тощо.

 

Така типологія злочинців також не є до кінця досконалою. Будь-яка ситуація сама по собі не провокує злочин, вона може бути тільки такою, що сприяє реалізації відповідних позицій І установок лише антисоціальної особистості. Вона актуалізує характерний для особи спосіб поведінки. Отже, виділення третього типу злочинців є проблематичним. "Дефекти саморегуляції" є скоріше виразом недостатнього ступеню соціалізації, сприйняття соціальних цінностей і норм, аніж просто "ситуативна обумовленість поведінки".

 

Як вже зазначалось вище, особливість особистості правопорушників полягає саме в специфічному характері їх спрямованості, в її співвідношенні з соціальними цінностями та нормами. Залежно від того, як співвідносяться ціннісні орієнтації, спрямованість особистості і соціальні цінності, можна виділяти три типи спрямованості особистості:

 

1) соціальну, що характеризується повним прийняттям особою цінностей і норм суспільства, готовністю їх наслідувати та дотримуватися у своїй життєдіяльності;

 

2) асоціальну, що характеризується недостатнім ступенем соціалізації особи й "незалученням" її до системи соціальних цінностей та норм; особи із такою спрямованістю вчиняють правопорушення не тому, що свідомо спрямовують свої дії проти суспільних цінностей і бажають їх порушити, а тому, що не сприймають або не усвідомлюють цінність відповідних процесів, явищ, відносин, Ідей тощо;

 

3) антисоціальну- коли особа свідомо спрямовує свою поведінку проти соціальних цінностей; вона усвідомлює той факт, що порушує відповідні норми, знищує певні цінності, але умисно діє саме так.

 

29.Визначте особливості формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька,корислива)

 

Агресивна насильницька спрямованість особи формується здебільшого в підлітковому віці.

Серед обставин, що сприяють такій спрямованості, основними є такі:

- вирішення сімейних конфліктів через насилля (пиятики, бійки, жорстокість);

- негативний вплив мікросередовища в побуті й за місцем навчання (неформальні групи антисоціальної спрямованості, для яких характерні бійки, вживання алкоголю і наркотиків, знущання над слабшими);

- вплив пропаганди жорстокості, сексу, збагачування за будь-яку ціну, цинічне ставлення до оточуючих, людської честі й гідності.

Як вважають вчені, риси майбутнього вбивці, ґвалтівника, хулігана починають формуватися у дитини вже у 5-7 років.

Особливо небезпечно, якщо через зазначені обставини молоді люди затаюють злобу на людство загалом і на кожну людину окремо, у тому числі й на батьків, родичів.

Негативні норми поведінки, позиції й погляди ці підлітки намагаються перенести до школи, училища, на виробництво, у гуртожитки, в армію. У групах кримінальної спрямованості вони передають свій досвід, втрачаючи залишки моралі, самостверджуються за рахунок зневаги до людського життя, через прояви насильства й глуму.

Формальні структури — навчальні заклади і виробництво — часто не мають реальних важелів впливу на членів колективу, які потребують корекції. У кращому разі вони примушують виконувати правила поведінки під час навчання або на виробництві, але не в побутовій і дозвільній сферах.

Водночас на показники насильницької злочинності істотно впливає також макросередовище, соціальний стан суспільства.

В Україні соціально-економічна криза в суспільстві спричинила зубожіння значної частини населення, безробіття, майновий розкол. У свою чергу, це призвело до появи морального вакууму, зниження рівня загальної культури, нехтування загальнолюдськими цінностями, поглиблення правового нігілізму, втрати почуття соціальної перспективи.

З огляду на викладене зазначимо, що посилився вплив традиційних криміногенних чинників, об’єктивних і суб’єктивних передумов вчинення насильницьких злочинів. За таких обставин у маргинальних осіб пробуджуються брудніші інстинкти, посилюється відчуття безкарності і вседозволеності.

Безумовно негативний вплив на становище з насильницькою злочинністю мають також призвичаєння населення до фактів такої злочинності, страх перед її “могутністю”, небажання “втручатись" у боротьбу з нею (звідси відмова потерпілих подавати заяви, свідків — давати показання тощо), суттєве зниження рівня виховної роботи в навчальних закладах, організації культурного дозвілля за місцем проживання. Це пояснюється відсутністю коштів, різким згортанням мережі безплатних культурних, освітніх і спортивних закладів, відпливом працівників цих закладів у зв’язку з низькою оплатою їх праці. Комерціалізація дозвілля робить його доступним для меншості, здебільшого низькопробним, таким, що негативно впливає на свідомість молоді. Водночас спостерігається різкий сплеск вживання алкогольних і наркотичних засобів, високий рівень віктимної поведінки потерпілих.

Злочинною або аморальною є поведінка потерпілих при вчиненні таких злочинів, як вбивство у стані сильного душевного хвилювання, при перевищенні меж необхідної оборони, у взаємній бійці, з обґрунтованих ревнощів і тілесні ушкодження за таких самих обставин. Легковажною часто буває поведінка потерпілих від сексуальних злочинів, що створює враження про їх доступність. У дітей, що стали жертвами злочинців, у сім’ї часто не формували необхідних навичок обачливої поведінки.

Насильницьким злочинам сприяють такі недоліки діяльності правоохоронних органів:

- недостатній рівень розкритих злочинів;

- недоліки в роботі патрульно-постової служби (велика кількість “вуличних” злочинів), що пов’язано з її малочисельністю, недостатньою кваліфікацією і плинністю кадрів;

- непоодинокі випадки нереагування, насамперед дільничих інспекторів міліції, на погрози вбивством, побої, “квартирні" хуліганства, сексуально неадекватну поведінку, що іноді передують вбивствам, нанесенню тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтуванням;

- недостатня боротьба з розкраданням, нелегальним виробленням, незаконним придбанням і недбалим зберіганням вогнепальної та холодної зброї;

- неефективна діяльність, пов’язана з попередженням рецидивів насильницьких злочинів;

- неповнота виявлення осіб, що страждають на психічні захворювання й патологію психіки, неприйняття до них передбачених законом медичних заходів.

Если выделить основные источники нравственного формирования личности, то ими будут:

- Сама личность со всеми присущи ей свойствами;

- Малые социальные группы - семья, школа, производственный коллектив, в которых эта личность непосредственно формируется;

- Общество в целом, осуществляющее политическое, духовное, культурно - воспитательное и иное воздействие через средства массовой информации и другие каналы. Говоря о влиянии общества, следует подчеркнуть, что политические, экономические и социальные условия жизни членов данного социума, жизненный опыт, формы поведения и представления воспринимаются или отбираются самой личностью. Всякие внутриполитические и внешнеполитические события также влияют на представления и взгляды человека.

В то же время личность формируется под воздействием Не только всего общества в целом, но и тех малых социальных групп, в которых она состоит. А это формирование не всегда оказывается благоприятным.

Многие социальные противоречия, свойственные обществу, реализуются через малые группы. Например, наличие тех или Иных социальных различий сказывается в различиях образа жизни и функционирования малых групп (семьи, родственников, друзей, соседей), обсуждаются и оцениваются ими.

Относительная самостоятельность малой социальной группы Приводит к тому, что в ней могут возник групповые нормы поведения и групповые ценности, НЕ совпадающие с нормами и ценностями, принятыми обществом и санкционированнымы государством. Это не означает, что такие групповые образцы поведения всегда противоречат правовым или нравственным нормам общества; часто они в этом смысле нейтральны, так как касаются только профессиональных или Иных определенных интересов участников группы (традиции семьи, взаимоотношения спортсменов и т.п.).

Вместе с тем Возможны и такие групповые нормы и образцы поведения, Которые противоречат праву и общественной нравственности. Причем всякая малая группа осуществляет внутренний (неформальный), а иногда и внешний (формальный) контроль за выполнением указанных норм и требований.

Наиболее острые противоречия и конфликты между групповой моралью и обществом возникают на основе расхождения между нравственными, правовыми и иными нормами общества и групповыми нормами, что проявляется в безнравственности, правонарушениях и преступлениях.

Центральное значение для формирования личности имеет ее семья, в которой приобретаются основные знания, первоначальное представление об окружающем мире, о нормах поведения. При этом в семье зачастую существует целый ряд обстоятельств, способствующих неблагоприятно нравственному формированию личности, как объективного (неполнота семьи, материальные затруднения, болезнь родителей и т.п.), так и субъективного характера (негативные нравственно - педагогические позиции членов семьи, низкий уровень воспитания).

Эти обстоятельства проявляются в вовлечение детей в преступную деятельность, пьянство, попрошайничеством, проституцию; в совершении родителями аморальных проступков, преступлений; в существовании в семье антиобщественных взглядов, нравов, позиций; в нездоровой морально - психологической атмосфере, конфликтности; неправильной линии воспитания детей и в отсутствии вообще какого-либо воспитания.

К факторам, при наличии которых Наиболее интенсивно происходит формирование негативных нравственно - психологических особенностей личности преступника, можно также отнести: отрицательные явления в трудовом коллективе (плохая организация производства, атмосфера бесхозяйственности и безответственность, низкая дисциплина, пьянство, прогулы, текучесть кадров, отсутствие гласности и демократического управления в трудовом коллективе, нарушения трудового законодательства и др.); упущения в школьном воспитании (отрыв обучения от воспитания, недостаточная нравственно - психологическая подготовка учащихся к трудовой и общественной деятельности, слабая связь школы с семьей, формализм в педагогической работе, подмена воспитания администрирования и др.); недостатки в сферах общения и досуга (отрицательное влияние маргинальных групп, ориентация ближайшего окружения на антиобщественные «образцы» поведения и вседозволенность, ложное самоутверждение путем издевательств и хулигански действий и др.); отсутствие социального контроля (недостаточная его эффективность в отношении лиц с начавшимся процессом деформации, игнорирование задачи позитивного воздействия на лиц, находящихся в неблагополучной среде, промедление с началом профилактического воздействия, безнаказанность правонарушителей и др.).