Тема І. Філософія і світогляд

Після освоєння матеріалу треба:

* Знати:

– що таке світогляд, його структуру, типологію та історичні форми;

– місце філософії в структурі світогляду.

* Вміти:

– розрізняти світоглядні та інші види знання;

– виділяти в структурі світогляду складові філософського світобачення.

* Розуміти:

– специфіку світоглядних питань;

– сутність і значення ціннісних орієнтацій у житті людини і суспільства;

– світоглядний характер філософського знання.

 

План викладу:

1. Поняття світогляду. Специфіка світоглядних питань.

2. Структура світогляду, його типологія.

3. Історичні форми світогляду.

 

Ключові терміни і поняття

Світогляд – сукупність узагальнених уявлень людини про світ, про себе, свої стосунки зі світом, своє місце в світі та життєве призначення.

Філософія (від грецьк. – любов до мудрості) – теоретична форма світогляду, знання про світ в цілому.

Релігія (від лат. – побожність) – духовний феномен, який виражає віру в існування надприродного.

Міф (від грецьк. – розповідь, переказ) – символічні, чуттєво-образні, антропоморфні уявлення людей про світ.

Міфологія (від грецьк. – переказ і слово, вчення) – 1) наука про міфи; 2) система міфів і міфічна свідомість певного народу.

Світ – навколишня реальність у її існуванні і відношенні до людини.

Ідеал (від грецьк. – первообраз) – уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і мета визначає спосіб і характер діяльності людини і суспільства.

Переконання – погляди людей, які сприймаються активно і відповідають всьому укладу їхньої свідомості, життєвим устремлінням.

Цінність – значимий для людини універсальний зразок, вимога, ідеал.

 

Основний зміст викладу

1. Логіка мислення така, що сутність одиничного розкривається через його родове поняття, загальне (напр., стіл – це предмет, людина – мисляча істота). Таким загальним для розуміння філософії є світогляд.

Світогляд – це найбільш загальний погляд людини на світ, на себе, на своє ставлення до світу. Але не тільки погляд, це спосіб осмислення і практичної орієнтації людини в світі. Це єдність уявлень, слів і дій; це особливий рівень самосвідомості, що поєднує у собі теоретичне і практичне освоєння світу.

Специфіка світоглядних питань полягає у їх універсальності, всезагальності: що являє собою світ, виник він у часі, чи існує вічно, що ним рухає, яка його будова; чи світ хаотичний, чи впорядкований, закономірний; як відносяться між собою матеріальне і духовне, що таке дух; що таке людина, що рухає її вчинками; що таке совість, добро і зло, справедливість тощо. Саме на рівні світоглядної самосвідомості схоплюються смисложиттєві проблеми.

2. Світогляд – утворення інтегральне. Він має свою структуру: знання, цінності, світовідчуття і світорозуміння.

Освоєння людиною світу відбувається у формі знань про нього. На основі знань формуються цінності – соціальні характеристики об’єктів, значимі для людини, виробляється ціннісна орієнтація, певна шкала ціннісних пріоритетів. У свою чергу на ґрунті ціннісних пріоритетів формуються ідеали.

Уявлення людини про світ і саму себе, своє ставлення до світу здійснюється на двох рівнях – чуттєвому (світовідчуття) і раціональному (світорозуміння). Світовідчуття – емоційно-психологічна сфера (почуття, емоції, афекти, стереотипи). Звідси залежать емоційні настрої (радість, оптимізм, песимізм, відчуття щастя тощо). Світорозуміння – інтелектуальний рівень, осягнення світу в категоріальній (понятійній) формі. На цьому рівні формуються переконання. Світорозуміння має два рівні – життєво-повсякденний (здоровий глузд, буденна масова свідомість) і теоретичний              (осмислений, впорядкований), до якого належить філософія. Вона є ядром світогляду. Філософія дає теоретичне обґрунтування як змісту, так і способів досягнення узагальнених знань, а також принципів та ідеалів, які визначають мету, засоби і характер діяльності людини.

На основі різних спільних ознак світогляд прийнято класифікувати за видами: за носієм (індивідуальний, груповий, колективний, національний, релігійний та ін.); за рівнем світобачення і усвідомлення (усвідомлений, неусвідомлений, буденний, філософський та ін.); за історичними епохами /архаїчний, античний, середньовічний, ренесансний, сучасний світогляд та ін./; за морально-ціннісними орієнтирами (егоїстичний, альтруїстичний, гуманістичний, цинічний, шовіністичний та ін.); за будовою (цілісний, фрагментарний, суперечливий та ін.); за ступенем адекватності сприйняття світу (реалістичний, фантастичний, викривлений та ін.); за ставленням до визнання існування вищих сутностей (релігійний, атеїстичний, скептичний, агностичний). Є також типізація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства (селянський, міщанський та ін.).

3. Існує три типи світогляду – міфологічний, релігійний та філософський. Міфологія була історично першою формою світогляду. Її характерні риси: антропоморфізм (уособлення природи, тобто перенесення на природу людських рис, одушевлення, олюднення явищ і сил природи), фантастичність (нереальність та чуттєво-образна форма відображення – думка виражалась в конкретних емоційних образах, метафорах). Міфологічна свідомість мала синкретичний характер, в ній різні уявлення пов’язані в одну образну картину, яка поєднує в собі реальність і фантазію, природне з надприродним, знання і віру, думку і емоції.

Друга історична форма світогляду – релігія. Їй властиве подвоєння світу на земний, який піддається сприйняттю органами чуття, і надприродний, надчуттєвий. Основою релігійного світогляду є віра в надприродне.

Віра – категорія світоглядна, – це одна з найважливіших специфічних здатностей людини сприймати належне за суще, бажане за дійсне, майбутнє як сучасне; сприймати не підтверджені соціально-історичними чи індивідуальним практичним або ж пізнавальним досвідом знання. Існує буденна віра (віра в людину, віра в любов тощо), наукова (напр., у політ людини на Марс) і віра релігійна. Особливість останньої - її догматичний характер. Як сказано в Катехизмі християнської віри: “Віра – це беззастережне прийняття за правду того, що Бог об’явив, а свята церква подає до вірування” (курсив наш – С.В.).

Філософія є третьою історичною формою світогляду. Вона постає свідомою та усвідомленою індивідуальною діяльністю, знаменує виділення людини із природи, постає індивідуальною формою світоглядного самовизначення людини, характеризується дискурсивним, тобто аналітико-синтетичним мисленням. Філософія має творчий, критичний характер; вона є формою індивідуального вільнодумства.

План семінарського заняття:

1. Світогляд як форма самосвідомості, спосіб теоретичного і практичного освоєння світу. Специфіка світоглядних питань.

2. Структура світогляду. Ціннісна орієнтація. Світогляд як світовідчуття і світорозуміння. Переконання.

3. Історичні форми світогляду. Філософія як світоглядне знання.

 

Теми рефератів

1. Світогляд як спосіб духовно-практичного відношення до світу.

2. Духовні цінності та їх роль у житті людини і суспільства.

3. Ідеал як взірець досконалості; сутність національного ідеалу.

Питання для самостійного опрацювання і самоконтролю

1. Чи вірною є думка “У кожного своя філософія”, “Кожний сам собі філософ”?

2. Зміст світогляду, його значення в свідомому регулюванні людиною свого життя.

3. Складові світогляду та їх взаємозв’язок.

4. Шляхи гармонізації ціннісних пріоритетів.

5. Національний світогляд: сутність, складові, форми.

6. Основний зміст національного ідеалу.

7. Політичний міф, його прояви, соціальна сутність.

 

Література

1. Вступ до філософії: історико-філософська пропедевтика. Підручник /Авт. кол. Волинка Г.І. – К., Вища школа, 1999. – С.14-20.

2. Возняк С.М. Ціннісні пріоритети українського народу: методологічний аспект /Авт. кол. Возняк С.М.. – І Духовні цінності українського народу, – Івано-Франківськ, Плай,1995. С. 9-27.

3. Діденко В. Світогляд /В. Діденко, В. Табачковський. Філософський енциклопедичний словник, – К., Абрис, 2002. – С.569-570.

4. Практикум з філософії /Авт. кол. Петрушенко В.Л. – Львів, Магнолія плюс. – 2003. – С. 6-10.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник.3-тє вид. /Петрушенко В.Л. – Львів, Магнолія плюс, 2004. – С.18-23.

6. Філософія. Посібник/ Авт. кол. Причепій Є.М, – К., Академія, 2001. – С.19-15.

7. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / Авт. кол. Бичко І.В. – К., Либідь, 1993. – С.16-19.