Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Індивідуальний стиль і переклад
§ 7.2.1. Сутність поняття і терміна "індивідуальний стиль" У теоретичній частині підручника вказувалось на те, що лінгвости-льова категорія "ідіолект" має у галузі перекладу два значення: індивідуальний стиль перекладача як митця (тобто набір засобів і прийомів для створення тексту) та індивідуальний стиль перекладача як власне перекладача (тобто набір засобів і прийомів для вирішення перекладацьких проблем). Якщо згадати при цьому, що єдина мета перекладу - це збереження індивідуального стилю автора оригіналу, то стає зрозумілим, наскільки складними виступають тут індивідуально-стильові труднощі перекладу. Серед вказаної змістовної тріади ідіолекту у перекладознавстві (індивідуальний стиль автора - індивідуальний стиль перекладача як митця - індивідуальний стиль перекладача як перекладача) найбільш перекладацьки вагомими будуть два останніх компоненти, бо перший породжує загальні проблеми і виступає об'єктивним чинником, який не залежить від перекладача і тому повинен залишатись і в перекладі. Інша справа - дві іпостасі в одній особі перекладача: ці чинники мають суб'єктивно-об'єктивний характер: суб'єктивні вони через те, що, за логічною суттю перекладу як іншомовного переоформлення оригіналу, їх не повинно бути у перекладі; об'єктивними є тому, що не можуть не впливати на переоформлення і не залишати свого впадаючого в очі відбитка на перекладі. Отже, категорія "індивідуальний стиль перекладача" - це не лише неминуча, але й необхідна складова частина перекладу. Звичайно, що вона відчувається в любому функціонально-стильовому перекладі, але виразно унаочнити її можна лише на значному текстовому матеріалі. Та й на ньому активніше буде діяти перекладацька іпостась перекладача, а не митця, бо, як вказувалось, рівень художності в усіх функціональних стилях, крім белетристичного, занадто низький. Тому наступні приклади взято з красного письменства. § 7.2.2. Сутність поняття і терміна "ідіолект" Варіативна лінгвістика слідом за функціональними стилями відкрила ще нижчий рівень мовленнєвої системи - стиль конкретної людини, який назвала ідіолектом (від давньогрец. idios - "своєрідний ", "особис тий " та lexis - "мовлення "). Вперше цю лексему використав у якості терміна американський лінгвіст Б. Блох у 1948-ому році, запропонувавши її для означення "сукупності можливих висловлювань конкрет ного мовця у конкретний час", але поняття індивідуального мовлення існувало задовго до Блоха і навіть до мовознавства у літературознавців як стиль письменника, та тільки у лінгвістів воно набуло універсального характеру загальної категорії мовлення у будь-якому функціональному стилі. І якщо у літературознавців воно означало лише художні особливості використання загальнонаціональної мови, то у лінгвістів воно стало включати до свого змісту мовленнєві особливості всіх рівнів: фонетичного, лексичного, морфологічного, синтаксичного, стилістичного. Але там і тут воно охоплює індивідуальну специфіку вживання загальнонаціональних мовних засобів.
Саме особистий характер використання загальних мовних засобів створює перекладацьку сутність ідіолекту, у змістовній структурі якого треба розмежовувати два компоненти: пристрасті адресанта до певного набору одних і тих самих лінгвальних одиниць (наприклад, до простих непоширених речень або, навпаки, до безмежних складних синтаксичних утворень, до тавтологічного повтору або, у іншого автора, до багатства синонімів тощо) і здібність мовця надавати будь-якій словниковій одиниці додаткові конотації постійного характеру (наприклад, іронічну або пафосну забарвленість, навмисну однозначність або не менш впадаючу в очі полісемантичність). Якщо пристрасть до постійних лінгвальних засобів не породжує труднощів для перекладача (треба лише
378 379 пам'ятати про неї і не підмінювати мовленнєву однотонність стильовою різнобарвністю), то конотативний ідіолект їх створює на кожному кроці, бо потребує від перекладача не лише постійної уваги, щоб не змішувати словниковий шар семантики з конотативним і навпаки, але й значних фонових знань, бо конотації ідіолекту часто пов'язані з широким контекстом.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 247; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.239.46 (0.004 с.) |