Основні поняття, предмет та система курсу ОСПО

Основні поняття, предмет та система курсу ОСПО

Система курсу ОСПО – навчальна дисципліна в межах якої студенти вивчають основи організації і найбільш суттєві напрями й завдання діяльності правоохоронних органів, їх взаємодію з іншими органами держави. У курсі ОСПО вивчають діяльність судових органів, органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, міністерства юстиції, органів досудового слідства та дізнання, адвокатури тат нотаріату.Предмет ОСПО – дані про державні органи, що виконують правоохоронну діяльність та недержавні інституції, покликані сприяти такого роду діяльності., кадрове забезпечення діяльності відповідних органів у державі.= правові інститути та норми вказаних галузей права. Система законодавчих та інших НПА, що регулюють організацію та діяльність правоохоронних органів закріплює загальний правовий статус, функції, завдання цих органів, як у цілому, так і окремих їх інституцій.

Об’єкт правоохорони – суспільні відносини, що регулюються правом, та права і свободи, закріплені в НПА.Суб’єкт впливу правоохоронної діяльності– суспільно небезпечні й протиправні діяння (злочини та проступки), невиконання юридичних обовязків

Правоохоронна діяльність: ознаки, поняття та завдання

Правоохоронна діяльність – державна діяльність, що здійснюється з метою забезпечення охорони права спеціальними органами державного управління, які наділені правом щодо застосвування заходів юридичного впливу при неухильному дотриманні приписів закону та визначеної процедури їх застосування. Правоохоронна діяльність має низку ознак:

= діяльність що здійснюється на підставі застосування заходів юридичного впливу: державного примусу і стягнення;= має бути суворе дотримання конкретного припису певної норми закону та її змісту;= має процесуальний характер, реалізується у встановленому законом порядку та певній процедурі,= її реалізацію мають здійснювати спеціальні державні органи, наділені владними повноваж.щодо забезпечення виконання правоохоронної функції в державі= органи має бути_укомплектовано_спеціальними спеціалістами, що мають юридичну освіту чи підготовку в інших наукових сферах

Основні завдання: захист:

= встановленого КЕ. Суспільного ладу держави,=прав_і_законних_інтересів_громадян,підприємств_організацій;= суверенітету та територіальної цілісності У.

= захист прав і свобод людини, її життя, здоровя, честі, гідності, недоторканості та безпеки

 

 

Основні напрями правоохоронної діяльності та характер органів які її здійснюють

Правоохоронна діяльність – державна діяльність, що здійснюється з метою забезпечення охорони права спеціальними органами державного управління, які наділені правом щодо застосвування заходів юридичного впливу при неухильному дотриманні приписів закону та визначеної процедури їх застосування.Це діяльність судових органів, органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, міністерства юстиції, органів досудового слідства та дізнання, митні, державної податкової служби, з питань виконання покарань, адвокатури та нотаріату.

Вона складається з кількох напрямів, кожна з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими їй методами -:здійснення правосуддя (судові органи)

- прокурорський нагляд (прокуратура),досудове розслідування (органи досудового слідства та дізнання);-здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги (адвокатура);-охорона громадського правопорядку й безпеки громадян (міліція)

-боротьба зі злочинністю

Ознаки правоохоронних органів: державно-владний характер, підзаконність, точно регламентована діяльність, право застосовна суть рішень, застосування державного примусу під час виконання завдань.

Джерела курсу ОСПО

Система законодавства про правоохоронну діяльність існує як на публічному так і на приватному рівняхВ юридичній літературі прийнято класифікувати джерела курсу за різними ознаками: за юридичною силою: К.У., закони, акти Президента, КМУ, інші норм. правові акти; за змістом НПА можуть бути класифіковані на акти: = загального характеру = про судову владу, правосуддя і суди і суддів = про організаційне забезпечення діяльності судів і органів юстиції =про органи прокуратури та прокурорський нагляд =про організацію, виявлення і розслідування та попередження злочинів =про організацію юридичної допомоги; за ознаками правоохоронної діяльності та правоохоронного органу, 1. Законодавство про засади діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів;

2. Законодавство про завдання, окремі напрями та організацію діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів, зокрема, з таких п'яти напрямів як:

2.1. правосуддя;2.2. прокурорська діяльність;

2.3. виявлення та розслідування злочинів;

2.4. охорона державної безпеки та правопорядку;2.5. юридичний захист, адвокатська діяльність;3. Законодавство про гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, правового й соціального захисту її суб'єктів.

 

Повноваження судової влади

Судова влада – самостійна незалежна гілка державної влади, що є сукупністю судових органів, наділених повноваженнями щодо здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. (конституційний суд та суди загальної юрисдикції).Її поняття розглядають через повноваження спеціально уповноваж. органів судів щодо:

Здійснення правосуддя; Конституційного конторолю;Контролю за дотриманням закону та обґрунтованості рішень і дій державних органів та посадових соіб;Формування органів судвівськогос самоврядування; Роз’яснення судва загальної юрисдикції актів застосування законодавства; Утворення державної судової адміністрації. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених К.У. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. (ст..124 К.). Юрисдикція – це компетенція судової влади: =розглядати цивільні, кримінальні, інші справи =вирішувати правові спори, проблеми =давати правову оцінку фактам =застосовувати, передбачені законом санкції.

 

Судова реформа в Україні

Постановою ВРУ від 28 квітня 1992р. схвалено Концепція судово-правової реформи, яка передбачала = ефективне розмежування повноважень, гарантування, самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; = реалізацію демократичних ідей правосуддя та ідей світової практики = створення системи законодавства про судоустрій для забезпечення незалежності судової влади; =здійснення спеціалізації судів; =максимального наближення судів до населення; =чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи;- гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Судово-правова реформа запланована у три етапи. Багато завдань було зроблено але залишається ще також багато чого зробити. Тому у 2006 р. Президентом було затверджено План заходів на 2006 р. щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в У. відповідно до європейських стандартів, а також Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, метою якої є забезпечення становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. 31 травня 2010 р. Верховною Радою України було зареєстровано законопроект № 6450 «Про судоустрій та статус суддів», який подано Президентом України. Метою даного законопроекту є реформування судової системи України. Автор пропонує створити Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який функціонуватиме, як суд касаційної інстанції. При цьому за Верховним Судом України, як вищим судовим органом, залишатимуться повноваження щодо перегляду справ з таких підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення протилежних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.Крім того, даним законопроектом пропонується обмежити кількість суддів Верховного Суду України до 20 – по 5 суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (адміністративної, господарської, цивільної, кримінальної), при цьому передбачається ліквідація військових судів.

Суддя - носій судової влади

Професійні судді, народні засідателі та присяжні, які залучаються для здійснення правосуддя як представники народу, є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до КУ наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в КСУ та судах загальної юрисдикції. Справи в апеляційному і касаційному порядку розглядаються виключно професійними суддями. На період виконання обовязків по здійсненню правосуддя на народних заседателей та присяжних поширюються гарантії незалежності та недоторканості професійних судей. У своїй діяльності судді незалежні і не підзвітні ніяким органам, а підкоряються тільки КУ і ЗУ. Їх рішення є загальнообовязковими для виконання всіма державними органами, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами. Для реалізації судової влади судді мають відповідний правовий статус - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Такий статус єдиний для всіх суддів України незалежно від того, у якому суді вони працюють.

Вимоги щодо несумісності.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою

оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України зі збереженням заробітку за основним місцем роботи.

 

Обов’язки суддів

Згідно закону “Про судоустрій і статус суддів”, судді зобов'язані:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;2) дотримуватися правил суддівської етики;3) виявляти повагу до учасників процесу;4) додержуватися присяги судді;5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) дотримуватися вимог щодо несумісності;

7) подавати щорічно не пізніше 1 травня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова адміністрація України, копію декларації про майновий стан і доходи.

 

 

Акти Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;2) подання про звільнення суддів з посади; 2..) рішення про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду;3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;4) рішення про дисциплінарну відповідальність;5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності; 6) рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених у статті 18 цього Закону; 7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції. Вища рада юстиції приймає такі процедурні акти:

1) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;2) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність;3) рішення про відмову в поданні про призначення.

Завдання прокуратури

Прокуратура = державний орган, який здійснює найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів на території У. Її правовий статус закріплено розділом VII К.У. та Законом У. „Про прокуратуру”.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

 

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеження особистої свободи громадян як функція прокуратури.

Основні обов’язки міліції.

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; 5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них; 9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду; 11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду; 12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері; 18) охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій; 7) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять.

 

Права міліції.

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопор. та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції; 2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу;3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини; 5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання; 7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів; 10) здійснювати оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування тел.. розмов з метою розкриття злочинів; 11) перебувати на земельних ділянках, в приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств з повідомленням про це адміністрації з метою забезпеч. безпеки громадян, гром. безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили.

 

 

Права податкової міліції.

1) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції; 2) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; 3) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку; 4) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом.5) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли; 6) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

 

Державна прикордонна служба

Державна прикордонна служба – правоохоронний орган спеціального призначення, на який покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України та охорони суверенних прав У. в її винятковій економічній зоні. Правовою основою діяльності є К.У., закони "Про державний кордон України", Про Державну прикордонну службу” інші законодавчі акти.Ф ункціями є: 1.охорона держ. кордону на суші, морі, річках, озерах з метою забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; 2.здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів,, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; 4.ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України; 5.участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні та в межах контрольованих прикордонних районів; 6.участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента та посадових осіб 7.охорона закордонних дипломатичних установ; 8.координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону, діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон.

 

Завдання органів юстиції.

- здійснюють правотворчу діяльність; підготовку пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи;- організують роботу з адаптації законодавства України до законодавства ЄС; - проводять державну реєстрацію нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод й законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер органів виконавчої влади; - впроваджують систематизацію та кодифікацію законод. У.;

- координують правову роботу й правову освіту громадян; сприяють розвитку правової науки, формуванню у громадян правового світогляду; - забезпечують інформатизацію з правових питань життя держави та суспільства;- здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); - організують судові та інші експертизи; - забезпечують роботу органів державної реєстрації актів цивільного стану громадян України.

Правовий статус нотаріуса

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою д-стю, а також виконувати іншу оплачувану роботу,,а також викладацької і наукової у вільний від роботи час. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Нотаріус має відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

 

Відповідальність адвоката.

За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисципл. стягнення;зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судов.порядку.Застосування дисциплінарних стягнень у конкретній справі є компетенцією дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Основні поняття, предмет та система курсу ОСПО

Система курсу ОСПО – навчальна дисципліна в межах якої студенти вивчають основи організації і найбільш суттєві напрями й завдання діяльності правоохоронних органів, їх взаємодію з іншими органами держави. У курсі ОСПО вивчають діяльність судових органів, органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, міністерства юстиції, органів досудового слідства та дізнання, адвокатури тат нотаріату.Предмет ОСПО – дані про державні органи, що виконують правоохоронну діяльність та недержавні інституції, покликані сприяти такого роду діяльності., кадрове забезпечення діяльності відповідних органів у державі.= правові інститути та норми вказаних галузей права. Система законодавчих та інших НПА, що регулюють організацію та діяльність правоохоронних органів закріплює загальний правовий статус, функції, завдання цих органів, як у цілому, так і окремих їх інституцій.

Об’єкт правоохорони – суспільні відносини, що регулюються правом, та права і свободи, закріплені в НПА.Суб’єкт впливу правоохоронної діяльності– суспільно небезпечні й протиправні діяння (злочини та проступки), невиконання юридичних обовязків