Митні органи: види та завдання

Митні органи, беручи участь у формуванні митної політики держави та безпосередньо її реалізуючи, здійснюють різносторонню діяльність, якій властиві певні особливості. Безумовно, діяльність митних органів – це державно-владна діяльність, яка спрямована на реалізацію функцій держави у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Але які фактори та умови визначають зміст, напрямки та характер діяльності митних органів? Що ж визначає специфіку функціонування системи митних органів у порівнянні з діяльністю інших державних органів? Відповіді на ці питання допоможуть з’ясувати роль та соціальне призначення такої державної інституції, як система митних органів.

Головна мета діяльності митних органів, як і будь-яких органів виконавчої влади – це найбільш повне та адекватне задоволення всіх суспільно значущих потреб громадськості так званого “публічного” характеру через усебічне забезпечення пріоритету прав та законних інтересів людини, у нашому випадку в сфері митно-правового регулювання суспільних відносин. Крім того, система митних органів покликана виконувати ряд специфічних цілей, пов’язаних з участю у формуванні державної митної політики та її безпосередньою реалізацією. До таких специфічних цілей, належить: точне та неухильне виконання вимог митного законодавства;

забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян та суб’єктів ЗЕД, пов’язаних з переміщенням через митний кордон товарів, предметів і транспортних засобів;

раціональної й ефективної роботи об’єктів, що знаходяться під їх управлінським впливом;

створення оптимальних умов для їх власної організації та функціонування тощо.

Залежно від предмета прийнято розрізняти загальний і спеціальні види митного контролю. Загальний митний контроль залежно від конкретного предмета можна поділити на митний контроль товарів і митний контроль транспортних засобів.

Залежно від напрямку переміщення товарів прийнято розрізняти митний контроль імпортних, експортних і транзитних товарів.

 

173.Досудове розслідування — це здійснювана відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність слідчого та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

У стадії досудового розслідування слідчий та орган дізнання розв'язують також такі завдання: встановлення і відшкодування збитку; виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів; виховання громадян у дусі поваги честі та гідності громадянина, прагнення до справедливості й додержання законів.

Юридичною підставою для здійснення досудового розслідування є постанова про порушення кримінальної справи. Досудове розслідування може провадитися тільки за порушеною справою,

Досудове розслідування обов'язково провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 КПК України (справ приватного обвинувачення та протокольної форми досудової підготовки матеріалів), по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.

Досудове розслідування включає у себе досудове слідство та дізнання,

Досудове слідство — діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, здійсненні юридичних дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб,створення умов для здійснення правосуддя.

Дізнання — це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямована на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.

 

 

174. Органи досудового слідства в Україні Найбільша кількість кримінальних справ розслідується слідчими органів внутрішніх справ України і тому слідчий апарат цих органів є найчисленнішим і найрозгалуженішим.

Організація роботи і діяльність слідчих підрозділів органів внут­рішніх справ України визначаються Положенням про органи поперед­нього слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим Наказом МВС України № 745 від 25.11.92.

Провадження досудового слідства в системі МВС України покла­дається на Департамент досудового слідства МВС України, який діє на правах Головного управління, слідчі управління (відділи) ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській об­ласті, УМВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, слідчі відділи, відділення (групи) міських, районних, лінійних органів внутрішніх справ та підрозділи з розслідування злочинів, вчинених на закритих об'єктах.

Досудове слідство в межах своєї компетенції здійснюють слідчі органів внутрішніх справ, а також начальник Департаменту досудо­вого слідства МВС України, начальники слідчих управлінь (відді­лів), відділень, їх заступники, які при цьому користуються всіма про­цесуальними правами слідчого.

Органи досудового слідства в системі МВС України очолюють заступник міністра внутрішніх справ України — начальник Депар­таменту досудового слідства МВС України, заступники начальників ГУМВС, УМВС України в Автономні Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, УМВС України на транспорті міськрайонів органів внутрішніх справ, які одночасно є начальниками відповідних структурних слідчих підрозділів.

Перевіряти стан справ та результати діяльності слідчих підроз­ділів мають право виключно співробітники вищестоящих слідчих апаратів у межах своїх повноважень. Ніхто інший, крім керівництва слідчими апаратами, прокурорів та суддів, не має права оцінювати процесуальні дії слідчих.

У Департаменті досудового слідства МВС України передбачені посади старших слідчих в особливо важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших слідчих, помічників слідчих, технічного персоналу. До структури Департаменту входить слідча частина (на правах управління), яка розслідує найскладніші та бага­тоепізодні справи про тяжкі, міжрегіональні злочини.

Слідчі управління (відділи) ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, УМВС Ук­раїни на транспорті очолюють заступники начальників відповідних ГУМВС, УМВС, які є водночас начальниками відповідних слідчих підрозділів і, у свою чергу, мають заступників.

Слідчі управління (відділи) мають у своєму складі спеціалізовані підрозділи, слідчі частини (на правах відділів, відділень), які розслі­дують кримінальні справи про злочини, що становлять підвищену суспільну небезпеку і є складними, а також організаційно-методич­ний відділ (відділення). До цих органів входять старші слідчі в особ­ливо важливих справах, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі, помічники слідчих і технічний персонал.

 

 

176. Органами дізнання є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, ЛТП і ВТП; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної охорони; капітани морських суден, що знаходяться в далекому плаванні.

Командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ проводять дізнання у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил в зв'язку з виконанням службових обов'язків в розташуванні частини, з'єднання, установи. Органи безпеки проводять дізнання у справах про особливо небезпечні державні та інші злочини, віднесені законом до їх відання. Начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, ЛТП і ВТП уповноважені проводити дізнання по злочинах, вчинених у ВТУ засудженими та іншими особами, а також по злочинах проти встановленого порядку несення служби, вчинених працівниками ВТУ як у межах, так і поза межами установи. Митні органи проводять дізнання в справах про контрабанду. Органи державного пожежного нагляду проводять дізнання у справах про пожежі і порушення правил пожежної безпеки. Органи прикордонної охорони - це підрозділи прикордонних військ, які мають завданням охорону державного кордону України, проводять дізнання у справах про порушення державного кордону. Капітани морських суден, що знаходяться в далекому плаванні, проводять дізнання у справах про злочини, вчинені на судні. Податкова міліція проводить дізнання у справах про ухилення від сплати податків, у справах про приховування валютної виручки. Найбільший об'єм роботи по розслідуванні злочинів серед інших органів дізнання виконує міліція. Вона проводить дізнання у справах про будь-які злочини, якщо їх розслідування не віднесено до компетенції іншого органу дізнання. 3. При наявності ознак злочину, який не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, дотримуючись строків, не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин, складає постанову про передачу справи слідчому, яку затверджує прокурор. Якщо така особа не встановлена, дізнання призупиняється тільки після проведення всіх необхідних і можливих дій для встановлення особи злочинця. У випадку порушення справи про важкий злочин, орган дізнання повинен передати її слідчому через прокурора, після виконання всіх невідкладних слідчих дій, в строк не більше 10 днів з моменту порушення справи. Якщо особа злочинця не встановлена, орган дізнання продовжує проводити оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх результати. Орган дізнання має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі лише при наявності однієї з таких підстав: - коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; - коли очевидці, в т.ч. потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; - коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. Затримання підозрюваного можливе лише після порушення кримінальної справи. Затримання проводиться з метою з'ясування причетності особи до злочину і вирішення питання про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Нагляд за діяльністю органів дізнання і осіб, які проводять дізнання здійснює прокуратура. При здійсненні слідчих дій по встановленні і фіксації слідів злочину, орган дізнання проводить: огляд, обшук, виїмку, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих і свідків в суворій відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства.