З господарського права України

ПРАКТИКУМ

З ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА УКРАЇНИ

для студентів юридичного факультету

Львів 2013

 

Бек Ю.Б., Цікало В.І., Юркевич Ю.М.

Практикум з господарського права України. Для студентів юридичного факультету – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2013. – 121 с.

 

Схвалено кафедрою цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Протокол № 1 від 28 серпня 2013 року.

 

Друкується за рішенням видавничої комісії юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

 

 

Авторські права застережені

Тема 1.       Поняття і система курсу господарського права України.

1. Предмет правового регулювання у сфері господарювання. Господарські відносини.

2. Методи правового регулювання господарських відносин.

3. Місце господарського права в системі права України. Теорії господарського права та стан теоретичних дискусій щодо них.

4. Завдання і ситема курсу господарського права України.

5. Поняття та види господарської діяльності в Україні. Некомерційне господарювання.

6. Підприємництво як основна форма господарювання: поняття, ознаки. Право на підприємництво як майнове право.

7. Свобода та інші принципи підприємницької діяльності.

8. Межі свободи підприємницької діяльності (умови здійснення підприємництва).

Нормативний матеріал.

1. Конституція України.

2. Господарський кодекс України.

3. Цивільний кодекс України.

4. Податковий кодекс України.

5. Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради. -1999. -№40. –ст.408.

6. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року // Урядовий кур'єр, 02.08.2000.

7. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року // Відомості Верховної Ради. -2004. -№9. –ст.79.

8. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року // Урядовий кур’єр 05.10.2005.

9. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради. -2006. -№31. –ст.268.

10. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради. -2007. -№29. –ст.389.

11. Закон України «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 року // Голос України від 11.10.2012 № 191 (набрання чинності 11 жовтня 2013 року).

12. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року // Відомості Верховної Ради. -2008. -№50-51. –ст.384.

13. Проект Закону України «Про основні засади господарської діяльності» дата реєстрації 18.09.2008 р. // http://portal.rada.gov.ua

14. Інформаційний Лист ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» // Вісник господарського судочинства від 03.2008. - 2008 р., № 3, ст. 45.

Спеціальна література.

1. Бігняк О. Свобода підприємництва та її обмеження // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 5.

2. Васильєв Г., Мамутов В. Про Цивільний кодекс України // Голос України, 1996, 19 листопада.

3. Віхров О. Господарське право як навчальна дисципліна // Право України.–2006.–№12.

4. Віхров О. Організаційно-господарські правовідносини: загальне та особливе // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 9.

5. Віхров О. Організаційно-господарські відносини як предмет правового регулювання // Право України. – 2010. - № 8.

6. Головатий С., Довгерт А. Новий Цивільний кодекс України - найпріоритетніший акт для реформування українського права // Урядовий кур`єр, 1996, 14 грудня.

7. Головатий С., Довгерт А. Троянський кінь для українського суспільства // Голос України, 1996, 17 грудня.

8. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / [Бек Ю.Б., Верес І.Я., Герц А.А. та ін.]; за ред. Коссака В.М. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672с.

9. Знаменський Г. Наукоємність сучасного господарського права // Право України. – 2010. - № 8.

10. Козачук Микита. Види обмежень свободи підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2011.– № 5.

11. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український цент правничих студій, 2000. – 336с.

12. Коростей В. Господарське право: сучасність і перспективи // Право України.–2008.–№10.

13. Коростей В. Господарська норма права: теорія і практика // Право України.–2009.–№3.

14. Красовська А.В. Підприємництво як правова категорія: до визначення поняття // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №1.

15. Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять “підприємництво” та “господарська діяльність” // Право України. – 1999. - №5.

16. Лаптев В.В. О предпринимательском законодательстве // Государство и право. -1995. -№5.

17. Лаптев В.В. Хозяйственное право - право предпринимательской деятельности // Государство и право. -1993. -№1.

18. Мамутов В.К. Эволюция науки гражданского права и гражданских кодексов Украины // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. – К.: 2004. – С.763-771.

19. Мамутов В. Загальні проблеми науки господарського права на стику ХХ та ХХІ століть // Право України. – 2010. - № 8.

20. Поляков Віталій. Поняття й ознаки некомерційної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2011.– № 6.

21. Прилуцький Р.Б. Принципи господарювання і модернізація господарського законодавства України на сучасному етапі розвитку // Вісник господарського судочинства. – 2011. - № 3.

22. Подцерковний О. Про перевірку висновків науки господарського права тенденціями розвитку господарського законодавства // Право України. – 2010. - № 8.

23. Саниахметова Н.А. Конституционное право на предпринимательсткую деятельность // Юридический вестник. –1996. -№1.

24. Саниахметова Н. Признаки предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №8.

25. Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку // Право України. –1995. - №7, 8.

26. Современные проблемы хозяйственного (предпринимательсткого) права // Государство и право. –1996. -№4.

27. Спасибо-Фатеева Инна. Тошнота (сатира) // Юридичний радник. – 2005.– №3.

Завдання 1. На підставі аналізу ст.ст. 1, 3 Господарського кодексу України визначіть коло суспільних відносин, що складають предмет господарського права.

Завдання 2. Проаналізуйте ч.6 ст. 3 та ст. 176 ГК України та встановіть правову природу організаційно-господарських відносин та їх суб’єктний склад.

Завдання 3. Проаналізуйте законодавче визначення господарської діяльності, що закріплене у ч.1 ст. 3 ГК України та розкрийте її ознаки, суб’єктний склад.

Завдання 4. Порівняйте зміст ч.7 ст. 3 та ст.ст. 55, 133, 138 ГК України в редакції до і після 04.02.2005 року, і визначіть правову природу та суб’єктний склад внутрішньогосподарських відносин.

Завдання 5. Чи існують (існували) приклади законодавчого закріплення такої ознаки підприємницької діяльності як «систематичність»?

Завдання 6. Розв’яжіть наступні тести.

1. Відповідно до Господарського кодексу України діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання є:

- господарським забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів;

- господарсько-виробничим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів;

- підприємницьким забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів;

- організаційно-господарським забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів;

- господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів;

2. Сферу господарських відносин становлять:

- господарсько-торговельні відносини;

- господарсько-виробничі відносини;

- господарсько-споживчі відносини;

- організовано-господарські відносини;

- органічно-господарські відносини.

3. До методів правового регулювання господарських відносин належать:

- метод пропозицій;

- метод владних велінь (приписів);

- метод владних рекомендацій;

- господарсько-правовий метод;

- метод порівняльного правознавства.

4. За метою здійснення господарська діяльність буває таких видів:

- виробнича;

- некомерційне господарювання;

- комерційне посередництво;

- виконання робіт та надання послуг;

- торговельна господарська діяльність

5. Ознакою підприємницької діяльності не вважається:

- економічна самостійність;

- невтручання державних та інших органів;

- систематичність;

- правомірність;

- ініціативність.

6. Ознакою підприємницької діяльності не вважається:

- наявність мети – отримання і розподіл прибутку;

- тривалий характер;

- систематичність;

- здійснення її на власний ризик;

- ініціативність.

7. Свобода підприємництва полягає у:

- вільному виборі видів підприємницької діяльності, не заборонених законом;

- вільному розпорядженні валютною виручкою;

- вільному нарахуванні та сплаті податків;

- вільному встановленні цін;

- вільному залученні природних ресурсів..

8. За замовленням Міністерства економіки України розробку Господарського кодексу було доручено робочій групі з провідних вчених та фахівців у сфері господарювання, яку очолили два співголови:

- від науковців – академік Мамутов В.К.;

- від науковців – професор Щербина В.С.;

- від науковців – доцент Беляневич О.А.;

- від науковців – професор Бобкова А.Г.;

- від науковців – професор Вінник О.М.

9. За замовленням Міністерства економіки України розробку Господарського кодексу було доручено робочій групі з провідних вчених та фахівців у сфері господарювання, яку очолили два співголови:

- від депутатського корпусу – народний депутат України Чорновіл Т.В.;

- від депутатського корпусу – народний депутат України Плющ І.С.;

- від депутатського корпусу – народний депутат України Єфремов О.Г.;

- від депутатського корпусу – народний депутат України Ландик В.І.;

- від депутатського корпусу – народний депутат України Бойко Ю.І.

10. Чинний Господарський кодекс України побудований за пандектною системою кодифікації і складається з:

- 8 розділів;

- 38 глав;

- 35 глав;

- 9 розділів;

- 13 розділів.

Задача 1. Засновники фондової біржі «Пайові цінні папери», яка була створена в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, звернулися до Голови біржового комітету із вимогою провести загальні збори членів біржі з метою затвердження фінансових звітів за попередні роки.

На переконання членів біржі проведення загальних зборів є обов’язковою передумовою для виплати їм дивідендів з прибутку, який був отриманий біржею у попередньому фінансовому році. В обгрунтування своєї вимоги засновники біржі покликалися на положення ст. 30 Закону України „Про акціонерні товариства”.

Голова біржового комітету відмовив засновникам біржі у скликанні загальних зборів на тій підставі, що дохід, отриманий біржею у попередньому році, був спрямований на її розвиток і не може бути розподілений між членами.

Дайте правовий аналіз ситуації. До якого виду господарської діяльності належить діяльність фондової біржі? Чи є мета створення фондової біржі підприємницькою?

Задача 2. Між Управлінням робіт військової частини А 2714 та ТзОВ „Ірокс” було укладено договір простого товариства, яким передбачалася спільна участь у будівництві приміщення складу для зберігання матеріально-речових цінностей.

За домовленістю між сторонами обов’язки ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності покладалося на Управління робіт військової частини А 2714.

При поданні фінансової звітності до органу державної податкової служби Управлінню робіт військової частини посадовими особами органу податкової служби було звернуто увагу на те, що сторонами договору простого товариства можуть бути лише суб’єкти підприємницької діяльності. З цієї причини договір має бути розірваним.

Представник управління робіт військової частини пояснив, що їхнє управління є самостійним суб’єктом господарювання, має статус окремої юридичної особи, діє на підставі статуту, затвердженого Міністром оборони, і тому, може займатися підприємницькою діяльністю.

Проаналізуйте спір, що виник між посадовими особами державної податкової служби та представником Управління робіт військової частини.

Задача 3. Громадянин Х. подав документи для державної реєстрації його як підприємця. У заяві (реєстраційній картці) у графі «вид діяльності» він вказав: «надання допомоги позичальникам банківських установ в ухиленні від повернення кредитів».

Державний реєстратор відмовив Х. у його державній реєстрації на тій підставі, що законодавством України, зокрема, законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не передбачено такого виду господарської діяльності.

Громадянин Х. оскаржив відмову у державній реєстрації до господарського суду, покликаючись на вільний вибір видів підприємницької діяльності.

Вирішіть спір. У чому полягає суть такої ознаки підприємницької діяльності як майнова самостійність? Який порядок судового оскарження дій державного реєстратора?

Задача 4. У приміщенні навчального закладу було розміщено оголошення, у якому господиня О. пропонувала взяти на квартиру двох студенток для проживання на строк не менше одного року з оплатою 1 000 (одна тисяча) гривен за місяць.

Ознайомившись із текстом оголошення, працівники районної державної податкової інспекції відвідали господиню О. і вказали їй на необхідність зареєструватися в якості фізичної особи-підприємця.

Господиня О. відмовилася виконувати вимогу працівників податкової служби, оскільки вона бере на квартиру студенток вперше; квартира є її особистою власністю, яку вона може використовувати за будь-яким призначенням. Окрім того, вона вчасно оплачує комунальні послуги та податки. Перед державою невиконаних зобов’язань не має.

Вирішіть спір. Назвіть ознаки підприємницької діяльності. Чи обґрунтованою є вимога працівників державної податкової служби.

Задача 5. Громадянин А., який був зареєстрований в Україні як суб’єкт підприємницької діяльності, став переможцем програми «зелена карта» і виїхав на постійне місце проживання у США.

Перед від’їздом за кордон, А. видав своєму родичеві Р. довіреність на право здійснення від його імені підприємницької діяльності на території України строком на один рік. Довіреністю представникові надавалося право укладати договори, необхідні для здійснення підприємницької діяльності, отримувати відповідні дозволи (ліцензії), подавати фінансову та іншу звітність в органи, які здійснюють контроль за господарською діяльністю, наймати працівників на роботу, виступати в суді тощо.

Р. вирішив не проходити процедуру його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, оскільки А. пообіцяв через рік повернутися на Україну і повторно видати довіреність аналогічного змісту.

Розслідуючи кримінальну справу про порушення Р. порядку занаття господарською діяльністю (ст. 202 КК України), слідчий звернувся до фахівців вищого навчального закладу із поданням, в якому ставилися питання:

1. чи можуть видаватися в Україні довіреності зазначеного змісту;

2. чи підлягає діяльність Р. державній реєстрації?

3. дайте відповіді на поставлені запитання.

Задача 6. Приватне підприємство «Інтер» та стахова компанія «Індіго» уклали договір майнового страхування. Умовами договору передбачалося страхування ризиків, які можуть виникнути в процесі здійснення ПП «Інтер» підприємницької діяльності. Одним із об’єктів страхування було зазначено неотримання прибутку протягом трьох місяців підряд.   Виявивши цей договір, територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним його частини. У позовній заяві зверталося увагу на те, що однією із ознак підприємницької діяльності в Україні, є її здійснення на власний ризик. Умови укладеного договору страхування фактично усувають цю ознаку в діяльності ПП «Інтер», а тому мають бути визнані такими, що суперечать закону. Яке рішення має постановити господарський суд?

 

Нормативний матеріал.

1. Конституція України.

2. Господарський кодекс України.

3. Цивільний кодекс України.

4. Бюджетний кодекс України.

5. Податковий кодекс України.

6. Земельний кодекс України.

7. Закон України «Про приватизацію державного майна» // Голос України, 1997, 20 березня.

8. Закон України від 6 березня 1992 року «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» // ВВР. –1992. -№24. –ст.350.

9. Закон України від 6 березня 1992 року «Про приватизаційні папери» // ВВР. –1992. -№24. –ст.352.

10. Закон України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року // Урядовий кур'єр, 18.10.2000.

11. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. -1997. -№24. –ст.170.

12. Закон України від 9 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. –1999. -№20-21. –ст.190.

13. Закон України від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. -1991. -N 49. –ст.682.

14. Закон України від 5 липня 2012 року «Про благодійну діяльність та благодійні організації» // Голос України від 02.02.2013. - № 22.

15. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховоної Ради України. -2001. -№43. –ст.214.

16. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. -2002. -№17. -ст.121.

17. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року (в редакції закону від 1 червня 2000 року) // Відомості Верховної Ради України. -2000. -№37. -ст.307.

18. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. -1994. -№7.

19. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 року // Відомості Верховної Ради України. -1998. -№8. -ст.28.

20. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. -1993. -№21.

21. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року // Відомомсті Верховної Ради України. -1994. -№7.

22. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. -1999. -№32. -ст.267.

23. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року // Урядовий кур`єр, 1999, 1 вересня.

24. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. -2001. -№47. -ст.251.

25. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонд)» від 15 березня 2001 року // Урядовий кур’єр 25.04.2001 (втрата чинності відбудеться 1 січня 2014 року).

26. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 березня 2003 року // Офіційний вісник України. -2003. -№30.- ст.1525.

27. Закон України «Про управління об’єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. ‑2006. ‑№46. ‑ст.456.

28. Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 18 березня 1993 року // ВВР. –1993. -№19. –ст.207.

29. Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України від 19 вересня 2012 року // Офіційний вісник України від 12.10.2012. - 2012 р., № 75, стор. 33, стаття 3038, код акту 63617/2012.

30. Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року „Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій” // ВВР. –1993. -№27. –ст.290.

31. Постанова Кабінету Міністрів України «Пpо управління державними корпоративними правами» від 15 травня 2000 pоку № 791.

32. Наказ Мінфіну України від 31 березня 1999 року «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку».

33. Наказ Мінфіну України від 18 травня 2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби».

Судова практика:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

2. Рекомендації Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних правовідносин».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

5. Ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013 року // Єдиний державний реєстр судових рішень України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

6. Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3.07.2013 року // Єдиний державний реєстр судових рішень України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Спеціальна література:

1. Александров Д. Правові форми здійснення управління активами в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 5.

2. Апанасенко К. Особливості правового режиму майна комунальних унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 4.

3. Винар Л. Правовий режим майна юридичних осіб публічного права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 8.

4. Довірче управління майном в праві України // Право України. –1998. -№4.

5. Дякович М.М. Деякі проблемні питання щодо розпорядження спільним сумісним майном подружжя / М.М. Дякович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVІІІ регіональної науково-практичної конференції. 26-27 січня 2012 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2012. – С.184-186.

6. Дякович М.М., Юркевич Ю.М. Питання реалізації порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: правові аспекти та проблемні питання / М.М. Дякович, Ю.М. Юркевич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. - № 4 (126). – С. 72-78.

7. Журбелюк Лада, Бородкин Александр. Доверительная собственность в ГК: доверяй, но проверяй, может ее нет? // Юридическая практика. – 2009. - №8.

8. Ісаков Михайло. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 2.

9. Кібенко Олена. Правовий режим майна приватного підприємства // Юридичний радник. – 2005. - № 1.

10. Кулинич П. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення як об’єкти правового обігу // Право України. – 2010. - № 5.

11. Майданик Р.А. Траст: собственнсоть и управление капиталами. –К.: Наукова думка, 1995.

12. Майданик Роман. Довірча власність у цивільному праві України (формування, порівняльний аналіз і поняття) // Українське комерційне право. – 2004. - № 5.

13. Музика Л. Приватизація комунального майна: проблеми законодавства, теорії та практики // Право України. – 2004. - № 5.

14. Носік В. Виникнення права власності на землю: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2004. - № 9.

15. Подцерковний О. Інститути права господарського відання та оперативного управління // Юридичний вісник України. – 2002. – № 49.

16. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: коментарі. – К.: Фактор, 2010.

17. Попов Юрій. Поняття права господарського відання в рішенні іноземного суду // Українське комерційне право. – 2004. - № 5.

18. Соловйова Л.В. Про правовий режим майна підприємств // Економіка та право. – 2009. - №1.

19. Романів В.Я. Поняття «нерухомого майна» за цивільним законодавством України / В.Я. Романів // Держава і право. – 2012.- №55. – С. 346-352.

20. Спасибо-Фатєєва Інна. Поняття майна, майнових прав та корпоративних прав як об’єктів права власності // Українське комерційне право. – 2004. - № 5.

21. Томчишен С.В. Співвідношення права участі та права на частку у статутному капіталі в товариствах з обмеженою відповідальністю // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2009. - № 4 (17).

22. Харченко Г. Право довірчої власності в системі відносин власності // Право України. – 2005. - № 8.

23. Цікало І. Правова природа майна довірчого товариства // Vivat justitia! Міжнародний студентський науково-юридичний альманах. – Випуск ІХ.- Львів, 2009.

24. Цюра В.В. Речові права на чуже майно: Науково-практичний посібник. – К.: КНТ, 2006. – 136с.

25. Шипка О., Крук Н. Трастова власність: іноземні дива на українській ниві // Юридичний журнал. – 2003. – № 10 (16).

26. Щербина В. Поняття та зміст правового режиму майна суб’єктів господарювання. - // Юридична Україна: правовий часопис. - 2007. - № 1.

27. Якубівський І. Майнові авторські права: проблеми правового регулювання / І.Є Якубівський // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XVІII регіональної науково-практичної конференції; 26-27 січня 2012 р., м. Львів. – Львів, 2012. – С.219-220.

 

Завдання 1. Визначіть суб’єктів права власності в Україні, які можуть створювати суб’єктів підприємницької діяльності. Ї

Розкрити співвідношення понять “суб’єкт права на підприємництво” і “суб’єкт підприємницької діяльності”.

Завдання 2. Перелічіть органи, що уповноважені управляти державним майном та розкрити їх правомочності.

Завдання 3. Дайте поняття та розкрийте зміст корпоративного права.

Завдання 4. Охарактеризуйте правову природу взаємовідносин між засновником та приватним, комунальним, казенним підприємством, а також підприємством, заснованим на власності об’єднання громадян щодо володіння користування та розпорядження закріпленим за ним майном.

Завдання 5. Розробіть схему майна суб’єкта підприємництва на підставі:

Господарського кодексу України

Податкового кодексу України.

Завдання 6. Визначіть перелік майна, яке відноситься до основних фондів підприємця.

Завдання 7. Складіть проект плану приватизації;

складіть проект договору купівлі-продажу об’єкта приватизації.

Завдання 8. Розробіть схему джерел формування майна суб’єктів підприємництва.

Завдання 9. Визначіть особливості використання прибутку окремих видів підприємств (державних, комунальних, підприємств, заснованих на власності об’єднань громадян, підприємств, яким передано в оренду державне майно).

Завдання 10. Розв’яжіть наступні тести.

1. Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить:

- право оперативного використання;

- право власності;

- право довірчої власності;

- право володіння;

- право користування.

2. До спеціальних фондів суб’єкта господарювання належить:

- Пенсійний фонд;

- основні фонди;

- оборотні фонди;

- товари.

- фонд розвитку виробництва;

3. До спеціальних фондів суб’єкта господарювання належить:

- основні фонди;

- товари;

- оборотні фонди;

- амортизаційний фонд;

- Пенсійний фонд.

4. До спеціальних фондів суб’єкта господарювання належить:

- товари;

- основні фонди;

- Пенсійний фонд;

- фонд споживання (оплати праці);

- оборотні фонди.

5. До корпоративних прав у сфері господарювання належать:

- право на укладення засновницького договору;

- право на одержання заробітної плати;

- право на вибір організаційно-правової форми суб’єкта господарювання;

- право на вступ до господарського товариства.

- право на одержання частини прибутку суб’єкта господарювання (дивіденду);

6. До корпоративних прав у сфері господарювання належать:

- право на одержання заробітної плати;

- право на вступ до господарського товариства;

- право на укладення засновницького договору;

- право на участь у розподілі активів суб’єкта господарювання у разі його ліквідації;

- право на вибір організаційно-правової форми суб’єкта господарювання.

7. До корпоративних прав у сфері господарювання належать:

- право на вибір організаційно-правової форми суб’єкта господарювання;

- право на укладення засновницького договору;

- право на одержання заробітної плати;

- право на вступ до господарського товариства.

- право на участь в управлінні суб’єктом господарювання;

8. Право власності на об’єкт передачі з державної власності у комунальну, а бо з комунальної у державну, виникає з моменту:

- реєстрації договору про передачу;

- нотаріального посвідчення договору;

- укладення договору;

- підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом,

- з дня державної реєстрації такого права;

- державної реєстрації прав на об’єкт передачі.

9. Передача об’єктів з державної власності у комунальну, або з комунальної власності у державну, здійснюється:

- комісією з питань передачі об’єктів;

- органом державної влади та органом місцевого самоврядування;

- органами, яким належать об’єкти передачі;

- суб’єктами господарювання, майно яких передається;

- Кабінетом Міністрів України та відповідною місцевою радою.

10. Платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки є:

- продажем державного майна;

- реструктуризацією;

- корпоратизацією;

- роздержавленням.

- приватизацією;

11. Володіння корпоративними правами:

- не вважається підприємництвом;

- прирівнюється до підприємництва;

- є різновидом підприємництва;

- здійснюється як підприємництво за спеціальним дозволом;

- вважається підприємницькою діяльність.

12. Платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки є:

- продажем державного майна;

- реструктуризацією;

- привласненням;

- договором купівлі-продажу

- приватизацією;

13. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується:

- патентом;

- свідоцтвом;

- ліцензією;

- інструкцією;

- квотою.

14. Основні фонди (засоби) – це матеріальні активи очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше:

- одного місяця;

- більше 360 днів;

- шести місяців;

- трьох років.

- одного року;

15. Платіж, який здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав на користь суб’єкта таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента називається:

- процентом;

- дивідендом;

- роялті;

- гудвілом;

- доходом.

16. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого майна і має право вилучати у суб’єкта господарювання:

- будь-яке майно;

- застаріле майно.

- майно, що неефективно використовується;

- майно, що використовується;

- непотрібне майно;

- майно, що використовується не за цільовим призначенням;

- майно, що не використовується;

17. Відповідно до виду цінностей деривативи можуть бути:

- бланковими;

- грошовими;

- інтелектуальними.

- майновими;

- ринковими;

- валютними;

- товарними.

18. Приватизації не підлягають:

- казенні підприємства;

- об’єкти, що належать до природних монополій;

- земельні ділянки;

- об’єкти, що мають загальнодержавне значення;

- об’єкти, що мають вирішальне значення для держави;

- місцеві об’єкти;

- об’єкти зі стабільним рівнем доходу.

Задача 1. Міська рада м. Чернівців прийняла рішення від 1 березня 1996 року про надання приватному підприємству у постійне користування земельної ділянки з визначенням її цільового призначення: будівництво адміністративної будівлі. 

У 1998 році рішенням міської ради приватному підприємству тимчасово дозволено влаштувати на виділеній земельній ділянці автостоянку.

У 2005 році міська рада на підставі Цивільного кодексу України прийняла рішення про припинення права користування земельною ділянкою для забудови.

Приватне підприємство у 2009 році звернулося до господарського суду з позовом, в якому, покликаючись на ст. 20 Господарського кодексу України, вимагало визнати недійсним рішення Чернівецької міської ради від 2005 року на тій підставі, що норми ЦК України не можуть бути правовою підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Господарський суд відмовив приватному підприємству в задоволенні позову у зв’язку із пропущенням позовної давності, вказавши на те, що Цивільним кодексом України не передбачено такого способу захисту порушених прав як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Чи правомірним є рішення міської ради? Ознайомтеся з відповідними нормативними положеннями Земельного кодексу України. Дайте правову оцінку рішенню господарського суду.

Задача 2. Під час розлучення подружжя Іванцівих, дружина вимагала включення в склад спільного сумісного майна, що підлягає розподілу, усього майна приватного підприємства “Карма”, заснованого її чоловіком під час спільного подружнього життя. Мотивувала вона це тим, що в статутний капітал було внесено 30 000 гривень, які в свою чергу були їх спільною сумісною власністю. Чоловік проти цього заперечував, оскільки дружина участі в підприємницькій діяльності не брала, а тому може претендувати лише на половину від внеску в статутний фонд, тобто на 15 000 гривень.

Дайте правову оцінку ситуації, що виникла.

Задача 3. Між регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТзОВ “Оранта” було укладено два договори купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва – побутових приміщень, призначених для зберігання мастильних матеріалів. Перший договір на суму 150 тис.грн. було укладено 1 січня, а другий – на суму 50 тис.грн. – 10 квітня того ж року. Обидва договори передбачали внесення платежу за передані об’єкти не пізніше 30 днів з моменту їх нотаріального посвідчення.