Особливості травлення у тонкій кишці

Секреторна функція тонкої кишки забезпечується численними простими трубчастими залозами її слизової оболонки, які функціонують як за голокриновим, так і за мерокриновим типами секреції. В результаті утворюється кишковий сік. Синтез ферментів починається в кишкових залозах і завершується на поверхні ворсинок.

Кишковий сік складається з рідкої і щільної частин, співвідношення між якими змінюється залежно від характеру подразника. Щільну частину можна отримати при періодичній секреції. Вона має вигляд жовтувато-сірої маси грудочок, до складу яких входять епітеліальні клітини слизової оболонки, лейкоцити, слиз, близько 22 ферментів (лужна фосфатаза, пептидази, ентерокі наза, ліпази, амілаза тощо), які здійснюють гідроліз поживних речовин. Більшість із них беруть участь у завершенні процесу травлення. Рідка частина кишкового соку — це жовтувата рідина з рибним запахом, слабколужною реакцією, невеликим вмістом ферментів та неорганічних компонентів, білків, продуктів обміну речовин.

 

ПОРОЖНИННЕ І МЕМБРАННЕ ТРАВЛЕННЯ В ТОНКІЙ КИШЦІ

Порожнинне травлення в тонкій кишці здійснюється за допомогою ферментів підшлункової залози, печінки, кишок, які гідролізують великомолекулярні речовини у порожнині кишки. Водночас кінцевий етап травлення відбувається безпосередньо на стінці кишки — мембранне, або при стінкове, травлення. Слизова оболонка тонкої кишки крім ворсинок має мікроворсинки, висота яких не перевищує 1 мкм, а діаметр 0,1 мкм. Кожна епітеліальна клітина формує на своїй поверхні близько 3000 мікроворсииок, а на площі 1 мм² їх 50-200 млн.

Отже, якщо в порожнині кишки відбувається початковий гідроліз поживних речовин, то на поверхні мікроворсинок слизової оболонки кишки — проміжний і кінцевий, який завершується їх всмоктуванням.

 

РУХОВА АКТИВНІСТЬ (МОТОРИКА) ТОНКОЇ КИШКИ

М'язовий шар стінки тонкої кишки складається зі слабшого поздовжнього зовнішнього і досить потужного колового (точніше, спірального) внутрішнього шарів, які іннервуються парасимпатичними і симпатичними волокнами автономної нервової системи.

Типи скорочень. Виділяють чотири типи скорочень тонкої кишки: ритмічну сегментацію, маятникоподібні і перистальтичні скорочення та антиперистальтику. Ритмічні та маятникоподібні скорочення здійснюються коловим шаром м'язової оболонки і виникають у межах окремих сегментів кишки. Це низькоамплітудиі скорочення, функція яких полягає у перемішуванні вмісту кишок — хімусу. Пропульсивними скороченнями, тобто такими, що переміщують хімус, є перисталь тичні скорочення (хвилі), більшість з яких починається у дванадцятипалій кишці в момент переходу шлункового вмісту до її порожнини. Тонічні скорочення виникають в окремих ділянках і зумовлюють тривале підвищення тонусу ділянки кишки, що не переміщується вздовж неї.

Скоротлива функція тонкої кишки зводиться до перемішування хімусу, що сприяє кращому його перетравлюванню і переміщенню в напрямку до товстої кишки. При деяких патологічних станах можуть виникати потужні скорочення у зворотному напрямку — ан типеристальтичні.

Регуляція рухової активності тонкої кишки. Збудниками рухової активності (моторики) тонкої кишки є механічні й хімічні подразнення рецепторів її стінки. Активні рухові реакції виникають при подразненні блукаючого нерва. Симпатичні нерви гальмують скорочення.

 

ТРАВЛЕННЯ У ТОВСТІЙ КИШЦІ

Секреторна функція. Виділення кишко вого соку в товстій кишці є неперервним і стимулюється механічними і хімічними подразненнями. Сік, як і в тонкій кишці, складається з рідкої і щільної частин. Він має лужну реакцію (рН = 8,5—9,0). У невеликій кількості містяться такі ферменти: пептидази, амілаза, ліпаза тощо. Найбільшу активність має лужна фосфатаза, хоча порівняно з тонкою кишкою її концентрація в 15-20 разів нижча. Низька інтенсивність ферментопродукуючих процесів у товстій кишці пояснюється тим, що процес травлення відбувається переважно у тонкій кишці.

Рухова активність (моторика) товстої кишки своєрідна. Товстій кишці властиві кілька типів скорочень (маятникоподібні, перистальтич ні та антиперистальтичні), що забезпечують перемішування кишкового вмісту. Кілька разів на добу виникають активні скорочення (мас-перистальтика), які охоплюють великі ділянки і переміщують вміст до прямої кишки. Стимулюють моторику блукаючий і тазовий нерви, рефлекторні впливи з шлунка і дванадцятипалої кишки, місцеві механічні і хімічні подразнення.

Крім зазначених товста кишка виконує деякі специфічні функції. Товста кишка — це місце перебування мікроорганізмів, специфічних для людини. Нормальна мікрофлора захищає організм від патогенних мікроорганізмів, бере участь у синтезі низки вітамінів. Саме тут у людини містяться целюлозобактерії, які здійснюють гідроліз клітковини рослинної їжі. Тут відбувається також гниття білків, особливо коли рух хімусу в товстій кишці уповільнений, що призводить до утворення шкідливих для організму речовин, які, всмоктуючись, можуть спричинити інтоксикацію.

Товста кишка забезпечує резервуарну функцію, оскільки вона має більший діаметр і набагато повільнішу перистальтику, ніж тонка. І тому вміст у ній затримується тривалий час. При цьому інтенсивно всмоктується вода, відбувається формування калових мас. Їх видалення з організму здійснюється за допомогою акту дефекації, який виникає рефлекторно при подразненні механорецепторів прямої кишки. Позив на дефекацію спричинює підвищення тиску в прямій кишці.

Затримку калових мас забезпечують гладком'язовий внутрішній сфінктер і зовнішній, утворений посмугованими м'язами. Останній іннервується аксонами рухових нейронів крижового відділу спинного мозку і перебуває під контролем кори великого мозку. У довільному акті дефекації беруть участь центри довгастого мозку, гіпоталамуса і кори великого мозку.