Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури

Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури

Правовими засадами діяльності органів прокуратури є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти (кримінально-процесуальне, цивільне адміністративне, трудове законодавство тощо). Цими законами визначаються повноваження прокурора, організація, засади та порядок діяльності прокуратури.

Діяльність органів прокуратури регламентують також законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України. До них належать: Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Крім згаданих нормативних актів, які регулюють діяльність органів прокуратури, слід також назвати відомчі акти, які видаються Генеральним прокурором України відповідно до Закону «Про прокуратуру». До них належать накази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо.

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній, зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокуратури полягають у захисті від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

Як видно з цього формулювання Закону, завданнями прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та інтереси організацій і громадян, а й засади нашого су-

Система та структура органів прокуратури

Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і Військово-морських сил (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, а також військові, транспортні, природоохороні й інші спеціалізовані прокуратури на правах районних.

Таким чином, система органів прокуратури включає територіальні та спеціалізовані прокуратури. Терито­ріальні прокуратури створені та функціонують відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані - за предметно-галузевим принципом і в окремих сферах життєдіяльності. Система органів прокуратури нараховує такі спеціалізовані прокуратури: військові, транспортні, природоохоронні та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Органи прокуратури у своїй сукупності складають злагоджену триланкову систему. На її вершині знаходиться Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи утворюють прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також військові прокуратури регіонів (на правах обласних). Третю ланку прокурорської системи складають міські, районні, міжрайонні, природоохоронні, транспортні й інші.

Кадри органів прокуратури

Стаття 46 Закону «Про прокуратуру» встановлює вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України

.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури». Текст присяги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

На посади прокурорів АРК, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів — віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України.

Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.

Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.

Міліція та її підрозділи

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Міліція - це єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.

Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції; міліції охорони, спеціальної міліції.

Отже, міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до завдань і функцій міліція складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Структура сбу

Систему СБУ складають Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, СБ АРК, органи військової контррозвідки, військові формування а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ.

Організаційна структура СБУ визначається Президентом України.

Центральне управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ. До складу входять апарат Голови СБУ та функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші.

З метою ефективного виконання своїх завдань СБУ створюється її регіональні органи: обласні управління СБУ, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

Органи і підрозділи СБУ можуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях, виходячи з інтересів державної безпеки.

Контроль за діяльність сбу

Постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотриманням нею законодавства здійснюється Комісією Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки.

Голова Служби безпеки України регулярно інформує Верховну Раду України, Президію Верховної Ради України та Комісію Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки про діяльність Служби безпеки України, стан державної безпеки, дотримання чинного законодавства, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань.

Служба безпеки України у порядку, встановленому законодавством, зобов'язана відповідати на запити постійних і тимчасових комісій Верховної Ради України та народних депутатів України.

Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України.

Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюється Президентом України та уповноваженими ним державними органами.

Постійний контроль за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності органів і підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів, розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України здійснюється спеціально призначеними Президентом України посадовими особами. Повноваження цих посадових осіб та правові гарантії їх діяльності визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України.

Компетенція слідчих

Законодавець чітко розділив підслідність справ слідчих прокуратури, органів безпеки, органів внутрішніх справ і податкової міліції. По деяких категоріях справ попереднє слідство проводиться тим органом, який порушив кримінальну справу.

Більшість справ розслідується слідчими органів МВС.

Слідчі прокуратури розслідують справи про умисні вбивства, посадові та інші злочини.

Слідчі військової прокуратури розслідують кримінальні справи, підсудні військовим судам.

До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідування особливо небезпечних державних злочинів — державної зради, шпіонажу, терористичних актів, диверсій тощо.

По справах про такі злочини, як приховування валютної виручки та ухилення від сплати податків, П9переднє слідство проводиться слідчими податкової міліції.

Слідчі зобов'язані перевірити всі можливі по справі версії, встановити та притягти до відповідальності всіх осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину. Слідчий має право допитувати свідків, призначати відповідні експертизи, проводити обшуки та огляди і виконувати всі інші необхідні дії, передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Під час попереднього слідства застосовуються необхідні заходи, які забезпечують відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури

Правовими засадами діяльності органів прокуратури є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти (кримінально-процесуальне, цивільне адміністративне, трудове законодавство тощо). Цими законами визначаються повноваження прокурора, організація, засади та порядок діяльності прокуратури.

Діяльність органів прокуратури регламентують також законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України. До них належать: Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Крім згаданих нормативних актів, які регулюють діяльність органів прокуратури, слід також назвати відомчі акти, які видаються Генеральним прокурором України відповідно до Закону «Про прокуратуру». До них належать накази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо.

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній, зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокуратури полягають у захисті від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

Як видно з цього формулювання Закону, завданнями прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та інтереси організацій і громадян, а й засади нашого су-