Предмет дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

Предмет дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

Предметом є: відомості про державні органи, які здійснюють судову та правоохоронну діяльність, й інші, у тому числі громадські організації та органи, які сприяють цій діяльності, а також відомості про їх завдання, систему, принципи організації й діяльності, функції та структуру.

Розглянемо основні завдання зазначених судових та правоохоронних органів.

 Конституційний суд України:

 - забезпечує відповідність законів та інших нормативних актів органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України;

 - забезпечує охорону конституційних прав і свобод особи;

 - дає офіційне тлумачення Конституції України та законів. Суди загальної юрисдикції захищають від посягань:

 - суспільний лад, його економічну та політичну системи;

 - соціально-економічні, політичні та особисті права громадян.

 Господарські суди:

 - захищають права та інтереси суб’єктів господарських правовідносин, що охороняються законом;

 - сприяють зміцненню законності у сфері господарських відносин;

 - вносять пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

  Прокуратура України:

 - здійснює вищий нагляд за додержанням законів в Україні;

 - здійснює захист від неправомірних посягань:

 - закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

 - гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

 - основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

  Міністерство юстиції України:

 - здійснює захист прав і законних інтересів громадян;

 - здійснює кодифікацію і систематизацію законодавства;

 - розробляє проекти законодавчих актів;

 - подає юридичну допомогу населенню;

 - реалізує рішення судів та інших органів.

 Служба безпеки України забезпечує захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб.

 Міністерство внутрішніх справ (міліція):

 - забезпечує особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

 - запобігає правопорушенням і припиняє їх;

 - здійснює охорону громадського порядку;

 - виявляє та розкриває злочини, розшукує осіб, які їх вчинили;

 - забезпечує безпеку дорожнього руху;

 - здійснює захист власності від злочинних посягань;

 - виконує в межах своїх повноважень адміністративні стягнення.

 Адвокатура України:

 - забезпечує захист прав, свобод, а також представництво законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб;

 - подає юридичну допомогу.

 Нотаріат України:

 - засвідчує права, а також факти, які мають юридичне значення;

 - надає документам вірогідну силу;

 - здійснює нотаріальні дії, спрямовані на зберігання майна, документів, доказів;

 - здійснює інші нотаріальні дії.

Правоохоронна діяльність

Правоохоронна діяльність охоплює такі напрями:

· діяльність із виявлення, запобігання й розслідування злочинів та інших правопорушень;

· діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку в Україні;

· діяльність органів прокуратури;

· діяльність із забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.

Правоохоронна діяльність спрямована на запобігання виникненню умов і причин можливих та вчинених суспільно небезпечних явищ, припинення їх розвитку та ліквідацію наслідків. Різним видам правоохоронної діяльності властива одна спеціальна ознака. Вона полягає в тому, що охорона прав фізичної чи юридичної особи здійснюється шляхом застосування публічно встановлених процедур. Як охоронний інструмент держави, правоохоронна діяльність впливає на поведінку суб’єктів правовідносин за допомогою використання дозволів, приписів, заборон, контролю за їх додержанням та реалізації юридичної відповідальності.

До правоохоронних органів традиційно відносять органи внутрішніх справ, органи прокуратури, Служби безпеки, органи державної прикордонної служби, державної податкової служби, державної митної служби, пожежної охорони, державної контрольно-ревізійної служби, низку інших органів, що здійснюють правоохоронні та правозастосовні функції.

Джерела курсу

Оскільки предмет дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» є комплексним, пізнання основ організації судової влади та правоохоронних органів потребує вивчення значної кількості нормативно­правових актів. Адже діяльність кожного правоохоронного органу регламентується багатьма актами законодавства. Для подолання цих труднощів необхідно провести класифікацію масиву нормативно­правових актів. Здійснювати її доцільно за двома критеріями: по­перше — за їх юридичною силою, по­друге — за їх змістом (предметом).

Ієрархія нормативно­правових актів у порядку зменшення їх юридичної сили виглядає таким чином: Конституція України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі та міжвідомчі правові акти.

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, тому всі правозастосовні органи повинні у своїй діяльності керуватися цими актами.

Закони України підлягають безумовному виконанню і додержанню на всій території України. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань, основи організації та діяльності адвокатури. Отже, саме в законах і вирішується більшість питань організації та діяльності правоохоронних органів України.

Постанови Верховної Ради України видаються відповідно до Конституції України і законів України. Здебільшого вони вирішують організаційні питання діяльності правоохоронних органів, які не входять до складу виконавчої влади. Так, постановою Верховної Ради України затверджено Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України.

Поняття правосуддя

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.
Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов’язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава.

7 Відмінність правосуддя від інш.форм
Ознаки, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності:
1) його здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справ щодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв’язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.
2) розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.
3) правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.
4) судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов’язкові до виконання по всій території України.

Форми та види правосуддя

Правосуддя має форму судового процесу. При цьому кримінальний процес здійснюється на підстві КПК України. Цивільне судовчинство - ЦПК України, господарське судочинство - ГПК України, адміністративне судочинство регламентується Кодексом адміністративного судочинства України. У всіх цих процесуальних кодексах передбачені всі дії суду, права та обо’язки учасників процесу. При цьому на суд покладаються обо’язки, щодо захисту прав та обов’язків усіх учасників судового процесу.Сьогодні в України існують такі форми реалізації правосуддя: Цивільне суд-во; Кримінальне суд-во; Господарське суд-во; Адміністративне суд-во; Конституційне суд-во;За видами судів правосуддя можна поділити на три цого складові:1.Розгляд справ судами загальної юрисдикції 2.Розгляд справ Конституційним Судом України 3,Розгляд справ адміністративними судамиОсновним органом правосуддяє суд – єдин суб’єкт правосуддя. Для правосуддя характерні такі особливості:Сутність правосуддя полягає у розгляді і вирішенні всіх судових справ;Саме правосуддя забезпечує гарантовані Конституцією України права та свободи людини та громодянина,законні інтереси юридичних осіб, суспільства та держави;Правосуддя здійснюється лише за встановленою законом процедрою;Судові рішення є загальнообов’язковими для всіх без виключення на всій території України. Отже, правосуддя являє собою право-застосовну діяльність, яка грунтується на суворому дотриманні закону і є одним із видів державної правоохоронної діяльності.

Принципи здійсн. Правосуддя

Принципи здійснення правосуддя — це закріплені в законі основні державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ. Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 К У, ЗУ «Про СІСС», кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством України. Порушення принципів здійснення правосуддя є підставою для скасування судового рішення у справі. Розглянемо ці принципи детальніше.Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Суд як орган правосуддя

Суд як орган правосуддя. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно із законами України.
Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально вповноважених органів — судів.
Атрибутами судової влади є широкі юрисдикційні повноваження: це правовий статус судів як особливих органів державної влади; це й власне виконання владних суддівських повноважень

Суд є єдиним органом, який здійснює в державі судову владу. У частині 2 ст. 1 Закону України «Про СІСС» наголошується: «Су­дова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивіль­ного, господарського, адміністративного, кримінального, а також кон­ституційного судочинства». Правосуддя в Україні здійснюється ви­ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ч. 1 ст. 124 Конституції України).

Принцип законності

Принцип законності визначається, по-перше, тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосо­вувати норми матеріального права до конкретних правовідносин. По-друге, здійснення правосуддя неможливе без додержання норм процесуального права. Вся діяльність суду підпорядкована чинному цивільному процесуальному законодавству і здійснюється у визна­ченому ним цивільному процесуальному порядку. Прийняте судом рішення по справі має бути законним і обгрунтованим (ст. 202 ЦПК). Гарантіями принципу законності є нагляд вищестоящих судів, право осіб, які беруть участь у справі, на оскарження судових рішень і ухвал, дія санкцій захисту і відповідальності.

Правосуддя виключно судами

Стаття 124.Правосуддя в Україні здійснюється виключно су­дами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що вини­кають у державі.

Поняття судової системи

Судова система становить сукупність усіх судів держави, що здійснюють судову владу.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, що складається із загальних та спеціалізованих судів.
Відповідно до ст. 125 К У та ЗУ “Про СІСС” до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
Судова система загальних судів складається з трьох ланок:
1. Місцеві суди району, району в місті, міськрайонні.
2. Апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Апеляційний суд України.
3. Верховний суд України.
Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів Загальної юрисдикції.
Система господарських судів складається з чотирьох ланок:
1. Місцеві господарські суди.
2. Апеляційні господарські суди.
3. Вищий господарський суд.
4. Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах).
Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи.

Поняття слова суд

Поняття «суд» є одним з основних як у науці судоустрою, так і в судоустрійному законодавстві. Між тим воно має декілька значень, тому що зміст його обумовлений тим, застосовується це поняття в тій чи іншій галузі права (законодавства) чи на побутовому рівні. Але й при застосуванні в галузях права зміст цього поняття іноді можливо визначити лише у контексті.

1) в загальній теорії права та у конституційному праві термін «суд» являє собою переважно узагальнене поняття органу, наділеного повноваженням щодо реалізації одного з видів державної влади — судової. Тобто, у цьому значенні суд перш за все є органом судової влади без уточнення — який, де, з якою компетенцією тощо.

2) значенні суд — це конкретна судова установа, що має додаткові характеристики, які уточнюють та індивідуалізують його, а також визначають його територіальну та предметну юрисдикцію (районний — міський, загальний — спеціалізований, місцевий — апеляційний).

3) поняття «суд» є ідентичним процесуальному поняттю «судове засідання», тобто процесуальній формі здійснення правосуддя у судових стадіях і судових провадженнях.

4) значення слова «суд» щільно пов’язане з особами, які судять, тобто суддями, незалежно від їх кількісного складу. І суддя, що постановляє вирок чи рішення одноособово, і суд у складі декількох суддів чи у складі суддів і народних засідателів — всі вони діють як суд.

Вказані значення поняття «суд» не вичерпують всього різноманіття змісту цього слова, але дозволяють при вивченні навчальної дисципліни

 

Поняття склад суду

Закон «Про СІСС» містить поняття «склад суду», яке має три значення: перше — посадовий склад суддів того чи іншого суду, наприклад, районний (міський) суд функціонує у складі голови суду, його заступника і суддів; друге — структура, внутрішня організація суду, наприклад, Верховний суд АРК, областей, Київський та Севастопольський міські суди діють у складі: а) президії суду; б) судової колегії з цивільних справ; в) судової колегії з кримінальних справ. Верховний Суд України діє у складі: а) Пленуму Верховного Суду; б) судової колегії з цивільних справ; в) судової колегії з кримінальних справ; г) військової колегії. Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду створюється Президія Верховного Суду. Третє значення поняття «склад суду» означає зазначений у законі кількісний склад суддів, уповноважених на розгляд конкретної судової справи

 

Гілка судової системи

Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття «гілка судової системи». На відміну від поняття «ланка», яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України «по горизонталі», поняття «гілка судової системи» застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто «по вертикалі», констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

Поняття судової інстанції

Судова інстанція – це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються у першій інстанції, другій інстанції – апеляційній та третій інстанції – касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.
Судова інстанція (лат. — безпосередня близькість, наполегливість) — це судовий орган, що наділений відповідними процесуальними повноваженнями, які залежать від стадії судового процесу, щодо розгляду, вирішення або перегляду цивільних, кримінальних, господарських та інших справ. В Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Конституцією до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Суд першої інстанції

- суд, що має право винести рішення у цивільній справі та вирок у кримінальній справі. С. п. і. уповноважений на безпосереднє дослідження і з'ясування у судовому засіданні обставин справи та винесення відповідного суд. акта (рішення, вироку, ухвали, постанови).

Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи в передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.
У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в порядку виключного провадження. Такий порядок встановлено в кримінальному й цивільному судочинстві та під час вирішення господарських спорів.

Суд апеляційної інстанції

Поваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням прокурора.
Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції має право: ухвалити рішення про відхилення апеляційної скарги (подання); прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції й надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції; прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження в порушеній справі або залишити заяву без розгляду; змінити або ухвалити нове рішення щодо позовних вимог (ст. 305 ЦПК).
Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а апеляційну скаргу (подання) — без задоволення, якщо дійде висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення є законним і обгрунтованим, вимоги матеріального й процесуального права при розгляді справи дотримані, а доводи апеляційної скарги (подання) неістотні (ст. 202, 306 ЦПК).
Перевіряючи справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції може виявити окремі процесуальні порушення, що не впливають на правильність прийнятого рішення. У цьому разі, не скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція зобов'язана зазначити в ухвалі характер допущених помилок і обгрунтувати висновок про неістотність допущених порушень.
Суд другої інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку.

 

Суд касаційної інстанції

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст.335 ЦПК).

Місцеві суди їх хар-ка

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно, якщо інше не передбачено законом. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він знаходиться.

Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Засади його організації та діяльності закріплено в Конституції, законах України "Про судоустрій України", "Про статус суддів" і деяких інших нормативних актах.

Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста, а також на території міста і району - міськрайонний. В назві місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться. До місцевих загальних судів належать і військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами - окружні суди, які утворюють у округах відповідно до Указу Президента України.

До складу місцевого суду входять: судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. В місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

За своїми повноваженнями місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Зокрема, місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення; місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду визначено Конституцією України (статті 126 і 128) та Законом України "Про статус суддів" (ст. 9).

Апеляційні суди

Апеляція (лат. appelatio -звернення, скарга) - основний, найефективніший спосіб оскарження рішень судів І інстанції, які не набрали законної сили з метою перевірки їх законності та обґрунтованості.

В системі судів загальної юрисдикції функціонують загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Повноваження апеляційних судів:

1. Апеляційні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) розглядають по І інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають та узагальнюють судову практику;

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевими судам;

5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Апеляційні суди займають в судоустрої України важливе місце. Це суди другої ланки єдиної судової системи судів загальної юрисдикції. Апеляційні суди мають однакову компетенцію та рівні права щодо розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

До складу апеляційних судів входять голова суду, перший заступник голови суду, заступники голови суду і судді, як правило обрані Верховною Радою України безстроково після перебування на суддівський посаді у суді першої ланки не менше трьох років.

В апеляційних судах (як загальних так і спеціалізованих) є апарат суду, структура і штатна чисельність якого затверджуються в установленому порядку за поданням голови суду, у межах видатків на утримання даного суду. До складу апарату суду можуть входити: помічник голови суду, помічники суддів, завідуючий канцелярією, секретарі суду і судового засідання, консультанти, судові розпорядники, архіваріус та інші особи. Комплектуванням цього апарату безпосередньо займається голова суду, який здійснює прийом на роботу працівників і звільняє їх з роботи, присвоює їм ранги державного службовця.

Загальні суди

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Господарський суд

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій", Законом України “Про господарські суди”, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.

Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий господарський суд України.

Місцевими господарськими судами є господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя.

Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.

Президент України за поданням Голови Вищого господарського суду України може утворювати інші місцеві господарські суди (міські, міжрайонні, спеціальних (вільних) економічних зон тощо).

Адміністративні суди

Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді — спори, про правовідносини, що пов'язані із виборчим процесом та референдумом. В Україні дотепер не існувало в завершеному вигляді правового захисту фізичних осіб у відносинах з адміністративними органами. Правовий захист, що забезпечують адміністративні суди, спрямований не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану. Пріоритети адміністративної юстиції полягають у сфері захисту прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в країні.

Верховний суд

Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Верховний Суд України — найвищий судовий орган в Українській системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України:

* розглядає справи, віднесені до його підсудності та справи, пов'язані з виключними обставинами;

* переглядає, інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції;

* дає роз'яснення з питань застосування законодавства;

* розглядає звинувачення на адресу Президента України;

* представляє Україну у відносинах з судами інших держав

Повноваження суддів всу

1) бере участь у розгляді справи в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України; 3) аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

Обрання голови всу

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України, який, відповідно до Конституції України, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування на Пленумі Верховного Суду. Голова Верховного Суду обирається на 5 років та не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

1. Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Верховного Суду України строком на п'ять років шляхом таємного голосування. Голова Верховного Суду України вважається обраним, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу Пленуму.

2. Процедура обрання Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, затвердженим Пленумом. Не допускається зміна регламентної процедури пізніше шести місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України.

3. Голова Верховного Суду України не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

Пленум всу

Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та цим Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять всі судді Верховного суду України.

Пленум Верховного Суду України:

1) обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду України, його заступника у порядку, встановленому цим Законом;

2) призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного України.

3) заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України, заступника Голови Верховного Суду України про їх діяльність;

4) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Суду України;

5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

6) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

7) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.

Особливості проведення Пленуму Верховного Суду України з розгляду окремих питань, у тому числі щодо процедури скликання, повноважності засідання, порядку роботи, процедури голосування, порядку прийняття рішень та підписання постанов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України, встановлюються законом.

Науково консультативна рада

1. Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення. 2. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду України. 3. Верховний Суд України має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

Принципи діяльності ксу

Стисло охарактеризуємо основні принципи діяльності Конституційного Суду України.

Принцип верховенства права вимагає від Конституційного Суду при розв'язанні питань, які підпадають під його юрисдикцію, керуватися Конституцією та законами України, діяти правовими методами.

Принцип незалежності означає, що Конституційний Суд України при реалізації своїх повноважень діє самостійно та є незалежним від будь-якого незаконного впливу.

Принцип колегіальності означає, що судочинство Конституційним Судом здійснюється колегіально. Рішення приймаються, а висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням. Судді Конституційного Суду не мають права утримуватись від голосування. Рішення та висновки мотивуються письмово і підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються.

Рівноправність суддів Конституційного Суду України полягає у тому, що кожен із них володіє одним голосом і рівним правом скористатися ним при виконанні суддівських обов'язків.