Особливості досудового розслідування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

- Участь захисника та законного представника в провадженнях щодо неповнолітніх.

           Ст.488

- Порядок виклику допиту неповнолітнього обвинуваченого.

           Ст.489

- Особливості застосування до неповнолітніх запобіжних заходів.

           Ст.492

- Поміщення неповнолітнього в приймальник розподільник, підстави, строк та порядок його продовження.

           Ст.493, ч.3 ст.499

3.1. У ПРН можуть бути доставлені неповнолітні віком від
11 до 18 років на термін до 30 діб, які:

3.1.1. Вчинили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечні
діяння, якщо є потреба негайно ізолювати їх;

3.1.2. Направляються у спеціальні установи для неповнолітніх;

3.1.3. Самовільно залишили спеціальний навчально-виховний
заклад, де вони перебували.

 

3.2. Не підлягають поміщенню у приймальники-розподільники
неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або
наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами
хвороби, неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого
за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків
припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у
спеціальні установи для неповнолітніх за рішенням суду.

 

3.3. Підставою для поміщення  неповнолітніх у
приймальник-розподільник є:

3.3.1. Постанова органу дізнання, слідчого, санкціонована
прокурором, або постанова суду для неповнолітніх, зазначених у
п.3.1.1. цього Положення;

3.3.2. Ухвала суду про те, що конкретна особа направляється у
спеціальні установи для неповнолітніх, зазначених у п.3.1.2. цього
Положення;

3.3.3. Постанова, затверджена начальником (або його
заступником) міськрайвідділу внутрішніх справ для неповнолітніх,
зазначених у п.3.1.3. цього Положення.

- Виділення матеріалів про неповнолітнього в окреме провадження.

           Ст.494

- Особливості проведення слідчих дій за участю неповнолітнього

           Ст.490,491

- Форми завершення досудового розслідування у провадженнях щодо неповнолітніх

           Ст.497(коментар)

1. Вирішуючи питання про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням до них примусових заходів виховного харак­теру, суди мають виходити з вимог ст.ст. 97 і 105 КК, цієї статті КПК, а також ураховувати відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в його постанові від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

У кожному випадку вирішення судом питання про відповідальність не­повнолітнього за кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості суду доцільно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримі­нального покарання.

За результатами судового розгляду, в якому суд визнав за можливе засто­сування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру, обвину­вальний вирок не постановляється.

2. Провадження про застосування примусових заходів виховного характе­ру щодо неповнолітнього обвинуваченого і справа з обвинувальним актом про притягнення до кримінальної відповідальності особи, разом із якою він вчинив кримінальне правопорушення, можуть бути вирішені в одному судовому засі­данні.

3. Після закінчення судового слідства в об'єднаному кримінальному про­вадженні суд постановляє в нарадчій кімнаті щодо підсудного вирок, а щодо неповнолітнього - ухвалу про застосування (чи незастосування) примусового заходу виховного характеру.

У випадку, якщо матеріали кримінального провадження щодо неповноліт­нього надходять до суду з обвинувальним актом, але під час судового розгляду прокурор у порядку ст. 338 КПК змінює обвинувачення з перекваліфікацією вчинених дій за іншим законом (за яким неповнолітній через недосяпнення віку, передбаченого ст. 22 КК, не може бути притягнутий до кримінальної від­повідальності) та одночасно відповідно до ч. 5 ст. 499 КПК порушує питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, а потерпілий (його представник) заперечує проти цього і підтримує в повно­му обсязі раніше пред'явлене обвинувачення, суд повинен продовжити!розгляд справи у загальному порядку і провести судові дебати. У нарадчій кімнаті за умови недоведеності обвинувачення у повному обсязі, але наявності в діях неповнолітнього ознак іншого передбаченого Особливою частиною КК кри­мінального правопорушення, суб'єктом якого він за віком бути не може, суд ухвалює рішення про застосування до неповнолітнього примусового заходу ви­ховного характеру на підставі ч. 2 ст. 97 КК.

4. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 97 КК).

5. Постановляючи вирок щодо неповнолітнього, суд повинен вирішити, чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя (п. 11 ч. 1 ст. 368, абз. 6 п. 2 ч. З ст. 374 КПК).