Правові основи грошового обороту

Грошовий оборот як правова категорія є врегульованою правовими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах. Запропоноване визначення категорії "грошовий оборот" передбачає необхідність аналізу його змісту та структури. Розглядаючи специфіку руху грошей на різних стадіях суспільного відтворення й у різних формах, слід підкреслити його головну особливість - єдність грошового обороту. Безумовно, це не означає, що принципові особливості руху грошей у готівковій і безготівковій формах відходять на другий план. Єдність грошового обороту потрібно розглядати як одну з головних методологічних засад і економічного, і правового дослідження цього суспільного явища. Щодо співвідношення готівкового обігу і безготівкового обороту, то розходження є усередині єдності.

Головним елементом цієї категорії є суспільні відносини між учасниками грошового обороту з приводу руху грошових коштів у готівковій та безготівковій формах.

При визначенні структури грошового обороту слід виділити й основні критерії. Такими взаємопов’язаними критеріями є юридичні особливості правовідносин, об’єктом яких виступають гроші, а також сфера реалізації цих правовідносин.

Одним із секторів грошового обороту є горизонтальний сектор. Його становлять обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб’єктів цих відносин - специфічна ознака горизонтального сектора грошового обороту. За юридичною характеристикою ці відносини диспозитивні, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб’єктів.

Інший сектор включає сукупність відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сектор можна назвати бюджетно-податковим, одним із суб’єктів правовідносин у якому обов’язково виступає держава в особі уповноваженого органу. Це правовідносини "влад-підпорядкування", вони виникають у зв’язку з виконанням одним із суб’єктів обов’язку, встановленого імперативними правовими нормами. Наприклад, виконання податкового обов’язку зумовлює безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. У самому понятті податку закладено ознаки, ідентичні особливостям цього сектора грошового обороту. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлений ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно-податкового сектора грошового обороту зумовлює сфера його реалізації — фінансова діяльність держави.

Значними у структурі грошового обороту є розрахункові відносини, що виникають між їх учасниками з приводу передачі (перерахування) певних грошових сум. Визначення термінів "безготівкові розрахунки" та "готівкові розрахунки" дають нормативно-правові акти Національного банку України.

розрахункові правовідносини виникають щоразу, коли законом чи договором встановлюється обов’язок конкретного суб’єкта щодо здійснення грошового платежу. Такий обов’язок може виникати на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів); б) рішення державного органу (наприклад, справляння адміністративного штрафу, пені у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання); в) договору (перерахування грошової суми контрагента в цивільно-правових зобов’язаннях або виплата заробітної плати працівникові відповідно до умов трудового договору). Водночас підставою виникнення розрахункових правовідносин може бути й волевиявлення одного із суб’єктів, спрямоване на перерахування певної грошової суми на користь іншого суб’єкта.

Розрахункові відносини охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і сферу безготівкових розрахунків. ". Отже, розглядаючи розрахункові правовідносини, варто підкреслити, що ці правовідносини виникають не тільки при здійсненні безготівкових розрахунків. Визначальним моментом для констатації розрахункових правовідносин є наявність зв’язку між його суб’єктами - платником і одержувачем із приводу перерахування визначеної грошової суми. Наявність у суб’єктному складі’ цих правовідносин установи банку варто розглядати як специфічну і конститутивну ознаки системи безготівкових розрахунків, як підсистеми розрахункових правовідносин.

Готівковий обіг не можна зводити лише до готівкових розрахунків. За поняттям готівкового обігу, наведеним в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, це обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни

 

 

33. Грошова система України.

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ іпублікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, щозабезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівкифункціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках укредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації іїхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк України покладені такі обов'язки:прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереженнябанкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки длякредитних організацій;визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни ізнищення ушкоджених;розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівковихрозрахунків;ліцензування розрахункових систем кредитних установ.З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставкиоблікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ;операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічнихнормативів для кредитних заснувань.Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, a також інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, a також резервні фонди грошових банківських квитків і монет.Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і регіонам; скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу - документа, що дає право НБУ підкріплюватиоборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет

 

34. Поняття та зміст грошового обороту

Грошовий оборот як правова категорія є врегульованою правовими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах.З урахуванням економічних особливостей руху грошових коштів слід визначити зміст грошового обороту як правової категорії. Головним елементом цієї категорії є суспільні відносини між учасниками грошового обороту з приводу руху грошових коштів у готівковій та безготівковій формах.

Одним із секторів грошового обороту є горизонтальний сектор. Його становлять обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб’єктів цих відносин - специфічна ознака горизонтального сектора грошового обороту. За юридичною характеристикою ці відносини диспозитивні, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб’єктів.

Інший сектор включає сукупність відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сектор можна назвати бюджетно-податковим, одним із суб’єктів правовідносин у якому обов’язково виступає держава в особі уповноваженого органу. Це правовідносини "влад-підпорядкування", вони виникають у зв’язку з виконанням одним із суб’єктів обов’язку, встановленого імперативними правовими нормами. Наприклад, виконання податкового обов’язку зумовлює безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. У самому понятті податку закладено ознаки, ідентичні особливостям цього сектора грошового обороту. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлений ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно-податкового сектора грошового обороту зумовлює сфера його реалізації — фінансова діяльність держави.

Значними у структурі грошового обороту є розрахункові відносини, що виникають між їх учасниками з приводу передачі (перерахування) певних грошових сум. Визначення термінів "безготівкові розрахунки" та "готівкові розрахунки" дають нормативно-правові акти Національного банку України.

розрахункові правовідносини виникають щоразу, коли законом чи договором встановлюється обов’язок конкретного суб’єкта щодо здійснення грошового платежу. Такий обов’язок може виникати на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів); б) рішення державного органу (наприклад, справляння адміністративного штрафу, пені у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання); в) договору (перерахування грошової суми контрагента в цивільно-правових зобов’язаннях або виплата заробітної плати працівникові відповідно до умов трудового договору). Водночас підставою виникнення розрахункових правовідносин може бути й волевиявлення одного із суб’єктів, спрямоване на перерахування певної грошової суми на користь іншого суб’єкта.

Розрахункові відносини охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і сферу безготівкових розрахунків. Підтвердженням цієї позиції може бути конструкція розрахункових правовідносин, наведена у п. 2.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637: "Підприємства(підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів". Отже, розглядаючи розрахункові правовідносини, варто підкреслити, що ці правовідносини виникають не тільки при здійсненні безготівкових розрахунків. Визначальним моментом для констатації розрахункових правовідносин є наявність зв’язку між його суб’єктами - платником і одержувачем із приводу перерахування визначеної грошової суми. Наявність у суб’єктному складі’ цих правовідносин установи банку варто розглядати як специфічну і конститутивну ознаки системи безготівкових розрахунків, як підсистеми розрахункових правовідносин.

Готівковий обіг не можна зводити лише до готівкових розрахунків. За поняттям готівкового обігу, наведеним в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, це обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни. Отже, обсяг поняття "готівковий обіг" охоплює відносини, прямо не пов’язані зі здійсненням готівкових розрахунків. Приміром, виготовлення, інкасація, перевезення, зберігання грошових знаків передбачає їх рух, але при цьому готівка не виконує функції засобу платежу, тому ці відносини не є розрахунковими.

 

 

35. Правове регулювання готівкових розрахунків.

Наявний грошовий обіг в країні організовується державою в особі центрального (національного) банку. Частково готівкові гроші спрямовуються на обслуговування міжбанківських розрахунків, але в основному вони видаються юридичним і фізичним особам. Відповідно до законодавства діяльність по організації і управлінню наявним грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку Національним банком України

Відповідно до Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/ 10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки).

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

 

36. Правове регулювання безготівкових розрахунків.                            

Принциповою особливістю безготівкових розрахунків (на відміну від готівкових) є те, що обов’язковим учасником цих розрахункових відносин виступає банк (або кілька банківських установ). Безготівкові розрахункові відносини є самостійними грошовими відносинами за двома підставами: по-перше, до розрахунків залучається банк, внаслідок чого не збігаються суб’єкти основних економічних відносин і суб’єкти, що беруть участь у розрахунках; по-друге, грошові відносини як допоміжна і складова функція основних економічних відносин відокремлюються від нього за допомогою спеціальної правової регламентації1.

Відповідно до ст. 40 Закону "Про Національний банк України" Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи.

Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття, використання і заіфиття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до зазначеного вище переліку документів мають подати: копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що видав його, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку; копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює, що для здійснення розрахункових операцій можуть застосовуватись такі види платіжних інструментів: меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив. Крім того, документи можуть надаватися на паперових носіях та в електронному вигляді.

Як уже зазначалося вище, грошовий оборот мас певну структуру, залежно від юридичних особливостей відповідних правовідносин, а також сфери їх реалізації. Слід звернути увагу на особливості участі банківських установ у відносинах, пов’язаних із рухом грошових коштів у процесі формування державних грошових фондів.

При сплаті податків і зборів у безготівковому порядку платник податків надсилає до установи банку платіжну вимогу на суму відповідного обов’язкового платежу. При цьому за своєчасного виконання платником податків податкового обов’язку може виникнути ситуація, коли фактичне надходження сплачених коштів до відповідного бюджету або державного цільового фонду відбувається після закінчення встановленого законодавством терміну сплати цих платежів.