Політика управління необортними активами мета і особливості реалізації.

Основна мета управління необоротними активами полягає у забезпеченні їх своєчасного оновлення та ефективного викорис­тання. Завдання:

- визначення можливих форм оновлення основних вироб.запасів на простій та розширеній основі

- визначення потреби в необорот.активах для збільшення обсягів виробництва

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та немат.активів

- формування необхідних необхідних фін.ресурсів для відтворення необорот.активів та оптимізації їх структури

Політика управління формується за такими етапами

1єтап здійснюється аналіз операційних необоротних активів, підприємства в минлому періоді, зокрема, аналізується склад, структура не оборот.активів, їх придатність до використання, інтенсивність оновлення та ефективність використання. Проводяться такі розрахунки.

Коефіцієнт участі операційних необоротних активів у загальній сумі активів під-ва: Ку=ВАс/(ВАс+ОАс), має зростати в динаміці, де

ВАс –середня вартість операц.оборот. активів під-ва в минулому періоді

ОАс -сер.сума оброт.активів під-ва в минулому періоді

Коефіцієнт зносу необротних активів

Кз=ЗК/ВАс, якщо більше 0.5, то активи старіють

ЗК -сума зносу операційних необоротних активів на кінець зв. періоду Коефіцієнт придатності операційних необоротних активів.

Кп=ВАз/Вап

ВАз -залишкова вартість активів під-ва

Вап -первісна вартість активів під-ва

Період обороту

По=Вас/Зк

Коефіціент рентабельності

Кр=Пч/Вас

Пч -чистий прибуток під-ва

На основі проведеного аналізу стану необ. активів визначаеться їх оптимальна вартість у плановому періоді:

ВАо=(ВАк-ВАн)(1+ΔКва)(1+ΔКор)

ВАк –вартість НеобА, які використовуються на кін.звітного періоду

ВАн –вартість НеобА, яка не використвовується у виробничому процесі на кін.звітного періоду

ΔКва –приріст коеф.використання НеобА у звітперіоді

ΔКор -коеф.приросту обсягу реалізації в плановому періоді

 

Сутність капіталу п-ва.

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення будь-якої підприємницької діяльності (бізнес-процесів).Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спрямовується на залучення робочої сили, утворює змінний капітал.

Капітал – це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній, та нематеріальній формах, що інвестовані у формування активів підприємства. Капітал підприємства є основним показником його ринкової ва­ртості. У цій ролі виступає насамперед власний капітал підпри­ємства, що визначається обсягом його чистих активів і одночасно обсягом залучених коштів, які сприяють одержанню додаткового доходу.

У процесі функціонування підприємства капітал забезпечує інтереси держави, власників і працівників. Він є основним дже­релом добробуту його власників як у початковому, так і в майбут­ньому періодах. Велика роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні інтересів держави, інвесторів, власників і працюю­чих обумовлює його значущість як об'єкта фінансового менедж­менту.

64.Клас-ція капіталу п-ва за належністю п-ау і за джерелами формування:

За належністю підпримтсву розрізняють:

1.Власний капітал -це частка активів під-ва, яка формується за рах. Внесків засновників та власних коштів субєктів господарювання. Інформація про власний капітал міститься в першому розділі пасиву балансу, а також у Звіті про власний капітал.

2.Позиковий капітал – це кошти, які залучаються для фінасування гос.дія-сті під-ва на принципах строковості, повернення та платності. Його види: банк.кредити, емісія облігацій, фін.лізинг.

Джерела формування:

1.внутрішні -нерозподілиний прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані від реструктуризації активів

2.зовнішні -внески засновників і безповоротна фін.допомога.

Класифікація капіталу за формою власності, за організаційно-правовою формою залучення капіталу, за формою перебування в процесі кругообігу, за характером та цілями використання залежно від об’єкта інвестування.

За формою власності розрізняють капітал приватний і держа­вний. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вона є ос­новою відповідної класифікації підприємств за формами власності.

За організаційно-правовою формою залучення капіталу під­приємством виділяють акціонерний (АТ), пайовий (ТзОВ) та індивідуальний (Сімейні п-ва, ПП) його види.

За формою перебування в процесі кругообороту капітал під­приємства реального сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій та товарній формі.

За характером використання капіталу в господарському про­цесі розрізняють працюючий (функціонуючий) та непрацюючий (нефункціонуючий) капітал. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів та забезпеченні операційної, фінансової чи інвестиційної діяльнос­ті підприємства. Непрацюючий капітал, або «мертвий» капітал, характеризує ту його частину, яка авансована в активи, що не бе­руть безпосередньої участі у здійсненні різних видів діяльності підприємства й у формуванні його доходів.

За цілями використання капіталу на підприємстві:

• продуктивний — це кошти, які інвестовані в операційні ак­тиви підприємства для здійснення операційної (основної) його діяльності;

• позичковий капіта л — та частина капіталу, що використову­ється в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі);

• спекулятивний капітал — та частина капіталу, що викорис­товується в процесі здійснення спекулятивних фінансових опера­цій, основаних на різниці в цінах (придбання деривативів у спе­кулятивних цілях).

За формам інвестування:   фінансовий капітал (у грошовій формі), матеріальний капітал (інвестований у матеріальні активи), нематеріальний капітал (інвестований у нематеріальні активи)