Охарактеризуйте процес формування активів підприємства

Формування активів підприємства пов’язане з трьома основними етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

 1. Створення нового підприємства Це найбільш відповідальний етап формування активів, особливо при створенні великих підприємств. Активи, що формуються на цьому етапі, визначають потребу в стартовому капіталі, умови отримання прибутку, швидкість обороту цих активів, рівень їхньої ліквідності тощо.

 2. Розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів підприємства можна розглядати як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення і відновлення складу активів діючого підприємства здійснюється відповідно до стратегічних завдань його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.

 3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства, наприклад, дочірніх підприємств, філій тощо. Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів за рахунок нового будівництва або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу. Варіантами такого придбання є приватизація діючого державного підприємства, купівля збанкрутілого підприємства тощо.

 Другий і третій етапи формування активів є формою інвестиційної діяльності діючого підприємства.

 Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямований характер. Основною метою формування активів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

 З урахуванням цієї мети процес формування активів підприємства будується на основі таких принципів:

 1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації.

 2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів, що формуються до обсягу, і структури виробництва і збуту продукції.

 3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

 4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їх використання.

 5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

 Сутність цих принципів полягає у наступному.

 1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації.

 Формування активів підприємства в період його створення підпорядковане, в першу чергу, завданням розвитку його операційної діяльності. При цьому варто мати на увазі, що за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової ніші на початкових стадіях життєвого циклу підприємства, обсяг операційної діяльності зростає досить високими темпами. У зв’язку з тим, що активи підприємства формуються на початковій стадії, воно повинно мати у своєму розпорядженні визначений резервний їх потенціал, що забезпечує можливості приросту продукції і диверсифікації операційної діяльності в найближчому майбутньому періоді.

 2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів, що формуються, до обсягу, структури виробництва і збуту продукції.

 Така відповідність повинна забезпечуватися в процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства шляхом визначення потреби в окремих видах активів.

 Склад активів новоствореного підприємства має ряд відмінних рис:

 а) у складі позаоборотних активів підприємства на стадії його створення практично повністю відсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються у процесі наступної інвестиційної його діяльності;

 б) у складі оборотних активів підприємства на початковій стадії їх формування практично повністю відсутня дебіторська заборгованість у зв’язку з тим, що господарська діяльність ще не розпочиналася. Крім того, до мінімуму зведені, а в більшості випадків – цілком відсутні, короткострокові фінансові вкладення.

 Таким чином, розрахунок потреби в активах для новостворюваного підприємства здійснюється в розрізі таких їх видів:

 • основних засобів;

 • нематеріальних активів;

 • запасів товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують виробничу діяльність;

 • грошових активів;

 • інших видів активів.

 Потреба в основних засобах розраховується за окремими групами:

 а) виробничі будівлі та споруди;

 б) машини й устаткування, що використовуються у виробничому технологічному процесі;

 в) машини й устаткування, що використовуються в процесі управління операційною діяльністю.

 На першому етапі визначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуються у виробничому технологічному процесі. Формула розрахунку цієї потреби має такий вигляд:

 , де

 Пу – потреба у виробничому устаткуванні конкретного виду;

 ОВ – плановий обсяг виробництва продукції, що потребує використання даного виду устаткування;

 ПРе – експлуатаційна продуктивність даного виду устаткування (нормативний обсяг виробництва продукції з розрахунку на одиницю устаткування);

 Во – вартість одиниці цього виду устаткування;

 ВУ – вартість установки даного виду устаткування.

 На другому етапі визначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуються у процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі, електронно-обчислювальні машини, засоби зв’язку тощо).

 На третьому етапі визначається потреба в будівлях для здійснення безпосереднього виробничого процесу і розміщення персоналу управління.

 Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з технології, що використовується для здійснення операційного процесу.

 При визначенні вартісного обсягу позаоборотних операційних активів, необхідних підприємству, враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах: придбання у власність, фінансова або оперативна оренда.

 Потреба в запасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано в розрізі таких їх видів:

 а) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси сировини і матеріалів;

 б) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промислових підприємств);

 в) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торгових підприємств).

 Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на норму запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих та інших особливостей його господарської діяльності. Для нових підприємств ці норми включаються до складу показників бізнес-плану.

 Для усереднених розрахунків у закордонній практиці при розробці бізнес-планів застосовують такі стандартні норми запасів: сировини та матеріалів – 3 місяці (90 днів); готової продукції – 1 місяць (30 днів); товарів, що реалізуються підприємствами торгівлі, – 2 місяці (60 днів).

 Потреба в грошових активах визначається на основі майбутніх їх витрат на розрахунки: на оплату праці (крім нарахувань на неї); на авансові та податкові платежі; на маркетингову діяльність (витрати на рекламу); за комунальні послуги й інші. У практиці формування грошових активів для новостворених підприємств потреба в них визначається перерахуванням видів платежів на майбутні три місяці. У процесі наступної господарської діяльності нормативи активів у грошовій формі знижуються, особливо в умовах інфляції.

 Потреба в інших активах установлюється методом прямого розрахунку за окремими їх різновидами з урахуванням особливостей створюваного підприємства. Розрахунок потреби в інших активах здійснюється окремо з позаоборотних і оборотних активів.

 На основі проведених розрахунків визначається загальна потреба у позаоборотних і оборотних активах новостворюваного підприємства. Потреба у позаоборотних активах розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальних активах та інших видах позаоборотних активів. Відповідно, потреба в оборотних активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах товарно-матеріальних цінностей, грошових активів та інших видів оборотних активів.

 Розрахунок потреби в активах нового підприємства пов’язаний із вибором альтернативних рішень:

 а) орендою, будівництвом або придбанням будівель;

 б) орендою або придбанням машин, механізмів й устаткування;

 в) формуванням більшого або меншого розміру запасів товарно-матеріальних цінностей;

 г) придбанням готових технологічних рішень у формі нематеріальних активів або їхньої самостійної розробки;

 д) формуванням більшого або меншого рівня платоспроможності, а відповідно, і розміру грошових активів тощо. Тому розрахунок потреби в активах нового підприємства доцільно здійснювати в трьох варіантах:

 1) мінімально необхідна сума активів, що дозволяє розпочати господарську діяльність;

 2) необхідна сума активів, що дозволяє розпочати господарську діяльність із достатніми розмірами страхових запасів з основних видів оборотних коштів (матеріальних і грошових активів);

 3) максимально необхідна сума активів, що дозволяє придбати у власність всі основні засоби та необхідні нематеріальні активи, які використовуються, а також створити достатні розміри страхових запасів з усіх видів оборотних активів, необхідних на початковому етапі діяльності.

 У процесі розрахунків спочатку визначаються показники мінімального і максимального варіантів потреби в активах, а потім у рамках цих її меж формується необхідна їхня сума. Максимальний варіант потреби в активах може бути використаний згодом для першої стадії розширення підприємства.

 При визначенні мінімально необхідної загальної суми активів нового підприємства варто враховувати вимоги чинного законодавства щодо формування статутного фонду підприємств різноманітних сфер діяльності (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів і компаній тощо) й організаційно-правових форм (акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю).Загальна сума активів, що формуються, на цих підприємствах не може бути нижче мінімального розміру їхнього статутного фонду, визначеного законодавством.

 3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності.

 Така оптимізація складу активів підприємства спрямована, з одного боку, на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих їх видів, а з іншого боку, – на підвищення сукупної потенційної їх спроможності генерувати операційний прибуток. Процес цієї оптимізації здійснюється за такими трьома етапами:

 – на першому етапі оптимізується співвідношення сукупних розмірів позаоборотних і оборотних активів підприємства, що використовуються у процесі його операційної діяльності;

 – на другому етапі оптимізується співвідношення між активною і пасивною частиною позаоборотних активів. До активної частини позаоборотних активів належать машини, механізми й устаткування, які безпосередньо задіяні у виробничому технологічному процесі. До пасивної частини позаоборотних операційних активів належать будівлі, приміщення, машини й устаткування, що використовуються у процесі управління операційною діяльністю; нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес;

 – на третьому етапі оптимізується співвідношення трьох основних видів оборотних активів – суми запасів товарно-матеріальних цінностей; суми дебіторської заборгованості; суми грошових активів.

 Оптимізація складу позаоборотних і оборотних активів потребує врахування галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування цих видів активів.

 Позаоборотні активи характеризуються такими позитивними особливостями:

 а) не схильні до втрат від інфляції, тобто краще захищені від неї;

 б) менше піддаються комерційному ризику втрат у процесі операційної діяльності підприємства; захищені від незаконних дій партнерів в операційних комерційних справах;

 в) спроможні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон’юнктури товарного ринку;

 г) сприяють запобіганню або суттєвому зниженню втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх збереження;

 д) мають великі резерви для суттєвого розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон’юнктури товарного ринку.

 Водночас позаоборотні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:

 а) підлягають моральному зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв’язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;

 б) погано піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі за структурою за короткий період; у результаті цього будь-який тимчасовий спад кон’юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;

 в) переважно належать до групи малоліквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.

 Оборотні активи характеризуються такими позитивними особливостями:

 а) високим ступенем структурної трансформації, в результаті якої вони легко можуть бути перетворені з одного виду в інший при регулюванні товарного і грошового потоків в операційному процесі;

 б) більшим пристосуванням до змін кон’юнктури товарного і фінансового ринків: вони легко піддаються змінам у процесі диверсифікації операційної діяльності підприємства;

 в) високою ліквідністю; при потребі значна їх частина може бути конвертована в грошові активи, необхідні для поточного обслуговування операційної діяльності в нових її варіаціях;

 г) легкістю управління; основні управлінські рішення, пов’язані з їх оборотом, реалізуються протягом короткого періоду часу.

 Водночас їм властиві такі недоліки:

 а) частина оборотних активів, що знаходяться в грошовій формі й у формі дебіторської заборгованості, значною мірою схильна до втрати вартості у процесі інфляції;

 б) тимчасово вільні (зайві) оборотні активи практично не генерують прибуток (крім вільних грошових активів, що можуть бути використані в короткострокових фінансових вкладеннях); більш того, зайві запаси товарно-матеріальних цінностей не тільки не генерують прибуток, але й викликають додаткові операційні витрати щодо їх збереження;

 в) запаси оборотних товарно-матеріальних цінностей у всіх їх формах зазнають постійних втрат у зв’язку з природними збитками;

 г) значна частина оборотних активів зазнає ризику втрат у зв’язку з недобросовісністю партнерів щодо господарських операцій, а іноді і персоналу.

 Для оцінки результатів оптимізації співвідношення оборотних й позаоборотних активів використовується показник-коефіцієнт маневрування активів, що розраховується за такою формулою:

 , де

 КМа – коефіцієнт маневрування активів підприємства;

 ЗА – загальна сума всіх сформованих активів підприємства.

 4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їх використання.

 Необхідність реалізації даного принципу пов’язана з тим, що прискорення обороту активів прямо і непрямо впливає на розмір операційного прибутку підприємства.

 Прямий вплив прискорення обороту активів на розмір прибутку визначається тим, що підвищення швидкості обороту активів відповідно до Моделі Дюпона призводить до пропорційного зростання суми операційного прибутку, що генерується даними активами:

З наведеної моделі видно, що при незмінному обсязі операційних активів, що використовуються, і коефіцієнті рентабельності реалізації продукції сума операційного прибутку підприємства буде залежати тільки від коефіцієнта оборотності операційних активів.

 Непрямий вплив прискорення обороту активів на розмір прибутку визначається тим, що зниження періоду обороту цих активів призводить до відповідного зниження потреби в них. А зменшення розміру операційних активів, що використовуються, викликає зниження суми операційних витрат, що за інших рівних умов веде до зростання суми операційного прибутку. У даному випадку вплив прискорення обороту активів на розмір операційного прибутку опосередковується зниженням суми операційних витрат, що досягаються за рахунок скорочення обсягу активів, які використовуються.

 Розмір скорочення обсягу операційних активів, які використовуються у процесі прискорення їх обороту, можна розрахувати за такою формулою:

 Еопа = (ПОАф – ПОАп) х Оро, де

 Еопа – розмір економії суми операційних активів, що досягається в процесі прискорення їх обороту;

 ПОАф – період обороту операційних активів підприємства у передплановому періоді, в днях;

 ОРо – планований одноденний обсяг реалізації продукції.

 Висока роль прискорення обороту активів у формуванні операційного прибутку визначає необхідність постійного управління цим процесом. Процес цього управління повинен враховувати характер кругообігу сукупних активів і окремих їх видів при здійсненні операційної діяльності.

 З метою ефективного управління оборотом операційних активів їх прийнято підрозділяти на підприємстві на такі три групи:

 а) високооборотні операційні активи, до яких належать виробничі запаси із закупівлею і доставкою, з якими немає проблем, а відповідно, і немає необхідності формування страхових і сезонних їх розмірів; запаси готової продукції, що користується попитом у споживачів; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та іноземній валюті, які постійно обслуговують операційний процес;

 б) операційні активи з нормальною оборотністю, до яких відносять інші види оборотних операційних активів підприємства, що не ввійшли до складу першої групи. Як правило, вони складають переважну частину оборотних операційних активів підприємства;

 в) низькооборотні операційні активи, до яких належать позаоборотні операційні активи – виробничі основні фонди і нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі. Всупереч своїй назві, позаоборотні операційні активи здійснюють постійний вартісний кругообіг як і оборотні активи, хоча тривалість цього обороту у часі досить велика й у багато разів перевищує тривалість операційного циклу.

 5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

 Сучасний ринок засобів і предметів виробництва, а також фінансовий ринок пропонують для формування активів підприємства ряд альтернативних об’єктів та інструментів. У процесі їх конкретного вибору слід за інших рівних умов враховувати їх перспективність, багатофункціональність, спроможність генерувати прибуток у різноманітних господарських ситуаціях і, відповідно, підвищувати ринкову вартість підприємства.