Мовленнєва подія – мовленнєві ролі – мовленнєві цілі.

Будь-яка передача думок за допомогою слів як закінченого факту є мовленнєвою подією. Це може бути монолог, діалог, диспут, окрема фраза або навіть вигук.

 

Мовленнєва подія складається з двох основних компонентів

1) мовленнєвої поведінки, в яку входять:

· власне слова (зміст|зміст| мовлення|промови|);

· звучання слів (форма мовлення|промови|);

· жести і міміка;

· просторова поведінка (взаємне розташування співрозмовників|співрозмовників|).

2) мовленнєвої ситуації, яку визначають:

· соціальні чинник|фактор|и – відношення|ставлення| між учасниками мовної події – оратором|промовцем| і мовним середовищем|середою| (аудиторією);

· чинник|фактор|и місця дії (фізичний чинник|фактор|) – матеріальна обстановка (будинок|дім|, сад, вулиця, літак і тому подібне|тощо|).

Кожен учасник мовленнєвої події відіграє свою мовленнєву роль, виконує закріплену за ним функцію в процесі спілкування. Ця роль залежить від статусу учасників спілкування, від їх особистих|особових| взаємин, від настрою в даний момент і від повороту подій в процесі спілкування. Мовленнєва роль є проекція соціальної ролі на мовну ситуацію плюс вплив мовної ситуації як такий.

Будь-яка свідома дія має мету |ціль|. Мова|промова| не виключення|виняток|: ми завжди говоримо ради чогось. Мета|ціль| виражає|виказує| усвідомлений або неусвідомлений, але|та| не менш важливий|поважний|, інтерес. Мовленнєва мета|ціль| – це результат, який ми хочемо отримати|одержувати| від своєї промови|промови|. Загальний|спільний| сенс|зміст| всіх комунікативних актів полягає у тому, щоб|щоб| після|потім| їх здійснення нам стало краще, ніж було  до цього. Якщо ми впоралися|справилися| з|із| мовленнєвою метою|ціллю|, наша промова|язик| – наш друг, не впоралися|справилися| – ворог.

Кожен учасник мовленнєвої події повинен чітко уявляти собі свою мовленнєву роль і мовленнєву мету|ціль|, а також мовленнєві ролі і цілі своїх співрозмовників|співрозмовників|. Необхідно знати, що, кому і навіщо говорити, а також розуміти, хто, що і навіщо говорить нам.

Основні мовленнєві цілі зводяться до наступного|щоб|:

· проінформувати; довести свою правоту (переконати);

· спонукати до дії |;

· обговорити проблему

·  знайти істину;

· виразити|виказувати| своє розуміння і дати свою оцінку;

· доставити собі і співрозмовникові|співрозмовникові| задоволення самим процесом спілкування;

· дати вихід власним емоціям;

· створити певну психологічну атмосферу.

Мовленнєві цілі словесних дій, узяті без урахування змісту|зміст| останніх, називаються загальними|спільними| мовленнєвими цілями.

У комунікативному акті може бути декілька загальних|спільних| цілей, але|та| другорядні цілі необхідно підпорядковувати головній, уміти вибудовувати їх ієрархію.

 

 

Рис. 2. Смислове поле промови.

 

Мовленнєва мета|ціль| є не лише|не тільки| у оратора|промовця|, але й у слухача, що називається мовленнєвим очікуванням|очікуванням|; це те, про що слухач бажає дізнатися|дізнаватися| від оратора|промовця|, те, задля чого він, наприклад, прийшов на лекцію, на мітинг, включив телевізор і тому подібне.|тощо| Здійснювати|скоювати| будь-яку мовленнєву подію варто лише у тому разі|тільки|, якщо у оратора|промовця| і у слухача в достатній мірі перетинаються їх смислові поля.

Смислове поле мовленнєвої події – це її зміст|зміст|, що розглядається|розглядує| з урахуванням|з урахуванням| його загальної|спільної| мовленнєвої мети|цілі|: що і навіщо я хочу розповісти|розказувати| (як оратор|промовець|) або почути (як слухач). Зона пересічення|перетину| смислових полів оратора|промовця| і слухача визначає собою смислове поле мовлення|промови|.

 

Функції публічних виступів.

Існує велика кількість класифікацій публічних виступів. Для практичного навчання мистецтву публічного виступу найважливішим поділ публічних виступів на види за їх функціями, тобто згідно з метою, яку перед собою ставить оратор у своєму виступі. Іноді таку класифікацію називають класифікацією жанрів публічного виступу.

Виділяють чотири основні та найбільш поширені в ораторській практиці функції (мети) публічних виступів:

1. Повідомити певну інформацію. Така промова називається інформаційною. Інформаційний жанр використовується в науковій доповіді, повідомленні, лекції перед студентами, у монолозі вчителя при поясненні, у розповіді про який-небудь випадок або при описуванні якогось явища, у відповіді студента на семінарському занятті. Інструкція, оголошення про майбутню подію також відносяться до інформаційних виступів.

2. Виконати загальноприйнятий ритуал, протокол, етикет.

У цьому випадку можна говорити про протокольно-етикетний виступ: привітання офіційної делегації, офіційне повідомлення ювіляра, вступне слово перед якимось офіційними заходами, виступ з оцінкою заслуг людини чи організації (похвальне слово), промова на траурному мітингу, офіційний тост та ін.

3. Розважити зібрання. У такому випадку ми будемо мати розважальний виступ. Такими, наприклад, можуть бути неофіційні тости, промови на банкетах, розповіді про забавні пригоди, смішні випадки з життя тощо.

4. Переконати. Переконуюча промова покликана показати правильність позиції оратора, закріпити чи змінити думку аудиторії з конкретного питання. Типовими прикладами переконуючих виступів є виступи в наукових і політичних дискусіях, передвиборчі, агітаційні, рекламні виступи.

Цілі, які ставить перед собою оратор, можуть збігатися, у результаті чого виступи отримують комплексний характер.                              Можна, наприклад, говорити про інформаційно-етикетні, інформаційно-розважальні, інформаційно-переконуючі виступи, можливі й інші                      змішані типи.

 

Види публічних виступів.

У риториці виділяють різні форми публічних виступів.

Доповідь – заздалегідь підготовлене розгорнуте повідомлення на конкретну тему. Її звичайно роблять на серйозну, наукову, виробничу, політичну тему. Доповіді заздалегідь готуються, в них підбиваються підсумки й плануються подальші завдання, вони будуються за планом. Щоб самому підготувати доповідь, необхідно прочитати спеціальну літературу з теми доповіді, досконало вивчити проблему. У доповіді звичайно розглядають історію проблеми, всебічно вивчають тему, дають оцінки різним підходам та точкам зору. За часом доповіді можуть бути від 10-15 хвилин до двох-трьох годин (наприклад, доповіді уряду).

Повідомлення – невеликий за часом (5-10 хвилин) виступ, в якому

розглядається одне невелике питання чи проблема. Це маленька доповідь на конкретну тему. Повідомлення обов’язково мають бути короткими, містити конкретну фактичну інформацію, наочні приклади й вичерпно розкривати одну невелику тему. Звичайно такого роду виступи готують різні виступаючі, щоб спільними силами розв’язати яку-небудь велику проблему. Кожне повідомлення має бути присвячено конкретному її аспекту. Повідомлення готуються заздалегідь, їх потрібно продумати, прочитати літературу.

Виступ – стисле, як правило підготовлене повідомлення при обговоренні якого-небудь наперед оголошеного питання. Виступи завжди короткі – 3-5 хвилин, тема може бути обрана заздалегідь (у рамках обговорюваної проблеми) або сформульована в ході обговорення проблеми (імпровізаційні виступи). Виступи, як і повідомлення, часто плануються так, щоб вони доповнювали один одного при обговоренні проблеми, розкривали різні сторони або точки зору на неї.

Лекція – зв’язний розгорнутий науковий або науково-популярний виклад якого-небудь питання. Лекції використовуються в навчальній практиці – у вищих навчальних закладах, науково-популярні лекції на ті чи інші теми читаються для широкого кола слухачів. Усе має бути логічним, зрозумілим для слухачів, усі складні терміни та слова мають бути поясненими. Обов’язково потрібно виділяти окремі питання (пункти). Лекції звичайно тривають від 20-30 хвилин до півторагодинних (лекція і ВНЗ).

Бесіда – розгорнутий, підготовлений (тобто наперед продуманий оратором) діалог зі слухачами. Може включати досить великі відрізки промови оратора (монологи), але передбачає обов’язкові питання слухачів, аналіз і коментування їхніх відповідей. Бесіда використовується в публічній промові, коли аудиторія невелика – не більше 30 чоловік – і коли слухачі зацікавлені в інформації, яку їм повідомляють.

 

Контрольні питання

1. Поясніть поняття «мова» і «мовлення».

2. Назвіть основні компоненти мовної комунікації. Дайте їм характеристику.

3. Поясніть поняття «дискурс» і «текст».

4. Що таке мовленнєва подія? Назвіть та охарактеризуйте основні її компоненти.

5. Поясніть поняття «мовленнєва роль».

6. Користуючись схемою, прокоментуйте поняття «смислове поле промови».

7. Назвіть основні види публічних виступів за метою. Поясніть різницю між ними, наведіть приклади.

8. Назвіть основні форми публічних виступів, чим вони відрізняються один від одного, де використовуються?

9. Які форми публічного виступу ефективні у великій аудиторії?

 

 

ЛЕКЦІЯ 3