Короткі теоретичні відомості та методичні вказівки.

Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави.

Основні завдання органів внутрішніх справ:

1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.

2. Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно – розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

3. Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальну роботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю.

4. Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійснення контролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.

5. Виявлення та розслідування злочинів.

6. Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Дуже часто органи внутрішніх справ взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ) і надають їм сприяння у здійсненні їх завдань.

В управлінському аспекті систему органів внутрішніх справ складають:

— Міністерство внутрішніх справ (МВС) України з його головним управлінням і відділами;

— Управління МВС (УМВС) областей, міст Києва та Севастополя;

— Управління внутрішніх справ на транспорті (залізничний, водний, повітряний);

— відділи МВС України в містах і районах;

— відділи (відділення) МВС України на особливо важливих і режимних об’єктах.

Сучасну структуру органів внутрішніх справ України складають:

— підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю («Бер­кут», «Кобра», «Сокіл»);

— підрозділи по боротьбі з економічними злочинами;

— підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

— органи досудового слідства;     

— міліція;

— внутрішні війська та ін.

Органи внутрішніх справ здійснюють свою діяльність одночасно на трьох рівнях: центральному, регіональному та місцевому

Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління. Основні завдання МВД України закріплені Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 року за № 157/92- рп. Цей орган керується міністром, який назначається на посаду згідно з Конституцією України.

До регіональних органів внутрішніх справ належать головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, городах Києві та Севастополі, управління, відділи МВД України на транспорті.

Місцеві органи внутрішніх справ – це міські, районні управління, підрозділи міліції на місцях. Їм належить провідна роль у охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю, оскільки безпосередньо вони своїми силами й засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням і припиняють їх.

Керують міськими, районними відділами начальники, яких призначають на посаду наказом начальника УВС (ГУВС) за узгодженням з МВС України.

До складу відділів (управлінь) місцевих органів внутрішніх справ входять: штаб, відділ карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчій підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортна служба, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції.

Указом Президента України від 22.01.2001 року на базі підрозділів дорожньо - патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, патрульно - постової служби та служби дільничних інспекторів міліції органи місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погоджених з МВС України, утворюють місцеву міліцію, підрозділи якої входять до складу управлінь (відділів) внутрішніх справ. Але ще не достатньо вирішені питання, пов’язані із закріпленням правового статусу місцевої міліції, визначенням її місця та ролі в системі органів внутрішніх справ і правоохоронних органів в цілому, регулюванням порядку й організації її функціонування, фінансового та матеріально – технічного забезпечення.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про міліцію” від 20.12.1990 р., міліція – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.

Ознаки міліції:

1. Міліція – це державний орган, який є частиною державного апарату та наділений державно – владними повноваженнями. Міліція виходячи з принципу розподілу влади на три гілки, відноситься до системи органів виконавчої влади.

2. Міліція – озброєний орган. Працівники міліції отримують зброю, яку можуть використовувати тільки в виключних випадках, для забезпечення виконання службового обов’язку по захисту інтересів держави, прав і свобод громадян, охороні правопорядку та власності від протиправних посягань. Випадки, при яких допускається застосування зброї, передбачені у ст. 15 Закону України „Про міліцію”.

3. Основна ціль діяльності міліції – захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, інтересів держави та суспільства.

Засади діяльності міліції – це основні ідеї, положення, закріплені у Конституції та законах України, на яких базується устрій, порядок функціонування та повноваження органів міліції.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про міліцію” до основних засад, на яких базується діяльність міліції, належать:

1. Законність.

2. Гуманізм та повага то особи.

3. Соціальна справедливість.

4. Взаємодія міліції з трудовими колективами, громадськими організаціями та громадянами.

5. Гласності.

6. Невтручання в діяльність міліції зі сторони політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань.

Література

1. Конституція України.

2. Закон України “ Про міліцію” від 20.12.1990 р.

3. Закон України “ Про оперативно-розшукову діяльність”від 18.02.1992р.

4. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04р.

5. Кримінально-процесуальний кодекс України.

6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 07.10.1992 р.

7. Бандурка О.М. Основи управління в ОВС України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996.

8. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред.проф. А.М.Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.

9. Бельсон Я.М. Международная организация уголовной полиции (Интерпол). – М., 1981.

10. Василькевич Я.І., Гаркуша В.С., Задояний М.Т. Вдосконалення діяльності податкової міліції в процесі модернізації ДПС України. – К.: Атіка, 2001.

11. Гель А.П. та ін. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П.Гель, Г.С.Семаков, Д.П.Цвігун. – К.: МАУП, 2000.

12. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.-Юрінком Інтер. - 2004.- с. 200 – 238.

13. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.: Генеза, 1997.

14. Родионов К.С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра. – М., 1990.

 

Питання, які виносяться для обговорення на семінарське заняття

1. Поняття та система органів внутрішніх справ.

2. Поняття та ознаки міліції.

3. Структура міліції

4. Основні засади діяльності міліції.

5. Обов`язки міліції.

6. Права міліції.