Вимоги до оформлення курсової роботи

Мова і стиль

Курсова робота повинна виконуватися державною мовою.

Мовностилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю:

- формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків дослідження;

- смислова завершеність, цілісність та зв'язність думок;

- цілеспрямованість, відсутність емоційного забарвлення наукового тексту;

- об’єктивність викладу, смислова точність, стислість, ясність;

-  необхідність використання спеціальної термінології.

Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій формі давати розгорнуті визначення та характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід уважно підходити до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо).

Щоб уникнути суб’єктивних суджень і закцентувати основну увагу на предметі висловлювання, в тексті застосовують переважно виклад від третьої особи («…автор рекомендує») або від першої особи множини («…на нашу думку», «…зазначимо, що»), часто використовують безіменну форму подачі інформації («..як було сказано», «…на думку»).

Текст курсової роботи слід старанно вичитати та перевірити на грамотність.

Курсова робота, яка неохайно оформлена, з граматичними помилками і грубими стилістичними огріхами повинна бути повернена науковим керівникам для доопрацювання.

 

Технічне оформлення тексту.

Курсова робота виконується рукописним, машинописним способом або за допомогою комп’ютерного набору з одного боку аркушу білого паперу формату А4 (210х297мм) до тридцяти рядків на сторінці  з півторарядковим інтервалом. Мінімальна висота шрифту-1,8мм. Рекомендується використовувати текстовий редактор МS Word, кегель - 14, шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жир­ності. Щільність тексту повинна бути однакова з вирівнюванням по ширині сторінки.

Текст роботи слід друкувати, враховуючи розмір полів: лі­ве - 3,00 см, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Текст курсової роботи необхідно поділяти на параграфи. Кожен параг­раф починають з нової сторінки. Параграфи повинні мати заголовки. Назви па­раграфів та заголовки структурних частин дипломної роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ пишуть великими буквами симетрично до тексту. Крапку в кінці за­головка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Параграфи повинні мати порядковий номер. Заголовок параграфу пи­шуть у тому ж рядку.

Кожну структурну частину курсової роботи потрібно починати з нової сторінки.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 рядки.

Текст поділяють на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишають поле розміром 15-17 мм.

Кожну сторінку слід використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці параграфів.

Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список вико­ристаної літературита додатки. Номер сторінки про­ставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Якщо в роботі є ри­сунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх слід включати до зага­льної нумерації.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчи­щенням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на од­ній сторінці.

Обсяг роботи має бути в межах 25-30 сторінок друкованого тексту, до якого не входять список використаних джерел та додатки.

 

Ілюстрації

Текст курсової роботи супроводжують ілюстраціями. Ілюстрацію (креслення, графіки, схеми, діаграми, фотознімки та ін.) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. В роботі слід наводити лише ті ілюстрації, які відобража­ють її зміст. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої ме­ти. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: схема, діаграма, графік.

Схема - це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмету, процесу та пока­зує взаємозв'язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв'язками - лініями, їх нази­вають блок-схемами.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежностей між величинами, їх складають для наочності зображення та аналізу масових даних. Розрізняють лінійні, площинні та об'ємні діаграми. Для побудови лінійної діаграми звичайно використовують координатне поле: по осі абсцис відкладають час чи факторні ознаки (незалежні), по осі ординат - показники на певний момент або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднують відрізками, внаслідок чого отримують ламану лінію. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально чи вертикально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна величинам, які вони зображують. Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, величини яких пропорційні величинам частин об'єкта чи явища, що відображаються.

Результати обробки цифрових даних можна дати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Осі графіка креслять суцільними лініями. На кінці осі стрілки не ставлять. Осі можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір.

Рисунки слід виконувати вбудованим редактором МS Office в згрупованому вигляді. В дипломній роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації.

Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою), які пояснюють в підписі під графічним зображенням або в основному тексті.

Всі ілюстрації позначають в тексті словом "Рис.". Нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу) або в межах параграфа, за винятком поданих у додатках.

Номер ілюстрації та її назву розміщують під ілюстрацією.

Номер ілюстрації складається з номеру параграфа і порядкового номеру ілюстрації, відокремлених крапкою (наприклад, Рис. 2.1 - перший рисунок другого розділу).

В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі ду­жки виразу "(рис. 2.1)", або у вигляді обороту типу: "...як це видно на рис. 2.1".

Таблиці.

Цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групу­ється в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.

Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, коли його зручніше розмістити в тексті або дублює його в тексті роботи. Такі таблиці справляють негативне враження і свідчать про невміння поводитися з табличним матеріалом.

Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: "Табл. 1.1дає змогу зробити висновок, що...", "З табл. 1.1. ви­дно, що..." і т.п. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні зако­номірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації.

На всі таблиці повинно бути посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому слід її зміст не переказувати, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показни­ки, які найбільш повно розкривають явище або процес.

Таблицю розташовують після першої згадки про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над другою на одній сторінці. Не рекомендується розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, пода­них в додатках); їх необхідно розділяти текстом.

Таблиці нумерують послідовно в межах параграфу. У правому верхньо­му куті над заголовком таблиці розташовують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номеру таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад, Таблиця 1.2 - друга таблиця першого розділу). Нижче з великої літери посередині сторінки розміщують заголовок таблиці без крапки в кінці. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці, іі не підкреслюють.

При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку пишуть "Продов­ження таблиці 1.2" і повторюють головку таблиці. Якщо головка громіздка, допускається не повторювати її. В цьому випадку графи нумерують і повторюють нумерацію на наступній сторінці. Назву таблиці не повторюють.

Всі дані, наведені в таблиці, повинні бути достовірні, однорідні та співставні; в основі їх групування повинні бути суттєві ознаки. Не допускається розміщення в тексті дипломної роботи без посилань на джерело тих таблиць, дані яких вже були опубліковані. Посилання на джерело цифрових даних наво­дять у назві таблиці або в основному тексті.

В таблиці повинні бути вказані одиниці виміру всіх показників. Якщо розмірність всіх показників однакова, то вона вказується в круглих дужках під назвою таблиці справа.

Заголовок таблиці не повинен дублюватися в заголовках граф. Заголовок граф повинен починатися з великої букви, підзаголовок - з маленької, якщо він складає із заголовком одне речення, і з великої - якщо він є самостійним. Всі слова в заголовках, як правило, наводять без скорочень в називному відмінку однини. Крапка в кінці заголовка і підзаголовка не ставиться. Графу з порядковим номером рядків до таблиці включати не треба.

Якщо числа в таблиці подають з десятковими і сотими частками, то піс­ля коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для того, щоб довести, що всі величини обчислені з однаковою точністю.

Якщо в будь-якому рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня - проставляють риску.

При побудові таблиці висота рядків повинна бути не меншою від 9 мм, а кегель шрифту - 10 мм.

 

Формули

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння друкують чорним кольором стандартним шрифтом.

Розміри літер і цифр повинні бути: великі літери і цифри - 7-8 мм, малі - 4 мм, показники степенів та індексів - 2 мм. Після формули ставиться кома, а слово "де" пишеться з наступного рядка без двокрапки. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифровки умовних позначень слід подати посилання на першоджерело.

Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула 2.3 - третя формула другого параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у дужках (наприклад, "...у формулі (2.3)...").

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (: чи /).

 

Скорочення слів

Всі слова в курсовій роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводять згідно зі стандартами ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад, та ін. - та інше; і т. д. - і так далі; і т.п. - і тому подібне);

б) при посиланнях (наприклад, див. - дивись; рис. - рисунок);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. - століття; р. - рік; рр. - роки; кг - кілограми).

Не рекомендується скорочувати слова "наприклад", "формула", "рівняння" і т.п.

В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи - дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. Після кожного з пунктів переліку ставиться крапка з комою, а після останнього - крапка.