Заходи зменшення наслідків землетрусу:

– заборона будівництва об’єктів в районах прогнозованого землетрусу вище 9 балів;

– сейсмостійке будівництво і підвищення сейсмостійкості побудованих будівель при прогнозованій силі землетрусу 7 балів і вище;

– розосередження об’єктів при будівництві міст і населених пункті;

– підвищення пожежостійкості будівель;

– будівництво доріг з твердим покриттям;

– заборона будівництва потенційно небезпечних об’єктів (АЕС, ХНО);

– контроль за сейсмічною ситуацією, прогнозування землетрусів.

Зсуви – це зміщення вниз по схилу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Вони характерні для зон тектонічних порушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ. Виникають зсуви за крутизни схилу 10 % і більше, на глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні можуть виникати і за крутизни 5-7 %.

Зсуви можуть виникати як з природних, так і антропогенних причин. До природних належать: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. Антропогенними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах. Згідно з міжнародною статистикою до 80 % сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини.

За глибиною залягання зсуви є: поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м); за типом матеріалу: кам'яні (граніт, гнейс) та ґрунтові (пісок, глина, гравій); залежно від потужності: малі (до 10 тис. м³), великі (до 1 млн. м³), дуже великі (понад 1 млн. м³).

Зсуви можуть бути активними і неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що становить основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву становить від 0,06 м/рік до 3 м/с.

За швидкістю зміщення порід зсуви класифікують на:

– повільні (швидкість складає декілька десятків сантиметрів за рік);

– середні (декілька метрів за годину або добу);

– швидкі (десятки кілометрів за годину).

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, знаходиться в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Прогнозування зсувів здійснюють на основі об’єктивних даних, одержаних внаслідок спостереження за розвитком сучасних екзогенних процесів та районування їх для оцінки можливості виникнення НС.

Захистом від зсувів є їх запобігання – відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Селеві потоки – це паводки з великою кількістю ґрунту, каміння, уламків гірських порід (до 75% об'єму потоку), що рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Виникають в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, танення снігів, зсувів, проривів гірських озер, землетрусів.

За складом розрізняють потоки грязьові – суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння; грязьо-кам'яні – суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водо-кам'яні – суміш води з камінням великого розміру.

За потужністю (об'ємом) вони можуть бути катастрофічні, потужні, середньої та малої потужності. Катастрофічні характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн. м³ і спостерігаються на земній кулі один раз на 30–50 років. Потужні селі виносять матеріал об'ємом в сотні тисяч кубічних метрів і виникають рідко. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м³ і виникають такі селеві потоки щорічно, іноді і декілька разів на рік.

Найчастіше на території України селі виникають в гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11–12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. Площа ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області – на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській – 33%. У Карпатах найчастіше утворюються водокам'яні селеві потоки малої потужності (сили). Там виявлено 219 селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра. Тиси, Прута.

Прогнозування можливих селевих потоків полягає у завчасному передбаченні формування селевого потоку в селеактивному районі. Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, але й у раптовому їх виникненні. Засобів прогнозування селевих потоків на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходу потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом із тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність їх виникнення. Наприклад, для районів з великою ймовірністю селевих потоків, викликаних зливами, визначається критична сума опадів за 1–3 доби.

Засоби боротьби з селевими потоками: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення обкосів, нарізання терас лісонасадження.