Особливості обліку операцій з операційної та фінансової оренди не оборотних матеріальних активів

Фінансовий облік І

Визнання, класифікація та оцінка необоротних матеріальних активів. Облік наявності необоротних матеріальних активів (інвентарний об лік). Документальне оформлен-ня та облік надходження необоротних матеріальних активів з різних джерел

Об’єкт засобів визнається активом, якщо ● існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу; ● його оцінка може бути достовірно визначена. Оцінка необоротних матеріальних активів, враховуючи дію принципу безперервності підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й далі. У П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Вартість, яка амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), вираху-ванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством. Справедлива вартість необоротного матеріального активу дорівнює сумі, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того ж або аналогічного виду діяльності. Залишкова (балансова) вартість не оборот-ного матеріального активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). Чиста вартість реалізації необоротного активу - не справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

 

2. Облік вибуття необоротних матеріальних активів. Документальне
оформлення та відображення в системі синтетичного та аналітичного обліку вибуття необоротних матеріальних активів

Об’єкт необоротних активів списується з Балансу у разі його продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Вибуття необорот. активів: 1)передача іншим юрид. або фіз.особам (продаж за кошти, внесок до статутн. капіталу іншого п-ства, обмін на інші активи, вилучення заснув-ником, безоплатна передача.2)списання (лікві-дація)ч/з невідповідність критеріям визнання активом (фіз. або морал. знос, знищення внаслідок надзвичайних подій, нестача). Пере-дача необ. активів одним п-ством іншому оформлюється актом приймання-передачі. Спи-сання з Балансу безоплатно переданих обєктів здійснюють на підставі письмового повідом-лення приймаючої сторони про оприбуткування цих обєктів. Ліквідація обєктів необор. активів о-формулюється актом на списання ОЗ або актом вибуття об’єкта права інтелектуальної власності у складі немат. активів, який складається постійно діючою комісією та затверджується керівником п-ства. На підставі цих документів роблять відповідні записи у регістрах аналітичного і синтетичного обліку. Залиш. в-сть об’єктів та всі в-ти, пов’язані з їх вибуттям,списують в Дт97 "Інші в-ти". Фінанс. результат від вибуття об’єктів необ. активів визначається як різниця між доходом від вибуття та залиш. в-стю обєкта і в-тами, пов’язаними з його вибуттям. Аналітичний облік ОЗ та інших необор. матер. активів ведеться за їх групами та окремими об’єктами. Групою ОЗ та інших необ. матер. активів є сукупність однотипних за технічними харак-ками, призначенням та умовами використ. необ. матер. активів.

 

3. Переоцінка та зменшення корисності необоротних матеріальних акти­ вів

Згідно з П(С)БО 7 "ОЗ", п-ство може переоцінювати обєкт ОЗ,якщо залиш. в-сть цього обєкта суттєво відрізняється від його справедливої в-сті на дату Балансу. Не підлягають переоцінці малоцінні необ. матер. активи і бібліотечні фонди,якщо амортизація їх в-сті здійснюється нарахуванням у першому місяці використання обєкта в роз-мірі 50% його вартості,яка амортизується,та решти 50% в-сті,яка амортиз.,у місяці їх вибуття внаслідок невідповідності критеріям визнання активом,або якщо амортиз. їх в-сті здійснюється нараху-ванням у першому місяці використання обєкта 100% його в-сті. Переоцінка ОЗ тієї групи, обєкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю,щоб їх залиш.в-сть на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої в-сті. Слід памятати, що коли переоцінюється певний обєкт ОЗ,треба переоцінити всі обєкти групи ОЗ,до якої належить цей обєкт. При цьому обєкти, що належать до певної групи ОЗ,переоцінюють одночасно, для того щоб уникнути вибіркової переоцінки активів і відображення в фін.звітності сум,які є змішанням оцінок на різні дати. Разом з переоцінкою балансової в-сті обєкта ОЗ переоцінюються його первісна в-сть та знос. Для цього викор-ють індекс переоцінки,який визначається діленням справедливої в-сті обєкта, який переоцінюється, на його залиш. в-сть. Якщо залиш. в-сть = 0, то його переоцінена залиш. в-сть визначається додаванням справедл. в-сті цього обєкта до його сервіс в-сті без зміни суми зносу обєкта. Переоцінена первісна в-сть та знос обєкта ОЗ визначаються як добуток відповідно первісної в-сті або зносу та індексу переоцінки. Результати 1-ої після надходження обєкта ОЗ переоцінки відобра-жають в БО так:сума дооцінки залиш. в-сті обєкта ОЗ відображається у складі додаткового капіталу,а сума уцінки-у складі витрати звітного періоду. У разі дооцінки обєкта ОЗ,який раніше було переоцінено, перевищення суми поперед-ніх оцінок над сумою попередніх дооцінок залиш. в-сті цього обєкта включається до складу доходу звітного періоду. І лише різниця між сумою дооцінки залиш. в-сті та вказаним перевищенням відображається у складі додаткового капіталу. Зменшення корисності означає втрату економ. вигоди в сумі перевищення залиш. в-сті активу над сумою його очікуваного відшкодування. Тому у разі наявності ознаки можливого зменшення корисності активу п-ству слід оцінити суму його очікуваного відшкодування.

Визначення, класифікація та оцінка нематеріальних активів. Облік наявності нематеріальних активів. Документальне оформлення та відображення в системі рахунків надходження і вибуття нематеріальних активів. Облік амортизації (зносу) нематеріальних активів

Нематеріальний актив П(С)БО 8 «Немате-ріальні активи» - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути іденти-фікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. БО НА ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами: · права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище); ·права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); · права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); · права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); · авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо); · гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання); · інші нематеріальні активи (право на провадження діяльнос­ті, використання економічних та інших привілеїв тощо). Облік наявності нематеріальних активів (НА) Планом рахунків для відображення в обліку НА призначений активний рахунок 12 «Немате-ріальні активи». За Дт12 - відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцін­ки таких активів, за Кт12 - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів. Для обліку НА за їх групами до рахунка 12 «Нематеріальні активи» передбачені такі субрахунки: 121 «Права користування природними ресурсами», 122 «Права користування майном», 123 «Права на знаки для товарів і послуг», 124 «Права на об’єкти промислової власності», 125 «Авторські та суміжні з ними права», 126 «Гудвіл», 127 «Інші нематеріальні активи».Слід зазначити, що групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням та умовами використання НА. НА відображається у балансі, якщо: 1) існує імовірність отримання у майбутньому економічних вигод від його використання; 2) його вартість (оцінка) може бути достовірно визначена. Не визнаються активами: · витрати на дослідження; · організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів тощо); · витрати на перебазування або реорганізацію частини чи усього підприємства; · витрати на підготовку та перепідготовку кадрів; · витрати на внутрішньо генерований гудвіл; · витрати на рекламу та просування продукції до ринку. Ці витрати відображаються у звіті про фінансові результати і визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце. Первісна вартість нематеріальних активів обчислюється за собівартістю їх придбання чи створення і складається з: --- ціни (вартості) придбання; --- мита; --- непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню; --- інших витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням активу та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Справедлива вартість нематеріального активу - це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами. Якщо нематеріальний актив був безкоштовно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює справедливій ринковій вартості на дату прийняття його на баланс. Документальне оформлення та відобра-ження в системі рахунків надходження і вибуття НА. Планом рахунків для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції». За Дт15 відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріаль­них та нематеріальних необоротних активів, за Кт15 - їх зменшення внаслідок прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів. Для обліку витрат на придбання (створення) немате-ріальних необоротних активів використовується субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». Надходження НА може здійснюватись шляхом: --- придбання; --- розробки; --- внесення засновниками до статутного капіталу; --- безоплатного одержання; --- отримання в обмін на неподібні активи. Придбання (створення) нематеріальних активів мають вигляд: ● відображ.придбан.НА за сумою договору: Дт154 «Придбання (створ.) НА» Кт63 ● на суму ПДВ: Дт641 «Розрахунки за податками» Кт63 ● на суму ПДВ на умовах авансової оплати: Дт644 «Податковий кредит» Кт63 ● зарахув. придбаного об’єкта до складу НА: Дт12 Кт154 ● відобр понесені витрати на створення НА: Дт154 Кт рахунків різних активів і зобов’язань (65, 66, 23, 20) ● списання витрат на створ.об’єктів при зарахуванні їх до складу НА: Дт12 Кт154 ● відобр. понесені витрати на модерніз. об’єкта НА: Дт154 Кт рахунків різних активів і зобов’язань (65, 66, 23, 20) ● списання витрат на модернізацію об’єкта НА: Дт12 Кт154 ● відобр. внески засновників до статут. кап. НА: ● Дт46 «Неоплачений капітал» Кт40 «Статутний капітал» - на суму внеску за вартістю, що вказана в установчих документах. ● Дт12 «Нематеріальні активи» Кт46 «Неоплачений капітал» - на суму одержа-них від засновників об’єктів нематеріальних активів. ● відобр. в обліку безопл.одерж. об’єктів НА: Дт12 Кт424 «Безоплатно одержані необор.активи» Облік вибуття нематеріальних активів. Вибуття НА може бути пов’язано з: · ліквідацією після закінчення строку їх використання (фізичного, морального зносу); · реалізації; · безкоштовної передачі іншим юр. особам; · передачі (інвестування) в уставний кап. ін. під-ств. В усіх випадках вибуття НА з підприємства оформляється актами, в яких вказується причина вибуття об’єкту, первісна вар-ть, сума нарахованого зносу, залишк. вар-ть, витрати і доходи, пов’язані з вибуттям об’єкту. Фін. рез-т від вибуття об’єктів НА визнач-ся як різниця між доходами від вибуття та іх залишк. вар-тю.

Операції, що пов’язані з вибуттям НА в БО відображ. в наступному порядку: ● Ліквідація НА (списання ліквідованих об’єктів по залишк. вартості Дт976 ”Списання необоротних акт.”, Кт12 „НА”; ● списання суми зносу, нарахованої по ліквідуємим об’єктам Дт133 “Знос НА” Кт12 ● Реалізація НА (списання реалізованих об’єктів по залишк. Вартості) Дт972 „Собів-ть реал-х НА” Кт12; ● списання суми нарахованого зносу Дт133 Кт12. ● без кошт.передача НА (спис. переданих об’єктів по залишк. Вартості) Дт976 Кт12 ● списання суми нарахованого зносу Дт133 Кт12 ● відображення суми податкового зобов’язання по ПДВ Дт976 Кт641 ● Передача НА в порядку зносу в уставн. кап. іншого підп-ва (списання переданих об’єктів по залишк. вартості Дт14 „Довгострокові фінанс. інвест” Кт12 ● списання суми нарахованого зносу Дт133 Кт12 Облік амортизаціїї (зносу) немат активів. Для обліку амортизації НА використовується рахунок 13 «Знос необоротних активів», субрахунок 133 «Знос НА”. Відповідно до П(С)БО 8 нарахування амортизації НА здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати при­йняття на облік. Підприємство при визначенні терміну корисного викор-­ня НА має враховувати: строки корисного використ. цього активу підпр-вом; НТП і зміну попиту на продукцію, то­вари, роботи, послуги, які виробл. з допомогою цього акти­ву (моральний знос); юрид. чи інші обмеження на його використання; ін. чинники. Метод нарахування амортизації НА оби­рається підпр-вом самостійно, виходячи з особл-стей його форми отримання очікуваних ек. вигод. Суми амортиз., нарахованої протягом звітн. періоду, відображ. у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості ін. активу. Нарахування амортизації відображ. в Дт рахунків ви­трат виробнич. або комерц. діял-сті та Кт133.         

 

 

Облік амортизації основних засобів. Методи нарахування амортизації основних засобів Нарахування амортизації основних засобів методом зменшення залишкової вартості. Податковий метод нарахування амортизації основних засобів

Амортизація (А) – систематичний розподіл вартості об’єкту, протягом терміну їх корисної експлуатації. Строк корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням таких принципів: 1) очікуваний термін використання, виходячи з проектних потужностей чи продуктивності; 2) не передбачуване фізичне і моральне зношення; 3) нормативно-правові обмеження. Об’єктом А є всі об’єкти ОЗ крім землі. Первісна вартість об’єкту – це вартість за якої об’єкт відображається по Дт10 Вартість, що амортизується – це різниця між первісною і ліквідаційною вартістю. Ліквідаційна вартість - це сума доходу, які підприємство очікує отримати після ліквідації ОЗ по завершенню терміну його корисної експлуатації Знос – це сума нарахованої А, яка включена до собівартості продукції, робіт, послуг.         Існує 5 методів економічної А: ● прямолінійний метод ● метод прискореного зменшення залишкової вартості ● метод зменшення залишкової вартості ● комулятивний метод ● виробничий метод. На підставі закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” існує так званий податковий метод нарахування А.    Підприємства мають право самостійно обирати 1 з методів економічної А чи застосовувати норми податкової А. Вибір методу є об’єктом облікової політики. Обраний метод неможе бути змінений протягом 1 фінансового року. Суми А розраховані на підставі 1 з 5-ти методів економічної А до складу валових витрат включаються тільки в межах норм податкового обліку. Зокрема, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” усі ОЗ поділяються на 4 групи. До 1 відносять будівлі, споруди і передаточні пристрої. До 2 – автомобільний транспорт, офісне обладнання (в т.ч. меблі), електричні, оптичні і електромеханічні прилади і інвентар. До 3 – всі ті об’єкти ОЗ, які не входять до 1,2 і 4 групи. До 4 – ЕОМ, ПЗ, засоби зчитування і друкування, інші інформ.системи, в т.ч. стільникові телефони. Сума А відрахувань розраховується виходячи з балансової вартості: Б_а = (Б_(а-1) – П_(а-1)) – В_(а-1) – А_(а-1), де Б_а – балансова вартість активу для розрахунку А; Б_(а-1) - балансова вартість активу на початок періоду, що передував звітному; П_(а-1) – вартість активу, які поступили в періоді, що передував звітному; А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань у періоді, що передував звітному.

Згідно цього методу А нараховують на квартал. Сума А нарахувань у кварталі в якому проводиться розрахунок визначається шляхом застосування норми А, до групи об’єктів ОЗ чи до окремих ОЗ 1-ї групи. Метод зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на початок нарахування А та норми А.

АВ = ЗВ х Н_а ЗВ = ПВ - З_н

Н_а – визначається, як різниця між одиницею і степенем кореня від ділення ліквідаційної вартості на первісну вартість. Степінь кореня відповідає кількості років корисного використання Н_а = [1 - √ ЛВ/ПВ] х 100%

12.Прискорений метод нарахування амортизації основних засобів. Куму­лятивний метод нарахування амортизації основних засобів. Виробничий метод нарахування амортизації основних засобів. Облік амортизації основних засобів

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається, як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду, або первісна вартість на дату початку нарахування А та річної норми А. Річна норма А визначається виходячи із строку корисного використання і подвоюється

АВ = З_в х Н_а Н_а = (100% /Т) х 2

Комулятивний метод А – річна сума А визначається шляхом множення вартості, що амортизується на комулятивний коефіцієнт, що визначається діленням кількості років, що залишилося до кінця А на суму числа кількості років корисного використання К = Т: Σ Т

К₁ = 8:(1+2+3+4+5+6+7+8) = 8:36 = 0,222

К₂ = 7:36 = 7/36 К₃ = 6:36 = 6/36 …

К₈ = 1:36 = 1/36

Виробничий метод – місячний обсяг А визначається множенням місячного обсягу випуску готової продукції на виробничу ставку А. Виробнича ставка А визначається діленням вартості, що амортизується на обсяг готової продукції, що очікується отримати з використанням даного активу за весь період його корисної експлуатації.

В_а = (ПВ - ЛВ) / О АВ_м = О_м х В_а, де

О – обсяг випуску за весь період експлуатації; О_м – місячний обсяг випуску; В_а – виробнича ставка А.

 

 

Інвентаризація каси

В касу підприємства готівкові кошти можуть поступати з поточного рахунка; як виручка від реалізації продукції, робіт, послуг; від підзвітних осіб та в порядку розрахунку з покупцями та замовниками. Витрачати готівкову виручку з каси підприємство має право на: 1. розрахунки з постачальниками і підрядниками але в межах, що не перевищують 10 тис.грн. на один операційний день за одним або кількома платіжними дорученнями 2. на виплату з/п, якщо немає заборгованості перед бюджетом по податкам. Якщо у підприємства є заборгованість, то уся заборгована виручка має бути здана на поточний рахунок, а кошти на виплату з/п повинні бути отримані з поточного рахунка. 3. підприємство має право витрачати готівкову виручку на розрахунки з підзвітними особами при умові повного розрахунку за усі попередньо видані підзвітні суми.         В БО операції з готівкою відображаються на рахунку 30 „Каса”. За Дт30 відображається збільшення готівкових коштів в касі. За Кт30 – зменшення в порядку витрачання. Аналітичний облік ведеться в розрізі 2-х підзвітних осіб, а також в розрізі валюти. Типова кореспонденція з обліку грошових коштів в касі ● Отримано виручку від реалізації товарів Дт301 Кт361 ● Отримано залишок підзвітних сум Дт301 Кт372 ● Отримано з поточного рахунку на виплату з/п Дт301 Кт311 ● Отримано готівку по відшкодуванню завданих збитків МВО Дт301 Кт375 ● Отримано суму готівки в погашення претензії виставленої постачальнику Дт301 Кт374 ● Виплачено з/п Дт661 Кт301 ● Виплачено відсотки за користування кредиту Дт684 Кт301 ● Відображено погашення зобов’язань перед постачальником Дт631 Кт301 ● Відображено виплату дивідентів учасника Дт672,671 Кт301

 

 

Особливості обліку МШП

   За новим планом рахунків МШП розділені на дві частини:

1) предмети, які використовуються більше 1-го року; 

2) предмети, які використовуються до 1-го року.

   МШП, які використовуються більше року відносяться до інших необоротних матеріальних активів і обліковуються на рахунку 112 і при передачі їх в експлуатацію на них нараховується знос за нормою, яку визначає підприємство самостійно.

   Предмети, які використовуються до року обліковуються як запаси і коли вони передаються в експлуатацію, то їх вартість зразу списується на витрати. А за підзвітними особами ведеться тільки кількісний облік.

   КМУ окремо не відмінив свою постанову про вартісну оцінку 500 грн.

П ервинний облік руху МШП

Первинний облік здійснюється наступними документами: - МШ-1 ”Відомість на вилучення запасу інструментів (пристроїв) для обліку зміни запасу інструментів, приладів, де облік ведеться за принципом постійного запасу МШП; - МШ-2- „Картка обліку МШП” для обліку виданих МШП в тривале користування. Особа, котра отримала інструмент повинна розписатись; МШ-3- „Замовлення на ремонт або заточування інструментів” для обліку інструментів в ремонті; МШ-4- „Акт вибуття МШП” для сплати витрат інструментів внаслідок псування та непридатності; МШ-5- „Акт на списання інструментів, пристроїв та їх обмін на придатні”. Ведеться на тих підприємствах де встановлений постійний обмінний фонд МШП; МШ-6- „Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв; МШ-7- „Відомість обліку видачі спецодягу, спецвзуття та допоміжних засобів”. Для обліку видачі кожна особа, що одержала повинна розписатися; МШ-8- „Акт на списання МШП” списання морально застарілих та зношених МШП та оформляє облік таках для здачі в комору для утилізації.

Прихід – прибутковий ордер, акт приймання – вибуття – накладна вимога, лімітнозабірна картка.

Картка складського обліку МШП.

 

 

28. C уть поняття та класифікація готової продукції. Документальний облік готової продукції. Облік браку за його видами. Готова продукція – вибори, що пройшли всі стадії технологічної обробки і відповідають встановленим стандартом і технологічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад. Становить основну частину тов. продукції. Призначена для реалізації, але певна її частина може споживатись. Класифікація:

- за формою готова продукція класифікується як уречевлена і результат виконання робіт, надання послуг.

- ступенем готовності – готова, неготова, напівготова.

- за технологією складності – проста і складна.

Обліковується на п-вах за місцями зберігання та об’єктами витрачання. Продукція і виробництво може бути здана на склад а потім реалізація або нагромадж.ув. на цеху і реалізація. Відпуск продукції з виробництва і передача на склад: оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, яких вказується дата, цех, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, к-сть, ціна. Вони виписуються у двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.  

  На складі готова продукція обліковується в реєстрах, картках, відомостях, оборотних відомостях в кількісному виразі. На картках обліку ведуть за найменуванням і сортах по прибуткових і видаткових документах.

   У бухгалтерії на підставі здавальних накладних ведуть відомість випуску готової продукції за місяць, в якій випущена продукція групується по видах і сортах і від обр. у 2 оцінках: за плановою с/в і фактичною с/в. Шляхом порівняння цих показників визначають відхилення.

  У балансі залишки гот. прод. від обр. за фактичною виробничою собівартістю.

  Для обліку готової продукції передбачений рах. 26 «Готов продукція» - викор. для узагальнення інформац. про наявність та рух прод., виготовленої п-вом.

  По Дт – надходження гот. прод. власного в-ва за факт. виробн.. с/в., а Кт – реалізація використання для внутрішніх потреб.

  Аналіт. облік відвантаження і реалізація прод. а також розрахунків з покупцями ведеться в журналі 3. Записи в цьому журналі дають можливість бачити по якому рахунку цих документів і яка сума підлягає оплаті покупцем, а також робиться відмітка про оплату. Проводки:

- оприбуткована на складах гот. прод. Дт 26 Кт 23       

- при інвентаризації виявлені надлишки Дт 26 Кт 719

- недостача при інвентаризації на винну особу Дт 375 Кт 26

- списано на фін. результат Дт 79 Кт 26

- списано с/в реалізованої прод. Дт 901 Кт 26

- використана гот. прод. для адміністративних потреб, на витрати збуту Дт 92, 93 Кт 26

- списано внаслідок стихійного лиха Дт 99 Кт 26.

Брак у виробництві являє собою таку продукцію, яка не відповідає встановл. технічним умовам та стандартам, що пред’явлені до виготовленої продукції. Їх подальше викор. на п-ві може здійснювати тільки з проведенням додаткових витрат на їх виправлення. За місцем виправлення браку брак поділяється на: внутрішній брак – продукція, яка виявлена на самому п-ві до її відправлення, зовнішній брак – продукція, яка виявлена споживачем. Причини виявлення браку: 1. не своєчасна подача електроенергії, 2. заміна сировини неякісною, 3. поламка і неправильне налагодження інструментів, 4. низька кваліфікація робітників.

Класифікація за винуватцями:

1. робітники які зайняті виготовленням продукції, 2. постачальники,  3. спеціалісти п-ва.

У випадку появи браку на п-ві складають акт про брак в якому зазначено наступні відомості – назва продукції, одиниці вимірювання, к-сть, вироб с/в прод. такої в розрізі її кожної складової. Крім цього акті зазначають ще ін.. показники – додаткові витрати понесені п-вом на виправлення такої продукції та сума коштів, яка утримана з винуватців браку і на яку зменшують такі витрати. Витрати по браку також зменш. на варт. оприбуткованих цінностей, які надходять після виправлення браку. В кінці акту виводять різницю між усіма витратами по прихованій продукції і суми, на які зменш. витрати. Така різниця являє собою невідшкодовану суму втрат від браку. Акт про брак після підпису і затвердження його усіма членами комісії є підставою для склад бухг проводок по надходженню з в-ва бракованої прод. Дт 24 Кт 23. Брак у в-ві може бути виправним, і не виправним.

 

Фінансовий облік І

Визнання, класифікація та оцінка необоротних матеріальних активів. Облік наявності необоротних матеріальних активів (інвентарний об лік). Документальне оформлен-ня та облік надходження необоротних матеріальних активів з різних джерел

Об’єкт засобів визнається активом, якщо ● існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу; ● його оцінка може бути достовірно визначена. Оцінка необоротних матеріальних активів, враховуючи дію принципу безперервності підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й далі. У П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Вартість, яка амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), вираху-ванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначається на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством. Справедлива вартість необоротного матеріального активу дорівнює сумі, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того ж або аналогічного виду діяльності. Залишкова (балансова) вартість не оборот-ного матеріального активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). Чиста вартість реалізації необоротного активу - не справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

 

2. Облік вибуття необоротних матеріальних активів. Документальне
оформлення та відображення в системі синтетичного та аналітичного обліку вибуття необоротних матеріальних активів

Об’єкт необоротних активів списується з Балансу у разі його продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Вибуття необорот. активів: 1)передача іншим юрид. або фіз.особам (продаж за кошти, внесок до статутн. капіталу іншого п-ства, обмін на інші активи, вилучення заснув-ником, безоплатна передача.2)списання (лікві-дація)ч/з невідповідність критеріям визнання активом (фіз. або морал. знос, знищення внаслідок надзвичайних подій, нестача). Пере-дача необ. активів одним п-ством іншому оформлюється актом приймання-передачі. Спи-сання з Балансу безоплатно переданих обєктів здійснюють на підставі письмового повідом-лення приймаючої сторони про оприбуткування цих обєктів. Ліквідація обєктів необор. активів о-формулюється актом на списання ОЗ або актом вибуття об’єкта права інтелектуальної власності у складі немат. активів, який складається постійно діючою комісією та затверджується керівником п-ства. На підставі цих документів роблять відповідні записи у регістрах аналітичного і синтетичного обліку. Залиш. в-сть об’єктів та всі в-ти, пов’язані з їх вибуттям,списують в Дт97 "Інші в-ти". Фінанс. результат від вибуття об’єктів необ. активів визначається як різниця між доходом від вибуття та залиш. в-стю обєкта і в-тами, пов’язаними з його вибуттям. Аналітичний облік ОЗ та інших необор. матер. активів ведеться за їх групами та окремими об’єктами. Групою ОЗ та інших необ. матер. активів є сукупність однотипних за технічними харак-ками, призначенням та умовами використ. необ. матер. активів.

 

3. Переоцінка та зменшення корисності необоротних матеріальних акти­ вів

Згідно з П(С)БО 7 "ОЗ", п-ство може переоцінювати обєкт ОЗ,якщо залиш. в-сть цього обєкта суттєво відрізняється від його справедливої в-сті на дату Балансу. Не підлягають переоцінці малоцінні необ. матер. активи і бібліотечні фонди,якщо амортизація їх в-сті здійснюється нарахуванням у першому місяці використання обєкта в роз-мірі 50% його вартості,яка амортизується,та решти 50% в-сті,яка амортиз.,у місяці їх вибуття внаслідок невідповідності критеріям визнання активом,або якщо амортиз. їх в-сті здійснюється нараху-ванням у першому місяці використання обєкта 100% його в-сті. Переоцінка ОЗ тієї групи, обєкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю,щоб їх залиш.в-сть на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої в-сті. Слід памятати, що коли переоцінюється певний обєкт ОЗ,треба переоцінити всі обєкти групи ОЗ,до якої належить цей обєкт. При цьому обєкти, що належать до певної групи ОЗ,переоцінюють одночасно, для того щоб уникнути вибіркової переоцінки активів і відображення в фін.звітності сум,які є змішанням оцінок на різні дати. Разом з переоцінкою балансової в-сті обєкта ОЗ переоцінюються його первісна в-сть та знос. Для цього викор-ють індекс переоцінки,який визначається діленням справедливої в-сті обєкта, який переоцінюється, на його залиш. в-сть. Якщо залиш. в-сть = 0, то його переоцінена залиш. в-сть визначається додаванням справедл. в-сті цього обєкта до його сервіс в-сті без зміни суми зносу обєкта. Переоцінена первісна в-сть та знос обєкта ОЗ визначаються як добуток відповідно первісної в-сті або зносу та індексу переоцінки. Результати 1-ої після надходження обєкта ОЗ переоцінки відобра-жають в БО так:сума дооцінки залиш. в-сті обєкта ОЗ відображається у складі додаткового капіталу,а сума уцінки-у складі витрати звітного періоду. У разі дооцінки обєкта ОЗ,який раніше було переоцінено, перевищення суми поперед-ніх оцінок над сумою попередніх дооцінок залиш. в-сті цього обєкта включається до складу доходу звітного періоду. І лише різниця між сумою дооцінки залиш. в-сті та вказаним перевищенням відображається у складі додаткового капіталу. Зменшення корисності означає втрату