Бухгалтерські проведення на оприбуткування і списання основних фондів

Дебіторські заборгованості

Загальні положення:

1. Дані положення (стандарт) визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності

2. Норми даного положення використовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі у тексті - «підприємства») незалежно від форм власності (крім бюджетних закладів.

3. Діні положення використовуються з врахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації відносно дебіторської заборгованості,ви визначеної іншими положенням бухгалтерського обліку

4. Терміни, які використовуються в  положенні бухгалтерському обліку мають наступні значення:

-  безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість відносно якої існує впевненість про неможливість її повернення боржником, або та по якій минув термін позивної давності;

- дебітори – це фізичні та юридичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємств певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;

-  дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;

- довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка буде погашена після дванадцяти місяців з дати виникнення;

-  поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати виникнення;

- сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість,  відносно якої існує невпевненість відносно погашення її боржником класифікація дебіторської заборгованості.

Згідно положень бухгалтерського обліку, десята дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Структура дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість:

1. Довгострокова:

1.1 Заборгованість за майно, яке передане у фінансову оренду

1.2 Заборгованість, забезпечення довгостроковими векселями

1.3 Інша довгострокова заборгованість

2. Поточна заборгованість:

2.1 Заборгованість за товари, роботи, послуги

2.2 Заборгованість, яка забезпечена короткостроковими векселями

2.3 Дебіторська заборгованість по рахунках:

2.3.1 З бюджетом по виданим авансом

2.3.2 По рахункам з підзвітними особами

2.3.3 По нарахуванням доходів

2.3.4 По внутрішнім рахункам

2.4 Інша поточна дебіторська заборгованість

3. Витрати майбутніх періодів

Бухгалтерські проведення на оприбуткування і списання основних фондів

Для малих підприємств

Дб/Кд  

631/311       10тис грн.                         оплата постачальнику за основні фонди

101-109/631 10тис грн.                        отримання основних фондів від постачальника

831/131          10000*0,25=2500

Кожного року відбувається нарахування зносу основних фондів поки їх вартість повністю не перейде на вартість готової продукції, тобто в дБ 831- кд 131 буде відображено 10тис грн.

230/831          2500 грн.

131/101-109  10тис грн.                         

Восьмий клас закривається на кінець місяця

Нарахування зносу або амортизації для бюджетної організацій

ДБ/Кд

631/311                                                                         Оплата коштів постачальнику за основні фонди

101-109/631

831/400                                                                         формується статутний капітал бюджетних організацій

400/131          10000*0,25=2500 грн.              нарахування зносу основних фондів

Списання витрат на доходи через фінансові результати

Восьмий клас закривається на кінець року при реорганізації рахунків

131/101-109                                                                списання основних фондів

                                                                                         (склали акт виведення основних фондів з експлуатації)

 

 

Тема: «Оцінка та облік фінансових інвестицій»

Облік фінансових інвестицій

Для обліку фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку використовуються рахунки 14 – довгострокові фінансові інвестиції (ДФІ) та 345 – поточні фінансові інвестиції. Рахунок 14 ДФІ для призначений узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій, тобто вкладень у цінні папері підприємства, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств. Рахунок 14 має такі субрахунки:

- 141 - інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі

- 142 - інші інвестиції пов’язаним сторонам

- 143 - інвестиції непов’язаним сторонам

По дебету рахунку 14 відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом рахунку 14 відображається їх вибуття, списання, або зменшення вартості.

Аналітичний облік за рахунком 14 ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування.

На рахунку 35, поточні фінансові інвестиції, ведеться облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, депозити/сертифікати. Рахунок 35 має такі субрахунки:

- 351 – еквіваленти грошових коштів

- 352 – інші поточні фінансові інвестиції

За дебетом рахунку 35 відображається придбання, тобто надходження, еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом відбуття та зменшення їх вартості.

Аналітичний облік по рахунку 35 ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості постійно отримувати інформацію про інвестиції.

 

 

Оцінка вибуття запасів

При відпустку запасів у виробництво, продажу і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

- Середньозваженої собівартості

- Собівартості першої за часом надходження запасів (ФІФО)

- Собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

- Нормативних затрат

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів, діленням сумарної вартості залишку таких запасів, на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасі за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (з урахуванням у бухгалтерському обліку, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництва (продаж та інше відбуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (РОБІТ, ПОСЛУГ) які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товару. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що має значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Дебіторські заборгованості

Загальні положення:

1. Дані положення (стандарт) визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності

2. Норми даного положення використовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі у тексті - «підприємства») незалежно від форм власності (крім бюджетних закладів.

3. Діні положення використовуються з врахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації відносно дебіторської заборгованості,ви визначеної іншими положенням бухгалтерського обліку

4. Терміни, які використовуються в  положенні бухгалтерському обліку мають наступні значення:

-  безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість відносно якої існує впевненість про неможливість її повернення боржником, або та по якій минув термін позивної давності;

- дебітори – це фізичні та юридичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємств певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;

-  дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;

- довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка буде погашена після дванадцяти місяців з дати виникнення;

-  поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати виникнення;

- сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість,  відносно якої існує невпевненість відносно погашення її боржником класифікація дебіторської заборгованості.

Згідно положень бухгалтерського обліку, десята дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Структура дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість:

1. Довгострокова:

1.1 Заборгованість за майно, яке передане у фінансову оренду

1.2 Заборгованість, забезпечення довгостроковими векселями

1.3 Інша довгострокова заборгованість

2. Поточна заборгованість:

2.1 Заборгованість за товари, роботи, послуги

2.2 Заборгованість, яка забезпечена короткостроковими векселями

2.3 Дебіторська заборгованість по рахунках:

2.3.1 З бюджетом по виданим авансом

2.3.2 По рахункам з підзвітними особами

2.3.3 По нарахуванням доходів

2.3.4 По внутрішнім рахункам

2.4 Інша поточна дебіторська заборгованість

3. Витрати майбутніх періодів

Бухгалтерські проведення на оприбуткування і списання основних фондів

Для малих підприємств

Дб/Кд  

631/311       10тис грн.                         оплата постачальнику за основні фонди

101-109/631 10тис грн.                        отримання основних фондів від постачальника

831/131          10000*0,25=2500

Кожного року відбувається нарахування зносу основних фондів поки їх вартість повністю не перейде на вартість готової продукції, тобто в дБ 831- кд 131 буде відображено 10тис грн.

230/831          2500 грн.

131/101-109  10тис грн.                         

Восьмий клас закривається на кінець місяця

Нарахування зносу або амортизації для бюджетної організацій

ДБ/Кд

631/311                                                                         Оплата коштів постачальнику за основні фонди

101-109/631

831/400                                                                         формується статутний капітал бюджетних організацій

400/131          10000*0,25=2500 грн.              нарахування зносу основних фондів

Списання витрат на доходи через фінансові результати

Восьмий клас закривається на кінець року при реорганізації рахунків

131/101-109                                                                списання основних фондів

                                                                                         (склали акт виведення основних фондів з експлуатації)