Рейтингова оцінка фінансового стану підприємств

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і безризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою "стійкий фінансовий стан" та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обгрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства.

Аналітик намагається мати саме таку оцінку, яка забезпечить порівнюваність фінансового стану різних підприємств незалежно від галузі та виду їх діяльності, місця розташування, форми власності або розміру (за обсягами виробництва або чисельністю працівників). Зрозуміло, що йдеться про пошук якогось узагальнюючого показника, за яким підприємства можна ранжувати. Вихідні дані для розрахунку цього показника необхідно вибирати за однаковими правилами, мати стандартне походження. Таким вимогам відповідає сукупність відносних аналітичних показників фінансового стану, які можна обчислити за даними стандартів фінансової звітності: рентабельністю, оборотністю активів (ресурсовіддачею), ринковою стійкістю, фінансовою незалежністю. І нарешті, оскільки є об'єктивна потреба в постійній актуалізації результатів рейтингу підприємств, методика розрахунку рейтингової оцінки має бути формалізована і запрограмована.

Існують різни методи і критерії для визначення рейтингової оцінки, які задовольняють усі наведені вимоги. Спільним у них є те, що насамперед треба визначити перелік фінансових показників як чинників, що впливають на узагальнюючу оцінку.

Розглянемо методику, за допомогою якої можна одержати об'єктивну, науково обгрунтовану узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. Послідовність її застосування така:

1. Для кожного і-то показника фіксується його найкраще значення серед значень, отриманих різними підприємствами. Обмежень щодо кількості аналізованих показників і підприємств немає.

2. Обчислюється ступінь відхилення показника конкретного підприємства від найкращого значення для групи підприємств:

                                                                  (3.1) [3, c.65]

3. Визначається рейтингова оцінка К.для кожного підприємства. При цьому можна використовувати різні формули, спільне в яких — поняття середньоквадратичного відхилення:

               (3.2) [3, c.65]

де k ₁, k ₂, … k_n – вагові коефіцієнти i-го показника, які задає експерт;

                                        (3.3) [3, c.65]

4. Підприємства ранжують відповідно до рейтингової оцінки. При визначенні рейтингової оцінки за показниками  та  ранжування відбувається в порядку від меншої оцінки до більшої; якщо ж оцінка визначається за показниками  та , підприємства ранжуються у порядку від більшої рейтингової оцінки до меншої.

Завдяки формалізації розрахунків та стандартизації вихідних даних фінансової звітності є підстави для розробки комп'ютерної програми з метою визначення рейтингу підприємств і постійної актуалізації одержаних результатів. Рейтингові оцінки за наведеними формулами можна визначити за стандартною програмою МS Ехсеl.

 Найпростішим способом визначення рейтингу підприємств за їх фінансовим станом є рейтинг підприємств за критерієм „суми місць”. Результати розрахунку фінансових показників заносяться в узагальнюючу форму (табл.3.1). Спочатку визначають місце, яке посідає підприємство  з і-го показника . На основі цих даних підбивають підсумок значень місць, отриманих підприємством за всіма аналізованими показниками. Підприємство з мінімальною сумою місць посяде в рейтингу першу позицію.

Таблиця 3.1

Визначення рейтингу підприємств за критерієм "сума місць" [3, c.67]

Відносні аналітичні показники фінансового стану	Підприємства,
	1	...	j	...	m
1.
. . .
і.
. . .
Сума за місяць за j
Місце, яке посіло підприємство

Наведену методику можна використовувати для визначення рейтингу реальних підприємств. Перевагою її є простота, недоліком — неточність результатів. Однак для першого туру визначення групи привабливих підприємств-лідерів і групи аутсайдерів визначити рейтинг за критерієм "суми місць" доцільно.

 

21. Аналіз виконання плану з асортименту

Для забезпечення більш повного задоволення потреб населення у продукції, необхідно, щоб підприємство виконало план не лише по загальному обсягу продукції, але й по асортименту (номенклатурі).

Особливо важливе значення має для підприємства виконання контрактів на поставку товарів для державних потреб. Це гарантує підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, пільгу по податкам і т.п..

Номенклатура – це план випуску виробів у натуральних одиницях (загальносоюзний класифікатор промислової продукції, яка діє на території СНД).

Асортимент – перелік найменувань продукції із зазначенням її обсягу випуску по кожному виду чи обсяг, встановлений планом, або це сукупність виробів, що випускаються за різними властивостями і в різній кількості. Асортимент може бути повним і груповим.

План по номенклатурі виконано – це означає, що підприємство випустило всі назви виробу.

План по асортименту вважається виконаним, якщо він виконаний або перевиконаний за всіма без винятку видами продукції. Якщо хоча б по одному виробу план не виконано, то і в цілому план по асортименту не виконано.

Аналіз виконують шляхом порівняння фактичного і планового випуску продукції по виробу.

Оцінка виконання виробничої програми за асортиментом проводиться 3-а способами:

 

1) спосіб найменшого числа – сутність полягає у виборі найменшого з 2-х сум, тобто береться фактична сума випуску продукції, яка не перевищує планове завдання.

Коефіцієнт асортиментності розраховується як відношення фактичного випуску зарахованого у виконання плану за асортиментом на загальний обсяг виробничої програми (випуск продукції за планом).

2) за способом найменшого відсотку (%) – найменший % виконання плану серед усіх виробів приймається за загальний % виконання програми за асортиментом;

3) спосіб розрахунку співвідношення кількості виробів з повним виконанням програми й кількості запланованих позицій

Оцінка виконання плану по асортименту може виконуватись:

а) за способом найменшого відсотку (%);

б) за питомою вагою окремих виробів, за якими не виконано план;

в) за середнім відсотком, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції в межах плану на загальний плановий випуск продукції.