Складіть сенкан до слова «Донеччина»

Сенкан – п'ятирядковий, неримований вірш. 1 рядок – іменник-тема.

2 рядок – два прикметники. 3 рядок – три дієслова.

4 рядок – речення, що містить чотири слова. 5 рядок – іменник-висновок.

2. Підготуйте твір-роздум на тему «Як я люблю тебе, мій                 краю вугляний», користуючись репродукціями картин

Таранов В.О. «Шахтарі»                                  Окороков Б.В. «Шахтарі після зміни»

§ 2. «Легендами оспівана земля».             Робітничий фольклор Донбасу. Шахтарські приповідки.

Був час та пройшов, а слова залишились….

Народна мудрість

Чарівна донецька земля. Вона близька кожному, хто хоч раз побачив безмежне привілля степу, де, здається, мешкають лише легкий, теплий вітерець та високе сонце, вдихнув чистого, п’янкого, настояного на чебреці повітря, почув пісню чарівного жайворонка.

Вітри героїчної історії проносилися над нашою землею і назавжди залишалися в степових могилах, німих свідках подій. Багато поетичних та прозових творів присвятили митці нашому краю, але на особливу шану заслуговують перекази та легенди.

 

  ЗАПАМ’ЯТАЙ!

Легенда – оповитий фантастикою, казковістю народний переказ про життя якоїсь особи або надзвичайної події.

Слово «легенда» означає «книжка». Спочатку так                   називалися пояснювальні написи на пам’ятниках та брамах. Пізніше легендами стали

називатись твори на біблійно-релігійні теми. А вже звідси термін перейшов на народні оповідання.

Авторами легенд міг бути хто завгодно. Легенди народжувались, підхоплювались і передавались з покоління в покоління.

Переказ – подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але більш достовірне, ніж легенда.

Те, що на Донеччині працювало багато людей численних професій, спричинило розиток жанрів робітничого фольклору. Поступово з’являються оповідання, казки, легенди, бувальщини, пов’язані з особливостями професійної діяльності. Відомий знавець давньої руської словесності й фольклору В.М. Синельников зауважував, що донбаські оповіді за своєю соціальною спрямованістю, за своїм художнім оформленням не поступаються уральським. Учений зазначив: «У них реалістичний елемент своєрідно поєднується з фантастикою, з казковою вигадкою. Оповідання про донбаських гірників цікаві. На них слід звернути увагу не тільки фольклористам Донбасу, але й письменникам, які на цьому матеріалі могли б дати ряд чудових творів різних жанрів про народних майстрів-гірників, про їх творчу працю, винахідливость і уміння».

На Донеччині здебільшого представлений російськомовний робітничий фольклор. У збірнику О.В. Іонова «Песни и сказы Донбасса», крім побутових пісень робітничої тематики, наводяться легенди та оповіді з життя донецьких шахтарів. Це загальновідомі твори: «Шубін», «Про Жадея» та інші.

У них доля шахтарів постає виключно важкою, трагічною та злиденною. У багатьох із них розповідається про Хазяїна підземних кладів, або шахтарського

«чорта», який, за переказами, жив у шахті та мстився вуглекопам за те, що потурбували його підземні покої. Він дуже лютував під землею, свистів, охав, гримів у лавах, фиркав у вічі вугільною пилюкою, обвалював породу та влаштовував непрохідні завали. Не дивно, що боялись його забобонні шахтарі, тому й розповідали різні історії та бувальщини про Шубіна.

 

 ЗАПАМ’ЯТАЙ!

Билиця, Бувальщина – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто йдеться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.).

Приповідка – жартівливий вислів переважно у віршованій формі. Те саме, що приказка.

Прочитайте шахтарські прислів’я та                                      приповідки, спробуйте пояснити значення.

ü Шахтарю слава, коли багато вугілля дає лава.

ü Будь у лаві, як у бою – прославиш Вітчизну свою.

ü Щоб шахтарем називатися, мало вугіллям замаратися.

ü Шахтар у землю спускається, з білим світом прощається.

ü Покоління молоде перевіряється в забої.

ü Шахтарські забої – фронти передової.

  ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Там, де шахтарі, там живуть легенди про Шубіна. Він присутній практично всюди, де видобувають вугілля.

Хто ж такий Шубін? Повір’я про нього здавна ходять шахтарським Донбасом, де видобуток вугілля почався в першій половині XVIII століття.

Саме в Донбасі й записали легенди про Шубіна збирачі фольклору Борис Горбатов та Леонід Жариков.

Пам’ятник Шубіну в

донецькому парку кованих фігур

З народних оповідок вимальовується доволі чіткий образ гірського духу. Ніби бачили його сивим старим шахтарем «з гачком у руках, яким витягають вагонетки». Обходячи штольні, він по-старечому кашляє. Характерною прикметою Шубіна, на думку шахтарів, є очі, які дуже яскраво горять. Ноги в нього «з волосатими копитами».

Він, нібито, володіє надприродними здібностями, поєднуючи доброту і щедрість із надзвичайною дратівливістю і злостивістю. Причому доброзичливий він до чесних трударів, а жорстокий – до жадібних і нахабних людей. Шубін любить жартувати: лякає шахтарів, раптово вибухнувши в пітьмі сміхом, або хапає за ногу. Мешкає цей дух у далеких або давно занедбаних виробітках. Часто бродить він невидимкою по нескінченних підземних лабіринтах. Як і всі духи, він володіє неймовірною, надлюдською силою.

Серед шахтарів про Шубіна склалася думка: він – господар шахти, володар тутешніх підземних скарбів (за матеріалами книги «Донеччина в легендах» за редакцією Ю.М. Гавриленка).

Живе у повір’ях Могутні і сильна, Живе у легендах