Мови народів Європи і Північної Америки

Сьогодні більшість народів Європи говорить мовами індоєвропейської мовної родини. Північно-Західну і Центральну Європу переважно населяють народи германської мовної групи, які поділяються на західну і північну підгрупи. Народи романської мовної групи займають Західну і Південно-Західну Європу. Східна і Південно-Східна Європа населена переважно народами слов’янської мовної групи. Дуже близькими до слов’янських є мови балтійської групи, якими розмовляють народи на південному сході балтійського регіону.

На Британських островах та в Ірландії подекуди зберігаються кельтські мови, в часи Античності та раннього Середньовіччя дуже поширені у Західній та Північній Європі, однак всі їх носії нині є двомовними.

Окрім того в Європі збереглося декілька давніх індоєвропейських мов, які не належать сьогодні до жодної з груп. Кожна з них є останнім з довгожителів в своїй групі. Зокрема, такими відособленими мовами індоєвропейської родини розмовляють греки та албанці.

Грецька мова справила значний вплив на формування лексичного запасу майже усіх європейських мов, особливо, якщо йдеться про науковий словник.

Нині грецька мова поширена у Греції ( 9,3млн.), на Кіпрі (0.5 млн.), а також у Південній Албанії, Єгипті, Південній Італії та в Україні (в районі міста Маріуполь). Усього нею розмовляє близько 12,2 млн. чоловік.

В історії грецької мови виділяють три основні періоди:

· давньогрецький (від ХІV ст. до н.е. - до ІV ст. н.е.)

· середньогрецький(V – ХV ст.)

·  новогрецький (від ХV ст.).

У давньогрецькій мові існував ряд діалектів: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський, крито-мікенський (три останні об’єднують під назвою ахейський). На кожному з яких створено багату літературу класичного періоду. Зокрема, іонійським діалектом писали Гесіод та Геродот, аттичним користувалися Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан, Платон, Аристотель, Фукідід, Ксенофонт, Демосфен, еолійським - Алкей, Сапфе, Піндар. Наприкінці V ст. до н.е. літературною мовою Греції стає аттичний діалект, в еліністичний період сформувалася загальна грецька норма - койне - на аттичній та іонійській основі. Саме цією мовою було записано Новий заповіт, перекладений з грецької на більшість мов світу.

Новогрецька мова сформувалася з нового міського койне ХVІІІ – ХІХ ст., створеного на базі південних діалектів. Вона також включає чотири діалекти: понтійський (тобто, чорноморський, з іонійськими рисами), кападокійський (помітно тюркізований), цаконський (єдине продовження дорійського) і нижньоіталійський. Новогрецька літературна мова існує у двох різновидах: кафаревуса – „очищена”, яка продовжує традиційну аттичну норму, і димотика – „народна”, створена на основі говірок Центральної Греції.

Албанська мова є офіційною мовою Албанії (бл. 3 млн. мовців), вживана також албанцями в Косово (1,8 млн.), Італії (120 тис.), Греції (60тис.); окремі албаномовіі села є в Румунії, Болгарії, Македонії, Україні (Одеська обл.). Албанська є продовженням давньої іліро-месапської групи індоєвропейських мов, до якої, очевидно, належала і фракійська мова.

Окреме місце займає циганська мова, єдина з індоарійських мов індоєвропейської родини, представлена у Європі. Предки циган (самоназва - роми) починаючи з V ст. н.е. залишили Індію кількома хвилями і поширилися по всьому Близькому Сходу і Європі (у ХІ ст.), а звідти – внаслідок європейської колонізації - по цілому світі. Попри розселення серед осілого населення, роми зберегли мандрівний спосіб життя, родову соціальну організацію та власну культуру і нині залишаються останнім кочовим народом в Європі. Тому оцінки їхньої кількості вагаються у дуже широких рамках від 1 до 5 млн. чоловік.

Розвиваючись в іншомовному середовищі, циганська мова зберегла в основному індоарійську лексику і найважливіші граматичні риси, спільні з санскритом, хінді та сучасними мовами народів Центральної та Північно-Західної Індії. Слід відзначити також, що всі роми двомовні: вони вживають рідну мову в побуті, у спілкуванні між собою, у пісенному фольклорі, а за інших обставин користуються мовою навколишнього населення. Те саме стосується релігії. Роми, як правило, сповідують релігію того населення, серед якого проживають.

Значний відсоток населення Північно-Східної Європи становлять народи уральської (або угро-фінської) мовної родини. На Південному Сході Європи живуть народи, що належать до тюркської групи, яка входить до алтайської сім’ї мов. Семітськими мовами говорять мальтійці та євреї, які в Європі є двомовними.

Окремо стоїть мова басків, нащадків найдавнішого населення Піринейського півострова.