Суть, принципи і цілі регіональної політики України

Курсова робота

з дисципліни

Державне регулювання економіки

на тему

Проблеми сучасної регіональної політики України

 

 

Луганськ 2009

Зміст

Вступ

1. Суть, принципи і цілі регіональної політики України

2. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів

3. Проблеми сучасної регіональної політики України. Самоврядування територій

4. Державні регіональні прогнози і програми

5. Удосконалення регіональної структури економіки та шляхи вирішення проблем регіональної політики України

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Головна мета державного регулювання розвитку регіонів - забезпечити найповніше використання їхнього ресурсного потенціалу шляхом оптимального поєднання інтересів держави і кожного регіону. Регіон - це частина території країни, на якій функціонує сформований комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури. Кожен регіон характеризується специфічними природно-географічними, історико-демографічними, політико-адміністративними особливостями. Саме в регіоні створені умови для виробничої діяльності, проживання та організації побуту і відпочинку населення. Тут формуються ознаки етнічної спільності людей, їхньої економічної і соціальної цілісності, поєднані інтереси усіх суб'єктів господарювання.

Головними стратегічними цілями регіональної політики української держави є:

· політичні: збереження унітарної (єдиної) незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських (від лат. — відокремлення) процесів;

· економічні: забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;

· соціальні: реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання.

Головні проблеми сучасної регіональної політики України иайдетальніше висвітлені у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми». Вони потребують значної уваги з боку урядових службовців, з метою їх поступового вирішення.

З метою вирішення сучасних регіональних економічних проблем урядом країни розробляються регіональні програми розвитку, реалізація яких повинна забезпечувати підвищення ефективності функціонування регіональних господарських комплексів, використання природних, рекреаційно-туристичних, трудових ресурсів та науково-виробничого потенціалу, геополітичного положення. Сьогодні чимало регіонів підготувало державні регіональні програми соціально-економічного розвитку, призначені забезпечити: налагодження механізму взаємовідносин між центром та регіонами, досягнення оптимального рівня децентралізації; здійснення оптимального міжрегіонального розподілу державних асигнувань; використання цивілізованих процедур селективного відбору суб'єктів господарювання, на які поширюватиметься режим державної підтримки.

Висновки

Усе вищевикладене дає підстави для наступних висновків. Регіональна політика держави - це сукупність економічних, правових, організаційно-управлінських рішень, спрямованих на гармонійне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, створення сприятливих економічних та правових засад для національного використання місцевих ресурсів і виробничого потенціалу. Головні проблеми сучасної регіональної політики України такі: формування регіональної соціально-економічної політики на засадах програм розвитку території з орієнтацією на конкурентоспроможність продукції та максимальну зайнятість населення; конкретизація пріоритетів та економічної доцільності формування в окремих регіонах держави вільних економічних зон; економічні і правові механізми забезпечення розвитку регіонів. Слід зауважити, що однією з найважливіших регіональних проблем залишається забезпечення продовольством регіонів України. На фоні зменшення споживання основних видів продуктів харчування в Україні відбувається процес збільшення диференціації по регіонах, у процесі чого в ряді з них споживання продуктів харчування на душу населення зменшується катастрофічними темпами (Луганська, Донецька та інші області). Занепокоєність викликає й та обставина, що внаслідок погіршення інтеграційних зв’язків намітилася тенденція визначення розміру споживання не величиною доходів, а кількістю продуктів, що вироблялися в регіоні. Це гостро ставить проблему міжрегіональних переміщень продовольства і сировини. Насамперед - продукції тваринництва та окремих видів продукції рослинництва. Особливу увагу заслуговує розгляд питань, пов'язаних із функціонуванням ОПГ населення, розвиток яких можливо розглядати як одне з джерел поповнення продовольчих ресурсів України. Через відповідну систему моделей потрібно стежити за процесом формування та розподілу грошових ресурсів регіону, аналізувати різні ситуації, які виникають у разі використання керованих змінних, що забезпечить низку додаткових можливостей з застосування різних сценаріїв взаємодії та розвитку окремих галузей регіонального господарства і всієї регіональної соціально-економічної системи в цілому, з метою підвищення загального соціально-економічного, політичного, виробничого потенціалів, вирішення сучасних регіональних проблем, як окремих регіонів, так і України в цілому.

Курсова робота

з дисципліни

Державне регулювання економіки

на тему

Проблеми сучасної регіональної політики України

 

 

Луганськ 2009

Зміст

Вступ

1. Суть, принципи і цілі регіональної політики України

2. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів

3. Проблеми сучасної регіональної політики України. Самоврядування територій

4. Державні регіональні прогнози і програми

5. Удосконалення регіональної структури економіки та шляхи вирішення проблем регіональної політики України

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Головна мета державного регулювання розвитку регіонів - забезпечити найповніше використання їхнього ресурсного потенціалу шляхом оптимального поєднання інтересів держави і кожного регіону. Регіон - це частина території країни, на якій функціонує сформований комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури. Кожен регіон характеризується специфічними природно-географічними, історико-демографічними, політико-адміністративними особливостями. Саме в регіоні створені умови для виробничої діяльності, проживання та організації побуту і відпочинку населення. Тут формуються ознаки етнічної спільності людей, їхньої економічної і соціальної цілісності, поєднані інтереси усіх суб'єктів господарювання.

Головними стратегічними цілями регіональної політики української держави є:

· політичні: збереження унітарної (єдиної) незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських (від лат. — відокремлення) процесів;

· економічні: забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;

· соціальні: реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання.

Головні проблеми сучасної регіональної політики України иайдетальніше висвітлені у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми». Вони потребують значної уваги з боку урядових службовців, з метою їх поступового вирішення.

З метою вирішення сучасних регіональних економічних проблем урядом країни розробляються регіональні програми розвитку, реалізація яких повинна забезпечувати підвищення ефективності функціонування регіональних господарських комплексів, використання природних, рекреаційно-туристичних, трудових ресурсів та науково-виробничого потенціалу, геополітичного положення. Сьогодні чимало регіонів підготувало державні регіональні програми соціально-економічного розвитку, призначені забезпечити: налагодження механізму взаємовідносин між центром та регіонами, досягнення оптимального рівня децентралізації; здійснення оптимального міжрегіонального розподілу державних асигнувань; використання цивілізованих процедур селективного відбору суб'єктів господарювання, на які поширюватиметься режим державної підтримки.

Суть, принципи і цілі регіональної політики України

 

Регіональна економіка покликана забезпечувати раціональне використання ресурсного потенціалу регіону і на цих засадах вирішувати соціально-економічні проблеми населення, зменшувати залежність регіонів від центру. З цією метою треба визначити стабільні нормативи відрахувань до бюджетів всіх рівнів. Стратегічна мета економіки України - гарантувати стабільність розвитку на базі створення високоефективної соціально орієнтованої економіки усіх регіонів, яка забезпечить високий рівень життя населення, мотивацію до трудової і підприємницької діяльності, умови рівноправного партнерства у світовому економічному співтоваристві. Регіональна політика держави охоплює такі напрями, як економічний, соціальний, демографічний, екологічний, поселенський та науково-технічний. Найважливішим серед цих напрямів є економічний. Завданням регіональної політики держави тут є забезпечення комплексного і збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням наявних трудових ресурсів, науково-технічного потенціалу та можливостей їхнього ефективного використання. Соціальний напрям означає, що держава сприятиме прискореному розвитку соціальної та виробничої інфраструктури в тих регіонах, у яких низький рівень соціального забезпечення (передусім у сільській місцевості). Демографічний напрям державної регіональної політики повинен стимулювати якісні зміни демографічної і соціальної структури населення, створювати умови для зменшення смертності та зростання народжуваності, оздоровлення населення тощо. Екологічний напрям охоплює регулювання природо-господарської збалансованості в регіонах і створення сприятливих умов для життєдіяльності населення, раціональне використання рекреаційних ресурсів та ін. Поселенський напрям регіональної політики спрямований на формування раціональної системи розселення, збереження заселеності сільської місцевості, зростання ролі у поселенських структурах сільських населених пунктів, селищ міського типу та малих міст, стримування розвитку великих міст та ін. Науково-технічний аспект регіональної політики повинен забезпечувати таке: розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень, раціональне ресурсоспоживання і природокористування; розробку, освоєння та широке використання принципово нових конкурентоспроможних машин, технологій і матеріалів; розробку технології ефективного використання енергоносіїв; сприяння зменшенню залежності від імпорту тощо [11, с.474].

Отже, регіональна політика держави - це сукупність економічних, правових, організаційно-управлінських рішень, спрямованих на гармонійне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, створення сприятливих економічних та правових засад для національного використання місцевих ресурсів і виробничого потенціалу. Державне регулювання розвитку регіонів забезпечують запровадженням відповідних пріоритетів, тобто наданням переваги на конкретному етапі розвиткові окремих галузей, видів діяльності, форм господарювання конкретних регіонів. Залежно від поставлених цілей та рівнів управління пріоритети можна визначати як на державному, так і на місцевих рівнях. Прикладом регіонального пріоритету державного рівня може бути інтеграція територіальної структури виробничих комплексів Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття та інших до всеукраїнського поділу праці, поглиблення їхньої спеціалізації щодо виробництва продукції, яка має першочергове значення для становлення економіки незалежної України.

 

Основні цілі й завдання регіональної політики формуються з урахуванням проблем

Рис. 1.1 Проблеми регіональної політики

 

Головні цілі держаного регулювання розвитку регіонів реалізуються через комплекс завдань державної регіональної політики (Рис.1.1) [7, с.183]:

1)зміцнення основ української державності, пошук оптимальної моделі державного та територіального устрою;

2)забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

3)активна участь регіонів і органів місцевого самоврядування в управлінні державою та самостійне вирішення проблем у межах своєї компетенції;

4)підвищення та вирівнювання регіональних життєвих умов населення.

Особливості формування регіональної політики Украіни є брак досвіду щодо здійснення власної регіональної політики, незавершеність процесів формування дієздатних центральних органів державної влади, правового оформлення держави, гостра економічна криза, відмова від старої моделі стосунків між центральною та місцевою владою. Комплексний розвиток регіону передбачає дотримання принципів державної регіональної економічної політики (Рис.1.2), а також:

· формування моделі ринкових відносин у регіоні;

· відповідальність перед населенням та перед центром за регіональний стан справ;

· забезпечення розширеного відтворення у регіоні;

· попередження депресивних явищ в економіці регіону, які порушували б конституційні права людей.

 

 

Рис. 1.2 Принципи державної регіональної економічної політики

 

Комплекс завдань державної регіональної політики [7, с.179]:

1) зміцнення основ української державності;

2) пошук оптимальної моделі державного та територіального устрою;

3) забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і економічних пріоритетів;

4) активна участь регіонів і органів місцевого самоврядування в управлінні державою та самостійне вирішення проблем у межах своєї компетенції;

5) підвищення та вирівнювання регіональних життєвих умов населення.