Удосконалення вітчизняного механізму формування та розподілу прибутку страхових організацій

 

Прибуток як комплексний, інтегрований показник всебічно характеризує ефективність певного виду бізнесу, а тому його привабливість для інвесторів. Стимулюючи або, навпаки, стримуючи ділову та інвестиційну активність у різних галузях та сферах економічної діяльності, прибуток сприяє цілеспрямованому міжгалузевому та між регіональному перерозподілу капіталів, чим впливає на формування структури національної економіки: «Структура виробництва конкурентної ринкової системи визначається прибутками. Прибутки спонукають розширення галузі, збитки - згортання» [12, С. 77]. Стратегічна роль і значення прибутку у соціально - економічному розвитку зумовлює необхідність запровадження чітких та однозначних критеріїв визнання та методів оцінки усіх складників, що формують фінансовий результат.

Ці проблеми особливо актуальні для страхових компаній, тому що у нормативних документах невизначені основи методологічної бази економіки страхування, зокрема, такі поняття як «собівартість», «дохід», «прибуток» страховиків, порядок та джерела їх формування. Кардинальна зміна з 2011 р. форми прибуткового оподаткування страховиків [3] зумовлює гостру необхідність розробки теоретичних засад, що забезпечать оптимальне формування оподатковуваного прибутку як одного із найважливіших елементів податку.

При висвітленні проблем, пов’язаних із удосконаленням системи прибуткового оподаткування страховиків, увага приділяється лише окремим аспектам формування прибутку [7]. Це зумовлює необхідність подальших досліджень, результати яких можна плідно імплантувати у податкову систему.

У науковій літературі сформувалися діаметрально протилежні погляди щодо сутності прибутку страховиків та джерел його формування, що і зумовлює неоднозначність підходів до прибуткового оподаткування. Виходячи із постулату «у страхуванні у силу непродуктивного характеру діяльності, національний дохід не створюється, прибуток формується за рахунок перерозподілу коштів страхувальників» [19, С. 334], робиться висновок «..у страхуванні термін «прибуток» застосовується умовно» [14, С. 70]. Закиди щодо штучності, неприродності самого поняття «прибутку» страховиків позбавляють його всякого економічного змісту та призводять до висновків, що він не піддається реальному виміру, тому не може бути об’єктом оподаткування.

Але, у ринкових умовах страхові компанії працюють на комерційних засадах і лише прибуток може гармонізувати власну вигоду підприємця - страховика із суспільними потребами у страховому захисті: «Історія страхування підкреслює, що не стільки прагнення до спільності, як прагнення до наживи створило сучасну розвинену страхову справу. Мотив, що надихає засновників страхового підприємства, переважно наступний: одержання доходів»

Прибуток є стимулом для створення страхових компаній: «Не слід забувати, що страховик - це бізнесмен. Адже, бажання у страховика - бізнесмена страхувати виникає тоді, коли він упевнений у можливості одержання прибутку. Саме у одержанні прибутку - основний інтерес страховика» [24, С. 36]. Для розробки економічного обґрунтованого порядку формування прибутку як бази оподаткування слід відрізняти природно неприбуткові страхові операції від прибутку як фінансового результату від усіх видів діяльності страховика, дозволених законодавством. Статистика засвідчує щорічну позитивну динаміку прибутку страховиків, який за 14 років (1997-2011 рр.) зріс майже у двісті разів з 13,8 млн грн. у 1996 р. до 2675,5 млн грн. у 2010 р. [25]. Це доводить, що за результатами діяльності страхової компанії одержують прибуток, який може бути базою прибуткового оподаткування.

Показники статистики свідчать, що протягом 1999-2009 рр. величина прямого податку на прибуток постійно перевищувала суми альтернативного податку, що засвідчує його фіскальні переваги порівняно із податком на страхові премії. У процесі оптимізації прямого податку на прибуток необхідно досягти дві діаметрально протилежних цілі:

) не допустити падіння доходів бюджету;

) унеможливити безпідставне вилучення обігових коштів компанії, які можна

використати для її розвитку та зростання платоспроможності і ліквідності.

Вирішення цих завдань залежить від спроможності податкової системи гармонізувати фіскальну ефективність податкуз його економічною ефективністю, що можливе за рахунок встановлення оптимального податкового навантаження на страхові компанії виходячи з їх економічного потенціалу, тобто прибутковості галузі. Для цього розрахунок прибутку необхідно наближувати до усталених у світовій практиці норм шляхом запровадження економічно обґрунтованих принципів визнання і оцінки доходів і витрат як складників бази оподаткування.

Згідно Закону України «Про страхування» [1] страхові компанії мають право займатись страхуванням, перестрахуванням та фінансовою діяльністю, пов’язаною із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, що і визначає структуру їх прибутку.

Фінансовий результат кожного виду діяльності формують певні дохідні та витратні потоки. За видами діяльності страховиків доходи і витрати поділяють на три групи:

) від страхування та перестрахування;

) від інвестиційної та фінансової діяльності;

) від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Ще однією з актуальних проблем удосконалення прибуткового оподаткування страховиків є розробка підходів до оподаткування страхових премій, сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування ризиків. Їх неодноразова зміна у вітчизняному податковому законодавстві свідчить про складність і незавершеність їх вирішення. Операції з перестрахування ризиків є однією з найважливіших особливостей кругообігу фінансових ресурсів страховиків, а тому і вагомим чинником впливу на формування бази прибуткового оподаткування. Необхідність перестрахування ризиків зумовлена специфікою страхування і реалізується у передачі перестраховику частини відповідальності за застрахованими ризиками, тобто її перерозподілу між прямим страховиком і перестраховиком. Підвищуючи платоспроможність ринку страхових послуг та збільшуючи його ємність, перестрахування ризиків позитивно впливає на розвиток страхового сектора і потребує економічно виправданих підходів в оподаткуванні. Прямий страховик разом із частиною відповідальності за застрахованими ризиками передає перестраховику частину страхової премії, одержаної від страхувальників. Вона відповідає усім критеріям визнання витрат (зменшує активи компанії, здійснюється для одержання доходів і її сума може бути достовірно оцінена), у складі яких її і потрібно відображувати. Для перестраховиків такі надходження стають доходами, чим збільшують базу оподаткування.

Використовуючи регулювальну функцію податків, державі доцільно за допомогою податкових пільг впливати на розвиток стратегічно важливих видів страхування, розвиток страхування у віддалених або потенційно небезпечних регіонах, на зростання капіталізації страхових компаній, вирішення низки інших завдань, продиктованих потребами країни.

Ефективність механізму прибуткового оподаткування визначається оптимальним податковим навантаженням, що ґрунтується на економічному потенціалі страхових компаній. Раціональність прямого податку на прибуток залежить від критеріїв визнання і оцінок доходів і витрат як основних складників фінансового результату. Найважливішою проблемою, що виникає у процесі формування прибутку страховиків, є розробка науково обґрунтованої методики розподілу доходів і витрат між звітними періодами, що базується на оптимальних, економічно виправданих методах і прийомах формування страхових резервів, адаптованих до особливостей страхових продуктів.

Найбільш аргументованою, а тому найбільш придатною для визначення прибутку й використання у податкових розрахунках є оцінка доходу від страхових операцій як алгебраїчної суми страхових премій і величини, на яку зростають або зменшуються резерви незароблених премій протягом звітного періоду.

Резерви збитків забезпечують перерозподіл витрат між звітними періодами, тому суми відрахувань у резерви, інші ніж резерв незароблених премій слід включати до складу витрат звітного періоду; а суми, повернені з таких резервів - до складу доходів.

Страхові платежі, сплачені перестраховикам, відповідають усім критеріям визнання витрат, тому у прямих страховиків вони зменшують базу прибуткового оподаткування, а у перестраховиків - збільшують.

 

Висновки та пропозиції

 

Постійне поліпшення технологічного процесу виробництва, підвищення якості наданих послуг, «нормальне» податкове законодавство, розширення сфери надання послуг, зниження страхових тарифів, грамотне і ефективне управління це найголовніші, але далеко не всі, складові максимізації прибутку страхових організацій в країні з ринковою економікою.

Страхові компанії є досить специфічними суб’єктами господарювання, оскільки мобілізуючи чисті активи у інших суб’єктів господарювання вони не тільки здійснюють їх захист від ризиків, але й можуть займатися інвестиційною діяльністю. Страховика приймають активну участь в розподілі та перерозподілі ВВП, тому особливого значення набувають ефективні методи оцінки їх діяльності, а саме визначення страхових платежів, доходів, витрат, прибитку від операційної та інвестиційної діяльності. Поряд з цим ключовим питанням залишається система оподаткування страхової компанії.

Отримання прибутку є безумовною метою діяльності будь-якої страхової організації як суб’єкта підприємництва.

Проаналізувавши Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Строй поліс»» можна зробити висновки, що страхова компанія є прибутковою, а не збитковою про це свідчить розділ 9 звіту про доходи і витрати страховика (Додаток Б). Прибуток страхової організації в 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс на 10,53% (5018,20 тис. грн.), а в 2013 р. порівняно з 2012 р. зріс на 32,01% (16866,8 тис. грн.), з цього ми бачимо значну різницю, майже в 3 рази прибуток зріс в страховій компанії з дуже добра тенденція.

За наведеними вище даними можна зробити коротенькі висновки того, що доходи у 2012 році збільшилися порівняно з 2011 роком, а саме збільшення страхових платежів на 9,9% (9505,4 тис. грн.), інші операційні доходи збільшилися за рахунок збільшення суми, що повертаються з технічних резервів, інших ніж резерви незароблених премій на 9.33% (90,6 тс. грн.), інші операційні доходи на 15.55% (73,2 тис. грн.), фінансові доходи на 1,63% (11,1 тис. грн.), інші доходи на 10,28% (8827,4 тис. грн.). Витрати 2012 року порівняно з 2011 роком зменшилися, а саме зменшилися страхові відшкодування та виплати на 54,67% (1285,1 тис. грн.), операційні витрати також зменшилися.

Також можна зробити висновки порівнюючи 2013 рік з 2012 роком про доходи. А саме доходи зросли в 2013 році за рахунок страхових платежів на 9,54% (10070,7 тис. грн.), також значно збільшилися резерви незароблених премій, інші операційні доходи теж збільшилися за рахунок сум, що повертаються з технічних резервів, інших ніж резерви незароблених премій на 127,17% (1350 тис. грн.) та частка страхових відшкодувань компенсованих перестраховками зросла на 114.44% (147,4 тис. грн.) та інші. Витрати 2013 року порівняно з 2012 роком зменшилися, це є позитивною тенденцією. Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство» «Стройполис» розвивається, залучає нових клієнтів і стабільно тримається на ринку України.

На сьогоднішній день найбільш розвинуті ринки страхових послуг у США і Великобританії. Цьому сприяли такі фактори, як досконала законодавча база та віковий досвід, наявність міцних фінансово незалежних та конкурентоспроможних страхових компаній, їх високий професійний рівень. Це забезпечує їх успішне функціонування як на внутрішньому, так і на світовому страховому ринку. Такий напрям діяльності страхових компаній, як залучення іноземного капіталу набуває особливого значення в розвитку національних страхових ринків, тому необхідно приділяти значної уваги регулюванню доступу на страхові ринки України. Доступ іноземних страховиків на національні ринки сприяє припливу іноземного капіталу в інші галузі, оскільки іноземні компанії вже давно займаються страхуванням різноманітних ризиків. Тому прихід іноземних страховиків є необхідним сигналом для інших інвесторів, що свідчить про сприятливий економічний клімат у країні. В цілому залучення іноземного капіталу стимулює конкуренцію, що в свою чергу призводить до зниження тарифів на страхові послуги, забезпечує доступність страхових послуг і сприяє прихильності фізичних і юридичних осіб до страхування.

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про страхування» зі змінами та доповненнями від 04.07.2013 р. / Верховна Рада України. - [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

2. Господарський кодекс України зі змінами та доповненнями від24.10.2013 р. /Верховна Рада України. - [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

3. Податковий кодекс України зі змінами та доповненнями від 27.03.2014 р.: Верховна Рада України. / [Інтернет ресурс]. - Режим доступу: //www.zakon.rada.gov.ua.

.   Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: навч. посібник [для самост. вивч. дисципліни]. / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. - 3-тє вид., виправл. і доп. - К.: Знання-Прес, 2009. - 299 С.

.   Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств / М.Д. Білик // Фінанси України. - 2005. - №3. - С. 117-128.

.   Воблый К.Г. Основы экономии страхования: Репринтне видання. Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 238 С.

.   Джигир Ю. Пряме оподаткування прибутків страховиків: позиції і підходи // Україна BUSINESS. - 2004. - №36.

.   Кисельова О. Модель оподаткування страхової діяльності: тенденції та механізми: Монографія. - К.: Вид. дім «Корпорація», 2006. - 375 С.

.   Євченко Ю.В Страхування в країнах з ринковою економікою (використання світового досвіду в умовах України) // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ - 2007 р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://forinsurer.com/public/07/04/20/3051

.   Зінь Е.А. Планування діяльності підприємства: підручник / Е.А. Зінь, М.О. Турченюк. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 320 С.

.   Мних М. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних краін // 2002. - №5. - С. 38-39.,

.   Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и політика/ К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю [пер. с 13-го англ. изд.] - М.: ИНФРА-М, 1999. - ХХХІV, 974 С.

.   Орланюк-Малицкая Л.А. Страховые операции / Л.А. Орланюк-Малицкая. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 240 С.

.   Орланюк-Малицкая Е.А. Платежеспособность страховой организации. - М.: Изд. Центр СО «АНКИЛ», 2004. - 152 С.

.   Податки. Під ред. Д. Чорниця - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 656 С.

16. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. План рахунків. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. - Луганськ: Промдрук ДСД «Лугань», 2010. - 272 С.

17. Перов, А.В., Толкушкін А.В. Податки та оподаткування. М.: Юрайт-М, 2007. - 555 С.

.   Плиса В.Й. Інтеграція страхового ринку України у світовий страховий простір. - 2002. - №7.-С. 94-103.

.   Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования / К.Е. Турбина. - М.: Анкил, 2000. - 320 С.

.   Финансы: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / С.А. Белозеров, С.Г. Горбушина и др.; Под ред. В.В. Ковалева. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 512 С.

.   Фурман В.М. Особливості формування страхових ринків країн з перехідною економікою // Економіст. - 2008. - №8. - С. 74-76.

.   Фурман В.М. Світові тенденції розвитку страхових послуг // Економіст. - 2004. - №8. - С. 50-53.;

.   Хендриксен Э.С., Ван Бреда М.Ф. Теория бухгалтерского учета. - М.: Финансы и статистика, 2000. - С. 576