Розділ 1. Влада як багатостороннє явище

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Влада як багатостороннє явище

1.1 Визначення поняття «влада» в соціальних науках. Види влади

1.2 Співвідношення влади і насилля

Розділ 2. Феномен тоталітаризму в соціальній практиці XX століття

.1 Сутність та особливості тоталітарного режиму

2.2 Формування тоталітарних режимів у Європі

Характерні риси тоталітаризму та його типологія

Тоталітаризм як прояв політичного насилля та його наслідки для суспільства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

 

Влада є явищем, що пронизує людське суспільство і зачіпає усі сторони людського життя. В ході розвитку людства влада стала невід'ємною частиною людських відносин. На тлі історичного процесу, влада, як соціальний інститут, шляхом безлічі видозмін та розгалужень, перетворилась із родового укладу та обряду шанування старших на до метод підтримки порядку на величезних територіях цілих держав. Незмінним залишилося лише те, що майже завжди отримання та утримання влади супроводжувалось застосуванням насильства.

Одним з відомих механізмів використання насильства державою є військова сила. Нажаль суспільству відомий приклад реалізації насилля з використанням військової сили при тоталітарних політичних режимах. В даному випадку насильство має не тільки фізичний, але також інтелектуальний і духовний характер. Здавалося людство мало б зробити висновки, відчувши жахливі наслідки тоталітаризму, проте насилля стало невід’ємною складовою і сучасного життя. Хоча насильницькі акти здійснюються з найдавніших часів, проте наша епоха відзначається зростанням їх кількості, а також „якості”. Це засвідчують низка збройних конфліктів: збройний конфлікт на Балканах, міждержавний конфлікт на Близькому Сході, терор сепаратистів в Іспанії та Північній Ірландії, війна в Чечні, події 11 вересня 2001 року в США, конфлікт у Північному Малі (2012-2013 рр.), конфлікт у Єгипті <http://dt.ua/tags/%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82> між армією та ісламістами (2013р.), збройні сутички урядової армії та сепаратистів на Філіпінах (2013), застосування хімічної зброї у Сирії (2013 р.), напад ісламістів у Тунісі (2013р.).

Найголовнішою рисою сучасного насилля є його глобальний характер. Саме це обумовлює актуальність поглиблення теоретичних досліджень феномену тоталітаризму в соціальній практиці XX століття та пошуку оптимальної моделі співвідношення влади і насилля.

Розділ 2. Феномен тоталітаризму в соціальній практиці XX століття

Висновки

 

Наприкінці XX ст. хід європейського і загальносвітового розвитку ознаменувався подією величезного історичного значення - розпалася остання тоталітарна система, що обіймала 1/6 частину земної кулі. Вищезгаданий факт означав початок нової історичної епохи, початок формування нових соціально-політичних обрисів світу.

Тоталітаризм - це система насильницького політичного панування, що характеризується повним підкоренням суспільства, його економічного, соціального, ідеологічного і, навіть, повсякденного життя владою пануючої еліти, організованої у військово-бюрократичний апарат.До встановлення тоталітаризму може призвести фрагментарна політична культура, коли населення орієнтується на різні ідеології і моделі розвитку при одночасній відсутності єдиних загальнонаціональних цінностей,нерозвиненість політичних інститутів, які дозволяють виразити інтереси різних верств населення.

Поряд з внутрішньою напругою, тоталітаризм може утвердитися як відповідь на зовнішню (реальну або уявну) загрозу: можливість воєнних конфліктів, втрати незалежності. Одночасно тоталітаризм може виростати з політичної пасивності народу, архаїчної політичної культури, зі звички підкорення владі, невирішеність таких соціальних проблем, як голод, абсолютна бідність населення. Наприклад, у деяких країнах Південно-Східної Азії і Африки відсутні елементарні соціальні програми (в тому числі і пенсійні). Також поглиблення соціального розшарування між багатими і бідними, яке в деяких країнах виступає зворотною стороною швидкого економічного росту може стати причиною повернення тоталітарного режиму. А саме такому режиму притаманна узурпація влади та її утримання шляхом насилля.

Влада має різні прояви: насильство і примус, покарання і заохочення, контроль і управління, суперництво і співробітництво. Вона може носити як негативний, так і позитивний характер. Тому владу не можна звести лише до функції насильства. Проте насильство впливає на силу влади: сила влади є пропорційною обсягу застосовуваного насильства.

Звичайно, певна частка насильства необхідна, наприклад, для правопорушників, для захисту від нехтування національних, релігійних та інших інтересів. Проте межа між насильством та тоталітаризмом є надто тонкою.

При сучасній демократії велике значення має не тільки влада більшості, але й захист прав меншості. Іноді в літературі можна зустріти заяву, що будь-яке насильство - це абсолютне зло, і воно може породжувати тільки насильство. Проте насильство, що спирається на закони, міжнародні пакти, може бути неминучим і обов'язковою умовою захисту прав громадян та світу в тому числі. Застосування насильства в рамках закону дозволяє боротися зі злочинністю, припиняти збройні конфлікти. І тоді мова тут йде не про насильство проти тих чи інших соціальних груп як за тоталітаризму і східному деспотизмі, а про покарання окремих особистостей, їх угруповань, що порушують закон. Також мова може йти і про припинення міжнародних злочинів, наприклад, агресії Іраку проти Кувейту в 1990-1991 рр.. До того ж насильство, підкріплене законом, якісно змінює свій зміст і вже ніби не є насильством. Верховна державна влада має якісь межі, які вона не в праві переступати. Це - невідчужувані права особистості на життя і свободу думки від зовнішнього втручання. Тому насильство, що виходить з боку держави, суворо регламентуються. І хоча насильство при певних умовах і формах неминуче, воно завдає шкоди моралі суспільства, веде до потрясінь, руйнувань, а в крайніх формах - до масової загибелі людей.

 

Список використаної літератури:

1.  Бабієва А. Теоретичний аспект насилля // Політичний менеджмент. - 2005. - № 5. - С. 161-168.

2. Бахтєєв Б. Про тероризм і тоталітаризм/ Б. Бахтєєв //Сучасність. - 2003. - № 10. - C. 61-69

3. Боброва А. Основні форми сучасного політичного насилля. - К.: Світ успіху; Юрінком інтер, 2003. - 142 с.

4. Дем'яненко Б. Порівняльний аналіз фашистської та сталінської моделей тоталітаризму //Нова політика. - 1999. - № 1. - C. 36-47.

5.  Європейська свідомість та тоталітаризм //Права людини. - 2009. - № 9. - C. 2-3

6. Ільїн В.В. Свобода і тоталітаризм/ В.В.Ільїн //Нова політика. - 2000. - № 2. - C. 54-57

.   Лавренко О. Тоталітарні групи та їх соціально-психологічний феномен/ О. Лавренко //Соціальна психологія. - 2003. - № 1. - C. 73-86

8. Ленін В.І. До історії питання про диктатуру / Повне зібрання творів. Т.41. - М: Держав. вид-во політичної літератури, 1963. - 696 с.

.   Політологія: Енциклопедичний словник / Авер'янов Ю.І. та ін - М.:, 1993. -

.   Романюк О. Праві та ліві тоталітарні режими: спільне і специфічне/ О.Романюк //Нова політика. - 2002. - № 1. - C. 55-59

.   Сухонос В. Здійснення державної влади в умовах демократичного, авторитарного і тоталітарного режиму (політичний і економічний аспекти) //Предпринимательство, хозяй-ство и право. - 2000. - № 2. - C. 2-6

12. Ткачук П., Луньков А. Тоталітарні режими в країнах Європи і їх згубний вплив на згортання демократії// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - 2009. - №12. - 180-185

.   http://ru.wikipedia.org/wiki/

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Влада як багатостороннє явище

1.1 Визначення поняття «влада» в соціальних науках. Види влади

1.2 Співвідношення влади і насилля

Розділ 2. Феномен тоталітаризму в соціальній практиці XX століття

.1 Сутність та особливості тоталітарного режиму

2.2 Формування тоталітарних режимів у Європі

Характерні риси тоталітаризму та його типологія

Тоталітаризм як прояв політичного насилля та його наслідки для суспільства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

 

Влада є явищем, що пронизує людське суспільство і зачіпає усі сторони людського життя. В ході розвитку людства влада стала невід'ємною частиною людських відносин. На тлі історичного процесу, влада, як соціальний інститут, шляхом безлічі видозмін та розгалужень, перетворилась із родового укладу та обряду шанування старших на до метод підтримки порядку на величезних територіях цілих держав. Незмінним залишилося лише те, що майже завжди отримання та утримання влади супроводжувалось застосуванням насильства.

Одним з відомих механізмів використання насильства державою є військова сила. Нажаль суспільству відомий приклад реалізації насилля з використанням військової сили при тоталітарних політичних режимах. В даному випадку насильство має не тільки фізичний, але також інтелектуальний і духовний характер. Здавалося людство мало б зробити висновки, відчувши жахливі наслідки тоталітаризму, проте насилля стало невід’ємною складовою і сучасного життя. Хоча насильницькі акти здійснюються з найдавніших часів, проте наша епоха відзначається зростанням їх кількості, а також „якості”. Це засвідчують низка збройних конфліктів: збройний конфлікт на Балканах, міждержавний конфлікт на Близькому Сході, терор сепаратистів в Іспанії та Північній Ірландії, війна в Чечні, події 11 вересня 2001 року в США, конфлікт у Північному Малі (2012-2013 рр.), конфлікт у Єгипті <http://dt.ua/tags/%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82> між армією та ісламістами (2013р.), збройні сутички урядової армії та сепаратистів на Філіпінах (2013), застосування хімічної зброї у Сирії (2013 р.), напад ісламістів у Тунісі (2013р.).

Найголовнішою рисою сучасного насилля є його глобальний характер. Саме це обумовлює актуальність поглиблення теоретичних досліджень феномену тоталітаризму в соціальній практиці XX століття та пошуку оптимальної моделі співвідношення влади і насилля.

Розділ 1. Влада як багатостороннє явище

    Визначення поняття «влада» в соціальних науках. Види влади

 

Науці відомо багато різних підходів до визначення влади. Така різноманітність пояснюється як складністю та багатоплановістю самого поняття так і неоднозначністю, суб'єктивністю його розуміння. Пояснити однозначно, що таке влада важко, так як влада проявляється в нашому житті в різних аспектах. У зв'язку з цим говорять про владу природи, влади людини над людиною, владою емоцій, почуттів і т.д.

Дотримуючись в рефераті все ж політичної сторони поняття влади, звернемося до політичного енциклопедичного словника, де ми зустрінемо таке визначення: "Влада - центральне, організаційне і регулятивно-контрольне начало політики; одна з найважливіших і найбільш древніх проблем політичного знання, літературного та образотворчого творчості; проблема культури суспільства і конкретного життя людини”[7]
 Існує кілька трактувань влади. В одній з них під владою розуміють відносини між соціальними суб'єктами. Вона з'являється саме там, де існують відносини. Ні відносин - немає влади. Тобто влада означає відносини залежності між людьми. Таке розуміння влади належить до біхевіорістскім її трактуванням. Один з прихильників такого визначення Г. Лассуелл вважав, що первісні імпульси для виникнення влади дає властиве людям прагнення до влади і володіння "політичною енергією".

Людина бачить у владі засіб "покращення життя": придбання багатства, престижу, свободи і т. д. У той же час, за словами Лассуелла, влада - це і самоціль, що дозволяє насолоджуватися її володінням. У телеологічних трактуваннях влада визначається більш широко. Під нею розуміють не тільки відносини між людьми, а й взаємодії людини з навколишнім світом. У цьому сенсі говорять, наприклад, про владу людини над природою. Про владу як про реалізацію намічених цілей говорив Б. Рассел. Прихильник системних трактувань Т. Парсонс визначав владу як "здатність системи забезпечувати виконання її елементами прийнятих зобов'язань, спрямованих на реалізацію колективних цілей системи".

Таблиця 1, [13]

Біхевіористські визначення	Влада є певним типом поведінки, заснованим на можливості зміни поведінки інших людей.
Телеологічні визначення	Влада - це досягнення певних цілей, отримання запланованих результатів.
Інструменталістські визначення	Влада як можливість використання певних засобів, зокрема насильства для досягнення певних цілей.
Структуралістські визначення	Влада визначається як певного роду особливі стосунки між керівником і підлеглим у ситуації управління, однак ці стосунки є в значній мірі знеособленими. Влада розглядається як безособова властивість будь-якої соціальної системи.
Влада як вплив	Визначення влади як впливу одних на інших. Така взаємодія описується формулою: влада А над Б є здатність добиватися того, щоби Б «ніколи не зробив би без впливу А» (Д.Даль).
Конфліктне визначення	Влада це позиція панування, пов'язана із здатністю окремих груп і індивідів контролювати механізм розподілення дефіцитних суспільних цінностей навколо розподілу яких існує конфлікт.
Вольове визначення	Макс Вебер <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81_%D0%92%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%80> визначав владу як «вірогідність того, що один діяч у суспільних взаєминах... проявить свою власну волю» всупереч опору інших.

 

Таке різноманіття визначень влади пояснюється складністю і розходженням точок зору на це явище. Як видно односторонньої спрямованості на політичний бік життя у влади немає. Значить влада спочатку не була явищем політичним, як часто стали вважати в наш час. Звернувшись до історії, бачимо, що в первісно-общинному ладі влада мала суспільну спрямованість. Вона здійснювалася всіма членами роду або племені, грунтувалася на авторитеті старійшин. При подальшому розшарування суспільства і виникнення держави авторитет старійшин був зміщений авторитетом публічної влади. Почали виникати апарат влади, особливі примусові установи, які встали над суспільством і відділилися від нього.

Можна припустити, що влада прийняла політичний характер саме тоді, коли стало розшаровуватися суспільство і виникати держава. Тепер без влади і владних відносин стало неможливим функціонування держави. Але і в наш час влада має не тільки політичну спрямованість. Під владою можна розуміти також «соціальні відносини, які проявляються в можливості і право однієї людини або групи людей приймати рішення, які набувають обов'язковий характер для іншої людини або групи». Якщо розглядати підстави на яких тримається влада в людських суспільствах, то можна виділити три типи влади.

Таблиця 2, [13 ]

Примусова влада	Психологічна влада	Економічна влада
Ця влада є найбільш поширеною і спирається на загрозу застосування сили. Вона може бути як легітимною так і нелегітимною. До першої слід відносити тільки таку владу, яка добровільно приймається більшістю підлеглих, без спонукання до послуху шляхом погроз, утиску тощо. До другої можна віднести владу озброєного грабіжника, що примушує жертву віддати свій гаманець.	Вона зустрічається там, де людина діє в заданому напрямку під психологічним впливом, часто неусвідомлюваним. Це влада переконання та навіювання. При ефективному функціонуванні «психологічної влади» індивіди підпадають під процедуру «промивання мозку» і частіше за все не мають ніякої можливості вибору своєї поведінки, як у випадку примусової влади.	ЇЇ основою є обмін товарами й послугами за взаємною осмисленою згодою. Індивіди приймають умови взаємообміну, підкоряються їм з огляду на особисту вигоду. Однак відомо, що при обміні вихідні позиції його учасників можуть бути далеко нерівними і тоді одні групи або індивіди мають змогу диктувати умови обміну іншим, ставлячи їх у невигідне становище і тим самим здобуваючи ту саму економічну владу.)

 

Влада - це і певна форма керівництва, управління суспільством, будь-яким колективом, об'єднанням людей. Вона забезпечує узгоджену діяльність людей. Дії її повинні мати підтримку народу. Однак ті, в чиїх руках зосереджена влада, можуть застосовувати і примус, тобто підкоряти собі волю інших, розпоряджатися ким-небудь або чому-небудь.

Отже, влада є одним з фундаментальних почав людського суспільства. Воно існує скрізь, де є стійкі об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, організаціях та установах, в усій державі. В останньому випадку ми маємо справу з верховною, політичною владою. Можна припустити, що влада покликана регулювати взаємовідносини між людьми, між ними, суспільством і державно-політичними інститутами.