Передові методи організації виробничих процесів

Зміст

Вступ.

                                                                            

Передові методи організації виробничих процесів

 

Розрахунково-технологічна частина.

3.1.Характеристика виробу, його призначення та будова.

3.2.Вибір деревини для виготовлення виробу.

3.3. Технологічний процес виготовлення виробу.

3.3.1.Технологічний процес виготовлення елементів стропильної системи.

3.3.1. Монтаж стропильної системи.

3.4. Економічна частина.

3.4.1. Підрахунок об’єму заготовок для виготовлення виробу.

3.4.2. Підрахунок собівартості виробу.

 

Безпечні умови праці.

4.1. Загальні вимоги безпеки.

4.2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

4.3. Вимоги безпеки під час роботи.

 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

На початковому етапі розвитку суспільство використовувало деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвиток суспільства зумовили виникнення ремесел, більш широке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.

Деревина за своїми фізико-механічними властивостями і, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.

Деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.

Лісопереробна промисловість набула прогресивних форм індустріального виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки, бруси, бруски), для отримання напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.

Науково-технічний прогрес в галузі зумовив створення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

Столярно-меблеві виробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дощок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, покривних, настилових і личкувальних матеріалів для м’яких меблів, фурнітуру, метизи, лакофарбові матеріали.

В загальному столярно-меблеві виробництва характеризуються такими видами обробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.

 

 

Розрахунково-технологічна частина.

Вибір деревини

 

З численних порід дерев, що ростуть на території нашої країни, промислове значення мають близько двох десятків найбільш поширених хвойних і листяних порід. Дерева хвойних порід становлять більшу частину лісів України. Саму деревину використовують широко не тільки у будівництві, а й у деревообробній промисловості. Висока механічна міцність, легкість обробки, прямостовбурність і великі розміри – цінні властивості деревини хвойних порід.

Поширеними хвойними породами є сосна, ялина, модрина, кедр, ялиця.

Сосна має ядро від рожевого до червонувато-бурого кольору, жовтувато-білу різної ширини (від 20 до 80 річних шарів) заболонь. Загальна характеристика кольору деревини сосни є червонуватий, або жовтуватий відтінок, серцевинні промені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах. Пізня деревина червонувато-бурого кольору, добре розвинута, різко відмежована від ранньої світлої деревини, смоляні ходи численні діаметром від 006 до 013 мм, через лупу її добре видно на всіх розрізах, має різкий скипидарний запах. Розміщення сучків суто кільчасті; напрямлені вгору під гострим кутом до осі стовбура. Кора у сосни внизу товста, з тріщинами, темно-бура, вгорі тонка, гладенька і золотиста. Деревина смолиста, міцна і досить стійка до загнивання, порівняно м’яка й легко оброблюється. У будівництві, столярно-будівельному, меблевому і фанерному виробництвах застосовують сосну. Росте всюди ялина без ядрова, спілодеревинна порода без заболоні.

Деревина біла із слабким жовтуватим відтінком, однорідна; серцевинні промені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина має вигляд вузької світло-бурої смуги, у ранню переходить поступово. Смоляні ходи нечисленні, їх добре видно через лупу. Запах слабкий, скипидарний. Розміщення сучків кільчасте з дрібними окремими міжкільцевими сучками, горизонтальне. Кора бура, тріщинувата й досить тонка. Деревина ялини за якістю дещо поступається перед сосною, менш смолиста; дуже тверді, дрібні численні сучки; тривалий час має натуральний колір, однорідна за будовою. Застосовують у будівництві нарів із сосною.

Ялиця безядрова, спілодеревинна порода без заболоні. Деревина біла із слабким жовтуватим або буруватим відтінком. Серцевинні промені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина малорозвинута у ранню переходить поступово. Смолені ходи є тільки у корі. Досить сильний приємний запах має кора, деревина немає. Розміщення сучків кільчасте, горизонтальне, з великою кількістю. Кора тонка, гладенька, сірого кольору. Деревина ялиці подібна до ялинової, смоли у ній немає; загниває легко жолобиться і тріскається; не блищить, добре колеться.

У промисловості застосовують переважно для підсобних будівель.

Модрина має червонувато-буре, широке ядро; буровато-білу, вузьку (до 20 річних шарів) заболонь. Деревина бурого відтінку, серцевинні промені непомітні; річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина темно-бурого кольору, розвинута добре, різко відмежована від ранньої деревини світло-бурого кольору, розвинута добре, різко відмежування від ранньої деревини світло-бурого відтінку. Смоляні ходи дрібні в нечисленні, скипидарний запах, сучки розміщені горизонтально та безладно, деколи розкидані по одиночно. Кора товста буро-іржастого кольору з великою кількістю тріщин. Деревина модрини найважча із хвойних, тверда й міцна, стійка до загнивання дуже тріскається. У промисловості використовується, як замінник дуба, у місцях зростання використовується в житловому будівництві, а також у фанерному і меблевому виробництвах.

 

 

Насамперед необхідно визначити габаритні розміри стропильних ніг. Нехай розміри будівлі рівні: довжина – 9,520м., ширина – 6,650м. Для будівлі таких розмірів вибираємо двоскатну стропильну систему (симетричну).

За формою двоскатна стропильна система нагадує рівнобедрений трикутник (див. Рис1), довжина сторін якого рівна довжині стропильних ніг мінус довжину наслону (500мм). 

 

 

Рис.1 Форма двоскатної стропильної системи:

 

1 – стропильна нога;

а – відстань між мауерлатами (ширина будівлі);

h – висота стропильної системи;

L – довжина стропильної ноги.

 

Із трикутника АВС видно, що АС = АВ +ВС , звідси АС=√(АВ +ВС ), а довжина стропильної ноги L=АС+0,5м.

Висоту h вибираємо довільно, у відповідності до розмірів будівлі, кліматичними умовами та та виду покриття даху. Для даного випадку вибираємо h=3м.; ВС – половина ширини будівлі і становить 3,325м. Отже L=√(АВ +ВС )+0.5м = √(3 +3,325 )+0,5 = 4,97м ≈ 5м

Отже габаритними розмірами стропильної ноги є: довжина – 5м, ширина – 0,15м і товщина – 0,06м

Кількість стропильних ніг визначаємо у відповідності із стандартом, за яким стропильні ноги одна від одної повинні бути на відстані – 0,80-1,10м. Розділимо довжину будівлі на однакову кількість проміжків за розмірами, які знаходяться в межах допустимих норм.

Довжину 9,52 ділимо на 10 проміжків по 0,952м, що є більше за 0,8м і менше 1,1м. Із малюнку видно, що для однієї сторони стропильної системи необхідно 11 стропильних ніг. А якщо з двох сторін то кількість збільшиться у два рази. Отже для виготовлення даної стропильної системи необхідно 22 стропильні ноги.

 

9,52

 

Об’єм стропильної ноги дорівнює V=a×b×c, де a-довжина; b-ширина; с-товщина.

 

V=a×b×c=5×0,15×0,06=0,045м

Об’єм всіх стропильних ніг відповідно V  =0,99м

 

Підрахунок об’єму заготівок мауерлатів.

Мауерлати встановлюються по периметру будівлі, а отже і довжина рівна довжині периметру: L=(a+b)×2; де а-довжина, b-ширина будівлі. Звідси L=(9,520+6,650) ×2=32.34м. Товщина і ширина мауерлатів рівна по 0,2м. Відповідно об’єм буде дорівнювати:

 

V =a×b×c=32,34 ×0,2× 0,2=1,2936м

Підрахунок об’єму заготівок обрешітки.

Обрешітки (лати) встановлюється по всій площі стропильної сис-теми на відстані 0,4-0,5м одна від одної. Товщина і ширина обрешітки залежить від покрівельного матеріалу. Вибираємо 0,05×0,05м. Довжина обрешітки обчислюється добутком кількості латів на довжину будівлі. Кількість латів обчислюється наступним чином: довжину стропильної ноги розбиваємо на відрізки по 0,4-0,5м.

 

 

 

Отже кількість латів з однієї сторони стропильної системи 11, а всіх 22. Звідси об’єм обрешітки дорівнює:

 

V =a×b×c=9,52 ×0,05× 0,05×22=0,5236м

 

Підрахунок об’єму заготівок стільця.

 

Довжина заготівок для стільця визначається насамперед вибраним варіантом конструкції. Варіант конструкції залежить від конструкції стропильної системи (кута нахилу) та поперечного перерізу бруса. Для нашого випадку доцільно встановити стілець по середині стропильної системи поперечним перерізом 0,2×0,2м. А отже і довжина заготівки на стілець дорівнюватиме довжині будівлі плюс потрійна (три стійки) висота стропильної системи: L=9,52+9=18,52м. Відповідно об’єм заготівок дорівнюватиме:

V =a×b×c=18,52 ×0,2× 0,2=0,74м

Загальний об’єм заготівок стропильної системи дорівнює сумі об’ємів на її окремі елементи:

 

V= V  + V + V + V =0,99+1,2936+0,5236+0,74=2,5472м

Безпека праці

Загальні вимоги безпеки.

 1.1.Небезпечні і шкідливі виробничі фактори: рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання; вироби, що переміщуються, заготовки, матеріали; підвищений рівень шуму на робочому місці.

Джерела виникнення факторів: робочі пили що обертаються, механізми подачі заготовок, пиломатеріалів.

Дія факторів: можливе дотикання рук працюючого з дисковими пилами, що обертаються, попадання рук під притискні ролики механізму подачі, дотикання з частинами станка, що рухаються і обертаються.; зворотній виліт оброблювального матеріалу, виліт малих обрізків, сучків; негативний вплив шуму на органи слуху.

1.2.Методи індивідуального захисту: костюм хлопчатопаперовий (ГОСТ 12.4.105-82); Куртка хлопчатопаперова на утепленій підкладці і брюки хлопчатопаперові на утепленій підкладці (ГОСТ 12.4.013-85 Е); засоби захисту органів слуху.

 

 

Зміст

Вступ.

                                                                            

Передові методи організації виробничих процесів