Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів

Зміст

Вступ

1. Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів

1.1 Пасажирські технічні станції

1.2 Ремонтно-екіпірувальні депо

1.3 Ремонтно-екіпірувальний парк

1.4 База обслуговування пасажирів

1.5 Резерв провідників

1.6 Спеціалізовані колії для технічного обслуговування та екіпірування вагонів-ресторанів

1.7 Ремонтно-заготівельні виробничі дільниці

2. Визначення обороту пасажирського составу для кожної пари поїздів

3. Розрахунок потрібної кількості пасажирських составів для кожної пари поїздів

4. Визначення інвентарного та робочого парків пасажирських вагонів депо (дільниці)

5. Розрахунок потреби в поїзних бригадах та чисельності робітників, які виконують ТО, ремонт і екіпірування пасажирських поїздів

6. Вибір схеми пасажирської технічної станції і розміщення пристроїв вагонного господарства на ній

7. Організація підготовки пасажирського составу в рейс та ТО на шляху прямування

7.1 Основні вимоги до технологічного процесу підготовки составів у рейс

7.2 Підготовка пасажирських вагонів на пунктах формування та обороту

8. Комплексна механізація та автоматизація процесів ТО, ремонту та екіпірування пасажирських вагонів

9. Заходи по охороні праці та техніка безпеки при ТО, ремонту та екіпіруванні пасажирських вагонів

Список літератури

Вступ

Пасажирські состави формуються з вагонів, які оснащені різноманітним та складним обладнанням, яке потребує постійного і кваліфікованого обслуговування в експлуатації. Тому вагони, що включені в состав, під час готування їх у рейс підлягають ретельному технічному огляду і при необхідності поточному ремонту, а також екіпіруванню.

Технічне обслуговування і екіпірування пасажирських вагонів виконують в пунктах формування (приписки) і обороту составів, на станціях на шляху прямування, а також у пунктах відстою.

Пасажирські вагони приписані до певних підрозділів (вагонні депо, вагонні дільниці) виконують у составах замкнуті обороти, після кожного рейсу повертаються в пункт формування, що сприяє постійному контролю за їх станом, а також дає можливість закріпити станційні парки і колії за певними составами і бригадами технічного обслуговування. Така організація підвищує відповідальність робітників, які пов'язані з обслуговуванням вагонів, дозволяє максимально механізувати екіпірувальні і ремонтні колії технічної станції.

У комплекс підготовки пасажирських вагонів у рейс у пунктах формування і обороту пасажирських составів входять: технічний та санітарний огляд, зовнішнє обмивання та внутрішнє прибирання, поточний ремонт зовнішніх та внутрішніх частин і обладнання, дезінфекція та дезінсекція, зарядка та підзарядка акумуляторних батарей, підготовка до рейсу вагонів-ресторанів, багажних та поштових вагонів, екіпірування водою, паливом, постільними речами та предметами для обслуговування пасажирів, зміна фільтрів примусової вентиляції, а також здавання та приймання состава бригадами провідників.

По шляху прямування пасажирського поїзда на великих станціях, де розкладом передбачена зупинка (20 - 3О хв), вагони оглядають, виконують необхідний поточний ремонт, екіпірують водою, а взимку і паливом тощо.

Технічне обслуговування внутрішнього обладнання вагонів на шляху прямування виконують поїзний електромеханік, начальник поїзда разом з провідниками. Вони несуть відповідальність за справний технічний стан обладнання вагонів згідно з посадовими інструкціями.

За обсягом роботи пункти формування поділяють на:

- великі — з обробкою більше 15 составів за добу свого формування та за оборотом цілорічного обороту;

- середні - з обробкою від 6 до 15 составів;

- малі - з обробкою до 6 составів.

Норми часу на технічну підготовку пасажирських составів у рейс наведені в таблиці.

В основу організації роботи з забезпечення мінімального простою та необхідної якості підготовки пасажирських вагонів повинно бути покладено наступне:

- своєчасне та повне виявлення та усунення несправностей

- організація ремонту комплексними бригадами відповідно до робочого. технологічного процесу пункту формування;

- наявність технологічного запасу, що не зменшується, вузлів, деталей та матеріалів;

- забезпечення високої якості робіт за рахунок суворого дотримання технології ремонту та технічних вказівок;

- проведення заходів, що забезпечують підвищення продуктивності праці, зниження собівартості ремонту вагонів, а також скорочення простою ва-гонів;

- заміна несправних деталей та вузлів новими або раніш відремонтованими;

- максимальна паралельність виконання робіт;

- максимальна механізація всіх робіт;

- пункт формування повинен гарантувати роботу електричного та внутрішнього обладнання, системи контролю нагрівання букс, водопостачання, вентиляції, кондиціонування повітря та опалення вагонів без технічних несправностей протягом всього рейсу.

З метою створення умов для працюючих, досягнення високої продуктивності праці та якості, що вимагається, при виконанні робіт частину ремонтно-екіпірувальних спеціалізованих колій необхідно розміщувати у спеціально побудованому ремонтно-екіпірувальному депо (РЕД).

Ремонтно-екіпірувальні депо

 

РЕД має вигляд ангара, в якому розміщуються пасажирські состави для екіпірування та ремонту. У прибудованих до нього будовах знаходяться виробничі дільниці і службово-побутові приміщення.

Резерв провідників

 

Організацією праці, відпочинку і планування роботи поїзних бригад займається резерв провідників, що безпосередньо керує роботою начальників поїздів, поїзних електромонтерів і провідників вагонів, інструктує з технічного навчання й організує облік і контроль якості їх роботи.

Відповідно до затвердженого графіка роботи поїзних бригад, закріплені за даним поїздом, що знаходяться в нарядника, провідники зобов'язані з'явитися на роботу в резерв провідників, де вони одержують маршрут, проходять інструктаж і одержують указівки від начальника поїзда чи нарядника резерву провідників про приймання вагонів від працівників екіпірувальної бригади.

Резерв провідників розробляє конкретні графіки роботи і відпочинку провідників. При розробці графіків враховують категорію поїзда, норми обслуговування вагонів провідниками, час на приймання і здавання вагонів провідниками в пунктах формування й у пунктах обороту, а також час роботи і відпочинку провідників на шляху прямування. Нормований робочий час провідників у пунктах формування й обороту при наявності екіпірувальних бригад складається з часу на одержання маршруту, інструктажу, проходу від резерву до вагона, приймання внутрішнього обладнання і знімного інвентарю, навішення номера вагона, маршрутних дощок, посадки пасажирів та ін. Тривалість установлюваної графіком безупинної роботи провідників у пунктах формування, обороту і шляху проходження не повинна перевищувати 12 годин на добу.

Роботу поїзних бригад планують на підставі діючого графіка руху поїздів, затвердженої тривалості безупинної роботи і надання щотижневих днів відпочинку з обов'язковим виконанням місячної норми робочих годин.

Визначення обороту пасажирського составу для кожної пари поїздів

Оборотом пасажирського состава називають час доби, що проходить від моменту відправлення його у рейс з пункту формування до наступного відправлення состава із цього ж пункту.

Оборот состава визначається за формулою:

 

,                         (2.1)

 

де t₁, t₂ – час знаходження состава, відповідно у пункті формування та обороту;

L_i – відстань від пункту відправлення до пункту призначення i -го поїзда, км;

V_м1, V_м2 – відповідно маршрутна швидкість прямування поїздів від пункту формування до пункту обороту та у зворотному напрямку, км/год.

 

 доби.

 доби.

 доби.

 доби.

 доби.

доби.

 доби.

 

Можна прийняти час на ТО: для швидких поїздів в пунктах формування – 10 годин, в пунктах оберту - 8 годин; для пасажирських, які знаходяться на шляху прямування в один кінець від 3 до 5 діб, в пунктах формування – 8 годин, а в пунктах обороту – 6 годин; для пасажирських, які знаходяться на шляху прямування до 3 діб – в пунктах формування – 8 годин, в пунктах обороту – 4 годин; для місцевих – в пунктах формування – 6 годин, в пунктах обороту – 3 години.

На підставі початкових даних завдання для кожної пари поїздів за відстанню від пункту відправлення до пункту обороту та маршрутній швидкості прямування поїздів, визначаються значення t₁ та t_{2 .}

Отримані за формулою (2.1) підсумки розрахунків часу обороту кожної пари поїздів заносимо у таблицю 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Отримані результати розрахунків

Назва даних	Номери пар поїздів
	1/2	3/4	5/6	177/178	179/180	181/182	183/184	разом
Оборот состава	3	3,1	2,1	2	3,4	3,2	2,4	-
Потрібна кількість составів	3	3	2	1	2	2	1	14
Потрібна кількість вагонів за типами:
М’яких	6	6	4	1	2	2	1	22
Ресторанів	3	3	2	1	2	2	1	14
Багажних				1	2	2	1	6
Поштових	3	3	2					8
Купейних	18	18	12	5	10	10	5	78
Плацкартних	12	12	8	8	16	16	8	80
Всього								222

 

Список літератури

 

1 Борзилов І.Д. Конспект лекцій з курсу “Основи технічного обслуговування вагонів.” - Ч.1. – Харків: ХарДАЗТ, 1999. –37с.

2 Гридюшко В. И., Бугаев В. П., Криворучко Н. З. Вагонное хозяйство. -М.: Транспорт, 1988.- 295с.

3 Фаерштейн Ю. О.,Садофьев А. Н. Техническое обслуживание оборудования пассажирских вагонов. -М.: Транспорт, 1978. - 168с.

4 Фельд П.А., Юревич Б.А. Подготовка пассажирских вагонов в рейс. –М.: Транспорт, 1984. - 174с.

5 Инструкция по техническому содержанию оборудования пассажирских вагонов. –М.: Транспорт, 1974. - 88с.

6 Карягина Н.С., Медведев В.В. Охрана труда в вагонном хозяйстве. –М.: Транспорт, 1978. - 222с.

Зміст

Вступ

1. Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів

1.1 Пасажирські технічні станції

1.2 Ремонтно-екіпірувальні депо

1.3 Ремонтно-екіпірувальний парк

1.4 База обслуговування пасажирів

1.5 Резерв провідників

1.6 Спеціалізовані колії для технічного обслуговування та екіпірування вагонів-ресторанів

1.7 Ремонтно-заготівельні виробничі дільниці

2. Визначення обороту пасажирського составу для кожної пари поїздів

3. Розрахунок потрібної кількості пасажирських составів для кожної пари поїздів

4. Визначення інвентарного та робочого парків пасажирських вагонів депо (дільниці)

5. Розрахунок потреби в поїзних бригадах та чисельності робітників, які виконують ТО, ремонт і екіпірування пасажирських поїздів

6. Вибір схеми пасажирської технічної станції і розміщення пристроїв вагонного господарства на ній

7. Організація підготовки пасажирського составу в рейс та ТО на шляху прямування

7.1 Основні вимоги до технологічного процесу підготовки составів у рейс

7.2 Підготовка пасажирських вагонів на пунктах формування та обороту

8. Комплексна механізація та автоматизація процесів ТО, ремонту та екіпірування пасажирських вагонів

9. Заходи по охороні праці та техніка безпеки при ТО, ремонту та екіпіруванні пасажирських вагонів

Список літератури

Вступ

Пасажирські состави формуються з вагонів, які оснащені різноманітним та складним обладнанням, яке потребує постійного і кваліфікованого обслуговування в експлуатації. Тому вагони, що включені в состав, під час готування їх у рейс підлягають ретельному технічному огляду і при необхідності поточному ремонту, а також екіпіруванню.

Технічне обслуговування і екіпірування пасажирських вагонів виконують в пунктах формування (приписки) і обороту составів, на станціях на шляху прямування, а також у пунктах відстою.

Пасажирські вагони приписані до певних підрозділів (вагонні депо, вагонні дільниці) виконують у составах замкнуті обороти, після кожного рейсу повертаються в пункт формування, що сприяє постійному контролю за їх станом, а також дає можливість закріпити станційні парки і колії за певними составами і бригадами технічного обслуговування. Така організація підвищує відповідальність робітників, які пов'язані з обслуговуванням вагонів, дозволяє максимально механізувати екіпірувальні і ремонтні колії технічної станції.

У комплекс підготовки пасажирських вагонів у рейс у пунктах формування і обороту пасажирських составів входять: технічний та санітарний огляд, зовнішнє обмивання та внутрішнє прибирання, поточний ремонт зовнішніх та внутрішніх частин і обладнання, дезінфекція та дезінсекція, зарядка та підзарядка акумуляторних батарей, підготовка до рейсу вагонів-ресторанів, багажних та поштових вагонів, екіпірування водою, паливом, постільними речами та предметами для обслуговування пасажирів, зміна фільтрів примусової вентиляції, а також здавання та приймання состава бригадами провідників.

По шляху прямування пасажирського поїзда на великих станціях, де розкладом передбачена зупинка (20 - 3О хв), вагони оглядають, виконують необхідний поточний ремонт, екіпірують водою, а взимку і паливом тощо.

Технічне обслуговування внутрішнього обладнання вагонів на шляху прямування виконують поїзний електромеханік, начальник поїзда разом з провідниками. Вони несуть відповідальність за справний технічний стан обладнання вагонів згідно з посадовими інструкціями.

За обсягом роботи пункти формування поділяють на:

- великі — з обробкою більше 15 составів за добу свого формування та за оборотом цілорічного обороту;

- середні - з обробкою від 6 до 15 составів;

- малі - з обробкою до 6 составів.

Норми часу на технічну підготовку пасажирських составів у рейс наведені в таблиці.

В основу організації роботи з забезпечення мінімального простою та необхідної якості підготовки пасажирських вагонів повинно бути покладено наступне:

- своєчасне та повне виявлення та усунення несправностей

- організація ремонту комплексними бригадами відповідно до робочого. технологічного процесу пункту формування;

- наявність технологічного запасу, що не зменшується, вузлів, деталей та матеріалів;

- забезпечення високої якості робіт за рахунок суворого дотримання технології ремонту та технічних вказівок;

- проведення заходів, що забезпечують підвищення продуктивності праці, зниження собівартості ремонту вагонів, а також скорочення простою ва-гонів;

- заміна несправних деталей та вузлів новими або раніш відремонтованими;

- максимальна паралельність виконання робіт;

- максимальна механізація всіх робіт;

- пункт формування повинен гарантувати роботу електричного та внутрішнього обладнання, системи контролю нагрівання букс, водопостачання, вентиляції, кондиціонування повітря та опалення вагонів без технічних несправностей протягом всього рейсу.

З метою створення умов для працюючих, досягнення високої продуктивності праці та якості, що вимагається, при виконанні робіт частину ремонтно-екіпірувальних спеціалізованих колій необхідно розміщувати у спеціально побудованому ремонтно-екіпірувальному депо (РЕД).

Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів