Психологічні особливості підліткового віку

 

Підлітковий вік характеризується значним розвитком психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об'єкта, що сприймається, але й емоційний стан підлітка [31].

Зазнає якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись і диференціюючись, пізнавальні інтереси підлітків стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені вимоги до уваги підлітків, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх показників. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її [26]. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.

Підлітки прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо. Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими, обґрунтованими [8].

Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Підлітки використовують різноманітні засоби запам'ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування. Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів [26].

Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв'язку з цим посилюється інтерес до оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок [45].

У цьому віці зростає значення праці в житті, розширюється участь дітей у продуктивній трудовій діяльності в школі і поза нею. Це відповідає їх фізичним можливостям і потребам. Підлітки здатні до тривалої систематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності. їх приваблює праця, в якій можуть виявляти певну ініціативу і творчість [30].

Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні історичних подій, сучасних ситуацій); спортивні ігри (футбол, хокей, волейбол та ін.); інтелектуальні (шахи, шашки, розв'язування різних мисленнєвих завдань); комп'ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри. Успіхи і помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх підлітки проявляють підвищену емоційність, збуджуваність [3].

Підлітковий вік - період переходу від дитинства до дорослості, інтенсивного становлення почуттів і волі, спрямованості, готовності жити і діяти так, як живуть і діють дорослі. Підліток усвідомлює себе дорослою особою. Зростає його активність, відбувається ціннісна переорієнтація під впливом прагнення бути дорослим. Проте він поводиться ще як дитина [37]. Психічному його розвитку властиво багато суперечностей. Підліток є ще дитиною, і вже - не дитина, має деякі риси дорослого, але - ще не дорослий, намагається обмірковувати свої прагнення, дії, як це роблять дорослі, але своєрідно, по-дитячому [27]. Саме ця суперечність у психічному розвитку потребує у спілкуванні з ним значного такту, обережності, делікатності, які є суттєвими у процесі нормального становлення його особистості.

Прагнення до самостійності особливо характерне для підлітків. У ньому виявляється почуття власної дорослості та потреба в її визнанні дорослими. Самооцінка набуває не меншого значення, ніж оцінювання його дорослими. Прагнення розібратися в собі та своїх особливостях, бажання порівняти себе з іншими та оцінити їх якості породжують підвищену чутливість до оцінювання особистісних якостей, поведінки, ставлення до себе загалом. Це основна причина вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду дорослих, бурхливих реакцій на зауваження [5].

Моральні почуття, які ще перебувають на стадії формування, засвоєні норми поведінки визначають зміст і спрямування його дій. Проте в поведінці не завжди поєднуються слова, почуття та дії. Деякі з них не усвідомлюють зв'язку між відомими їм загальними нормами і власною поведінкою в конкретній ситуації [1].

Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій виявляються стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До раптових змін настрою можуть спричинити погана оцінка, розчарування в другові, неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в його емоційне життя.

Моральні якості пов'язані з вольовими. У цей період зникає навіюваність, зміцнюється сила волі підлітка, його самовладання, зростає здатність до подолання труднощів, вияву рішучості й наполегливості. Але підліток не завжди правильно розуміє, в чому саме полягає сила волі. Часом упертість, за допомогою якої він нерозумно домагається здійснення своїх недоцільних бажань, вважається ним позитивною вольовою якістю. За силу волі іноді приймається негативізм, що виявляється в небажанні підкорятися розумним вимогам дорослих і правилам поведінки. Вольовими вчинками підлітки часом вважають і безглузді витівки, які вимагають значних зусиль (не спати дві доби, проколоти шкіру голкою). Це свідчить про хибне їх уявлення справжньої сили волі [11, 27].

Колектив має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини. Але в процесі їх прояву, оцінювання колективом підліток під впливом колективної думки починає усвідомлювати свої устремління, домагання, вчинки і місце в колективі, стає суб'єктом виховання [11,44].

Особливого значення набувають дружба і товаришування, які стають активними, набирають нових форм: просто товариші, близький товариш, друг. Важливим фактором формування особистості підлітка є дружні взаємини з батьками (Додаток Б). У цьому віці втрачають своє значення “керування” і “підкорення”, категоричне наслідування авторитету. І це природно, адже підліток є вже напівдорослою людиною, має власні оцінні судження, вміє їх обстоювати і доводити. Дружба між батьками і дітьми - один із каналів виховного впливу на дитину [13]. Тільки дружні взаємини викликають підлітка на відвертість, допомагають дізнатися про переживання дитини, впливати на них, використовуючи для цього силу власного досвіду та авторитету.

Підлітковий вік ще називають критичним. Справді, кризи бувають, але вони не є неминучими. Цей період може стати важким у виховному відношенні, якщо батьки, вчителі не обізнані з особливостями розвитку підлітків, не зважають на них і продовжують діяти, як раніше, або, навпаки, ставлять до них такі вимоги, як до дорослого. Підлітки потребують особливої уваги, любові до себе. Труднощі зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному житті дітей, поважають нові його тенденції, сприяють реалізації підлітків, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті [25].

У хлопчиків і дівчаток тривалість статевого дозрівання становить в середньому близько 5 років. Строки початку і тривалість статевого дозрівання коливаються в широких межах. Затримка росту і статевого дозрівання а іноді спадково обумовлена, коли в одного з батьків або інших кровних родичів теж запізнювалися строки статевого дозрівання. Затримка тільки зростання часто буває сімейною і спостерігається при невисокому росту батьків, причому чим менше в рості відрізняються один від одного батьки, тим менше відрізняються від них за цим показником і діти. Прискорене статеве дозрівання частіше пов'язане з акселерацією [14]. Вона виявляється в тому, що характерні для підліткового віку анатомофізіологічні зміни в організмі виникають раніше, ніж у попередніх десятиліттях. Дослідники вважають, що акселерацію треба розуміти не лише як прискорення росту й статевого дозрівання, а як зміну темпу розвитку організму, що позначається і на темпі психічного розвитку. Існують різні гіпотези щодо виникнення явища акселерації:

Перша гіпотеза називається геліогенна теорія це вплив сонячного випромінювання на дітей, які останнім часом стали більше перебувати на сонці, завдяки чому стимулюється їхній розвиток. До другої теорії відносяться гетерозії це вплив на розвиток дитини міжнаціональних шлюбів, що призводить до значних змін, і як наслідок - акселерація. Наступна теорія урбанізації розвиток міст і переселення до них сільського населення, що призводить до прискорення статевого розвитку, інтелектуалізації, а це в свою чергу прискорює ріст і визрівання організму. Нітритивна теорія: акселерацію вважає результатом поліпшення і вітамінізації харчування. Остання теорія опромінювання це поширення рентгенівських пристроїв, використання атомної енергетики, випробування ядерної зброї на полігонах створюють фони випромінювання, але в таких дозах, які стимулюють поділ клітин [7].

Протилежний до акселерації - процес ретардації (лат. retardatio -затримка) - значного відставання розвитку дитини від середніх фізичних і психофізіологічних показників. Він може бути наслідком пияцтва, алкоголізму батьків, народження дітей в більш пізньому віці, спадкової хвороби батьків або одного з цих факторів. Такі діти відстають не тільки фізіологічно, а й інтелектуально [7,14].

При виключення спадкових, сімейних особливостей статевого дозрівання крайніми термінами його початку у дівчаток можна вважати період не раніше 8 років і не пізніше 12 років [33].

Вагітність у дівчаток-підлітків з психологічної точки зору деструктивно впливає на розвиток емоційно-вольової сфери, ціннісно-смислових орієнтацій, формування статевого та материнської поведінки. Це відноситься як до «неблагополучних», так і до «благополучних» (за факторами бажаності і «законності») вагітностей підлітків [14]. Репродуктивна сфера включає два компоненти: поведінка статева і материнська Прагнення задовольняти потреби репродуктивної сфери забезпечується потужними мотиваційними механізмами, що мають складний розвиток в онтогенезі. Особливістю «біологічного проекту» репродуктивної сфери є незв'язаність обох її блоків в суб'єктивній представленості. Тому і логіка розвитку цих форм поведінки в онтогенезі самостійна. Опредметнення мотиваційних основ ставлення до дитини забезпечується реакцією на ключові дитячі ознаки, в результаті чого немовля набуває самостійну цінність. При розділеності в суб'єктивній представленості материнської та статевої сфер ставлення до дитини не піддається впливу з боку статевої поведінки [4, 29].

З виникненням свідомості і суспільства становище змінюється. По-перше, соціально-культурні цінності повноправно беруть участь у розвитку материнської та статевої поведінки. По-друге, відбувається об'єднання батьківської і статевої поведінки у єдиний комплекс. Проте їх біологічна розділеність в суб'єктивній сфері провокує різну ступінь дисгармонії отриманої освіти [3,14]. Найбільш проблемною є рання вагітність, обтяжена факторами як небажаність, так і «незаконність». Саме в цьому віці чинник «незаконність» може стати визначальним, тому що він пов'язаний з незавершеною сепарацією від батьків і незрілістю емоційно-вольової сфери та ціннісно-смислових орієнтацій особистості.

Можна виділити аспекти проблеми ранньої вагітності, що стосуються особливостей онтогенетичного розвитку репродуктивної сфери.

Незавершеність розбіжності мотиваційних основ статевої та батьківської поведінки, яке має відбутися в цьому віці. До початку статевого дозрівання формування мотиваційних основ материнської поведінки в основному закінчується. Це відбувається в процесі взаємодії з власною матір'ю в пренатальному і ранньому постнатальному періоді онтогенезу, в рамках ігрової діяльності і т.д. У статевій поведінці в пубертатному віці відбувається активне завершення формування мотиваційних основ [6].

Вагітність у пубертатному періоді зумовлює грубе порушення у розвитку не тільки материнської поведінки, але і багатьох особистісних утворень [9]. Це підтверджується і випадками «благополучних» результатів ранньої вагітності:

Коли батьки породіллі погоджуються взяти дитину

Коли породілля перебуває у шлюбі.

У всіх подібних випадках спостерігаються ускладнення в психологічному стані юної матері і в розвитку емоційного контакту з дитиною. У вагітних 15-16 років, які перебувають у шлюбі, відзначається тривожність, невпевненість в успішності виконання материнської ролі, орієнтація на обов'язкову допомогу старших, причому свої дії розглядаються, скоріше, як допомогу більш досвідченим родичам у догляді за дитиною. На чоловіка покладаються надії щодо забезпечення захисту, підтримки, організації всіх сторін життєдіяльності [13]. Це перешкоджає розвитку материнської інтуїції, впевненості у власній компетентності щодо інтерпретації поведінки дитини, рефлексії своїх почуттів. Останнє є одним з істотних факторів розвитку емоційного компонента материнської поведінки. Крім того, виражений конфлікт між актуальним процесом становлення власних ціннісно-смислових орієнтацій, характерним для цього віку, і необхідністю усвідомити завершеність минулого життєвого етапу, переходу в нову якість [5, 31].

Подібні особливості розвитку материнської поведінки і динаміки емоційного стану під час вагітності відзначені у майбутніх матерів, особистість яких має риси інфантильності, незрілості емоційно-вольової сфери тощо, тобто психологічно «ще не стали дорослими» до моменту вагітності.