Система вправ із фразеологізмами як дієвий засіб розвитку пізнавального інтересу до вивчення рідної мови

 

Сьогодні, коли практичне оволодіння мовними засобами визнається найголовнішим завданням шкільного курсу мови, до системи вправ ставляться значно вищі вимоги, їх роль вже не зводиться до закріплення матеріалу уроку, до розпізнавання й аналізу мовних фактів. Все частіше використовують вправи для синтезу відомостей, набутих учнями на різних уроках, для систематизації широких, комплексних теоретичних питань і для зв'язку граматики з різними аспектами вивчення рідної мови — формуванням правильного мовлення, виробленням уміння аналізувати літературні тексти, удосконаленням стилю усних і писемних висловлювань учнів.

Важливо, щоб учитель добре орієнтувався в тім, якібувають типи і види вправ, у чому полягає їх навчальний ефект, бо тільки в такому разі він зможе на кожному конкретному етапі навчального процесу обирати ті форми роботи, що забезпечать поступове, але неухильне поглиблення знань і підвищення мовної вправності учнів [44, 59].

Результати експериментального дослідження показали, що вправи, які спрямовані на активізацію фразеологічних одиниць, подаються в недостатній кількості.

Для практичного оволодіння фразеологією учні повинні знати не лише семантику, але і форму фразеологізмів.

Як показав експеримент, під час вживання фразеологізмів у мовленні учнів допускаються мовні та мовленнєві помилки. Відповідно, це говорить про те, що при розробці системи вправ потрібно виділяти два їх види – мовні та мовленнєві.

Так, І. Рахманов, висловлює свою думку щодо мовних та мовленнєвих вправ, яка обумовлена їх призначенням.

Основна мета мовних вправ – засвоєння конкретного мовного матеріалу, його форми, значення, вживання; формування уявлення про мовну систему. Мета мовленнєвих вправ – відтворення мовного явища в мовленні, розуміння на слух, тренування спонтанного вживання вивчених явищ, без усвідомлення їх суті на момент мовлення [61, 81].

Зважаючи на те, що ознайомлення учнів початкових класів з фразеологічними одиницями відбувається практично, то мовні вправи займають невелику частку. Засвоєння теоретичних відомостей про фразеологізми не є самоціллю; одночасно необхідно формувати вміння вживати фразеологізми у мовленні. Операції з мовним матеріалом вже на початковому етапі можуть бути реалізовані з врахуванням їх мовленнєвої спрямованості і співвідноситися із ситуацією спілкування.

Зміст програм з української мови для початкової школи орієнтує на активізацію мовленнєвих вправ, які пов’язані із формування певних навичок.

Для розробки системи вправ важливою є класифікація, яка враховує відмінності процесів формування навичок розуміння і навичок продукування мовлення, що передбачає два типи вправ – рецептивні і продуктивні.

Такий поділ вправ розкриває різноманітні прийоми для формування вмінь і навичок аудіювання, говоріння і письма.

На рівні фразеології, мета рецептивних вправ – формування і розвиток умінь сприймати одиниці мовлення як структурно – семантичне ціле в процесі читання і аудіювання, що є важливим у плані адекватного розуміння фразеологічних одиниць. Призначення продуктивних вправ – формування навичок вживання фразеологізмів в усному і писемному мовленні [62, 78].

Крім названих класифікацій, у лінгводидактиці виділяють і інші. Так, виходячи з характеру навчальної діяльності, виділяють імітаційні, оперативні, продуктивно – творчі, механічні і творчі вправи.

П. Шубін розглядає повторювальні, підстановчі,конструктивні, трансформаційні, перекладні і творчі вправи [87, 307].

Ю. Пассов — мовні, трансформаційні, перекладні, підстановчі, типу «питання — відповідь», мовленнєві [55, 58].

М. Дем'яненко, К. Назаренко, С. Кисла — рецептивні, рецептивно-продуктивні (різного роду заміни, трансформації, заповнення пропусків, складання планів за готовим текстом, завершення розповіді та ін.) і продуктивні (від «назвіть предмети» до «складіть розповідь»).

І. Салістра— підготовчі та мовленнєві.

Не випадково В. Скалкін, описуючи типи вправ, не обмежується одним терміном, а наводить по декілька, якщо вони відповідають одному видові навчальної роботи: перший тип (ті, що мають метою актуалізацію певних форм) — тренувальні, некомунікативні,первинні і т. д.; другий тип (нерегульована активізація мовного матеріалу в умовах практики мовлення)—власне мовні, комунікативні, ситуативні, творчі, синтетичні, мовленнєві і т. д. Як бачимо, навіть такий перелік термінів не є вичерпним [69, 13].

Проте, розгляд фразеологічної роботи в якості особливого аспекту розвитку пізнавального інтересу, визнання фразеологізму одиницею навчання, оволодіння якою передбачає процес формування фразеологічних умінь і навичок, стали відправною точкою для розробки комплексу вправ, в основі якого лежить формування фразеологічних умінь і навичок.

Як вже зазначалося, завданням вивчення фразеології на початковому етапі є оволодіння фразеологічними одиницями на практичному рівні. Виходячи з цього, запропонований комплекс вправ спрямований на практичне засвоєння одного з рівнів мови, що передбачає формування пізнавального інтересу як до вивчення фразеологічних зворотів, так і до оволодіння українською мовою в цілому.

Беручи до уваги специфіку початкової школи щодо вивчення фразеологічних одиниць, а також характер фразеологічних вмінь і навичок, ми виділяємо умовно два комплекси вправ.

Перший комплекс вправ має на меті формувати навички сприйняття фразеологічних одиниць при аудіюванні та читанні. Сприйняття фразеологічних одиниць у процесі читання і аудіювання являє собою складну дію, яка передбачає не тільки сприймання, але і розуміння почутого чи прочитаного. Даний комплекс включає такі різновиди вправ:

· пояснення значення підкреслених словосполучень;

· запам’ятовування і вживання фразеологізму як одного слова;

· заміна виділених словосполучень близькими за значенням (користуючись довідкою);

· заповнення пропусків відповідними словосполученнями;

· знаходження відмінностей у значеннях підкреслених словосполучень;

· вживання словосполучень як фразеологізмів, і як вільних;

· знаходження відмінностей у близьких за структурою фразеологізмах (тримати себе – тримати себе в руках);

· знаходження у тексті фразеологічних одиниць;

· вправи з використанням фразеологічних словників.

Призначення другого комплексу – формування навичок вживання фразеологічних одиниць в усному і писемному мовленні, навичок ситуативно – спрямованого вживання фразеологічних одиниць.

Сюди входять вправи на відпрацювання вживання фразеологічних одиниць спочатку у вузькому контексті, а потім у складі речень з використанням на початковому етапі опор – запитань, які допоможуть зорієнтуватися учням у визначенні ситуації мовлення.

Особливе місце в даному комплексі займають вправи, які формують навички вживання фразеологічних одиниць, що мають відмінні синтаксичні зв’язки від зв’язків між компонентами у вільному словосполученні. Також сюди входять вправи на розрізнення близьких за значенням фразеологізмів, синонімічних фразеологізмів; на вживання фразеологічних одиниць однієї семантичної групи в переказі тексту; складання творів з використанням фразеологічних одиниць, продукування діалогів та інші.

Отже, запропоновані комплекси вправ передбачають формування вмінь сприймання і розуміння (рецептивних вмінь), а також навичок вживання фразеологічних одиниць у мовленні учнів (продуктивних вмінь).

Як показує експериментальне дослідження, основні труднощі розуміння і вживання фразеологічних одиниць носять семантичний характер. Виходячи з характеру труднощів та спрямованості (спрямована на формування пізнавального інтересу учнів), запропонована система вправ включає такі типи:

· вправи на знаходження фразеологізмів у тексті та розрізнення фразеологічних словосполучень від вільних;

· вправи на визначення лексичного значення фразеологічних одиниць;

· вправи на підбір синонімів та антонімів до поданих фразеологізмів;

· вправи на визначення джерела походження фразеологізмів;

· вправи на використання тлумачних та фразеологічних словників;

· ігри;

· вправи у формі тестових завдань;

· вправи на вживання фразеологічних одиниць у мовленні молодших школярів.

Наводимо приклади вправ кожного типу.

1. Вправи на знаходження фразеологізмів у тексті та розрізнення фразеологічних словосполучень та вільних