Доступні рослинам елементи живлення

 

Дерново-підзолисті ґрунти бідні валовими запасами і рухливими формами азоту і фосфору. Азот входить до складу всіх білкових речовин, які містяться в хлорофілі, нуклеїнових кислотах, фосфатидах і багатьох інших органічних речовинах живої клітини. Азот міститься переважно в органічній речовині, при мінералізації якого утворяться нітратні й аміачні форми, доступні рослинам. Деяка частина азоту постійно знаходиться у формі амонію. Валовий зміст азоту складає від сотих часток до 0,2%. Кількість азоту в ґрунті знаходиться в прямій залежності від вмісту в ґрунті органічної речовини і перш за все гумусу. Забезпеченість рослин азотом залежить від швидкості розкладу органічних речовин. Рослини потребують азоту у великих кількостях, тому потрібно постійно поповнювати запаси азоту в ґрунті.

 

Таблиця 10. Вміст азоту сполук у грунті, що лекго гідролізуються по ТОВ “Павлівка”

Клас	За Тюріним - Кононовою	За Корнфілдом	Площа, га
	мг/кг грунту
Дуже низький	< 30	< 100	200
Низький	31 - 50	100 – 150	400
Середній	41 – 50	151 – 200	1000
Підвищений	51 – 70	> 200	500
Високий	71 – 100		200
Дуже високий	> 100		100

 

Фосфор міститься переважно в органічних і мінеральних сполуках. Валовий вміст його в орних піщаних і супіщаних ґрунтах складає 0,05 —0,07 %, у суглинистих — 0,10— 0,16,%. Значна частина фосфатів міцно зв'язана з несилікатними аморфними полуторними окислами в глинистими мінералами, внаслідок чого їхня доступність рослинам обмежена. Рухливих форм фосфатів, по Кірсанову, приходиться звичайно 0—5, рідше 5—10 мг на 100 м ґрунти і лише в окультурених ґрунтах—15—20 мг і більш.

Вміст рухомих фосфатів у ґрунті по ТОВ “Павлівка”

Клас	За Кірсановим	За Чиріковим	За Мачигіним	Площа, га
	мг/кг ґрунту
Дуже низький	< 25	< 20	< 10	200
Низький	26 – 50	21 – 50	11 – 15	500
Середній	51 – 100	51 – 100	16 – 30	1200
Підвищений	101 – 150	101 – 150	31 – 45	300
Високий	151 – 250	151 – 200	46 – 60	200
Дуже високий	> 250	> 200	>60	0

 

Валовий вміст калію в орному горизонті коливається від 1 до 2,5%. Багато його у важких ґрунтах, багатих калійними мінералами (слюди, гідрослюди). Калій міститься в ґрунті в поглиненому стані (обмінний і необмінний) і у формі простих солей. В цій формі він легко використовується рослинами. Основним джерелом калію для рослин являється обмінний калій. Його доступність тим більше, чим вище ступінь насиченості ним ґрунту. При використанні обмінного калію його запаси поповнюються за рахунок необмінного. Вміст рухливого (обмінного) калію (за Пейве), складає 7—15 мг К₂О на 100 г ґрунти.

 

Вміст обмінного калію в грунті по ТОВ “Павлівка”

Клас	За Кірсановим	За Чиріковим	За Мачигіним	Площа, га
	мг/кг грунту
Дуже низький	< 40	< 20	< 100	200
Низький	41 – 80	21 – 40	101 – 200	300
Середній	81 – 120	41 – 80	201 – 300	1500
Підвищений	121 – 170	81 – 120	301 – 400	300
Високий	171 – 250	121 – 180	401 – 600	100
Дуже високий	> 250	> 180	>600	0

 

Вміст мікроелементів у дерново-підзолистих ґрунтах може коливатися в дуже широких межах, тому в одних випадках можливий недолік, в інших надлишок будь-якого мікроелемента.

Бонітування ґрунтів

 

Задачі бонітування ґрунтів полягають у складанні генетично - виробничої класифікації ґрунтів, родючість яких виражене в балах. Така спеціалізована класифікація ґрунтів, родючість яких виражене в балах, дозволяє відповісти на запитання — наскільки одні ґрунту за своєю природною здатністю краще або гірше інших ґрунтів, тобто дати порівняльну оцінку якості ґрунтів. Мета бонітування ґрунтів:

1) порівнювати і групувати ґрунти і земельні угіддя країни, області, району, колгоспу, радгоспу за їх продуктивністю (родючістю).

2) виявити найбільш сприятливі ґрунти і землі для різних сільськогосподарських культур;

3).дати виробничу оцінку господарських територій областей, районів, колгоспів, радгоспів, окремих бригад, полів і т.п.;

4) оцінити більш об'єктивно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов виробничу діяльність областей, районів, колгоспів, радгоспів, бригад;і виявити невикористані ресурси;

5) допомогти правильно, з обліком ґрунтово-кліматичних умов, здійснювати впровадження раціональних систем ведення сільського господарства (розміщення культур, спеціалізації господарства й ін.), проводити внутрішньогосподарське землевпорядкування;

6) допомогти правильно намітити заходи і скласти виробничі плани колгоспів і радгоспів з підняття врожайності, на різних ґрунтах;

7) підвищити матеріальну зацікавленість робітників радгоспів і фахівців сільського господарства в збереженні і підвищенні родючості ґрунтів.

Матеріали бонітування ґрунтів є науковою основою вирішення перерахованих вище задач.1

У свою чергу, бонітування ґрунтів використовується при економічній оцінці земель, яка проводиться економістами за участю ґрунтознавців.

Головною підставою бонітування ґрунтів служать їхні природні якості, як найбільш об'єктивні і надійні показники. Першоосновою наукового бонітування ґрунтів служать правильно обрані критерії бальної оцінки ґрунтів.

В даний час ведуться великі роботи з бонітування ґрунтів. Вони є першим, основним, етапом досліджень по земельному кадастру. Бонітування ґрунтів служить складовою і, мабуть, основною частиною, земельного кадастру. Без бонітування ґрунтів неможлива науково обґрунтована й економічна оцінці земель. Тому критеріям бонітування ґрунтів приділяється особливо велика увага.

Науково обґрунтована оцінка типів земель можлива тільки на основі вихідних матеріалів бонітування ґрунтів, з наступним визначенням середньозважених балів бонітету земельних угідь.

Ведучими показниками можуть і повинні бути тільки такі, котрі стійко корелюють із врожайністю сільськогосподарських культур і порівняно легко можуть бути виражені в балах. Відсутність зв'язку між природними діагностичними ознаками ґрунтів і врожайністю може бути викликано:

а) невдало відібраними діагностичними ознаками;

б) недоброякісністю грунтово-картографічного й аналітичного матеріалів, що характеризують ґрунтовий покрив оцінюваної території;

в) відсутність кваліфікованого обліку урожайності сільськогосподарських культур.

Діагностичні ознаки ґрунтів можуть бути: а) морфогенетичні і б) найбільш важливі і стійкі дані аналізів хімічного, механічного складу і фізичних властивостей ґрунтів, що є основою генетико-виробничої класифікації ґрунтів.

Оцінні таблиці, бонітійні шкали, за допомогою яких проводиться бонітування ґрунтів у колгоспах і радгоспах, можуть бути різні для різних типів ґрунтів.

Бонітування починається з якісної оцінки грунтів. Для цього нам необхідні наступні дані:

1. Вміст гумусу в % і запаси його в т/га у шарі 0 – 100 см. Запаси гумусу розраховуємо по окремих генетичних горизонтах за допомогою формули:

М = а * ЩЗ * h,

де М – запас гумусу, т/га для шару h, а – вміст гумусу, %, ЩЗ – щільність зволоження, г/см³, h – глибина шару, см.

Дані по горизонтах підсумовуємо і одержу:мо загальний запас гумусу в т/га у шарі 0 – 100 см.

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи розв`яжемо шляхом віднімання від найменшої волого місткості вологості в`янення за допомогою формули:

 

ДАВ = (НВ – ВВ) * ЩЗ * h * 0,1,

 

де ДАВ – діапазон активної вологи, мм, НВ – найменша волого місткість, %, ВВ – вологість в`янення, %, ЩЗ - щільність зволоження, г/см³, h – глибина шару, см, 0,1 – коефіцієнт для перерахунку в мм.

Дані по шарах підсумовуємо і одержуємо величину ДАВ у шарі 0 – 100 см.

3. Вміст в орному шарі елементів живлення (азоту, фосфору, калію) і рН сольовий вибираємо з матеріалів агрохімічного обстеження.

4. Для оцінки негативних властивостей грунтів узагальнюємо матеріали за ступенем солонцюватості, засолення, оглеєння, глибиною залягання, складом і ступенем мінералізації підґрунтових вод та ін.

5. Діагностичні ознаки є основою для встановлення балу бонітету. Для кожного діагностичного показника, який виступає у ролі критерію, бал бонітету, являє собою процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою:

Б_оз = Ф * 100 / Е

 

де Б_оз – бал типової діагностичної ознаки, %. Ф – фактичне значення ознаки, Е – еталонне значення ознаки.

6. Еталон за гумусом – це величина 500 т/га в шарі 0 – 100 см.

7. Враховуючи типові критерії, обчислюємо середньозважений бал за формулою:

 

Б_сз = Б₁ * Ц₁ + Б₂ * Ц₂ + ….. + Б_п * Ц_п / S Ц_П,

 

де Б_сз - середньозважений бал з типових критеріїв, Б₁, Б₂, …Б_П – бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ, азоту, фосфору, калію), Ц₁, Ц₂, … Ц_П – ціна балу критеріїв, S Ц_П – сума цін балів усіх критеріїв.

 

Ціну бали критерію визначаємо за кожним критерієм шляхом ділення значень еталону на 100 і складатиме:

Для запасу гумусу – 500/100 = 5

Для азоту – 200/100 = 2

Для фосфору – 25/100 = 0,25

Для обмінного калію – 17/100 = 0,17

Середній бал за гумусом дорівнює

 

78 + 70 + 65 + 56 + 38 + 36 + 56 + 58 / = 57,1

 

Середній бал для азоту дорівнює

 

60 + 56 + 42 + 52 + 35 + 48 + 43 + 28 / 8 = 45,5

 

Середній бал для фосфору дорівнює

75 + 60 + 50,2 + 50 + 43 + 37 + 12 + 16 = 42,9

 

Середній бал для рухомого калію дорівнює

 

70 + 50 + 60 + 40 + 45 + 50,5 + 35 + 25 = 46,9

 

Сума балів критеріїв дорівнюватиме

 

5,0 + 2,0 + 0,1 + 0,25 + 0,17 = 7,52

 

Середній бал для ДАВ дорівнює

 

44 + 41 + 40 + 35 + 38 + 34 + 28 + 25 = 35,6

 

За результатами даних розрахунків розрахуємо середньозважений бал:

 

Б_сз = 57,1 * 5 + 35,6 * 2 + 45,5 * 0,1 + 42,9 * 0,25 + 46,9 * 0,17 / 7,52 = 50,5

 

8. Коректування середньозваженого балу проводимо за формулою:

 

Б_б = Б_сз * К_П,

 

де Б_б – бал бонітету грунтів, Б_сз - середньозважений бал з типових критеріїв, К_П – коефіцієнт поправок на негативні властивості грунтів і клімату.

 

Для даного випадку виберемо поправку на клімат. Одержані дані заносимо до таблиці.

9. Оціночний бал округляється до цілих цифр, він ста: кінцевою мірою оцінки бонітету даного грунту.

В результаті проведених розрахунків грунти даного господарства мають бал бонітету, який дорівнює 51 це відповідає V класу бонітету. Отже грунти даного господарства середні за якістю.